255/297/14-к
23 січня 2014 року Ворошиловський районний суд м. Донецька в складі:
головуючої - слідчої судді ОСОБА_1
при секретарі - ОСОБА_2
за участю прокурора - ОСОБА_3
заявника - ОСОБА_4
розглянувши скаргу ОСОБА_4 на постанову слідчого СУ ГУМВС України в Донецькій області старшого лейтенанта міліції ОСОБА_5 від 29.11.2013 року, про відмову у визнанні потерпілою, -
До суду надійшла скарга ОСОБА_4 на постанову слідчого СУ ГУМВС України в Донецькій області старшого лейтенанта міліції ОСОБА_5 від 29.11.2013 року, про відмову у визнанні потерпілою, в якій заявниця посилається на наступне.
В результаті виготовлення і використання підроблених документів заявниця втратила належне їй майно на суму в особливо великих розмірах. З використанням підробки документів їй було завдано істотної матеріальної і моральної шкоди, що виразився у втраті майна, що складало її долю як одного із засновників підприємства.
Проводилося досудове слідство щодо ОСОБА_6 за ч.5 ст.191, ч.4 ст.358, ч.2 ст.190 КК України і ОСОБА_7 за ч.5 ст.191 та ч.4 ст.358 КК України.
У даній справі ОСОБА_4 була визнана потерпілою. Заявниці стало відомо про внесення до ЄРДР за № 42013050000000296 від 16.09.13 р. за ознаками кримінального правопорушення за ч.1 ст. 366 КК України. 21 листопада 2013 року вона подала заяву про притягнення її до кримінального провадження як потерпілої.
Згідно ч.2 ст.55 КПК України з моменту подачі даної заяви у заявниці виникли права як потерпілої. 11 січня 2014 стало відомо про постанову від 29 листопада 2013 року, якою слідчий СУ ГУМВС України в Донецькій області старший лейтенант міліції ОСОБА_5 ухвалив відмовити у визнанні ОСОБА_4 потерпілої у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42013050000000296 від 16.09.13 р.
З даною постановою слідчого заявниця не згодна в повному обсязі.
При винесенні оскаржуваної постанови не були дотримані вимоги кримінального процесуального законодавства України. Доводи, зазначені в оскаржуваній постанові, безпідставні, не відповідають вимогам закону та не підтверджуються матеріалами справи. У оскаржуваній постанові відсутнє посилання на обставини, передбачені законом як підстави для відмови у визнанні потерпілим. Перешкоджання участі заявниці у справі в якості потерпілої створює перешкоди для відновлення її прав з відшкодування шкоди, порушених внаслідок кримінального правопорушення. Це правопорушення і втрата права на майно в особливо великих розмірах.
Оскаржувана постанова слідчого підлягає скасуванню з наступних підстав.
Заявниця має право на участь у справі як потерпіла, оскільки внаслідок «службового підроблення» (підроблення та використання підроблених документів) їй було завдано матеріальну та моральну шкоду. В результаті виготовлення і використання підроблених документів вона втратила належне їй майно на суму в особливо великих розмірах. З використанням підробки документів було завдано істотної матеріальної і моральної шкоди, що виразився у втраті майна, що складало її долю як одного із засновників підприємства.
Внаслідок складання та використання завідомо підробленого документа потерпілої ОСОБА_4 була заподіяна шкода на суму в особливо великих розмірах (втрата частки в статутному фонді підприємства, втрата майна, неодержані доходи від використання втраченого майна і неодержаний заробітна плата, які потерпіла мала отримати у разі відсутності правопорушення).
У самому тексті оскаржуваної постанови міститься підтвердження заподіяння шкоди ОСОБА_4 . Вказана посилання на документи саме про ті об'єкти, які містили частку ОСОБА_4 у майні підприємства і були втрачені внаслідок використання підроблених документів. Причому прямо зазначено, що «директор КП «БТІ» Ясинуватської міської ради ОСОБА_8 без реєстраційних справ протягом 2008-2012 років виготовляла свідоцтва про право власності та технічні паспорти на зазначені об'єкти». Тим самим підтверджується заподіяння ОСОБА_4 шкоди внаслідок правопорушення.
Потерпілої ОСОБА_4 також завдано значної моральної шкоди (душевні страждання внаслідок порушення прав потерпілої, втратою майна та джерел доходу, відсутністю коштів для забезпечення утримання, харчування, навчання та лікування своєї малолітньої дитини, переживання у зв'язку з необхідністю захисту своїх прав у судових та правоохоронних органах, багаторічними спробами домогтися відновлення прав, порушених правопорушенням). Протягом багатьох років всього життя потерпілої ОСОБА_4 спрямовано на спроби відновлення своїх прав в умовах відсутності матеріальних засобів для утримання себе і малолітньої дитини і постійних хвилювань. В результаті правопорушення страждає також малолітня дитина потерпілої ОСОБА_4 .
Оскаржувана постанова є необґрунтованою і невмотивованою. У тексті оскаржуваної постанови відсутня будь мотивація, пов'язана з питанням про заподіяння шкоди ОСОБА_4 . Замість цього в тексті оскаржуваної постанови міститься необґрунтований висновок слідчого, що не підкріплений посиланнями на конкретні норми закону або матеріали справи. При цьому відсутній зв'язок між окремими елементами міркування. Суть «доводів» оскаржуваної постанови: якщо службова фальсифікація зазіхає на відносини у сфері службової діяльності, то «цей об'єкт виключає наявність в справі потерпілого - фізичної особи», з цього зроблено висновок: «тобто ОСОБА_4 , кримінальним правопорушенням не завдано моральну, фізичну або майнову шкоду.
Думка про неможливість фізичної особи брати участь в даній справі як потерпілого суперечить вимогам закону.
Згідно ч.1 ст.55 КПК України « потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням заподіяно моральну, фізичну або матеріальну шкоду ». У законі немає жодних винятків з цього правила щодо права фізичної особи мати статус потерпілого. Більше того , виходячи з норм ст.3 Конституції України та статті 8 КПК України права і свободи людини (фізичної особи) визнаються найвищими цінностями та , значить мають переважне значення перед іншими відносинами.
Склад злочину у сфері службової діяльності не виключає прав людини як додаткового об'єкта.
Відносини у сфері службової діяльності є основним обов'язковим об'єктом складу даного правопорушення , але це не виключає наявності як додаткового об'єкта прав і свобод людини (у тому числі права власності та майнових прав).
Права і свободи людини можуть бути порушені кримінальним правопорушенням у сфері службової діяльності. Згідно ч.2 ст.19 Конституції України «органи державної влади, місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України». Від дотримання цієї норми залежить забезпечення конституційних прав і свобод людини (в тому числі майнових та особистих немайнових прав). Таке кримінальне правопорушення як «службова фальсифікація » « може зазіхати і на охоронювані законом блага особи (трудові та інші права і свободи людини і громадянина, власність тощо), що є факультативним додатковим об'єктом даних злочинів».
Відносно складу такого правопорушення як «службова фальсифікація» «факультативним додатковим об'єктом цього злочину можуть бути права та свободи людини і громадянина, власність тощо».
Обмеження об'єкта складу злочину « службова фальсифікація » виключно відносинами у сфері службової діяльності є невірним.
Відсутня будь-який причинно - наслідковий зв'язок між твердженнями, які в тексті постанови послідовно вказані замість належних мотивів.
З судження, що «службова фальсифікація зазіхає на відносини, що забезпечують нормальну службову діяльність» зроблені і не пов'язані з ним і нічим не обґрунтовані висновки: - «Цей об'єкт виключає наявність в справі потерпілого - фізичної особи » - « ОСОБА_4 кримінальним правопорушенням не завдано моральну, фізичну або майнову шкоду».
Зазначені судження не пов'язані між собою. Неясно, що саме намагається обґрунтувати автор оскаржуваної постанови: можливість «наявності у справі потерпілого - фізичної особи» або що потерпілій «не завдано шкоду» .
Однак це різні питання, між якими відсутня необхідний причинно - наслідковий зв'язок, доказування якої необхідно при вирішенні питань , які зачіпають права та інтереси людини і громадянина.
Замість належних доводів у постанові констатуються факти, що: «кримінальне провадження № 12012050110000119 перебувало у провадженні іншого слідчого»; Кримінальне провадження № 42013050000000296 від 16.09.13 внесено прокуратурою Донецької області в ЄРДР щодо директора КП «БТІ» Ясинуватської районного ради ОСОБА_8 за фактом ч. 1 ст. 366 КК України (службове підроблення) і т.п. Проте дані обставини ніяк не оспорюють статус ОСОБА_4 як потерпілої внаслідок правопорушення
У оскаржуваній постанові відсутні посилання на докази, якими могло б підтверджуватися думку про відсутність шкоди у потерпілого.
Потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням заподіяно моральну, фізичну або матеріальну шкоду. Питання про наявність і склад шкоди може бути з'ясований у процесі розслідування та збору доказів. Згідно п.3 ч.1 ст.91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доведенню вид і розмір шкоди , заподіяної кримінальним правопорушенням.
Права потерпілого виникають у особи з моменту подачі заяви про притягнення його до виробництва як потерпілого (ч.2 ст.55 КПК України). Потерпілим є особа, якій кримінальним правопорушенням завдано шкоди і в зв'язку з цим воно після початку кримінального провадження подала заяву про залучення її до провадження як потерпілого ( ч.3 ст.55 КПК України).
Таким чином, виникнення статусу потерпілого не вимагає дозволу та здійснюється повідомним порядком шляхом подачі заяви. А от відмова у визнанні особи потерпілим вимагає обґрунтування. Згідно ч.5 ст.55 КПК України постанову про відмову у визнанні потерпілим повинна бути «мотивованою» і підтверджувати наявність «очевидних» і «достатніх» підстав вважати, що заява про залучення до провадження як потерпілого подано особою, якій не завдано шкоду, зазначену в частині першій цієї статті (моральну, фізичну або матеріальну шкоду ).
Однак в оскаржуваній постанові відсутні обґрунтування та посилання на докази , якими могло б підтверджуватися думку про відсутність шкоди. Стаття 56 КПК України забезпечує особі права, які забезпечують можливість зашиті його прав, свобод та інтересів у процесі кримінального провадження. Потерпілий має право подавати докази слідчому, прокурору, слідчому судді, суду та інші права. Потерпілому повинна вручатися пам'ятка про процесуальні права і обов'язки особою, яка прийняла заяву про вчинення кримінального правопорушення. Причому навіть якщо особа не подала заяву про залучення її до провадження як потерпілого, то слідчий, прокурор, суд має право визнати особу потерпілим за його письмовою заявою (ч.7 ст.55 КПК України).
Безпідставна відмова у визнанні ОСОБА_4 як потерпілої перешкоджає в реалізації її прав на відшкодування шкоди і відновлення інших прав, порушених внаслідок правопорушення. Зміст оскаржуваної постанови не відповідає вимогам КПК України.
Згідно п.2 ч.5 ст.110 КПК України постанова слідчого складається з мотивувальної частини, яка повинна містити відомості про: зміст обставин , які є підставами для прийняття постанови; мотиви прийняття постанови , їх обґрунтування та посилання на положення КПК України. Однак в оскаржуваній постанові відсутні:
- Обставини , які могли б бути підставами для прийняття даної постанови;
- Передбачені нормами закону мотиви прийняття даної постанови;
- «Належне » і « достатню » обґрунтування мотивів ухвалення даної постанови;
- Посилання на положення КПК України , якими могли б підтверджуватися доводи даної постанови.
У оскаржуваній постанові відсутні конкретні обставини , які могли б згідно КПК України розглядатися як підстави для відмови у визнанні ОСОБА_4 потерпілої.
Згідно ч.5 ст.55 КПК України слідчий виносить «мотивовану» постанову про відмову у визнанні потерпілим за наявності «очевидних» і «достатніх» підстав вважати, що заява про залучення до провадження, як потерпілого подано особою, якій не завдано шкоду, зазначену в частини першої цієї статті (моральну, фізичну або матеріальну шкоду).
З цього випливає, що право винесення постанови про відмову у визнанні потерпілим виникає тільки за наявності підстав, зазначених у цій нормі.
1) Необхідно «наявність очевидних і достатніх підстав вважати, що заява про
залученні до провадження як потерпілого подано особою, якій не завдано шкоду» (ні матеріал, ні моральний, ні фізичний).
Однак в оскаржуваній постанові відсутня вказівка на будь-які «підстави», що ОСОБА_4 не була заподіяна шкода.
2) Підстави мають бути «очевидними» і «достатніми» (тобто виключати можливість
будь-яких сумнівів з даного питання).
Однак в оскаржуваній постанові відсутнє обґрунтування «очевидності» і «достатності» відсутності шкоди потерпілої ОСОБА_4 .
3) Постанова про відмову у визнанні потерпілим повинна бути «мотивованою» (тобто містити достатню аргументацію для обґрунтування висновків).
Однак у тексті оскаржуваної постанови відсутня будь мотивація, пов'язана з питанням
про заподіяння шкоди ОСОБА_4 .
Таким чином, оскаржувана постанова є необґрунтованою і не відповідає вимогам закону. Існують необхідні підстави для скасування оскаржуваної постанови.
Просила суд скасувати постанову слідчого СУ ГУМВС України в Донецькій області старшого лейтенанта міліції ОСОБА_5 від 29 листопада 2013 про відмову у визнанні ОСОБА_4 потерпілою у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42013050000000296 від 16.09.2013 р. Зобов'язати слідчого забезпечити дотримання прав ОСОБА_4 як потерпілої, передбачених нормами законодавства України.
Заявниця у судовому засіданні вимоги, викладені у скарзі підтримала у повному обсязі та просила їх задовольнити.
Прокурор в судовому засіданні просив у задоволенні скарги відмовити, оскільки у межах вказаного кримінального провадження не має законних підстав для визнання її потерпілою.
Заслухавши думку заявника, прокурора, дослідивши матеріали скарги, а також матеріали кримінального провадження, суд вважає, що скарга на постанову про відмову у визнанні заявниці потерпілою підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з ч.1 п.3 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора: рішення слідчого про закриття кримінального провадження - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником.
Згідно ч.1 ст. 304 КПК України скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора, передбачені частиною першою статті 303 цього Кодексу, можуть бути подані особою протягом десяти днів з моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності. Якщо рішення слідчого чи прокурора оформлюється постановою, строк подання скарги починається з дня отримання особою її копії.
Відповідно до ч. 1 ст. 55 КПК України потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди.
У судовому засіданні було встановлено, що 29.11.2013 року слідчим СУГУМВС України в Донецькій області винесено постанову про відмову у визнанні потерпілою ОСОБА_4 у кримінальному провадженні № 42013050000000296 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України.
Вивчивши доводи слідчого, викладені у оскаржуваній постанові, суд доходить висновку, що вони є невмотивованим, а тому постанова підлягає скасуванню.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 306 - 307 КПК України суд, -
Скаргу ОСОБА_4 на постанову слідчого СУ ГУМВС України в Донецькій області старшого лейтенанта міліції ОСОБА_5 від 29.11.2013 року, про відмову у визнанні потерпілою - задовольнити.
Постанову слідчого СУ ГУМВС України в Донецькій області старшого лейтенанта міліції ОСОБА_5 від 29.11.2013 року, про відмову у визнанні потерпілою ОСОБА_4 - скасувати.
Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Ворошиловського районного суду
м. Донецька ОСОБА_1