14 січня 2014 року м. Київ К/9991/78073/12
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.
суддів: Бившевої Л.І.
Голубєвої Г.К.
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області Державної податкової служби
на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 квітня 2011 року
та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 02 серпня 2011 року
у справі № 2270/4338/11
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3
до Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області Державної податкової служби
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 квітня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 02 серпня 2011 року, адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (позивач) до Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області Державної податкової служби (відповідач) задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення № 0002391742/0 від 04 листопада 2010 року, № 0002391742/1 від 12 січня 2011 року, № 0002381742/0 від 04 листопада 2010 року, № 0002381742/1 від 12 січня 2011 року.
Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями у справі, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з підстав порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 квітня 2011 року, ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 02 серпня 2011 року та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено виїзну планову документальну перевірку ФОП ОСОБА_3 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2007 року по 30 червня 2010 року, за результатами якої складено акт № 451732813006578 від 25 жовтня 2010 року.
На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення № 0002381742/0 від 04 листопада 2010 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в розмірі 28,20 грн. (28,20 грн. - основний платіж, 0,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції), та № 0002391742/0 від 04 листопада 2010 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 211 861,00 грн. (139 314,00 грн. - основний платіж, 72 547,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).
За результатами адміністративного оскарження, скарги позивача залишено без задоволення, а також прийнято податкові повідомлення-рішення № 0002381742/1 від 12 січня 2011 року та № 0002391742/1 від 12 січня 2011 року.
Перевіркою встановлено порушення позивачем статей 13, 14 Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року № 13-92 «Про прибутковий податок з громадян» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Декрет № 13-92) у зв'язку з невідображенням в книзі обліку доходів і витрат та в декларації про доходи, одержані в 2009 році, суми в розмірі 188,00 грн., отриманої 24 березня 2009 року від Комунального підприємства «Житловик» за реалізовані будівельні матеріали (в період перебування ФОП ОСОБА_3 на загальній системі оподаткування).
Також, контролюючий орган дійшов висновку про порушення підприємцем підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, пункту 4.1 статті 4, підпункту 6.1.1 пункту 6.1 статті 6 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 168/97-ВР) з огляду на отримання за період з 01 січня 2008 року по 31 грудня 2008 року виручки від реалізації товарів (робіт, послуг) в розмірі 490 268,00 грн., що сукупно перевищує граничний рівень для реєстрації платником податку на додану вартість, проте ненадсилання на адресу відповідача відповідної заяви.
Задовольняючи адміністративний позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.
Відповідно до частин 1, 2 статті 13 Декрету № 13-92 оподаткуванню підлягають доходи громадян, одержані протягом календарного року від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також інші доходи громадян, не передбачені як об'єкти оподаткування у розділах II та III цього Декрету.
Оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) i документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву.
Згідно із статтею 1 Указу Президента України від 03 липня 1998 року № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Указ № 727/98) виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок та (або) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).
Поряд з цим судами встановлено, що кошти в розмірі 188,00 грн. позивачем платіжним дорученням № 6 від 01 квітня 2009 року повернуто КП «Житловик» як помилково перераховані, а відтак такі кошти не можуть розглядатись як виручка ФОП ОСОБА_3
Відповідно до підпункту 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону № 168/97-ВР особа підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку у разі, коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість).
Однак, за приписами статті 6 Указу № 727/98 суб'єкт малого підприємництва-фізична особа, який сплачує єдиний податок, не є платником податку на додану вартість.
Судовими інстанціями встановлено, що в період з 01 січня 2008 року по 31 грудня 2008 року позивач перебував на спрощеній системі оподаткування та не перевищив граничний розмір виручки протягом вказаного періоду, який дозволяє суб'єкту господарювання застосовувати відповідну систему оподаткування, обліку та звітності, а тому у ФОП ОСОБА_3 в даному випадку відсутній обов'язок зареєструватись платником податку на додану вартість.
За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 квітня 2011 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 02 серпня 2011 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.
Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Касаційну скаргу Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області Державної податкової служби відхилити, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 квітня 2011 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 02 серпня 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий Рибченко А.О.
Судді Бившева Л.І.
Голубєва Г.К.