79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
03.12.07 Справа № 1/1186-25/394
Львівський апеляційний господарський суд у складі:
головуючого-судді Р. Марко
суддів Т. Бонк
С. Бойко
При секретарі Гунька О.
розглянувши апеляційну скаргу ВАТ »Галич -Авто»від 07.03.07
на рішення господарського суду Львівської області від 27.02.07
у справі № 1/1186-25/394
(1/805-25/208)
за позовом - ВАТ»Галич -Авто»
до відповідача -Відділу державної служби охорони при Личаківському районному відділі Львівського міського управління УМВСУ у Львівській області
третя особа- АСК»Інго- Україна»
про стягнення збитків в сумі 93 732,50 грв.
за участю представників сторін:
Від позивача_ - Мелешко М.
Від відповідача_ - Бондар В.
Від тр. особи- не з»явився
Рішенням господарського суду Львівської області від 27.02.07 по даній справі відмовлено у позові ВАТ»Галич -Авто».
Не погоджуючись із прийнятим рішенням , позивач подав апеляційну скаргу з проханням скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким позов задоволити. Апелянт вважає, що рішення суду прийняте з порушенням норм матеріального права, не повного з»ясування обставин справи, не відповідності висновків суду обставинам справи. Зокрема, в обґрунтування своїх вимог, апелянт зазначає, що згідно Акту обстеження технічного стану об"єктів ВАТ„ГАЛИЧ-АВТО" від 01 липня 2004 року серед об'єктів які охоронялися зазначено фарбува льну дільницю, та що обстеженням встановлено, що всі приміщення з великими матеріальними цінностями в тому числі й фарбувальна дільниця обладнані засобами ОПС. Дільниця ТО, рехтувальна дільниця, дільниця „Модуль-Центр" не обладнані засобами ОПС. Також згідно Акту обстеження технічного стану об'єктів ВАТ„ГАЛИЧ-АВТО" від 25 січня 2005 року, серед об"єктів, які охороняються зазначено фарбувальну дільницю, та що обстеженням встановлено, що всі приміщен ня з великими матеріальними цінностями, в тому числі й фарбувальна дільниця обладнані засобами ОПС. В абзаці 1 на стор.2 Акту вказано, що дільниця ТО, рехтувальна дільниця, дільниця „Модуль-Центр" не обладнані засобами ОПС. Факт передачі цеху де знаходився викрадений автомобіль під охорону підтверджується відповідним записом у Книзі приймання і здавання про прийом об"єктів працівниками охорони і здавання праці вниками власника ( яка прошнурована, пронумерована, посвідчена печаткою і зареєстрована у ВДСО при Личаківському РВ ЛМУ).
Апелянтом звернуто увагу суду на те, що приміщення, в якому зберігався автомобіль було закрито та опломбовано і здано під охорону у порядку, визначеному законодавством та договором, що підтверджено матеріалами кримінальної справи, витребуваної у Сихівському РВ ЛМУ УВС України у Львівській області.
Беззаперечним доказом вини відповідача на думку апелянта є довідка Сихівського РВ ЛМУ УМВСУ у Львівській області від 04.04.2 005 року, якою підтвер джено, що: 10.02.2005 р. СВ РВ ЛМУ була порушена кримінальна справа № 139-1173 за ознаками злочину передбаченого ст. 289 КК України. ... слід ство вважає, що умовами та причинами, які сприяли незаконному заволодінню автомобілем, слід вважати неналежне виконання працівниками ВДСО при Личаківському РВ ЛМУ покладених на них обов'язків по охороні об'є кта СТО „ГАЛИЧ-АВТО".
Апелянт зазначає, що судом безпідставно був взятий до уваги й прийнятий як доказ висновок службової перевірки від 27.10.2005 р., оскільки він ні в якому разі не спросто вує наведені вище обставини справи, факти і докази та не доводить відсутність вини відповідача у створенні умов для крадіжки автомобіля. На думку апелянта, висновок службового розслідування зводиться до того, що начальник Сихівського РВ ЛМУ УМВСУ у Львівській області порушив вимоги діловодства та ст. 32 Закону України „Про Інформацію", видавши 04.04.2005 року довідку, але не спростовує факту викрадення автомобіля із фарбувального цеху вини у цьому відповідача, проте, суд на підставі цього висновку, сприйняв як беспірно доведену ту обставину, що автомобіль було викрадено не з фарбувального, а з рихтувального цеху, що автомобіль під охорону не здавався що вина відповідача у викраденні автомобіля відсутня.
В судовому засіданні, представник відповідача заперечив проти доводів апелянта, просив рішення суду залишити без змін, як таке, що прийнято з дотриманням норм чинного законодавства та на підставі досліджених усіх обставин справи.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, дослідивши обставини справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення вимог апелянта.
При цьому колегія виходила з наступного.
14 січня 2003 року між відділом державної служби охорони при Личаківському районному відділі Львівського міського управління УМВС України у Львівській області та ВАТ „Галич-Авто" було укладено договір № 114 на охорону ВАТ „Галич-Авто".
В п. 1 цього договору зазначено, що позивач передає, а відповідач приймає під охорону об'єкти, перераховані в дислокації (додаток № 1) і позначені у плані (схемі) об'єктів, що охороняються.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено представником відповідача, всупереч договору, всупереч п. 6 додатку № 4 до договору, під охорону здавались щоденно не об'єкти, перераховані в дислокації, а окремі приміщення позивача, що засвідчувалось підписами працівників сторін у книжці прийому- здачі об»єктів (сторінка якої за 01.02.2005 р. (матеріали справи (т. 1, а.с. 34)).
Як вбачається із матеріалів справи, матеріалів апеляційного провадження, сторонами не подано доказів включення в дислокацію до договору приміщень, зазначених у вказаній книжці, ні доказів погодження між сторонами назв цих об'єктів, що охороняються.
Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести наявність тих обставин на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об»єктивному розгляді справи в судовому процесі усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
В ніч з 1 на 2 лютого 2005 року з території станції технічного обслуговування ВАТ „Галич-Авто" було викрадено автомобіль „Шкода-Октавія", держ. № 98033ТС.
В обґрунтування своїх доводів представники апелянта посилаються на довідку від 04 квітня 2005 року, виданою начальником Сихівського РВ ЛМУ УМВСУ у Львівській області підполковником міліції А.В.Піцанем, в якій зазначено, що оцінивши докази, зібрані в процесі розслідування кримінальної справи, слідство вважає, що умовами та причинами, які сприяли незаконному заволодінню автомобілем марки „Шкода-Октавія" д.н. 98033 ТС гр-нки Тітової С.В., слід вважати неналежне виконання працівниками ВДСО при Личаківському РВ ЛМУ покладених на них обов'язків по охороні СТО „Галич-Авто".
Однак, як вбачається із матеріалів справи, на підставі подання прокурора Львівської області, Управлінням МВС України у Львівській області проведено службове розслідування за фактом видання зазначеної вище довідки. Зокрема даною перевіркою встановлено, що колишній начальник Сихівського РВ ЛМУ УМВСУ у Львівській області Піцань А.В. видав вище згадану довідку не вивчивши при цьому ретельно матеріали кримінальної справи, що призвело до безпідставного висновку про неналежне виконання функціональних обов'язків працівниками Личаківського ВДСО УДСО при УМВСУ у Львівській області. Крім того, саму довідку видано з порушенням вимог чинного законодавства, зокрема, ст. 32 Закону України „Про інформацію". А тому в силу ст. 34 ГПК України, що і вірно зазначено судом першої інстанції, зазначена довідка не може бути беззаперечним доказом вини відповідача.
В той же час в матеріалах справи наявна довідка від 30.06.2005 року № 16/9-5250, видана слідчим СВ Сихівського РВ ЛМУ УМВСУ у Львівській області Микитюком С.О., згідно якої в ході розслідування кримінальної справи, встановлено, що в ніч з 01.02.2005р. на 02.02.2005 р. з приміщення фарбувального (малярного) цеху, що на території СТО „Галич-Авто" по вул. Зеленій, 107 в м. Львові, невстановлена особа, незаконно заволоділа автомобілем „Шкода-Октавія", сірого кольору, р.н. 98033 ТС, який належить гр. О.В. Тітовій.
Проте, у висновку службової перевірки, проведеної Штабом УМВСУ у Львівській області за поданням прокурора Львівської області від 27.10.2005 р. встановлено, що автомобіль викрадено з рихтувальної дільниці СТО „Галич-Авто".
Згідно висновку за матеріалами службового розслідування про вчинену крадіжку із СТО ВАТ „Галич-Авто", проведеного Личаківським ВДСО УДСО при УМВСУ у Львівській області, зазначено, що автомобіль було викрадено з кузовного цеху.
Згідно інвентаризаційної справи Львівського міжміського бюро технічної інвентаризації, яка містить поверховий план частини приміщення СТО „Галич-Авто", виготовлений БТІ 03.02.1997 р., остання зазначає назви цехів: приміщення 6 та 8 - „фарбувальний цех", приміщення 9 - „фарбувальна камера", приміщення 10 - „рихтувальна дільниця".
В той же час, згідно викопіювання з такого ж плану БТІ від 03.02.1997 р., яке зроблене 16.02.2007 року, при виготовленні поверхневого плану жодних назв цехів не зазначалося, і зазначені написи зроблено позивачем після видачі йому поверхового плану, про що відповідачу було невідомо. Крім того, до інвентаризаційної справи входить експлікація приміщень, в якій багато однакових назв, зокрема: приміщення 6 - „цех", 7 - „цех", 8 - „малярка", 9 - „малярка", 10 - „цех".
Вище досліджене підтверджує безпідставність доводів позивача про те, що викрадення автомобіля відбулося саме з фарбувального (малярного) цеху з посиланням при цьому на дані поверхового плану, оскільки такі доводи апелянта грунтуються виключно на підставі напису „фарбувальний цех", який зробленого самим позивачем після виготовлення плану БТІ і без повідомлення відповідача про найменування позивачем цехів.
Колегія суддів вважає безпідставним посилання апелянта на підтвердження довідкою слідчого та протоколом огляду місця події факту викрадення автомобіля з фарбувального (малярного) цеху, оскільки, як встановлено судом першої інстанції ( пояснення слідчого СВ Сихівського РВ ЛМУ УМВСУ у Львівській області Микитюк С.О.) даний висновок слідчим зроблено виключно на підставі напису „фарбувальний цех", зробленого позивачем після виготовлення плану БТІ і без повідомлення відповідача про найменування цехів, що як вище встановлено не є належним доказом в даній справі.
Слід зазначити, що згідно пояснень слідчого при огляді приміщення, з якого було викрадено автомобіль, залучений до цього в якості спеціаліста гр. Столовий С.М., що займався обслуговуванням засобів охоронно - пожежної сигналізації від ДЗАТ "Охорона-Комплекс", яке обслуговувало сигналізацію за відповідною угодою з позивачем, встановлено, що приміщення з якого було викрадено автомобіль не було обладнано засобами охоронно-пожежної сигналізації.
В матеріалах справи наявна копія план-схеми до протоколу огляду місця події, яка зроблена на основі виготовленого БТТ 03.02.1997 р. поверхового плану приміщень буд. 407 по вул. Зеленій у м. Львові, на якій позначено обладнання тривожною сигналізацією приміщень СТО ВАТ „Галич-Авто". Згідно з даним планом-схемою, сигналізацією обладнано лише приміщення № 6, а приміщення № 8 (з якого було викрадено автомобіль) сигналізацією не обладнане.
Згідно копії протоколу допиту гр-на Столового С.М., інженера ДЗАТ „Охорона-Комплекс", якого допитано з питань обладнання тривожною сигналізацією зазначених приміщень, приміщення № 8 (з якого було викрадено автомобіль) сигналізацією не обладнане, а обладнане лише приміщення № 6, яке і відзначено на плані-схемі. Крім цього засобами сигналізації обладнані приміщення № 1,2, 3, 4, 5, які переобладнані в одне приміщення.
Колегією встановлено, що 1 жовтня 2005 року позивачем укладено договір № 137 обслуговування засобів охоронно-пожежної сигналізації з іншою спеціалізованою організацією - ЗАТ „Охорона-Комплекс-Львів".
На підставі цього, 01.10.2005 р. складено акт прийому-передачі засобів ОПС від Личаківського ВДСО у м.Львові УДСО при УМВСУ у Львівській області до ЗАТ „Охорона-Комплекс-Львів" для профілактичного обслуговування. Листами № 140 від 22.12.2005 р., № 51 від 08.02.2007 р., № 55 від 13.02.2007 р., ЗАТ „Охорона-Комплекс-Львів" повідомляє, що в грудні місяці 2005 року в „рихтувальному цеху" (приміщення № 8 згідно плану-схеми об'єкту ЛБТІ від 03.02.1997 р.) приміщення СТО „Галич-Авто" дійсно доставлено сповіщувач руху типу 8КР-100 (1 шт.), без повідомлення ЗАТ „Охорона-Комплекс-Львів", і підключено у шлейф ПКП Satel-708, що становлений в приміщенні „фарбувального цеху" (приміщення № 6 вищенаведеного плану-схеми). В акті прийому-передачі засобів ОПС від 01.10.2005 р. зазначений сповіщувач руху не вказаний.
Слід зауважити, що згідно п. З Акту обстеження від 01.07.2004 р. та п. 2 Акту від 25.01.2005 р., позивачу запропоновано заборонити збереження матеріальних цінностей у приміщеннях, не обладнаних засобами ОПС.
В п. 4 Акту обстеження передбачено встановлення сигналізації на дільницях технічного обслуговування, рихтувальної та "Модуль-Центр". Аналогічні вимоги обумовлені також у попередньому акті від 01.07.2004 р.
Позивачем пропозиції по технічному укріпленню об'єкта було виконано лише після вчинення крадіжки автомобіля - у грудні 2005 року, а на момент крадіжки автомобіль зберігався у приміщенні № 8, не обладнаному засобами охоронно-пожежної сигналізації.
У п. 2 Додатку № 3 до договору № 114 від 14 січня 2003 року передбачено, що до усунення всіх вказаних в акті обстеження недоліків Договір діє на умовах здійснення охорони без матеріальної відповідальності. Крім того, у п. 1.6 Додатку № 8 до договору № 144 від 14.01.2003 р. зазначено, що "Охорона" (відповідач) звільняється від відповідальності за крадіжку товарно-матеріальних цінностей при невиконанні "Власником" (позивачем) у встановлені двостороннім Актом строки вимог з технічного укріплення об'єкту або приміщень, що охороняються.
Крім того, згідно п. 4 додатку № 8 до договору, "Охорона" (відповідач) звільняється від відповідальності за збитки, розмір яких визначено "Власником" (позивачем) самостійно відповідних працівників "Охорони", при відсутності письмового повідомлення останнього про час визначення розмірів збитків та зняття залишків товарно-матеріальних цінностей та грошових коштів.
Отже вище досліджені обставини, підтверджують факт відсутності вини відповідача.
У відповідності до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання ЇЇ обов'язку.
Згідно ч.ч. 1, 7 ст, 179 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 180 ГК України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
Згідно ч. ч. 1, 6 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Зобов'язана сторона має право відмовитися від виконання зобов'язання у разі неналежного виконання другою стороною обов'язків, що є необхідною умовою виконання.
Згідно ч. З ст. 226 ГК України, сторона господарського зобов'язання позбавляється права на відшкодування збитків у разі якщо вона була своєчасно попереджена другою стороною про можливе невиконання нею зобов'язання і могла запобігти виникненню збитків своїми діями, але не зробила цього, крім випадків, якщо законом або договором не передбачено інше.
Відповідно до ст. 978 ЦК України, за договором охорони охоронець, який є суб'єктом підприємницької діяльності, зобов'язується забезпечити недоторканність особи чи майна, які охороняються. Володілець такого майна або особа, яку охороняють, зобов'язані виконувати передбачені договором правила особистої та майнової безпеки і щомісячно сплачувати охоронцю встановлену плату.
Згідно з п. 4 листа Вищого Арбітражного Суду України N 01-8/598 від 20.05.92р., у разі визнання арбітражним судом недоведеним факт невиконання або неналежного виконання зобов'язання, відповідач звільняється від майнової відповідальності не на підставі статті 209 Цивільного кодексу України.
В силу ст. ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторонам повинна довести наявність тих обставин на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Однак з огляду на досліджені обставини справи, останні спростовують доводи апелянта про наявність вини відповідача у викраденні автомобіля, а тому, судом першої інстанції правомірно відмовлено у задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд -
Постановив:
Рішення господарського суду Львівської області від 27.02.07 у справі № 1/1186-25/394 (1/805-25/208)
залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку.
Матеріали справи скерувати до господарського суду Львівської області.
Головуючий-суддя Р. Марко
Суддя Т. Бонк
Суддя С. Бойко