"16" січня 2014 р. м.Київ К/800/40052/13
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючий суддя Голяшкін О.В. (доповідач),
судді Гончар Л.Я.,
Стрелець Т.Г.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Октябрського районного суду м.Полтави від 21 березня 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Полтавської обласної медико-соціальної експертної комісії №1 про помилки Полтавської ОМСЕК №1 при встановленні ОСОБА_2 18 вересня 2007 року причини інвалідності,-
У березні 2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Полтавської обласної медико-соціальної експертної комісії №1, в якому просив зобов'язати відповідача змінити підстави виникнення інвалідності із загального захворювання на інвалідність внаслідок поранення, пов'язаного з бойовими діями в період Великої Вітчизняної війни та визнати нечинним рішення Полтавської ОМСЕК №2 стосовно освідчення позивача на предмет інвалідності.
Ухвалою Октябрського районного суду м.Полтави від 21 березня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2013 року, адміністративний позов ОСОБА_2 залишено без розгляду на підставі ст.ст.99, 100 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку із пропуском строку звернення до адміністративного суду.
ОСОБА_2 звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, з урахуванням уточнень до касаційної скарги, просить скасувати ухвалу Октябрського районного суду м.Полтави від 21 березня 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2013 року, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Заперечення на касаційну скаргу не надходили.
Заслухавши доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до ст.99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що причина інвалідності «загальне захворювання» ОСОБА_2 встановлено при особистому огляді 18 вересня 2007 року.
Позивач звернувся до адміністративного суду за захистом своїх прав та інтересів 20 березня 2013 року, тобто після спливу встановленого законом строку звернення до адміністративного суду.
Відповідно до ст.100 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала. Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.
Клопотання про поновлення пропущеного строку з посиланням на докази поважності його пропуску позивачем не заявлялося.
За вказаними обставинами судом першої інстанції, з чим обґрунтовано погодився суд апеляційної інстанції, правомірно залишено позовну заяву без розгляду.
Доводи касаційної скарги встановлених обставин справи та висновків судів першої та апеляційної інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Відповідно до ч.3 ст.220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись ст.ст.220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Ухвалу Октябрського районного суду м.Полтави від 21 березня 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2013 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді