24 січня 2014 року Чернігів Справа № 825/239/14
Чернігівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючої судді Падій В.В.,
за участю секретаря Кондратенко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
16.01.2014 ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги при звільненні, передбаченої статтею 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил України, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій» - протиправними та зобов'язання військової частини НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги при звільненні, з врахуванням додаткової щомісячної грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889. Свої вимоги мотивує тим, що позивач проходив військову службу на посаді начальника групи комплектування технікою національної економіки мобілізаційного відділу центру організаційно-мобілізаційної роботи та підготовки мобілізаційних ресурсів територіального управління «Північ», військова частина НОМЕР_2 . Відповідно до наказу начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України (по особовому складу) від 17.12.2013 №894, ОСОБА_1 був звільнений з військової служби у запас згідно пункту «г» частини 6 статті 26 Положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, прапорщиками, мічманами Збройних Сил України (у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) та наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 27.12.2013 №300 позивач був виключений зі списків військової частини НОМЕР_1 . Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 27.12.2013 №300 позивачу була виплачена одноразова грошова допомога при звільненні, передбачена наказом Міністра оборони України від 11.06.2008 року №260, в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. Проте, позивач вважає неправомірним виплату йому вихідної допомоги, без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року №889, тому звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів.
Сторони в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, надіслали заяви про розгляд справи без їх участі. Відповідачем до суду були надані письмові заперечення, в яких останній проти задоволення позовних вимог заперечує повністю, просить у їх задоволенні відмовити, посилаючись на те, що згідно наказу Міністра оборони України від 11.06.2008 року № 260 “Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам” та наказу Міністра оборони України від 15.11.2010 року № 595 “Про затвердження Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України” винагорода не включається до складу грошового забезпечення з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Судове засідання проводилось у порядку, передбаченому статтею 41 КАС України.
Розглянувши подані документів і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню повністю з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу на посаді начальника групи комплектування технікою національної економіки мобілізаційного відділу центру організаційно-мобілізаційної роботи та підготовки мобілізаційних ресурсів територіального управління «Північ», військова частина НОМЕР_2 .
Згідно вимог спільної Директиви Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України від 02.09.2013 року № Д-322/1/03 та Директиви командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 09.09.2013 року №Д-9ДСК військова частина НОМЕР_2 (м. Чернігів) підлягає розформуванню до 31.12.2013 року, а військова частина НОМЕР_1 (м. Чернігів) визначена правонаступником військової частини НОМЕР_2 (м. Чернігів), що підтверджується довідкою від 23.12.2013 №117 (а.с.11).
Наказом начальника Генерального штабу Збройних Сил України (по особовому складу) від 17.12.2013 №894 позивач звільнений з військової служби у запас відповідно до пункту «г» частини 6 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) (а.с.21).
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 27.12.2013 №300 з 27.12.2013 позивач виключений зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 (а.с.5).
Крім того, вищевказаним наказом, позивачу призначено до виплати грошову допомогу у зв'язку зі звільненням з військової служби в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний календарний рік військової служби із розрахунку 23 календарних років.
Як вбачається з довідки від 09.01.2014 №132/46 (а.с.9) при розрахунку позивачу одноразової грошової допомоги за основу бралося місячне грошове забезпечення за кожний повний календарний рік служби в розмірі 3799,50 грн., яке складалося з посадового окладу, з окладу за військовим званням, 35% надбавки за вислугу років, 50% надбавки за виконання особливо важливих завдань, 15% надбавка за роботу, що передбачає доступ до державної таємниці, 90% премії.
Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на наступне.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, соціального та правового захисту, а також гарантії військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах визначені Законом України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII).
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону №2011-XII порядок проходження громадянами України військової служби, їх права та обов'язки визначаються цим Законом, відповідними положеннями про проходження військової служби громадянами України, які затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до частини другої статті 9 Закону №2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності (частина 4 статті 9 Закону).
Тобто, вказаним Законом передбачено повноваження Кабінету Міністрів України щодо встановлення розміру грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України.
Згідно підпункту 2 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» військовослужбовцям Збройних Сил установлено щомісячну додаткову грошову винагороду в наступних розмірах: з 1 квітня 2013 року - у розмірі, що не перевищує 20 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 вересня 2013 року - у розмірі, що не перевищує 40 відсотків місячного грошового забезпечення.
З аналізу наведеної правової норми вбачається, що додаткова грошова винагорода є щомісячною, має постійний характер, а тому входить до складу грошового забезпечення військовослужбовців.
Частиною другою статті 15 Закону визначено, що у разі звільнення з військової служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.
Аналогічні положення містяться і у в пункті 38.1 наказу Міністра оборони України від 11.06.2008 №260 «Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам».
Як вбачається з довідок командира військової частини НОМЕР_1 від 16.12.2013 №802 та тимчасово виконуючого обов'язки командира військової частини НОМЕР_2 від 18.12.2013 №7/711, ОСОБА_1 , отримував вказану надбавку з квітня по грудень 2013 року (а.с.7,8).
Отже, на час звільнення з військової служби розмір грошового забезпечення позивача включав щомісячну додаткову грошову винагороду.
Таким чином, виплата щомісячної додаткової грошової винагороди носить постійний характер, а тому розрахунок одноразової грошової допомоги при звільненні ОСОБА_1 повинен був проводитися з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що дії військової частини НОМЕР_1 щодо не включення до складу грошового допомоги при звільненні щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року №889 є протиправними, а тому вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Суд не бере до уваги посилання відповідача на застосування до спірних правовідносин наказу Міністра оборони України від 11.06.2008 року № 260 “Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам” та наказу Міністра оборони України від 15.11.2010 року № 595 “Про затвердження Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України”, якими визначено, що винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразової грошової допомоги, оскільки положення даних наказів звужує обсяг встановлених Законом прав військовослужбовців.
При вирішенні даної справи судом були враховані положення частини 3 статті 2, частини 1 статті 11 та частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірність своїх дій.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, необхідно задовольнити повністю за обґрунтованістю.
Керуючись статтями 122, 158 - 163, 167, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги при звільненні, передбаченої статтею 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року №889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій».
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги при звільненні з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій», з урахуванням раніше виплачених сум.
Постанова суду може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядок та строки, передбачені статтями 185, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя: В.В. Падій