ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
24 січня 2014 року письмове провадження № 826/20643/13-а
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О. вирішив адміністративну справу
За позовомОСОБА_1
до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м.Києві Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м.Києві
провизнання протиправними дії
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом про скасування постанови державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління юстиції у м. Києві Махової Д.А. від 16.12.2013 про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) ВП № 41163797 та зобов'язання відділу примусового виконання рішень управління юстиції у м. Києві в особі державного виконавця винести постанову про відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом Окружного адміністративного суду м. Києва № 2а-12428/12/2670 від 31.10.2013.
В обґрунтування наведених вимог позивач посилається на Закон України «Про виконавче провадження» та зазначає, що державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції у м. Києві Маховою Д.А. прийнято постанову від 16.12.2013 про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) № 41163797 з порушенням норм чинного законодавства, оскільки виконавчий лист, виданий Окружним адміністративним судом м. Києва повністю відповідає вимогам, встановлених статтею 18 Закону України "Про виконавче провадження". Крім того, позивач зазначає, що державний виконавець мав усі правові підставі для заміни сторони боржника Київської регіональної митниці належним правонаступником - Київською регіональною митницею Міністерства доходів і зборів.
В судове засідання 08.01.2014 представник відповідача не з'явився, хоча був повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи.
Відповідно до ч.6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Враховуючи зазначене, суд ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження.
20.01.2013 представником Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві через канцелярію суду подані письмові заперечення. В письмових запереченням зокрема зазначено, що відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві не є органом державної виконавчої служби, а є лише структурним підрозділом управління держаної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві. Разом з тим, представник Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві заперечує проти позову та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав викладених у письмових запереченнях.
За результатами розгляду документів і матеріалів поданих сторонами, Окружний адміністративний суд м. Києва, встановив:
Згідно ч. 3 ст. 181 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби.
Відповідно до ст.3 Закону України " Про державну виконавчу службу" органами державної виконавчої служби є:
- Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, до складу якого входить відділ примусового виконання рішень;
- управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, до складу яких входять відділи примусового виконання рішень;
- районні, районні у містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні відділи державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції.
Як вбачається з матеріалів справи, з даним позовом позивач звернувся до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві.
Суд звертає увагу на те, що структурні підрозділи органів державної виконавчої служби: відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, підрозділи примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції в АРК, головні управління юстиції в областях, містах Києві та Севастополі - не визначені Законом України "Про державну виконавчу службу" як самостійні органи державної виконавчої служби, що виключає можливість їхньої участі як сторони в адміністративному процесі.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ч.3 ст.52 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив залучити до участі у справі належного відповідача - Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
16.12.2013 державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві Маховою Д.А. винесена постанова № 41163797 про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) по примусовому виконанню виконавчого листа Окружного адміністративного суду м. Києва від 31.10.2013 у справі 2а-12428/12/2670 про стягнення з Київської регіональної митниці на користь ОСОБА_1 середньомісячної заробітної плати за час вимушеного прогулу за період з дати звільнення до дати поновлення на роботі.
Відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» (із змінами та доповненнями, далі - Закон) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною другою статті 2 Закону встановлено, що примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу".
Відповідно до статті 17 Закону примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.
Згідно пункту 1 частини другої статті 17 Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті.
Відповідно частини першої статті 25 Закону державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.
Пунктом 8 частини першої статті 26 Закону встановлено, що державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.
Як вбачається з постанови державного виконавця № 41163797 від 16.12.2013 підставою для відмови в прийнятті до провадження виконавчого документа та у відкритті виконавчого провадження є те, що у пред'явленому на виконання виконавчому документі не вказана сума боргу, яку необхідно стягнути та те, що згідно відомостей в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців встановлено, що Київська регіональна митниця з кодом ЄДРПОУ 00137331 припинила свою діяльність.
Проте, відповідно до частини першої статті 6 Закону державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.
Відповідно до статті 5 Закону вимоги державного виконавця щодо виконання рішень обов'язкові для всіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України.
Державному виконавцю повинні бути безоплатно надані у встановлений ним строк інформація, документи або їх копії, необхідні для здійснення його повноважень.
Невиконання законних вимог державного виконавця тягне за собою відповідальність згідно із законом.
З огляду на наведене, суд зазначає, що державний виконавець при проведенні виконавчого провадження наділений правом отримання необхідних документів з метою належного захисту порушених прав стягувача.
Окрім того, як вбачається витяг з Єдиного державного реєстру Державного підприємства «Інформаційний ресурсний центр» дійсно містить відомості про припинення Київської регіональної митниці, але в зазначеному витязі зазначено правонаступника - Київську міжрегіональну митницю Міндоходів.
Також, суд звертає увагу, що виконавчий лист Окружного адміністративного суду м. Києва від 31.10.2013 № 2а-12428/12/2670 відповідає всім вимогам виконавчого документу, які встановлені статтею 18 Закону України "Про виконавче провадження".
Згідно статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про протиправність прийнятої державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції у м. Києві Маховою Д.А. постанови від 16.12.2013 про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) № 41163797.
Відносно доводів представника відповідача 2 що рішення про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів та бюджетних установ виконується органами Державного казначейства України в установленому Кабінетом Міністрів України порядку суд зазначає про наступне.
Відповідно до частини 4 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".
Відповідно до частини 1,2 статті 2 Закону примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу". Інші органи, установи, організації і посадові особи провадять окремі виконавчі дії у випадках, передбачених законом, у тому числі відповідно до статті 5 цього Закону, на вимогу чи за дорученням державного виконавця.
Згідно частини 1,2 статті 3 Закону у випадках, передбачених законом, рішення судів та інших органів щодо стягнення коштів виконуються органами доходів і зборів, банками та іншими фінансовими установами. Рішення зазначених органів можуть виконуватися відповідно до закону також іншими органами, установами, організаціями, посадовими особами та громадянами. Рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.
Як вбачається з постанови від 16.12.2013 про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову у прийнятті до провадження виконавчого документа) ВН 41163797 підставою для відмови є те, що в документі не вказана сума боргу, яку необхідно стягнути з боржника та користь стягувача та припинення діяльності боржника.
Жодних відомостей, що даний виконавчий лист підлягає виконанню Державною казначейською службою України, постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову у прийнятті до провадження виконавчого документа) не містить.
Законом не передбачено чіткого обов'язку позивача звертатися з даним виконавчим листом саме до органів державного казначейства. У той же час, державний виконавець у разі надходження виконавчих листів, виконання яких здійснюється іншими органами, мав роз'яснити стягувачеві механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів, чого виконано не було.
Враховуючи наведене, суд вважає безпідставним посилання представника відповідача 2 на вказану обставину.
Завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності.
Відповідно до статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до розуміння Конституційного Суду "верховенство права" вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об'єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права.
Виходячи з системного аналізу наведених норм права, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, а позов визнається таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.
Згідно пункту 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Керуючись статтями 69-71, 94, 128, 160-163, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Скасувати постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління юстиції у м. Києві Махової Д.А. від 16.12.2013 про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) ВП № 41163797.
Зобов'язати відділ примусового виконання рішень управління юстиції у м. Києві в особі державного виконавця винести постанову про відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом Окружного адміністративного суду м. Києва № 2а-12428/12/2670 від 31.10.2013 року.
Судові витрати в сумі 68,82 грн. присудити на користь ОСОБА_1 за рахунок Державного бюджету України.
Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м.Києві.
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленим статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Суддя Р.О. Арсірій