ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 910/23830/13 20.01.14
За позовом Фізичної особи-підприємця Попкова Валерія Євгенійовича
до Приватного підприємства "Будремкомплект"
про стягнення 47 352,46 грн.
Суддя Грєхова О. А.
Представники сторін:
від позивача: Медведєва Г. В. - представник за довіреністю
від відповідача: не з'явилися
Заявлено позов про стягнення з Приватного підприємства "Будремкомплект" заборгованості за Договором про відступлення права вимоги від 07.11.2013 року в розмірі 47 352,46 грн., в тому числі 34606,08 грн. основного боргу, 10386,55 грн. пені, 2126,80 грн. 3 % річних та 233,03 грн. збитків від інфляції.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.12.2013 року порушено провадження по справі № 910/23830/13, розгляд справи призначено на 20.01.2014 року.
Представник позивача в судове засідання 20.01.2014 з'явився, надав документи на виконання ухвали суду про порушення провадження у справі та підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі.
Представник відповідача відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника в судові засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином. Ухвала суду, позовна заява надсилались відповідачу на юридичну адресу підприємства згідно відомостей з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.
У відповідності з положеннями п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 № 18 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої ст. 64 та ст. 87 ГПК України.
У відповідності з положеннями ч. 1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається за повідомленою сторонами господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач отримав ухвалу суду про порушення провадження у справі 27.12.2013, що підтверджується повідомленняv про вручення поштового відправлення.
Таким чином, ухвала суду надіслана за вказаною адресою вважається врученою відповідачеві належним чином, а тому підстави для відкладення розгляду справи відсутні.
Враховуючи те, що нез'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, господарський суд, відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами.
На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протокол судового засідання, який долучено до матеріалів справи.
Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та витребуваних судом.
У судовому засіданні 20.01.2014 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва
25.06.2012 між ПП "Будремкомплект" (генпідрядник, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Алірус» (підрядник) укладено договір підряду № ДП 25/06-12 (надалі договір).
Відповідно до п. 1.1 договору підрядник приймає на себе виконання робіт, з використанням власних матеріалів, в порядку та на умовах, погоджених в даному договорі і кошторисною документацією з реконструкції нежитлових приміщень літ. «Л» під адміністративне приміщення з гостьовими квартирами за адресою: м. Харків, вул. Стартова, 11, а генпідрядник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи на умовах, погоджених даним договором.
На виконання умов Договору Товариство з обмеженою відповідальністю «Алірус» виконало роботи на суму 94606,08 грн., що підтверджується погодженими та підписаними в двосторонньому порядку довідкою про вартість виконаних будівельних підрядних робіт/та витрати за серпень 2012 року та актом № 1 приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2012 року.
Відповідно до п. 4.2 договору генпідрядник до початку робіт сплачує підряднику на придбання матеріалів, конструкцій аванс в розмірі 50% від загальної вартості договору протягом 3-х банківських днів.
Кінцевий розрахунок за виконані роботи з ремонту проводиться генпідрядником на поточний рахунок підрядника протягом 3-х банківських днів з моменту підписання сторонами акту здачі-приймання виконаних робіт по формі КБ-2 і довідки про вартість виконаних робіт по формі КБ-3 за мінусом передплати (п. 4.5 договору).
Відповідач частково розрахувався за виконані ТОВ «Алірус» роботи по договору, що підтверджується копіями виписок з банківського рахунку ТОВ «Алірус»: за 22.10.2012, за 19.11.2012, за 10.12.2012.
Таким чином заборгованість відповідача перед ТОВ «Алірус» складає - 34606,08 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Алірус» звертався до відповідача з вимогами про сплату заборгованості за договором на суму 60000,00 грн., що вбачається з листа № 40 від 27.08.2012, листа № 43 від 10.09.2012, претензії № 47 від 02.10.2012 та претензії № 18/03 від 18.03.2013.
Проте, відповідач відповіді на листи та претензії не надав, суму заборгованості в повному обсязі не сплатив.
07.11.2013 між ТОВ «Алірус» (первісний кредитор) та ФОП Попковим В. Є.(новий кредитор, позивач) укладено договір про відступлення права вимоги.
Відповідно до п. 1.1 договору про відступлення права вимоги первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає право вимоги боргу від ПП «Будремкомплект», 04077, м. Київ, Оболонський район, вул. Дніпроводська, 1-А, код ЄДРПОУ 34427153 (надалі боржник), який виник внаслідок порушення умов договору підряду № ДП 25/06-12 (надалі за тексом - договір підряду), укладеного між ТОВ «Алірус» та ПП «Будремкомплект», акт № 1 приймання виконаних будівельних робіт від 01.08.2012 року, документів листування первісного кредитора з боржником та інших документів.
Право вимоги боргу, яке переуступається первісним кредитором - новому кредитору, встановлюється сторонами в розмірі, визначеному в останній претензії до ПП «Будремкомплект» та не вище розміру розрахункової суми станом на 07.11.2013, або на дату виконання даного Договору (п. 3 договору про відступлення права вимоги).
Відповідно до претензії № 18/03 від 18.03.2013 ТОВ «Алірус» просив ПП «Будремкомплект» погасити заборгованість за договором підряду в розмірі 34606,08 грн.
Як вбачається з п. 4.1 договору про відступлення права вимоги новий кредитор може здійснювати право вимоги боргу після укладання цього договору.
Матеріали справи свідчать, що позивач направляв на адресу відповідача повідомлення про відступлення права вимоги № 14/11/13 від 14.11.2013 та вимогу про сплату заборгованості № 14-1/11/13 від 14.11.2013, що підтверджується копією опису вкладення в цінний лист від 14.11.2013 та копією фіскального чеку № 9978 від 14.11.2013.
Проте, відповідач суму заборгованості за договором підряду позивачу не сплатив.
Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно із ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Відповідно до п. 1. ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням (ст. 516 Цивільного кодексу України).
З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку, що відповідачем було порушено умови Договору ДП 25/06-12 від 25.06.2012 року щодо оплати виконаних робіт, а також положення ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України.
За таких обставин, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача боргу за Договором про відступлення права вимоги підлягають задоволенню в розмірі 34606,08 грн.
Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Згідно з ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідачем не надано доказів, що підтверджують відсутність його вини у порушенні зобов'язання.
Суд, всебічно і ґрунтовно дослідивши всі обставини справи з врахуванням наданих доказів прийшов до висновку про задоволення позовних вимог.
За наведених обставин, сума заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідача, складає 34606,08 грн.
Позивач також просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 10386,55 грн. нараховану за період з 25.06.2012 по 11.11.2013.
Статті 216-218 Господарського кодексу України та стаття 611 Цивільного кодексу України передбачають, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими, зокрема, є сплата неустойки.
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Як вбачається з ч. 6 статті 323 Господарського кодексу нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції (п. 2.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань".
Відповідно до пункту 12.2 договору у випадку порушення строків оплати виконаних робіт генпідрядник виплачує підряднику пеню в розмірі 0,5% від вартості виконаних робіт за кожний день прострочення, а за прострочення більше 20 днів додатково сплачує штраф в розмірі 10% вказаної вартості за кожен день прострочення.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач нарахував пеню за період, що перевищує 6 місяців та невірно визначив дату початку нарахуванням пені.
Таким чином, суд задовольняє пеню в розмірі 4902,88 грн. за розрахунком суду.
Позивач заявив про стягнення з відповідача 2126,80 грн. - 3% річних нарахованих у період з 25.06.2012 по 11.11.2013 та збитків від інфляції в розмірі 233,03 грн. нарахованих з 01.07.2012 по 30.09.2013.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.
Перевіривши розрахунки позовних вимог про стягнення 3 % річних та збитків від інфляції суд встановив, що позивач невірно визначив дату початку нарахуванням 3 % річних та збитків від інфляції.
Таким чином, суд задовольняє вимогу позивача про стягнення 3 % річних в розмірі 1792,37 грн. за розрахунком суду.
Щодо заявлених збитків від інфляції, то суд встановив, що у прострочений період існувала дефляція.
Таким чином, суд відмовляє позивачу у задоволені заяви про стягнення з відповідача збитків від інфляції.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, то судовий збір підлягає стягненню з відповідача в Державний бюджет України.
Виходячи з наведеного та керуючись ст.ст. 11, 509, 512, 514, 516, 525, 526, 530, 610, 614, 629, 837 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного підприємства "Будремкомплект" (04077, м. Київ, вул. Дніпроводська, 1-А, код ЄДРПОУ 34427153), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Фізичної особи-підприємця Попкова Валерія Євгенійовича (61174, м. Харків, проспект Перемоги, 70, квартира 311, код ідентифікаційний код 2241508756) 34606 (тридцять чотири тисячі шістсот шість) грн. 08 коп. основного боргу, 4902 (чотири тисячі дев'ятсот дві) грн. 88 коп. пені та 1792 (одну тисячу сімсот дев'яносто дві) грн. 37 коп. 3% річних.
3. Стягнути з Приватного підприємства "Будремкомплект" (04077, м. Київ, вул. Дніпроводська, 1-А, код ЄДРПОУ 34427153), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, в доход Державного бюджету України 1720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
5. В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 22.01.2014
Суддя Грєхова О.А.