79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
19.02.08 Справа № 8/107
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії суддів: Кузь В.Л. /головуючий/, Юркевич М.В., Городечна М.І., розглянувши апеляційну скаргу державної компанії з утилізації відходів як вторинної сировини “Укрекокомресурси” Кабінету Міністрів України (м. Київ) в особі Закарпатського обласного управління «Закарпаттяекокомресурси» (м. Ужгород)
на рішення господарського суду Закарпатської області
від 04.12.2007р. у справі № 8/107
за позовом державної компанії з утилізації відходів як вторинної сировини “Укрекокомресурси” Кабінету Міністрів України (м. Київ) в особі Закарпатського обласного управління «Закарпаттяекокомресурси»(м. Ужгород)
до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Шаянські мінеральні води»(м. Хуст)
про стягнення заборгованості 88078,06грн.
за участю представників:
від позивача: Мігович М.В.
від відповідача: Бучок О.О.
З правами та обов'язками, передбаченими ст. 22 ГПК України, сторони ознайомлені.
Рішенням від 04.12.2007р. у справі №8/107 господарського суду Закарпатської області (суддя Русняк В.С.) відмовлено в позові державної компанії з утилізації відходів як вторинної сировини “Укрекокомресурси” Кабінету Міністрів України (м. Київ) в особі Закарпатського обласного управління «Закарпаттяекокомресурси»(м. Ужгород) до товариства з обмеженою відповідальністю «Шаянські мінеральні води»(м. Хуст) про стягнення заборгованості 88078,06грн. заборгованості за надані послуги.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням, державною компанією з утилізації відходів як вторинної сировини “Укрекокомресурси” Кабінету Міністрів України (м. Київ) в особі Закарпатського обласного управління «Закарпаттяекокомресурси»(м. Ужгород) подано апеляційну скаргу, у якій скаржник просить рішення господарського суду Закарпатської області скасувати, посилаючись на наступне:
- суд першої інстанції обов'язковість виконання сторонами умов договору не розглядав та не дав цьому належної оцінки;
- п.п.2.4. договору №44а визначає не загальний обсяг використаної відповідачем тари та її асортимент на поточний рік, а вказує на загальний обсяг використаної тари, яка підлягає безумовній утилізації;
- господарський суд не дослідив, що виконання умов п.п. 2.4. договору залежить виключно від відповідача інше.
Колегія суддів, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального права, вважає, що підстави для скасування рішення господарського суду Закарпатської області - відсутні, з огляду на наступне:
Між сторонами у справі 30.08.02 укладено цивільно-правову угоду, яка регулює зобов'язальні правовідносини щодо надання послуг по розробці, організації, впровадження системи збирання, сортування, транспортування, переробки та утилізації використаної тари (упаковки).
Відповідно до норми ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію: передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо.
Згідно з вимогами ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Норми Цивільного кодексу (ст. 527) встановлюють, що кожна зі сторін зобов'язана виконати свій обов'язок особисто і кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належною стороною.
За умовами договору від 30.08.02 №44а, укладеного між сторонами, позивач зобов'язався розробити, організувати і впровадити систему послуг щодо збирання, сортування, транспортування, переробки та утилізації тари (упаковки) згідно норм утилізації у відсотках до загальної маси тари (упаковки), зокрема на 2004 рік -в розмірі 15 відсотків (п. 2.1) що позивачем не враховано при розрахунку позовних вимог.
Натомість, відповідач зобов'язався прийняти зазначені послуги з оформленням акта виконаних робіт та оплатити їх згідно з тарифами, затвердженими постановою КМ України від 26.07.01 №915 з подальшими змінами (п. 2.2) та зобов'язався подавати позивачу відомості щодо обсягів тари (упаковки), яку він використовує для пакування, транспортування або імпортування продукції (п. 2.3).
Разом з цим, загальні обсяги використання тари (упаковки), які підлягають безумовній утилізації та її асортимент на поточний рік мали визначатись у специфікації, як додатку до договору. Однак, матеріали справи не містять доказів укладення такої специфікації на 2004рік, а тому, суд виходить з умови, погодженої сторонами і викладеної в п. 2.1, якою встановлено 15% на 2004рік до загальної маси тари (упаковки).
Порядок розрахунків за даним договором визначений п. 3, яким передбачено, що поточні платежі за подані позивачем послуги здійснюються відповідачем щоквартально до 15 числа місяця, що настає за звітним кварталом, виходячи з фактичної кількості тари (упаковки), відвантаженої підприємством для продажу продукції в упаковці.
Виходячи з наведеного, Львівський апеляційний господарський суд встановив, що за даним зобов'язанням позивач повинен надавати послуги, зазначені в п. 2.1 договору безпосередньо відповідачу, такі послуги повинні бути реальними -збирання, сортування, транспортування, переробка та утилізація -й підтверджуватись актами виконаних робіт.
Вимога позивача ґрунтується на тому, що ним надані послуги зі збирання, сортування, переробки та утилізації усієї тари (упаковки) то 100%, в яку було розлито відповідачем мінеральну воду за дев'ять місяців 2004року. При цьому, як на доказ надання цих послуг, позивач послався на дані витягу зі статистичної звітності ДК «Укрекокомресурси»за січень-грудень 2004 року (а.с. 152-154). Проте, у даному витязі не зазначено, які дані у цій звітності відображені (про випуск чи продаж продукції, про її реалізацію виробниками в межах України чи з врахуванням експорту).
Разом з цим, позивач не надав суду ні першої, ні апеляційної інстанції актів виконаних робіт або доказів їх складення та надсилання відповідачу. Тобто, позивач не надав доказу, який визначений умовами договору від 30.08.02 №44а (п. 2.2).
Тобто, у матеріалах справи відсутні докази, які підтверджували б факт здійснення позивачем діяльності та виконання зобов'язань, що є предметом укладеного договору як щодо загального обсягу такого виконання, так і надання послуг безпосередньо відповідачу. Натомість, як зазначено вище, зміст зазначених зобов'язань свідчить про те, що послуги, які повинні виконуватись позивачем повинні мати матеріальний результат.
Окрім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що посилання позивача як на підставу визначення розміру й вартості послуг, стягнення якої є предметом спору, на «дані відповідача про фактично використану тару (упаковку) за період з 01.09.02 по 01.09.04», які зазначені в листі відповідача від 28.09.04 №81 (а.с. 27), не визнається як належне обґрунтування позовних вимог, оскільки цей розрахунок виконано відповідачем на підставі даних про фактично розлиту мінеральну воду, а договором від 30.08.02 №44а встановлено (п. 4), що оплата проводиться за надані позивачем послуги, виходячи з фактичної кількості тари (упаковки), відвантаженої підприємством для продажу продукції в упаковці.
Зазначені обставини спростовують доводи скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі та додаткових поясненнях.
На підставі наведеного та відповідно до вимог ст. ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд -
Рішення від 04.12.2007р. у справі №8/107 господарського суду Закарпатської області залишити без змін, апеляційну скаргу -без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
Матеріали даної справи повернути в місцевий господарський суд.
Головуючий суддя Кузь В.Л.
суддя Юркевич М.В.
суддя Городечна М.І.