14 січня 2014 р. №820/10696/13-а
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Бабаєва А.І.
при секретарі судового засідання Тверитнікові О.О.
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Харкові адміністративну справу за позовом Відкритого акціонерного товариства "Российкие железные дороги" до Харківського прикордонного загону Державної прикордонної служби про скасування постанови, -
Відкрите акціонерне товариство "Российкие железные дороги" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Харківського прикордонного загону Державної прикордонної служби, в якому просить суд скасувати постанову про правопорушення, пов'язане зі здійсненням перевізником міжнародних пасажирських перевезень № 510150 від 27.06.2013 року.
В обґрунтовування позову зазначило, що ВАТ "РЖД" не має статусу перевізника в розумінні Закону України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень", відповідно не може нести відповідальність за правопорушення, пов'язане зі здійсненням перевізником міжнародних пасажирських перевезень. Крім того, позивач зазначив про процедурні порушення, котрі мали місце при притягненні перевізника до відповідальності, а саме: відсутність в протоколі підпису уповноваженого представника перевізника, а також особи, яка керувала транспортним засобом, відсутність відомостей про відмову означених осіб підписати протокол.
Представник позивача в судове засідання не прибув, надав до суду клопотання про розгляд справи за відсутності його повноважного представника.
Представник відповідача в судове засідання не прибув, про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. В письмових запереченнях, наданих до суду, вказав про невиконання перевізником вимог нормативно-правових актів, що призвело до спроби перевезення пасажиру ОСОБА_1 через державний кордон України без необхідних документів. Таким чином, вважає, що в діянні ВАТ "РЖД" присутній склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 1 Закону України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень" № 2753-VI від 02.12.2010 року.
Враховуючи викладене, беручи до уваги, неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про час, дату та місце розгляду справи, суд приходить до висновку про можливість розгляду справи за наявними в ній доказами.
Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 17 червня 2013 року о 11 год. 35 хв. під час здійснення прикордонного контролю в пункті контролю потягу №8 сполученням "Севастополь - Санкт-Петербург", у вагоні №15 прикордонним нарядом Харківського прикордонного загону було виявлено громадянку Російської Федерації ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка слідувала на виїзд по ксерокопії паспортного документа РФ НОМЕР_1, що не дає права на перетин державного кордону України, у зв'язку з чим інспектором 2-ї категорії 4-го відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби "Харків" прапорщиком Широченковим С.В. був складений протокол про правопорушення пов'язане зі здійсненням перевізником міжнародних пасажирських перевезень № 510150 від 17.06.2013 року (а.с. 57-58).
27 червня 2013 року першим заступником начальника загону - начальником штабу Харківського прикордонного загону підполковником О.В. Осипець прийнято постанову №510150 про правопорушення, пов'язане зі здійсненням перевізником міжнародних пасажирських перевезень, якою на ВАТ "Российские железные дороги" накладено штраф у розмірі 8500,00 грн. (а.с . 60-61).
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про залізничний транспорт" № 273/96-ВР від 04.07.1996 року, постанови КМ України "Про затвердження Статуту залізниць України" від 06.04.1998 № 457 - міжнародне залізничне сполучення - перевезення пасажирів, вантажів, багажу, вантажобагажу та пошти між Україною та іноземними державами.
Згідно Переліку пунктів пропуску (пунктів контролю) через державний кордон України, у межах яких створюються або можуть створюватися зони митного контролю, затвердженого спільним наказом Державної митної служби України, адміністрації Державної прикордонної служби України та Міністерства транспорту та зв'язку України від 01.06.2005 року № 457/438/270 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 4 липня 2005 р. за № 710/10990, залізничний пункт контролю через державний кордон України "Харків-пасажирський" має категорію міжнародного.
Згідно з п. 13 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про прикордонний контроль" №1710-VI від 05.11.2009 року, перевізник - будь-яка фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт діяльність із перевезення пасажирів чи (та) вантажів через державний кордон.
Відповідно до ст. 22-1 Закону України "Про залізничний транспорт" № 273/96-ВР від 04.07.1996 року, під час перевезення у міжнародному залізничному сполученні пасажир зобов'язаний мати належним чином оформлені документи, необхідні для в'їзду до держави прямування, держав за маршрутом слідування, та пред'явити їх перевізникові на його вимогу. Перевізник при перевезенні пасажира у міжнародному залізничному сполученні, крім обов'язків, передбачених статтею 22 цього Закону, зобов'язаний до початку такого перевезення перевірити наявність у пасажира паспортного документа, що посвідчує особу пред'явника, або документа, що його замінює, та відмовити у перевезенні пасажиру, який на його вимогу не пред'явив необхідні документи. Відмова перевізника від договору міжнародного залізничного перевезення пасажира, який на його вимогу не пред'явив документи, зазначені в частині другій цієї статті, не тягне за собою обов'язок перевізника відшкодувати пасажиру заподіяну у зв'язку з цим шкоду.
За невиконання обов'язку перевірити перед початком перевезення пасажира у міжнародному залізничному сполученні наявність у нього документів, зазначених у частині другій цієї статті, що призвело до перевезення чи спроби перевезення пасажира через державний кордон України без необхідних документів, перевізник несе відповідальність, передбачену законом.
Згідно вимог Угоди між Кабінетом Міністрів України та Урядом Російської Федерації про внесення змін до Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про безвізові поїздки громадян України і Російської Федерації від 16.01.1997 року (затверджена Постановою Кабінету Міністрів України №1034 від 08.08.2007 року) визначено перелік документів громадян Російської Федерації для в'їзду, виїзду, перебування і пересування територією України, а саме п. 1 "Паспорт громадянина Російської Федерації".
З матеріалів справи вбачається, що 17 червня 2013 року о 11 год. 35 хв. під час здійснення прикордонного контролю в пункті контролю потягу №8 сполученням "Севастополь - Санкт-Петербург", у вагоні №15 було виявлено громадянку Російської Федерації ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, що слідувала на виїзд з України, яка на паспортний контроль пред'явила копію паспорту РФ НОМЕР_1, виданого 15.05.2005 року 13 відділом міліції Красногвардейського р-ну Санкт-Перербургу, що не дає права на перетин державного кордону України.
В ході перевірки виявилось, що були відсутні документи, необхідні для перетину державного кордону України, що також підтверджується поясненнями провідника вагону ОСОБА_5, вказаними в п. 14 протоколу про правопорушення пов'язане зі здійсненням перевізником міжнародних пасажирських перевезень № 510150 від 17.06.2013 року.
Як вбачається із матеріалів справи, співробітниками прикордонного загону складено протокол про правопорушення пов'язане зі здійсненням перевізником міжнародних пасажирських перевезень, який був підписаний без зауважень представником перевізника - провідником потягу ВАТ "Российские железные дороги" ОСОБА_5 та другий примірник протоколу було вручено під підпис вказаній особі, що підтверджується його власноручним підписом.
Також, в протоколі, який отримав ОСОБА_5 зазначено дату, час та адресу, за якою буде розглядатися справа.
В порушення вимог Закону України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень", перевізник, в даному випадку - ВАТ "Российские железные дороги", не виконав обов'язку щодо перевірки перед початком міжнародного пасажирського перевезення наявності у пасажира - громадянки Російської Федерації ОСОБА_1, документів, необхідних для в'їзду до держави прямування, а саме в Російську Федерацію. Зазначене узгоджується з поясненнями провідника вагону ОСОБА_5, який пояснив, що документи, що дають право на перетин державного кордону України під час посадки не перевіряв.
Відповідно до ст.ст. 1, 2 Закону України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень" № 2920-III від 10.01.2002 року (підприємства (їх об'єднання), установи, організації, фізичні особи - підприємці, які здійснюють міжнародні пасажирські перевезення (далі - перевізники), за невиконання обов'язку перевірити перед початком міжнародного пасажирського перевезення наявність у пасажира документів, необхідних для в'їзду до держави прямування, транзиту, що призвело до перевезення чи спроби перевезення пасажира через державний кордон України без необхідних документів, несуть відповідальність у вигляді штрафу від п'ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожного такого пасажира, але не більше двадцяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за одне перевезення. Справи про правопорушення, передбачені статтею 1 цього Закону, розглядають відповідні органи охорони державного кордону України. Від імені органів охорони державного кордону України розглядати справи про правопорушення та накладати штрафи мають право начальники органів охорони державного кордону України та їх заступники.
Враховуючи відсутність у громадянки Російської Федерації ОСОБА_1 належних документів, необхідних для в'їзду до держави прямування, в Російську Федерацію, першим заступником начальника загону - начальником штабу Харківського прикордонного загону підполковником О.В. Осипець у відповідності до вимог ст.ст. 1, 2 Закону України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень", обґрунтовано винесено постанову та притягнуто до відповідальності ВАТ "Российские железные дороги".
Посилання позивача на те, що до ВАТ "Российские железные дороги" неможливо застосовувати вимоги Закону України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень" є необґрунтованим, оскільки відповідно до преамбули Закону України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень" цей Закон прийнято відповідно до Протоколу про попередження і припинення торгівлі людьми, особливо жінками і дітьми, і покарання за неї та Протоколу проти незаконного ввозу мігрантів по суші, морю і повітрю, що доповнюють Конвенцію Організації Об'єднаних Націй проти транснаціональної організованої злочинності, Конвенції Ради Європи про заходи щодо протидії торгівлі людьми встановлює відповідальність перевізників за невиконання обов'язку перевірити перед початком міжнародного пасажирського перевезення наявність, але не справжність, у пасажирів документів, необхідних для в'їзду до держави прямування, транзиту, що призвело до перевезення чи спроби перевезення пасажирів через державний кордон України без необхідних документів, а також визначає порядок застосування цієї відповідальності.
Тобто вказаний Закон був прийнятий на підставі міжнародно-правових актів, а саме: Протоколу про попередження і припинення торгівлі людьми, особливо жінками і дітьми, і покарання за неї та Протоколу проти незаконного ввозу мігрантів по суші, морю і повітрю, що доповнюють Конвенцію Організації Об'єднаних Націй проти транснаціональної організованої злочинності, Конвенції Ради Європи про заходи щодо протидії торгівлі людьми.
Стаття 7 ("Прикордонні заходи") Конвенції Ради Європи про заходи щодо протидії торгівлі людьми передбачає наступне: без шкоди для міжнародних зобов'язань стосовно вільного пересування осіб Сторони будуть посилювати, наскільки це можливо, такий прикордонний контроль, який може бути необхідним для запобігання й виявлення торгівлі людьми; кожна Сторона вживає законодавчих або інших відповідних заходів для запобігання, наскільки це можливо, використанню транспортних засобів, які експлуатуються комерційними перевізниками, для вчинення правопорушень, визначених згідно із цією Конвенцією; де це доцільно й без шкоди для відповідних міжнародних конвенцій такі заходи включають запровадження обов'язку комерційних перевізників, зокрема будь-якої транспортної компанії або власника чи оператора будь-якого транспортного засобу, упевнитися, що всі пасажири мають проїзні документи, які вимагаються для в'їзду до приймаючої держави; кожна Сторона вживає необхідних заходів згідно зі своїм внутрішнім законодавством для забезпечення санкцій у випадках порушення обов'язку, викладеного в пункті 3 цієї статті; кожна Сторона вживає таких законодавчих або інших заходів, які можуть бути необхідними згідно з внутрішнім законодавством Сторони для відмови у в'їзді або анулюванні віз особам, причетним до здійснення правопорушень, визначених згідно із цією Конвенцією.
Таким чином будь-яка транспортна компанія зобов'язана упевнитися, що всі пасажири мають проїзні документи, необхідні для в'їзду до приймаючої держави.
Аналогічна норма передбачена статтею 11 ("Заходи прикордонного контролю") Протоколу про попередження і припинення торгівлі людьми, особливо жінками і дітьми, і покарання за неї та статтею 11 Протоколу проти незаконного ввозу мігрантів по суші, морю і повітрю, що доповнюють Конвенцію Організації Об'єднаних Націй проти транснаціональної організованої злочинності, Конвенції Ради Європи про заходи щодо протидії торгівлі людьми.
Отже, вказані норми передбачають, що відповідальність перевізника не обмежується національними ліцензіями, не залежить від країни, по території якій здійснюється перевезення. Крім того, комерційний перевізник, у тому числі будь-яка транспортна компанія або власник чи водій будь-якого транспортного засобу, де це потрібно і без шкоди для відповідних міжнародних конвенцій, зобов'язаний упевнитися, що всі пасажири мають проїзні документи, необхідні для в'їзду до приймаючої держави, що передбачено міжнародними нормами вищезазначених документів, в тому числі при перевезенні по суші.
Таким чином, позивач незалежно від місця своєї реєстрації як юридичної особи та наявності ліцензій на перевезення, виданої уповноваженими органами України, є перевізником і потягом № 8 за маршрутом "Севастополь - Санкт-Петербург" здійснює перевезення пасажирів через державний кордон України, тобто здійснює міжнародні пасажирські перевезення за міжнародним сполученням.
Твердження позивача про ненадання представнику перевізника під розписку другого примірнику протоколу про правопорушення, пов'язаного зі здійсненням перевізником міжнародних пасажирських перевезень та відсутності в протоколі підпису представника перевізника, відомостей про вручення протоколу або його направлення є безпідставним, оскільки у протоколі про правопорушення, пов'язане зі здійсненням перевізником міжнародних пасажирських перевезень від 17.06.2013 року №510150 міститься підпис уповноваженої особи позивача про отримання 17.06.2013 року другого примірника протоколу.
Згідно зі ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Позивачем не надано належних доказів в обґрунтування позовних вимог.
Натомість відповідачем спростовані доводи позивача щодо незаконності спірної постанови про накладення штрафу.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про скасування постанови про накладення штрафу № 510150 від 27.06.2013 року є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 158, ст. 159, ст. 160, ст. 163, ст. 185, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позову Відкритого акціонерного товариства "Российкие железные дороги" до Харківського прикордонного загону Державної прикордонної служби про скасування постанови - відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя Бабаєв А.І.
Повний текст постанови виготовлений 20.01.2014 року.