01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
22.05.2008 № 2/508
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Отрюха Б.В.
суддів: Тищенко А.І.
Верховця А.А.
За участю представників:
від позивача - представник не з'явився,
від відповідача - Іщук М.М. - юрист,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Фармавіта"
на рішення Господарського суду м.Києва від 16.01.2007
у справі № 2/508 (Домнічева І.О.)
за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Фармавіта"
до Закрите акціонерне товариство "Київський вітамінний завод"
про стягнення 46677,73 грн. збитків
Рішенням Господарського суду м. Києва від 16.01.2007р. у справі № 2/508 відмовлено ТОВ «Фармавіта» в задоволенні позовних вимог про стягнення з ЗАТ «Київський вітаміний завод» 46 677,73 грн. збитків.
Позивач, не погоджуючись з прийнятим рішенням, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати, з підстав неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального права, та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.
Зокрема апеляційні вимоги мотивовані тим, що 05.05.1999р. між сторонами було укладено договір № 1 оренди приміщення, згідно якого відповідач надав позивачу в орендне користування нежитлове приміщення за адресою: м. Київ, вул. Копилівська, 38, загальною площею 116 кв. м. для використання під аптечний склад для оптової реалізації медикаментів та офіс. Відповідно до п.4.1. договору оренди, строк оренди складав три роки з моменту підписання договору. Додатковою угодою № 3 від 05.03.2002р. сторони погодили продовжити строк оренди приміщення на три роки: з 05.05.2002р. по 05.05.2005р. 03 серпня 2003 року територію ЗАТ «Київський вітамінний завод» було затоплено під час залпових зливових дощів, внаслідок чого підвальні приміщення складу, які ТОВ «Фармавіта» займала відповідно до договору оренди, були повністю залиті водою. В результаті залиття водою орендованого приміщення та безвідповідальності і бездіяльності відповідача, які полягали у приховуванні від позивача при укладанні договору оренди недоліків розташування складського приміщення; непрацюючій дренажній системі відкачки води; не здійсненні капітального ремонту орендованого приміщення; перешкоджання позивачеві у потраплянні до орендованого приміщення, призвели до виникнення у позивача збитків на загальну суму 46 677 грн. 73 коп., а саме: 7196,40 грн. (ремонт складських приміщень) + 5126,01 грн. (вартість ліцензії) + 6974,02 грн. (вартість зіпсованих медикаментів) + 493,68 грн. (вартість послуг експерта) + 400 грн. (вартість знищення непридатних для реалізації препаратів) + 4888 грн. (вартість ремонту офісної техніки) + 99,62 грн. (вартість послуг санепідемстанції) + 1500 грн. (вартість послуг адвоката) + 20 000 грн. (моральної шкоди), які підлягають відшкодуванню на підставі ч.2 ст.776 та ч.2 ст.780 Цивільного кодексу України.
Розглянувши апеляційну скаргу, матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне:
05.05.1999р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фармавіта» (орендар) та Закритим акціонерним товариством «Київський вітамінний завод» (орендодавець) було укладено договір № 1 оренди приміщення.
Відповідно до розділу 1 договору, орендодавець передає, а орендар бере у тимчасове володіння та користування приміщення загальною площею 116 кв. м. у будинку № 38 по вул. Копилівській в м. Києві. Стан приміщення, що орендується на момент передачі - нормальний. Орендуєме приміщення придатне для зберігання медикаментів.
Згідно п.4.1. договору, строк оренди складає три роки з моменту підписання сторонами цього договору. Додатковою угодою № 3 від 05.03.2002р. сторони продовжили строк оренди приміщення на три роки: з 05.05.2002р. по 05.05.2005р.
03 серпня 2003 року під час залпових зливових дощів було затоплено територію ЗАТ «Київський вітамінний завод». Зокрема, підвальні приміщення складу, які ТОВ «Фармавіта» займало відповідно до договору оренди, були залиті водою. Підходи до складського приміщення були повністю блоковані водою, що позбавило можливості використання складського приміщення за призначенням: для зберігання медикаментів.
Оскільки відповідач (орендодавець) до кінця дії договору, не дивлячись на неодноразові звернення позивача, так і не виконав свого обов'язку щодо проведення капітального ремонту приміщення, останній звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом про відшкодування збитків, що складаються з витрат, понесених ним на ремонт пошкодженого приміщення, відшкодування вартості пошкоджених медикаментів та препаратів, вартості ремонту офісної техніки та відшкодування моральної шкоди.
Господарський суд м Києва, оцінивши подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, прийшов до висновку, про те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки позивачем не доведено порушення його прав з боку відповідача.
Колегія суддів апеляційного суду повністю погоджується з такою позицією місцевого господарського суду та вважає, що рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, виходячи з наступного:
Згідно ч.2 ст.780 ЦК України, шкода завдана у зв'язку з користуванням річчю, відшкодовується наймодавцем, якщо буде встановлено, що це сталося внаслідок особливих властивостей або недоліків речі, про наявність яких наймач не був попереджений наймодавцем і про які він не знав і не міг знати.
ТОВ «Фармавіта», як наймач, при укладенні договору оренди не було попереджено про те, що територія ЗАТ «Київський вітамінний завод» підпадає під затоплення, у зв'язку з тим, що через неї проходить русло Сирецького рівчаку, а завод знаходиться в самому низькому місці та протягом останніх трьох років не працює дренажна система відкачки води. Дані обставини підтверджуються листом Комунального підприємства корпорації «Київавтодор» «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Подільського району» від 05.08.2003р. №279 та листом Управління з питань надзвичайних ситуацій Подільської районної в місті Києві державної адміністрації від 01.07.2004р. №1.
Отже, безвідповідальність і бездіяльність відповідача, яка полягала у приховуванні від позивача при укладанні договору оренди недоліків розташування складського приміщення, непрацююча дренажна система відкачки води, не здійснення капітального ремонту, перешкоджання позивачеві у потраплянні до орендованого приміщення, призвели до виникнення збитків у позивача.
Відповідно до ст.224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Відповідно до ст.623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки; розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором; збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.
Наслідки порушень зобов'язань за договором є правовою підставою, згідно із ст. 623 ЦК України, для стягнення збитків.
Оскільки відшкодування збитків є заходом цивільно-правової відповідальності, його застосування можливе лише за наявності умов відповідальності, передбаченої законом. Кредитор, який вимагає відшкодування збитків, має довести факт порушення зобов'язання контрагентом, наявність і розмір понесених збитків, а також причинний зв'язок між правопорушенням і збитками.
Згідно ст.614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Відповідно до ч.2 ст.218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії не переробної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин заданих умов здійснення господарської діяльності.
Згідно ст.617 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за його порушення, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Непереробрна сила - це подія, яку не можна було відвернути засобам, наявними у даної особи у конкретних умовах її діяльності.
Як підтверджено матеріалами справи, 03 серпня 2003 року, під час раптового стихійного лиха, залпових зливових дощів, виникло різке підняття води в Сирецькому рівчаку, внаслідок чого були підтоплені території підприємств, через які проходить русло рівчака, в тому числі територія відповідача, яка знаходиться в самому низькому місці. Під час стихійного лиха (затоплення), було пошкоджено майно позивача, чим йому нанесені матеріальні збитки.
Суд апеляційної інстанції не погоджується з твердженням позивача, що відповідач повинен здійснювати догляд за колектором та відкачкою води, які знаходяться на території ЗАТ «Київський вітамінний завод», оскільки таке твердження нормативно необґрунтоване та при цьому спростовується наданими докази, які свідчать про те, що Сирецький зливосточний колектор не перебуває у власності або на балансі відповідача та в будь-якої іншої юридичної особи, яка за своїм напрямком діяльності має відповідати за вказаний колектор.
Крім того, відразу після затоплення території відповідача, працівниками останнього було проведено ряд заходів, щодо усунення наслідків стихійного лиха, про що зазначається в Акті № 19 про обстеження місця надзвичайної події, складеного Управлінням з питань надзвичайних ситуацій Подільської районної в місті Києві державної адміністрації 03.08.2003р. Відповідачем також надано докази, згідно яких їм було надіслано листи та телеграми до різних комунальних підприємств та органів державної влади і місцевого самоврядування з метою встановлення особи, яка несе відповідальність за утримання, експлуатацію та обслуговування Сирецького річкового колектору та зливної каналізації.
Таким чином, відповідачем було вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Колегія суддів також не бере до уваги посилання позивача в апеляційній скарзі на порушення відповідачем вимог ст.776 ЦК України, оскільки матеріали справи не містять вимог адресованих відповідачу про зобов'язання здійснити капітальний ремонт приміщення, наданого в оренду ТОВ «Фармавіта». Копії листів, які додані до позовної заяви, містять в собі лише прохання до ЗАТ «Київський вітамінний завод» провести спільний огляд залитого приміщення для складання акту та владнати подальші відносини по використанню орендованого приміщення і нарахуванню орендної плати.
До матеріалів справи залучено копію акту огляду складського приміщення ТОВ «Фармавіта», складеного за участю представника ЗАТ «Київський вітамінний завод» 08.08.2003р.
Позивачем також не було надано ні під час розгляду справи в суді першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції жодних доказів, які підтверджували вчинення відповідачем дій, що перешкоджали ТОВ «Фармавіта» у користуванні орендованим приміщенням.
Згідно ч.1 ст.15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
До матеріалів справи не додано доказів, що позивач звертався за захистом порушених відповідачем прав на користування орендованим приміщенням та на вчинення дій, направлених на проведення капітального ремонту приміщення, що є також правом позивача, згідно п.1 ч.3 ст.776 ЦК України.
Не заслуговують також на увагу, посилання позивача на те, що відповідач не повідомив про недоліки приміщення, про наявність яких наймач не був попереджений наймодавцем і про які він не знав і не міг знати при укладанні договору оренди, оскільки, згідно ч.3 ст.767 ЦК України, наймач зобов'язаний у присутності наймодавця перевірити справність речі. Якщо наймач у момент передання речі в його володіння не переконається у її справності, річ вважається такою, що передана йому в належному стані. У п.1.3. договору № 1 оренди приміщення від 05.05.1999р. вказано, що стан приміщення, яке орендується на момент передачі - нормальний. Крім того, позивачем здійснювалось користування орендованим приміщенням на протязі чотирьох років без будь-яких зауважень з його сторони, саме до моменту настання надзвичайної події, що свідчить про наявність достатнього часу для встановлення недоліків речі, переданої у найм, у разі їх існування.
Підставою для відшкодування понесених збитків є спричинення їх внаслідок неналежного виконання зобов'язання за договором, тобто наявності прямого причинно-наслідкового зв'язку між неправомірними діями однієї сторони та зменшення майнових прав іншої.
Оскільки збитки виникли у позивача внаслідок не переробної сили - сильної зливи дощу, а не в зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятого на себе господарського зобов'язання, колегія суддів вважає, що вина відповідача у спричиненні збитків позивачу відсутня.
За таких обставин, апеляційний суд прийшов до висновку, що рішення місцевого господарського суду відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, тому підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Рішення Господарського суду м. Києва від 16.01.2007р. у справі № 2/508 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фармавіта» - без задоволення.
2. Матеріали справи № 2/508 повернути до Господарського суду м. Києва.
Головуючий суддя Отрюх Б.В.
Судді Тищенко А.І.
Верховець А.А.
27.05.08 (відправлено)