17 січня 2014 року м. Київ справа № 800/20/14
Суддя Вищого адміністративного суду України Єрьомін А.В., вирішуючи питання про відкриття провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Президента України про зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулася до Вищого адміністративного суду України, як до суду першої інстанції з позовом до Президента України, в якому просить зобов'язати Президента України об'єктивно перевірити скаргу позивача від 18 грудня 2013 року про порушення законного права отримувати електроенергію з вимогою про негайне поновлення законного права отримувати електроенергію та забезпечити поновлення порушених законних прав споживача ОСОБА_1 на приєднання та підключення до електричних мереж та на отримання електричної енергії.
Пунктом 6 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що адміністративний позов - звернення до адміністративного суду про захист прав, свобод та інтересів у публічно-правових відносинах.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України у позовній заяві зазначаються зміст позовних вимог згідно з частинами четвертою і п'ятою статті 105 цього Кодексу і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів, - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.
Під змістом позовних вимог розуміється визначення способу захисту свого права, свободи чи інтересу згідно з частиною четвертою статті 105 Кодексу адміністративного судочинства України, який має формулюватися максимально чітко і зрозуміло.
Як вбачається зі змісту позовної заяви ОСОБА_1 вважає, що Президент України не розглянувши її скаргу та перенаправивши її до прокуратури Київської області вчинив бездіяльність, хоча не викладає це в позовних вимогах в розумінні статті 171-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Тому позивач відповідно до статті 5 Закону України «Про звернення громадян», яка призумує повноваження Президента України, як посадової особи, а в даному випадку наділеного владними, управлінськими функціями, вирішувати питання порушені у зверненнях, адресованих йому, не вказав обов'язку відповідача розглянути його скаргу, а не перенаправити її відповідному органу чи посадовій особі, до повноважень якої віднесені данні повноваження.
Обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги - це конкретні юридичні факти, з настанням яких суб'єкти публічного права вступають між собою у спірні правовідносини.
У позовній заяві ОСОБА_1 не зазначено зміст позовних вимог згідно з частинами четвертою і п'ятою статті 105 цього Кодексу і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо відповідача, відсутні будь-які доводи стосовно допущення суб'єктом владних повноважень порушень закону під час здійснення владних управлінських функцій щодо неї.
Тому, позивач має уточнити свої позовні вимоги та викласти їх у відповідності до вимог чинного законодавства України.
Окрім того, при поданні позовної заяви позивачем заявлено клопотання про звільнення від сплати судового збору, мотивуючи його тим, що споживачі звільняються від сплати судового збору (7 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» від 8 липня 2011 року № 3674-VІ).
Пунктом 7 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» від 8 липня 2011 року № 3674-VІ передбачено, що від сплати судового збору звільняються державні органи, підприємства, установи, організації, громадські організації та громадяни, які звернулися у випадках, передбачених законодавством, із заявами до суду щодо захисту прав та інтересів інших осіб, а також споживачі - за позовами, що пов'язані з порушенням їхніх прав.
Відповідно до пункту 22 статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12 травня 1991 року № 1023 - XII споживачем є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
В нашому випадку позивач звернулася з позовною заявою до Президента України про зобов'язання вчинити певні дії, а не позовом, що пов'язаний з порушенням прав споживача.
Разом з тим, порядок зменшення розміру судових витрат або звільнення від їх оплати, відстрочення та розстрочення судових витрат передбачено в статті 88 Кодексу адміністративного судочинства України де, зокрема в частині першій зазначено, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Таким чином позивачу необхідно вказати свій незадовільний майновий стан, навівши суду відповідні докази (довідка з роботи та інше), або сплатити судовий збір, виходячи зі ставки, встановленої частиною другою статті 4 Закону України «Про судовий збір», від 8 липня 2011 року № 3674-VІ (із змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору" від 19 вересня 2013 року № 590-VІІ) за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру судовий збір справляється у розмірі 0,06 розміру мінімальної заробітної плати ( 73 грн. 08 коп.)
Судовий збір повинно бути внесено або перераховано за наступними реквізитами: отримувач коштів: УДКСУ у Печерському р-ні, рахунок отримувача: 31210255700007, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38004897, код банку отримувача: 820019, банк отримувача: ГУ ДКСУ у м. Києві, код класифікації доходу бюджету: 22030005 "Судовий збір (Вищий адміністративний суд України, 075)", символ звітності: 255.
Документ про сплату судового збору подається до суду в оригіналі.
Таким чином, позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 105, 106 КАС України.
Отже, ОСОБА_1 необхідно привести позовні вимоги у відповідність до статей 105, 106 КАС України, з урахуванням положень статті 171-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Слід звернути увагу позивача на те, що захисту підлягає фактично порушене право особи у публічно-правових відносинах з відповідачем і саме при здійсненні ним чітко визначених чинним законодавством владних управлінських функцій.
Відповідно до частини першої статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 106 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків.
Враховуючи викладене, позовну заяву ОСОБА_1 слід залишити без руху з наданням строку, достатнього для усунення недоліків.
Роз'яснити позивачу, що у разі не усунення недоліків позовної заяви у встановлений судом строк, заява буде повернута з підстав, передбачених пунктом 1 частини третьої статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись статтями 88, 106, 105, 108, 171-1 Кодексу адміністративного судочинства України,
Позовну заяву ОСОБА_1 до Президента України про зобов'язання вчинити певні дії залишити без руху.
Надати ОСОБА_1 строк для усунення зазначених в ухвалі недоліків - п'ять днів з моменту її отримання.
Попередити ОСОБА_1, що в разі не усунення недоліків позовна заява буде повернута.
Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття і не підлягає оскарженню.
Суддя А.В. Єрьомін