01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
09.12.2008 № 17/181
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Отрюха Б.В.
суддів: Верховця А.А.
Тищенко А.І.
За участю представників:
від Позивача: Руденко В. М. - представник за довіреністю,
Ковальчук О. О. - представник за довіреністю,
від Відповідача: Юрченко Ю. І. - представник за довіреністю,
Солотненко В. О. - представник за довіреністю,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Чернігівське обласне підприємствоавтобусних станцій 17499"
на рішення Господарського суду м.Києва від 15.10.2008
у справі № 17/181
за позовом Дочірнє підприємство "Пассервіс" ВАТ Чернігівавтосервіс"
до Відкрите акціонерне товариство "Чернігівське обласне підприємство автобусних станцій 17499"
про стягнення
Рішенням Господарського суду Чернігівської області у справі № 17/181 від 15.10.2008 року позов «Дочірнього підприємства «Пассервіс» (надалі - Позивач) до Відкритого акціонерного товариства «Чернігівське обласне підприємство автобусних станцій 17499» про стягнення 80116,18 грн. основного боргу, було задоволено повністю, а саме: стягнуто з ВАТ «Чернігівське обласне підприємство автобусних станцій 17499» 80116,18 грн. основного боргу, а також, 802,00 грн. витрат по оплаті державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, Відповідач подав на нього апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Чернігівської області від 15.10.2008р. у справі № 17/181 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
В обґрунтування своїх вимог заявник посилається на те, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення було неповно з”ясовано обставини, які мають значення для справи, самі висновки суду, викладені в його рішенні, не відповідають обставинам справи та порушено норми матеріального права, зокрема: ст. ст. 179, 241, 601, 642 та 648 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), що є підставами для скасування такого судового рішення.
Зокрема, скаржник зазначає, суд першої інстанції неправомірно визнав Договір «Про сумісну діяльність, пов'язану з наданням послуг з організації перевезень пасажирів на весняно - літній період з 12.04.2008р. по 12.10.2008р.» № 395 від 21.03.2008р. неукладеним, хоча останній є фактично укладеним, так як ДП «Пассервіс» почало здійснювати перевезення по пасажирським маршрутам загального користування. Також, суд першої інстанції в порушення чинних вимог законодавства задовольнив поданий позов, тоді як мало відбутися зарахування зустрічних однорідних вимог між Позивачем і Відповідачем на суму, що перевищує позовні вимоги.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу не погодився з доводами та вимогами Відповідача, викладеними ним в апеляційній скарзі і просить залишити цю скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Також, від представника Відповідача надійшло клопотання про залучення Виконавчого комітет Чернігівської міської ради в особі транспортного управління Виконавчого комітету Чернігівської міської ради до участі у справі в якості третьої особи на стороні Відповідача.
Представник Позивача не погодився із заявленим клопотанням та просить суд відмовити в його задоволенні.
Розглянувши клопотання представника Відповідача про залучення Виконавчого комітет Чернігівської міської ради в особі транспортного управління до участі у справі в якості третьої особи на стороні Відповідача, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду відмовила в його задоволенні, з огляду на те, що залучення даної особи не матиме істотного значення та не може вплинути на об”єктивність, законність і обгрунтованість рішення у справі.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, Київський апеляційний господарський суд встановив.
14.01.2005р. між Позивачем та Відповідачем був укладений договір про сумісну діяльність, пов'язану з обслуговуванням пасажирів автомобільним транспортом (далі -Договір).
Згідно п.1.1. Договору, його предметом є надання Підприємством (Позивачем) і Перевізником (Відповідачем) послуг та виконання робіт, пов'язаних з відправленням і прибуттям пасажирів автобусами маршрутів загального користування згідно розкладу руху, забезпечення обслуговування пасажирів, перевезення багажу автомобільним транспортом.
Відповідно до п.п.3.1.-3.2. Договору та протоколу розбіжностей № 6 від 14.01.05р. Відповідач із загальної суми виручки від реалізації квитків по відомостях касового продажу (форма 20 АСС) перераховує Позивачу суму обов'язкових страхових внесків (за винятком комісійної винагороди 20%), решту суми сторони розподіляють: Позивачу - 90%, Відповідачу - 10%.
Доходи від реалізації багажних білетів водіями - належать Позивачу, а від реалізації багажних білетів касами автостанції розподіляються: Позивачу -50%, Відповідачу -50%.
Згідно п.3.4. Договору, розрахунки Позивача та Відповідача проводяться 3 рази на тиждень, остаточний розрахунок не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним.
За умовами п.5.1. Договору, він набирає чинності з моменту підписання його обома сторонами і діє до 31.12.2005р. У разі відсутності за 20 днів до закінчення терміну дії даного Договору заяви від будь-якої Сторони про перегляд умов цього Договору, термін його дії автоматично продовжується на наступний рік, і так кожного року.
Суд першої інстанції встановив, що спір виник на підставі того, що Відповідач в порушення умов Договору, повного розрахунку з Позивачем не провів, і з урахуванням заяв Позивача про збільшення позовних вимог, сума боргу саме по Договору від 14.01.2005р. про сумісну діяльність, пов'язану з обслуговуванням пасажирів автомобільним транспортом, станом на 01.09.08р. складає 80116,18 грн.
Однак, Відповідач заперечуючи проти позову вказав, що згідно письмових заяв №1255 від 08.08.08р. та від 17.09.08р. ним зараховані зустрічні однорідні грошові зобов'язання, які виникли з Договору про сумісну діяльність, пов'язану з наданням перевезень пасажирів у райони садово-городніх масивів на весняно-літній період з 12.04.08р. по 12.10.08р. №395 від 21.03.08р., який укладений між сторонами на підставі, зокрема, ст.648 Цивільного кодексу України.
Разом з тим, як вбачається з наданої Відповідачем копії Договору про сумісну діяльність, пов'язану з наданням послуг по перевезенню пасажирів у райони садово-городніх масивів на весняно-літній період з 12.04.08р. по 12.10.08р. №395 від 21.03.08р. (далі Договір від 21.03.08р.), останній уповноваженими представниками Позивача не підписаний та відтиском мокрої печатки Позивача не скріплений.
Як встановлено судом першої інстанції, проект даного Договору був направлений Позивачу Відповідачем листом за №401 від 21.03.08р., проте вхідний штамп про отримання листа 22.03.08р. стоїть від імені ВАТ «Чернігівавтосервіс», а не його Дочірнього підприємства «Пас сервіс».
Листом за № 42 від 25.03.08р., отриманим Відповідачем, що підтверджується наданням цього листа Відповідачем, Позивач повідомив Відповідача, що Договір про сумісну діяльність, пов'язану з наданням послуг по перевезенню пасажирів у райони садово-городніх масивів на весняно-літній період з 12.04.08р. по 12.10.08р. №395 від 21.03.08р .з додатком №1 керівництвом Позивача відхиляється і підписаним не буде.
Листом за №44 від 25.03.08р., отриманим Відповідачем, що підтверджується наданням цього листа Відповідачем, Позивач надіслав Відповідачу два примірники власного варіанту договору.
Листом за №826 від 11.04.08р. Відповідач відмовився від проекту Договору, наданого Позивачем.
Відповідно до ч.1 ст.640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
Згідно ч.1 ст.642 Цивільного кодексу України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.
Таким чином, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції , що доказів повної та безумовної відповіді Позивача про прийняття пропозиції укласти договір від 21.03.08р., як того вимагають ч.1 ст.640, ч.1 ст.642 Цивільного кодексу України, Відповідач не надав.
Відповідно до ч.1 ст.646 Цивільного кодексу України відповідь про згоду укласти договір на інших, ніж було запропоновано, умовах є відмовою від одержаної пропозиції і водночас новою пропозицією особі, яка зробила попередню пропозицію.
Листом за № 42 від 25.03.08р. Позивач відхилив проект Договору від 21.03.08р., а листом за №44 від 25.03.08р. надіслав Відповідачу два примірники власного варіанту договору, що згідно ч.1 ст.646 Цивільного кодексу України є відмовою від одержаної пропозиції і водночас новою пропозицією Відповідачу, від якої Відповідач також відмовився.
З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що Відповідач не довів факту укладення між сторонами Договору про сумісну діяльність, пов'язану з наданням послуг по перевезенню пасажирів у райони садово-городніх масивів на весняно-літній період з 12.04.08р. по 12.10.08р. №395 від 21.03.08р., а отже і існування заборгованості між сторонами по даному Договору, що дало б змогу зарахувати однорідні грошові вимоги, не можна вважати доведеною.
Посилання Відповідача в апеляційній скарзі на обов'язок укласти Договір від 21.03.08р. на підставі ст.32 Закону України «Про автомобільний транспорт» та доводи Відповідача, що про укладення Договору від 21.03.08р. з урахуванням ч.2 ст.642 ЦК України свідчить прийняття Позивачем його до виконання, колегія суддів вважає необґрунтованим та підхиляє з наступних підстав.
Як було зазначено вище, між Позивачем та Відповідачем укладений договір від 14.01.2005р. про сумісну діяльність, пов'язану з обслуговуванням пасажирів автомобільним транспортом, який стосується перевезень пасажирів всіма автобусними маршрутами загального користування, які обслуговує Позивач (п.п.1.1., 2.1.1., 2.2.1 Договору).
Обмежень, що даний Договір стосується лише певних маршрутів, а щодо інших слід укладати інші угоди, договір від 14.01.05р. не містить.
В свою чергу, з наданого Позивачем договору №1 від 11.04.08р. та додатку до нього, укладених між Позивачем та Управлінням транспорту та зв'язку Чернігівської міської ради, вбачається що їх предметом також є перевезення пасажирів автобусними маршрутами загального користування по маршрутах «Чернігів -с.Березанка» і «Чернігів - с. Якубівка».
Термін дії цього договору становить більше року, а не лише весняно-літній період з квітня по жовтень, як зазначено в Договорі від 21.03.08р.
Також, оскільки перевезення по маршрутах «Чернігів -с. Березанка» і «Чернігів - с. Якубівка» здійснюється Позивачем цілорічно, а не тільки у весняно-літній період, таке перевезення не може бути визнано прийняттям до виконання саме договору від 21.03.08р., при тому що, як зазначено вище, листом за №42 від 25.03.08р. Позивач прямо відхилив проект Договору від 21.03.08р.
Крім того, як вбачається з п.4 рішення виконкому Чернігівської міської ради за №51 від 17.03.08р. «Про транспортне забезпечення населення міста Чернігова у райони садово-городніх масивів на весняно-літній період 2008 року», останнім зобов'язано саме ВАТ «Чернігівавтосервіс», а не Позивача, який є самостійною юридичною особою, спільно з ВАТ «Чернігівське обласне підприємство автобусних станцій -17499» організувати транспортне забезпечення жителів міста на маршрутах «Чернігів - с. Березанка (Дачі)» і «Чернігів -с. Якубівка (Дачі)».
При цьому, даний пункт не містить вказівки ні на обов'язок сторін у справі забезпечити перевезення саме шляхом укладення відповідного договору між Позивачем та Відповідачем, ні конкретних істотних умов цього договору, зокрема, витрат Відповідача, які має відшкодувати Позивач, що б дозволяло застосувати до відносин по укладенню договору від 21.03.08р. положення ч.1 ст.648 Цивільного кодексу, на які посилається Відповідач, та які визначають, що зміст договору, укладеного на підставі правового акта органу місцевого самоврядування, обов'язкового для сторін (сторони) договору, має відповідати цьому акту.
З наданої Позивачем копії акту звірки, складеної Відповідачем за період з 01.04.08р. по 17.09.08р. вбачається, що залишок по кредиту Відповідача перед Позивачем складає 3371,18 грн. При цьому, в акті звірки при визначені залишку зазначені суми взаємозаліків згідно заяви №1255 від 08.08.08р. на суму 38687 грн. та згідно заяви №1405 від 17.09.08р. на суму 38056 грн.
Таким чином, враховуючи вищенаведене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що заборгованість Відповідача перед Позивачем, яка пов'язана з обслуговуванням пасажирів автомобільним транспортом, станом на 01.09.08р. існує і її розмір становить 80116,18 грн.
Відповідно змісту ст.ст. 11, 14 та 509 ЦК України договір, зокрема, є підставою виникнення цивільних прав і обов”язків (зобов”язань), які мають виконуватися у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Крім того, згідно змісту ст.ст. 525, 526 та 530 ЦК України, зобов”язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов”язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
В ст. 629 ЦК України також зазначається, що договір є обов”язковим для виконання сторонами.
Таким чином, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що Відповідач доказів своєчасного повного розрахунку з Позивачем, як і належних та достатніх доказів, які б спростовували вищенаведені обставини, не надав, тому вимоги Позивача про стягнення з Відповідача 80 116,18 грн. основного боргу, є обгрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, обов”язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.
Проте, в даному випадку, Відповідач, всупереч вимог вказаної норми закону, не надав суду апеляційної інстанції належних доказів на підтвердження своїх доводів та вимог, заявлених в апеляційній скарзі.
Враховуючи вищезазначене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду Чернігівської області від 15.10.2008р., яке було прийнято по даній справі, у зв”язку з повним з”ясуванням обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, та відповідністю висновків, викладених в рішенні суду дійсним обставинам справи, а також у зв”язку з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, є законним і обґрунтованим. Підстав, для скасування або зміни вказаного судового рішення та задоволення апеляційної скарги ВАТ «Чернігівське обласне підприємство автобусних станцій 17499», суд апеляційної інстанції не знаходить.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32 - 34, 35, 36, 91, 92, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1.Рішення Господарського суду Чернігівської області від 15.10.2008 у справі № 17/181 залишити без змін, а апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Чернігівське обласне підприємство автобусних станцій 17499» - без задоволення.
2. Матеріали справи № 17/181 повернути до Господарського суду Чернігівської області.
Головуючий суддя Отрюх Б.В.
Судді Верховець А.А.
Тищенко А.І.