79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
23.12.08 Справа № 6/93-92
м. Львів
Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого-судді Процика Т.С.
суддів Городечна М.І.
Кузь В.Л.
при секретарі судового засідання Трускавецькому В.П.
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційне подання Прокурора у справі - Старшого помічника Володимир-Волинського міжрайонного прокурора від 29.10.2008р. № 3428-08 вих.
на рішення Господарського суду Волинської області від 16.10.2008р. (підписане 20.10.2008 р.)
у справі № 6/93-92
за позовом Володимир-Волинського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Територіальної громади с. Білин, с. Білин Володимир-Волинського району Волинської області
до відповідачів: 1. Володимир-Волинської районної державної адміністрації, м. Володимир-Волинський Волинської області
2. Підприємця Грицевича Тараса Георгійовича, м. Володимир-Волинський Волинської області
про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 05.05.2008р. та визнання нечинним розпорядження голови Володимир-Волинської районної державної адміністрації від 05.05.2008р.
за участю представників:
від позивача -не з'явився;
від відповідача 1 -Мартіросян А.Г. -представник; Захарчук М.Б. -начальник юридичного відділу
від відповідача 2 -не з'явився;
прокурор -Новікова О.В. -старший помічник Володимир-Волинського міжрайонного прокурора.
Права та обов'язки сторін, передбачені ст.22 ГПК України, роз'яснено, заяви про відвід суддів не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили.
Рішенням Господарського суду Волинської області від 16.10.2008 р. (підписане 20.10.2008 р.) у справі № 6/93-92, суддя Пахолюк В.А., у позові Володимир-Волинського міжрайонного прокурора в інтересах територіальної громади с. Білин до Володимир-Волинської районної державної адміністрації, до Підприємця Грицевича Тараса Георгійовича про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 05.05.2008р. та визнання нечинним розпорядження голови Володимир-Волинської районної державної адміністрації від 05.05.2008 р. відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване положеннями норм ст.ст. 20, 22, 25, 59 Закону України „Про землеустрій”, ст. 17 Закону України „Про основи містобудування”, ст. ст. 120, 127, 128 Земельного кодексу України, ст.ст. 54, 215, 377, 628 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), а також зокрема тим, що, аналізуючи оспорюваний договір купівлі-продажу та розпорядження голови Володимир-Волинської районної державної адміністрації щодо продажу земельної ділянки, судом встановлено, що сторонами було дотримано встановлений законом порядок продажу земельних ділянок, досягнуто згоди з усіх істотних умов договору, а відтак цей договір відповідає формі та змісту договору купівлі-продажу, визначених главою 54 ЦК України. Крім того, суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні зазначає, що прокурором не було надано доказів виявлення недостовірних відомостей у документах підприємця Грицевича Т.Г., що давало підставу для відмови Володимир-Волинській районній державній адміністрації у продажі земельної ділянки, а також доказів, які б обґрунтовували необхідність наявності погодження з територіальною громадою Білинської сільської ради про відчуження земельної ділянки, розташованої за межами населеного пункту.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Володимир-Волинський міжрайонний прокурор в інтересах держави в особі Територіальної громади с. Білин подав апеляційне подання, в якому просить рішення Господарського суду Волинської області від 16.10.2008 р. у справі № 6/93-92 скасувати і прийняти нове рішення, яким позов задоволити.
Відповідач - Володимир-Волинська районна державна адміністрація - подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення Господарського суду Волинської області від 16.10.2008 р. у справі № 6/93-92 залишити без змін, а апеляційне подання без задоволення з підстав правомірності та обґрунтованості рішення суду.
Представники присутніх учасників судового процесу у судовому засіданні підтримали свої доводи та заперечення, викладені в апеляційній скарзі, а також у поясненнях, наданих у судовому засіданні.
Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу та заслухавши пояснення присутніх представників сторін та прокурора у судовому засіданні, суд встановив наступне.
Володимир-Волинського міжрайонний прокурор в інтересах територіальної громади с. Білин Володимир-Волинського району Волинської області звернувся до Господарського суду Волинської області з позовом до Володимир-Волинської районної державної адміністрації та підприємця Грицевича Тараса Георгійовича про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 05.05.2008р. та визнання нечинним розпорядження голови Володимир-Волинської районної державної адміністрації від 05.05.2008 р.
Відповідно до статті 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Таким чином, господарським судам підвідомчі справи, коли склад учасників спору відповідає ст. 1 ГПК, а правовідносини, щодо яких виник спір, мають господарський характер.
Згідно з абз. 4 ч. 1 статті 2 ГПК України господарський суд порушує справи за позовними заявами, зокрема прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Частиною третьою згаданої статті передбачено, що у позовній заяві прокурор самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Відповідно до пункту 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 08.04.99 N 3-рп/99 зі справи за конституційним поданням Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", зазначеним у частині другій статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України, потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.
Згідно із статтею 361 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Формою цього представництва є, зокрема, участь у розгляді судами справ.
Згідно з ч. 2 ст. 29 ГПК у разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.
У відповідності до вимог ст. 21 ГПК України сторонами в судовому процесі -позивачами і відповідачами -можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу. Позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є підприємства та організації, яким пред'явлено позовну вимогу.
Сторони повинні мати господарську процесуальну правоздатність та господарську процесуальну дієздатність.
Згідно із ч. 1 ст. 91 ЦК України юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов'язки (цивільна правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.
Господарська цивільна дієздатність визначається як здатність особи своїми діями здійснювати процесуальні права та нести обов'язки в господарському суді.
Відповідно до ч. 1 ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.
Статтею 29 Цивільного процесуального кодексу України цивільна процесуальна дієздатність визначена як здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов'язки в суді, яку мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи.
Процесуальна правоздатність та дієздатність юридичних осіб виникають одночасно з моменту державної реєстрації юридичної особи.
Згідно з ч. 1 ст. 5 Конституції України носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування.
Відповідно до ст. 140 Конституції України місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.
У ст. 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21 травня 1997 р. N 280/97-ВР визначено місцеве самоврядування як гарантоване державою право та реальну здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.
Згідно ст. 6 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” від 21 травня 1997 р. N 280/97-ВР первинним суб'єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада села, селища, міста. Територіальні громади сусідніх сіл можуть об'єднуватися в одну територіальну громаду, створювати єдині органи місцевого самоврядування та обирати єдиного сільського голову. Добровільне об'єднання територіальних громад відбувається за рішенням місцевих референдумів відповідних територіальних громад сіл. Таке рішення є наданням згоди на створення спільних органів місцевого самоврядування, формування спільного бюджету, об'єднання комунального майна. Вихід із складу сільської громади здійснюється за рішенням референдуму відповідної територіальної громади. У містах з районним поділом територіальні громади районів у містах діють як суб'єкти права власності.
Виходячи з вище зазначеного, територіальна громада с. Білин Володимир-Волинського району Волинської області не є органом державної влади чи органом місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади, а відтак територіальна громада не може набути статусу позивача, в розумінні ст. 21 ГПК України.
Відповідно до п. 3 роз'яснення Президії Вищого господарського суду України від 22.05.2002 р. N 04-5/570 „Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам” (із змінами та доповненнями) господарський суд повинен оцінювати правильність визначення прокурором органу, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретних функцій у правовідносинах, пов'язаних із захистом інтересів держави. Якщо господарський суд помилково порушив справу за позовом прокурора чи його заступника, в якій неправильно визначено позивача за вимогами про захист інтересів держави, такий позов підлягає залишенню без розгляду відповідно до пункту 1 частини першої статті 81 ГПК.
Орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах є позивачем у справі, порушеній за позовом прокурора, і на підставі ст. 21 ГПК України є стороною в господарському процесі, а відтак повинен володіти певним обсягом господарської дієздатності.
Враховуючи вище зазначене та виходячи з того, що позивач не є юридичною особою, а отже, і не може бути стороною судового процесу в розумінні статей 1, 2, 21 ГПК України, судова колегія дійшла до висновку про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції та припинення провадження у цій справі на підставі пункту 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.
З огляду на викладене та враховуючи ту обставину, що спір у цій справі в недотримання вимог ст.ст. 1, 12 ГПК України вирішено у порядку господарського судочинства, керуючись п. 1 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України,
Львівський апеляційний господарський суд П О С Т А Н О В И В :
1. Скасувати рішення Господарського суду Волинської області від 16.10.2008 р. у справі № 6/93-92.
2. Припинити провадження у справі № 6/93-92.
Головуючий суддя Процик Т.С.
Суддя Городечна М.І.
Суддя Кузь В.Л.