79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
26.02.08 Справа № 5/237
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії суддів: Кузь В.Л. /головуючий/, Юркевич М.В., Городечна М.І., розглянувши апеляційні скарги Фонду державного майна України (м. Київ) та колективного підприємства «Санаторій «Перлина Карпат»(с. Карпати)
на рішення господарського суду Закарпатської області
від 15.09.2006р. у справі № 5/237
за позовом колективного підприємства «Санаторій «Перлина Карпат»(с. Карпати)
до відповідача Чинадіївської селищної ради (с.м.т. Чинадієво)
про визнання права власності
за участю третьої особи із самостійними вимогами на предмет спору на стороні позивача Фонд державного майна України (м. Київ)
про визнання права власності на частку в майні у розмірі 30,76грн. відсотків
за участю представників:
від позивача: Сидорович Р.М.
від відповідача: Сікора С.І.
від третьої особи: Джуган Н.Б.
З правами та обов'язками, передбаченими ст. 22 ГПК України, сторони ознайомлені.
Рішенням від 15.09.06 у справі №5/237 господарського суду Закарпатської області (суддя Йосипчук О.С.) відмовлено у задоволенні позову колективного підприємства «Санаторій «Перлина Карпат»(с. Карпати) до Чинадіївської селищної ради (с.м.т. Чинадієво) про визнання права власності та позову третьої особи із самостійними вимогами на предмет спору на стороні позивача - Фонду державного майна України про визнання за державою права власності на 30,76 відсотка майна санаторію «Перлина Карпат».
Не погоджуючись із зазначеним рішенням, Фондом державного майна України (м. Київ) подано апеляційну скаргу, у якій скаржник просить рішення господарського суду Закарпатської області скасувати, посилаючись на наступне:
- відповідно до п. 3 Порядку визначення часток, що належать державі в статутних фондах підприємств, створених за участю недержавних суб'єктів господарювання, затвердженим наказом Фонду державного майна України від 30.08.2000 №1800 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.09.2000 року за №626/4847 частка держави в статутному фонді підприємства визначається виходячи з розміру державних внесків при створенні підприємства;
- суд не з'ясував який статус має цілісний майновий комплекс санаторій «Перлина Карпат»;
- суд необґрунтовано встановив, що спірне майно було безоплатно передано на баланс санаторію, що мало місце в 1989-1990 роках, проте не в обмін на корпоративні права санаторію інше.
КП «Санаторій «Перлина Карпат»також подало апеляційну скаргу, у якій просить рішення господарського суду Закарпатської області скасувати, з наступних підстав:
- рішення про створення Санаторію «Перлина Карпат»приймалося засновниками міжколгоспного санаторію «Перлина Карпат», які і передали належні їм частки у майні санаторію в обмін на корпоративні права колективного підприємства «Санаторій «Перлина Карпат»;
- господарським судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення було неправильно застосовано норми ст. 344 ЦК України, оскільки згаданою статтею чітко визначено строк набувальної давності інше.
Колегія суддів, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального права, вважає, що підстави для скасування рішення господарського суду Закарпатської області - відсутні, з огляду на наступне:
Відповідно до норми ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, не заборонених законом, зокрема із правочинів. Нормою ст. 329 ЦК України встановлено, що юридична особа публічного права набуває право власності на майно, набуте нею у власність на підставах, не заборонених законом.
І лише при наявності законних підстав набуття власності на майно, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Позивачем у справі подано позов про визнання за ним права власності на цілісний майновий комплекс санаторію «Перлина Карпат», оскільки відповідачем таке право не визнається.
У позовній заяві позивач зазначив, що згідно статуту санаторію «Перлина Карпат», який зареєстрований розпорядженням голови Мукачівської райадміністрації 01.10.97 за реєстраційним №507, санаторій «Перлина Карпат»є власником майна та коштів, колгоспи та сільськогосподарські підприємства (згідно списку), мають право на майно і кошти згідно внесеного паю (п. 1.2) і що санаторій «Перлина Карпат»володіє і користується майном, розпоряджається ним і несе відповідальність перед власником за його збереження на використання (п. 3.2).
Виходячи з цих положень статуту, позивач сам підтвердив, що є лише особою, яка володіє, користується, розпоряджається майном, яке є на балансі санаторію, але не є його власником, оскільки несе відповідальність перед власником за його збереження.
При цьому, до матеріалів справи позивачем не додані докази, які б підтверджували, що майно, яке перебуває на балансі санаторію було набуте його колективом у встановленому законом порядку.
Натомість, як встановлено судом першої інстанції й підтверджується Львівським апеляційним господарським судом відповідно до рішення виконкому Закарпатської обласної Ради депутатів переданих від 25.07.72 №260 «Про будівництво міжколгоспного санаторію»(т. 4, а.с. 11) була схвалена пропозиція обласної Ради колгоспів про будівництво міжколгоспного санаторію «Перлина Карпат»на земельних ділянках колгоспу «Радянська Армія». Кошторисна вартість санаторію становила 5,5 млн. крб. і кошти на будівництво акумулювались на спеціальних рахунках обласного міжколгоспного управління капітального будівництва при Облагропромі, яке було замовником будівництва даного санаторію. Будівництво здійснювалось за рахунок пайових внесків колгоспів Закарпатської області відповідно до додатку до рішення №260.
Рішенням від 03.11.87 зборів уповноважених представників-учасників будівництва і експлуатації санаторію (протокол №1) було затверджено Статут «Санаторію «Перлина Карпат», який зареєстрований рішенням Мукачівської районної Ради народних депутатів від 11.11.87 №266.
Відповідно до положень даного статуту (п. 1) санаторій є кооперативним міжгосподарським підприємством, у його будівництві та експлуатації приймають участь організації та підприємства агропромислового комплексу на дольових началах (п. 1.3), а майно санаторію формується за рахунок пайових внесків господарств -учасників будівництва санаторію (п. 4.2).
Після закінчення будівництва санаторію, його було здано в експлуатацію в 1988році, що підтверджується актом від 26.12.1988року державної приймальної комісії, який був затверджений наказом Держагропрому УРСР від 30.01.89 №26 з введенням в дію основних фондів на суму 5516000 крб. (т. 4, а.с. 18-24).
Матеріали справи не містять доказів про передачу сільськогосподарськими підприємствами своєї частки в майні міжколгоспного санаторію «Перлина Карпат», зареєстрованого в 1987році колективному підприємству «Санаторій «Перлина Карпат», створеному в 1997році.
Відповідно, колективне підприємство «Перлина Карпат»як позивач у справі і створене в 1997 році не може бути визнане як правонаступник щодо майна й майнових прав кооперативного міжколгоспного підприємства «Санаторій «Перлина Карпат».
Враховуючи час свого заснування -1997рік, позивач і не міг бути учасником чи дольовиком будівництва майнового комплексу санаторію «Перлина Карпат», який введений в експлуатацію в 1989 році.
Позивачем не наведено доказів іншого передбаченого законом способу набуття спірного майна у власність колективного підприємства.
Посилання в суді апеляційної інстанції представників позивача на документи щодо заснування товариства з обмеженою відповідальністю «Санаторій «Перлина Карпат»не може бути прийнято судом до уваги, оскільки стосується іншої особи, яка не є позивачем у справі.
Судом першої інстанції цілком правомірно надано оцінку Статуту КП «Перлина»(т. 3, а.с. 122-125), зареєстрованого 26.12.03, як такому, що не доводить правонаступництва позивача і його права власності на майно санаторію, оскільки даний статут не містить будь-яких посилань про правонаступництво шляхом реорганізації міжгосподарського колективного санаторію «Перлина Карпат»в колективне підприємство «Перлина».
Таким чином, позовні вимоги КП «Перлина Карпат»є безпідставними і судом першої інстанції правомірно не прийняті до задоволення.
Щодо набуття права власності за набувальною давністю, то місцевим господарським судом правомірно встановлено, що відповідна норма ст. 344 ЦК України згідно з п. 8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України набирає чинності з 01.01.2011 року.
Стосовно вимог третьої особи Фонду державного майна України, то Львівський апеляційний господарський суд встановив наступне:
Позовною вимогою ФДМ України є визнання за державою в особі Фонду державного майна України права власності на 30,76 відсотків майна санаторію «Перлина Карпат». Підставою такої вимоги є акт від 17.12.02 комісії з визначення частки держави в майні підприємства, створеного за участю недержавних суб'єктів господарювання.
Згідно доводів третьої особи із самостійними вимогами на предмет спору даний акт складено у відповідності до Положення про порядок передприватизаційної підготовки підприємств, у статутних фондах яких є державна частка, затвердженого наказом ФДМ України від 14.08.00 №1691 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.08.00 за №562/4783 (надалі - Положення) та Порядку визначення часток, що належать державі в статутних фондах підприємств, створених за участю недержавних суб'єктів господарювання, затвердженого наказом ФДМ України від 13.08.00 №1800 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.09.00 за №626/4847 (Надалі - Порядок).
Нормами Положення (п. 1.3) встановлено, що підприємствами, у статутних фондах яких є державна частка (в тому числі міжгосподарські підприємства), вважаються такі підприємства, які були утворені за участю недержавних суб'єктів господарювання та до статутного фонду яких здійснювались державні інвестиції.
Матеріали справи не містять даних про існування станом на час складення акта від 17.12.02 комісії з визначення частки держави в майні підприємства як юридичної особи, створеного за участю недержавних суб'єктів господарювання кооперативного міжгосподарського підприємства «Санаторій «Перлина Карпат», створеного 03.11.87 і зареєстрованого 11.11.87.
Як встановлено вище, колективне підприємство «Санаторій «Перлина Карпат», створене в 1997 не є правонаступником майна й майнових прав кооперативного міжгосподарського підприємства.
Відповідно до цього, зазначений вище акт від 17.12.02 комісії не може визнаватись як належний доказ визначення частки держави в статутному фонді підприємства, яке не існує.
Разом з цим, Львівський апеляційний господарський суд зазначає, що згадані вище Положення та Порядок встановлюють механізм визначення частки держави в статутному фонді підприємств, створених за участю недержавних суб'єктів господарювання з метою ініціювання проведення загальних зборів засновників (учасників) підприємства для розгляду питань, пов'язаних з підготовкою змін до установчих документів підприємства щодо визначення (уточнення) частки (паю, пакета акцій), що належать державі та іншим засновникам (учасникам) підприємства та приватизацією державної частки у статутному фонді такого підприємства (п. 3.1).
Проте, оскільки кооперативне міжгосподарське підприємство не існувало станом на 2002 рік, то, відповідно, Фондом державного майна України чи його регіональними відділеннями не вчинялись дії, передбачені розділом 3 «Підготовка змін до установчих документів підприємства»Положення.
Львівський апеляційний господарський суд встановив також, що поданий третьою особою позов не відповідає встановленим законом способам захисту цивільного права, оскільки третьою особою із самостійними вимогами на предмет спору не вжито попередньо заходів щодо виділу державної частки, а тому поданий позов про визнання права власності на невизначене майно є неправильно вибраним способом захисту порушеного права і є підставою для відмови в позові.
Одночасно, Львівський апеляційний господарський суд зазначає, що третьою особою не подано належних доказів внесення державних інвестицій при створенні кооперативного міжгосподарського санаторію «Перлина Карпат», оскільки додані до матеріалів справи: 1) акти (без дати) звірки виконаних робіт по дольовій участі в будівництві санаторію «Перлина Карпат»заводу імені Кірова та заводу «Мукачевоприлад»(т. 2 а.с. 66; 67) не підтверджені ні договорами про дольову участь, ні актами виконаних робіт; не встановлюють на яких умовах (компенсаційних чи безоплатних) була така участь; 2) копії платіжних доручень (т. 2, а.с. 76-80) про перерахування «Закарпатколгоспздравницею»грошових коштів санаторію «Перлина Карпат»у 1993-94р.р. не підтверджують, що дані кошти є державними, окрім цього, будівництво і оснащення санаторію необхідним устаткуванням відбувалось до 1989року, про що зазначено вище, а інші докази -проекти, акти виконаних робіт щодо будь-якої подальшої реконструкції санаторію третьою особою не подані, тобто проведення реконструкції санаторію не доведено.
Окрім цього, з метою об'єктивного встановлення усіх дійсних фактів щодо можливого інвестування державних капіталовкладень в санаторій «Перлина Карпат»Львівським апеляційним господарським судом ухвалою від 19.09.07 було призначено судово-економічну експертизу, проведення якої було доручено Львівському НДІ судових експертиз. Згідно висновку від 30.11.07 №3372 судово-економічної експертизи у даній справі у зв'язку з відсутністю первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку не надалось можливим дослідити чи були зроблені внески держави в майно міжколгоспного, а згодом, колективного підприємства «Санаторій «Перлина Карпат»та, відповідно, їх розмір та частку державного майна в майні цього санаторію на час його будівництва та діяльності.
Відповідно до цього, Львівський апеляційний господарський суд дійшов до висновку, що третьою особою не доведено належними доказами заявлені вимоги і не вірно обрано спосіб захисту порушеного права, а тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення місцевого господарського суду.
На підставі наведеного та відповідно до вимог ст. ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд -
Рішення від 15.09.06 у справі №5/237 господарського суду Закарпатської області залишити без змін, апеляційні скарги -без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
Головуючий суддя Кузь В.Л.
суддя Юркевич М.В.
суддя Городечна М.І.