ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 37/827 15.01.14
За позовом До Про Публічного акціонерного товариства «Київенерго» Комунального підприємства «Житловик» стягнення 30 031,43 грн.
Суддя Гавриловська І.О.
Учасники судового процесу:
від позивача: Гаркавенко С.В. - дов. № № 91/2013/11/28-3 від 28.11.13 р.
Цурка Н.О. - дов. № Д07/2009/07/10-9 від 10.07.09 р.
від відповідача: не з'явився
На розгляд господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» до Комунального підприємства «Житловик» про стягнення 27 056,68 грн. основного боргу за спожиту теплову енергію, 2 373,38 грн. інфляційної складової боргу та 601,37 грн. річних у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором № 220320 від 01.11.03 р. на постачання теплової енергії у гарячій воді за період з 01.12.08 р. до 01.11.09 р.
Ухвалою суду від 27.11.09 р. було порушено провадження у справі № 37/827 та призначено її розгляд на 11.12.09 р., зобов'язано сторін надати певні документи.
Ухвалою суду від 11.12.09 р., керуючись ст. ст. 79, 86 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, зупинив провадження у справі № 37/827 до вирішення іншої пов'язаної з нею справи № 8/131; зобов'язав сторін повідомити суду про усунення обставин, що зумовили зупинення провадження у даній справі.
З Єдиного державного реєстру судових рішень стало відомо, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва № 8/131 від 24.01.2008 року визнано протиправними та скасовано розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 30.05.2007 р. N 640, від 30.05.2007 р. N 641, від 30.05.2007 р. N 642, від 30.05.2007 р. N 643.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.01.09 р. у справі № 22-а-14381/08 вищевказану постанову Окружного адміністративного суду міста Києва № 8/131 від 24.01.2008 р. було залишено без змін.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України № К-2608/09 від 02.07.09 р. касаційні скарги Київської міської державної адміністрації та АЕК «Київенерго» задоволено частково; касаційну скаргу ЗАТ «Енергогенеруюча компанія «ДАРтеплоцентраль» задоволено; постанову Окружного адміністративного суду м. Києва № 8/131 від 24.01.08 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду № 22-а-14381/08 від 09.01.09 р. скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 28.07.10 р. у справі № 2а-673/2010 провадження у справі за адміністративним позовом ОСББ «Престиж» до Київської міської державної адміністрації,третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору АЕК «Київенерго» про визнання протиправними та скасування розпоряджень КМДА закрито.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.10.10 р. у справі № 2а-673/10 апеляційні скарги ЖБК «Буревісник-3», ЖБК «Ремонтник», ЖБК «Суднобудівник-18», ЖБК «Алмазний», ОСББ «Мотор», ВАТ «Універсам № 14», ОСОБА-13 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 28.07.10 р. у справі № 2а-673/2010 задоволено частково; ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 28.07.10 р. у справі № 2а-673/2010 скасовано як таку, що перешкоджає подальшому провадженню у справі і направлено справу для продовження розгляду.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 27.04.11 р. у справі № 2а-376/2011 залишено без розгляду адміністративний позов ОСББ «Престиж» до Виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору АЕК «Київенерго», про визнання протиправними та скасування розпоряджень.
Враховуючи наведене, оскільки підстави, які зумовили зупинення провадження у даній справі відпали, ухвалою від 05.12.13 р., керуючись ч. 3 ст. 79, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва поновив провадження у справі № 37/827; призначив розгляд справи № 37/827 на 27.12.13 р.; зобов'язав учасників процесу надати певні документи.
У зв'язку із перебуванням судді Гавриловської І.О. на лікарняному судове засідання призначене на 27.12.13 р. не відбулося.
Розпорядженням В.о. Голови господарського суду міста Києва Бойка Р.В. від 27.12.13 р., у зв'язку з перебуванням судді Гавриловської І.О. на лікарняному, з метою дотримання процесуальних строків, справу № 37/827 передано на розгляд судді Спичаку О.М., який ухвалою від 27.12.13 р. суддя Спичак О.М. прийняв дану справу до свого провадження та призначив її до розгляду на 15.01.14 р., зобов'язав сторін надати певні документи.
Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва Князькова В.В. від 15.01.14 р. приймаючи до уваги, що суддя Гавриловська І.О. вийшла з лікарняного, з метою дотримання процесуальних строків, керуючись рішенням зборів суддів господарського суду міста Києва від 03.02.11 р. (протокол № 1 від 03.02.11 р.), справу № 37/827 передано на розгляд судді Гавриловській І.О., яка ухвалою від 15.01.14 р. прийняла справу № 37/827 до свого провадження.
Представник позивача в судовому засіданні 15.01.14 р. надав суду заяву про зміну найменування з підтверджуючими документами та довідку про надходження коштів від відповідача за спожиту теплову енергію, які залучені до матеріалів справи; підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання 15.01.14 р. не з'явився, вимог ухвали суду від 27.12.13 р. не виконав, про поважні причини неявки суду не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.
Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідача про час та місце судового засідання, про наслідки ненадання ними витребуваних судом документів, то за таких обставин суд приходить до висновку про можливість розгляду справи на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами без участі представника вищезазначеного учасника судового процесу.
У судовому засіданні 15.01.14 р. суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення у даній справі.
Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача, господарський суд міста Києва
Між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго», яка була перейменована на Публічне акціонерне товариство «Київенерго», (енергопостачальна організація) та Комунальним підприємством «Житловик» (абонент) був укладений договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 220320 від 01.11.03 р., відповідно до умов якого енергопостачальна організація зобов'язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію в період опалювального сезону, гарячого водопостачання протягом року, в кількості та обсягах згідно з додатком № 1 до цього договору, а абонент зобов'язується виконувати умови та порядок оплати в обсягах і терміни, які передбачені в додатку № 4 до даного договору.
Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором енергопостачання.
У відповідності до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Згідно з п. 5.1. договору № 220320 від 01.11.03 р., облік споживання абонентом теплової енергії проводиться розрахунковим способом.
Відповідно до п. 5.3. вищезазначеного договору, абонент, який має прилади обліку, щомісячно надає енергопостачальній організації звіт по фактичному споживанню теплової енергії, в терміни передбачені у додатку № 1 до даного договору.
Згідно з п. 4 додатку № 1 до договору № 220320 від 01.11.03 р., дата зняття абонентом показників приладів обліку - по 25 число поточного місяця, надання звіту в РВТ № 3 - не пізніше 28 числа. При відсутності звіту розрахунок виконується згідно максимальних договірних навантажень.
Додатками № 3 та № 4 до договору № 220320 від 01.11.03 р. визначено тарифи на теплову енергію та порядок розрахунків за спожиту теплову енергію.
Відповідно до п. 5 додатку № 4 до договору № 220320 від 01.11.03 р., абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує в районному відділі теплозбуту № 3 за адресою: м. Київ, вул. Щекавицька, 37/48, розрахункова група, тел. 416-13-64, табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки абонент повертає в РВТ).
Згідно з п. 2 вищевказаного додатку, абонент до початку розрахункового періоду (місяця) сплачує енергопостачальній організації вартість заявленої у договорі кількості теплової енергії на розрахунковий період, з урахуванням сальдо розрахунків на початок місяця, або оформлює договір про заставу майна, згідно з законом України «Про заставу», як засіб гарантії сплати теплової енергії.
Пунктом 3 додатку № 4 до договору № 220320 від 01.11.03 р. визначено, що якщо абонент розраховується за показниками приладів обліку, то при перевищенні фактичного використання теплової енергії понад заявленого та сплаченого до початку розрахункового періоду ця кількість перевищення самостійно сплачується абонентом не пізніше 28 числа поточного місяця; а у випадку, якщо фактичне використання теплової енергії нижче від заявленого та сплаченого до початку розрахункового періоду - сальдо розрахунків визначається за фактичними показниками приладів обліку.
Відповідно до п. 4. додатку № 4 до договору № 220320 від 01.11.03 р., абонентам, що не мають приладів обліку кількість фактично спожитої теплової енергії визначається згідно договірних навантажень з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія від теплових джерел енергопостачальної організації та кількості годин (діб) роботи тепловикористовуючого обладнання абонента в розрахунковому періоді. Різниця між заявленою та фактично спожитою абонентом теплової енергії сплачується ним самостійно, не пізніше 15 числа слідуючого за розрахунковим.
Згідно з п. 7 додатку № 4 до договору № 220320 від 01.11.03 р., абоненту на суму боргу на початок кожного розрахункового періоду (місяця) енергопостачальною організацією нараховується пеня в розмірі 0,5 % за кожний день, до моменту його повного погашення, але не більше суми обумовленої чинним законодавством України.
Позивач в обґрунтування позовних вимог надав суду розрахунок основного боргу за спожиту від ПАТ «Київенерго» теплову енергію КП «Житловик», копії облікових карток відповідача за період з грудня 2008 р. до вересня 2009 р. Загальна сума спожитої відповідачем теплової енергії за період з 01.12.08 р. до 01.11.09 р. становила 28 227,40 грн.
Позивач пояснив суду, що ним були належним чином виконані зобов'язання за договором № 220320 від 01.11.03 р., тоді як відповідач свої зобов'язання щодо оплати за спожиту теплову енергію не виконав, у зв'язку з чим станом на 01.08.09 р. у нього виникла заборгованість у розмірі 27 056,68 грн.
За таких обставин ПАТ «Київенерго» звернулось до господарського суду м. Києва з даним позовом до Комунального підприємства «Житловик» про стягнення 27 056,68 грн. основного боргу за спожиту теплову енергію, 2 373,38 грн. інфляційної складової боргу та 601,37 грн. річних у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором № 220320 від 01.11.03 р. на постачання теплової енергії у гарячій воді за період з 01.12.08 р. до 01.11.09 р.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно зі статями 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Згідно з частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
З наданих суду доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, зауважень щодо відпуску теплової енергії від відповідача не надходило, тоді як відповідач у визначений договором № 220320 від 01.11.03 р. та додатками до нього строк оплату за спожиту теплову енергію не здійснив.
Відповідач жодних обґрунтованих заперечень та належних доказів на спростування обставин, викладених позивачем у позовній заяві, суду не надав.
15.01.14 р. позивач надав суду розрахунок основного боргу за спожиту від ПАТ «Київенерго» теплоенергію КП «Житловик» за період з жовтня 2009 р. до грудня 2013 р., з якого вбачається що станом на день розгляду справи в суді відповідач не здійснив погашення заборгованості за договором № 220320 від 01.11.03 р. за період з 01.12.08 р. до 01.11.09 р.
Господарський суд відзначає, що за спірний період, у відповідності до письмових пояснень Київської міської адміністрації, розрахунок вартості спожитої теплової енергії розрахований позивачем за чинними тарифами, встановленими нормативно-правовими актами (розпорядженнями) КМДА та НКРЕ.
Відповідно до вимог частини 6 статті 276 Господарського кодексу України, розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.
У зв'язку з вирішенням судовими інстанціями питання щодо чинності тарифів, за якими нараховувалась відповідачу вартість спожитої теплової енергії, провадження у справі № 37/827 зупинялось.
На теперішній час не надано суду жодного процесуального судового документу, згідно з яким визнано вищевказані тарифи нечинними.
Крім того, постановою Верховного Суду України від 28.11.11 р. не встановлено нечинність тарифів.
Таким чином, на сьогодні, відсутні підстави визнавати, що позивачем для розрахунку заборгованості відповідача за спожиту теплову енергію застосовувались нечинні тарифи.
За таких обставин, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення 27 056,68 грн. основного боргу, а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов'язань, то позов Публічного акціонерного товариства «Київенерго» щодо стягнення з Комунального підприємства «Житловик» суми основного боргу за договором № 220320 від 01.11.03 р. на постачання теплової енергії у гарячій воді та додатками до нього у розмірі 27 056,68 грн. за період з 01.12.08 р. до 01.11.09 р., визнається судом таким, що підлягає задоволенню.
Публічне акціонерне товариство «Київенерго» просило суд також стягнути з відповідача 2 373,38 грн. інфляційної складової боргу та 601,37 грн. трьох відсотків річних у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором № 220320 від 01.11.03 р. за період з січня 2009 р. до жовтня 2009 р.
Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.
Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.
Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.
Індекс інфляції є щомісячним показником знецінення грошових коштів і розраховується він не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. За таких обставин застосовувати індекс інфляції у випадку, коли борг виник у певному місяці і в тому же місяці був погашений, - підстави відсутні. Крім того, при розрахунку інфляційних нарахувань мають бути враховані рекомендації, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97р «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ», згідно з якими при застосування індексу інфляції слід умовно вважати, що сума, внесена за період з 1 до 15 числа відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з врахуванням травня, а якщо з 16 до 31 числа, то розрахунок починається за наступного місяця - червня.
Індекс інфляції є статистичною інформацією, яка щомісячно надається Держкомстатом та публікується в газеті «Урядовий кур'єр» та на офіційному веб-сайті Державного комітету статистики України (http://www. ukrstat.gov.ua).
Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.
Враховуючи наведене, вірним є період нарахування інфляційних збитків за період з січня 2009 р. до жовтня 2009 р. без виключення місяців, у яких індекс інфляції менший одиниці.
Дослідивши розрахунок, наданий позивачем, суд встановив, що у ньому помилково позивач не врахував зменшення інфляційних збитків, що пов'язані із встановленням рівня інфляції у липні 2009 р. та серпні 2009 р. на рівні 99,9 % та 99,8 %, відповідно.
Враховуючи наведене, матеріальні втрати позивача від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів за визначений позивачем період є меншими, ніж заявлені ПАТ «Київенерго».
У зв'язку з вищенаведеним, судом було виконано власний розрахунок інфляційних нарахувань, у відповідності до якого стягненню з Комунального підприємства «Житловик» за період з січня 2009 р. до жовтня 2009 р. підлягають 2 292,21 грн. інфляційних нарахувань.
Також, оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання за договором № 220320 від 01.11.03 р. станом на 01.10.09 р., то з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню 601,37 грн. трьох відсотків річних за період з січня 2009 р. до жовтня 2009 р.
Враховуючи вищенаведене, позов Публічного акціонерного товариства «Київенерго» до Комунального підприємства «Житловик» підлягає задоволенню частково.
Витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 614, 625, 626, 628, 629 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 275 Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 44, 49, ст. ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Комунального підприємства «Житловик» (01013, м. Київ, вулиця Кіквідзе, 21, код ЄДРПОУ 05418023) на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго» (01001, м. Київ, площа Івана Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) 27 056 (двадцять сім тисяч п'ятдесят шість) грн. 68 коп. основного боргу, 2 292 (дві тисячі двісті дев'яносто дві) грн. 21 коп. інфляційної складової боргу, 601 (шістсот одну) грн. 37 коп. трьох відсотків річних, 299 (двісті дев'яносто дев'ять) грн. 50 коп. витрат на сплату державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. У решті позовних вимог відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
5. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення його повного тексту і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.
Повне рішення складено 20.01.2014 р.
Суддя Гавриловська І.О.