79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
21.05.09 Справа№ 4/1586-24/223
Господарський суд Львівської області у складі судді Бортник О.Ю. при секретарі судових засідань Цяпка О.І. розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (надалі -ТзОВ) “Спільне українсько-російське підприємство “Стан-Комплект”, м. Київ,
до відповідача Відкритого акціонерного товариства (надалі -ВАТ) “Львівський завод фрезерних верстатів”, м. Львів,
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Казенне підприємство (надалі -КП) “Київський ремонтно-механічний завод”, м. Київ, заміненої правонаступником Державним підприємством “Київський ремонтно-механічний завод”, м. Київ,
про зобов”язання до вчинення дій та стягнення 96200 грн.
За участю представників:
від позивача - Кампо С.В. - представник,
від відповідача - Зушман Д.А. -заст. дир., Романушко П.П. -представник,
від третьої особи -не з”явився
Суть спору: ТзОВ “Спільне українсько-російське підприємство “Стан-Комплект”, м. Київ, звернулось до господарського суду Львівської області з позовом про зобов”язання ВАТ “Львівський завод фрезерних верстатів”, м. Львів, прийняти від позивача неякісний верстат мод. Лт260МФ3 зав. номер 130, поставлений по накладній № 6 від 13.01.2005 р., та стягнення з відповідача на користь позивача 95400 грн. грошових коштів, перерахованих за поставлений верстат і 800 грн. -за упаковку верстата. Позовні вимоги мотивовані тим, зокрема, що відповідач по накладній № 6 від 13.01.2005 р. поставив позивачу верстат, який не мав сертифіката та знаходився у технічно незадовільному стані. Крім цього, позовні вимоги мотивовані нормами п. 2 ст. 673, п. 2 ст. 678 ЦК України.
Відповідач у відзивах на позовну заяву просить у задоволенні позову відмовити повністю, посилаючись на те, що твердження позивача про поставку йому неякісного верстата не підтверджені жодним доказом. Крім цього, відповідач вказує на порушення позивачем при прийманні верстата Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25 квітня 1966 № П-7 (надалі -Інструкція № П-7). Відповідач посилається на відсутність акту про фактичну якість і комплектність отриманої продукції, складеного відповідно до вимог п. 29 Інструкції № П-7. Поставлений позивачу верстат відповідав вимогам державних стандартів щодо якості і вказане підтверджується сертифікатом відповідності, виданим Львівським РДЦСМС від 06 серпня 2003 р. Про відсутність Сертифіката відповідності та технічної документації на верстат не згадується у Акті огляду верстата від 26.01.2005 р., складеному спільно позивачем та третьою особою у справі. Недоліки, описані у Акті огляду верстата від 26.05.2005 р., або абсолютно не впливають на його працездатність, надійність, безпечність у експлуатації, легко усуваються при розконсервації верстата, або ж не можуть вважатись недоліками, оскільки відповідають державним стандартам і нормам, а також технічним умовам на верстат. Усі, перелічені у акті огляду від 26.05.2005 р. недоліки, не відносяться до істотних, відтак, підстав для повернення поставленого товару та грошових коштів, сплачених за нього, у позивача немає.
Рішенням господарського суду Львівської області від 01.08.2005 р. у справі № 4/1002-20/125, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 29.11.2005 р. у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Постановою Вищого господарського суду України від 01 березня 2006 р. рішення господарського суду Львівської області та постанову Львівського апеляційного господарського суду у справі № 4/1002-20/125 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. При цьому суд касаційної інстанції виходив з того, що суди невмотивовано відхилили доводи позивача про те, що придбаний ним верстат має істотні недоліки. Суди не встановили, чи надавався сертифікат відповідності разом з верстатом, як того вимагає ст. 662 ЦК України. Крім цього, судами першої та апеляційної інстанції не дано юридичної оцінки усім доказам у справі, зокрема листам та телеграмам позивача, в яких він ставив до відома відповідача про одержання неякісного верстата.
Ухвалою Верховного Суду України від 11 травня 2006 р. відмовлено в порушенні касаційного провадження про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 1 березня 2006 р. у справі № 4/1002-20/125.
Ухвалою господарського суду Львівської області від 27.07.2006 р. призначено новий розгляд справи № 4/1586-24/223 (4/1002-20/125). Ухвалою суду у справі № 4/1586-24/223 (4/1002-20/125) від 26.09.-24.10.2006 р. залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, КП “Київський ремонтно-механічний завод”, яке відмовилось приймати та повернуло позивачу верстат, поставлений ВАТ “Львівський завод фрезерних верстатів” по накладній № 6 від 13.01.2005 р. Третя особа у своїх поясненнях від 17.11.2006 р. повідомила суду, що платіжним дорученням № 2309/1 від 29 листопада 2004 р. вона здійснила попередню оплату позивачу за верстат фрезерний ПТМ260 МФЗ. Однак, 26 січня 2005 р. при огляді верстата представники сторін виявили ряд недоліків, які свідчать про незадовільний стан верстата та неможливість його експлуатації на виробництві. Виявлені недоліки сторони зафіксували у двосторонньому Акті від 26 січня 2005 р. Спірний верстат поступив від позивача третій особі в оригінальній упаковці відповідача без сертифіката якості та технічної документації на нього.
У зв”язку із закінченням терміну повноважень судді Хабіб М.І. справу № 4/1586-24/223 (4/1002-20/125) розпорядженням заступника голови суду від 13.12.2006 р. передано на розгляд судді Бортник О.Ю.
Ухвалою суду від 12.02.2009 р. третю особу у справі замінено правонаступником державним підприємством “Київський ремонтно-механічний завод”, м. Київ.
Розгляд справи відкладався та зупинявся з підстав, наведених у наявних в матеріалах справи ухвалах суду.
Позивачем 04.12.2008 р. подано заяву про збільшення позовних вимог, в якій він просить на підставі ст. 625 ЦК України стягнути з відповідача 96200 грн. з урахуванням 49254,4 грн. втрат, спричинених інфляцією, за період з травня 2005 р. по жовтень 2008 р., і 10476,58 грн. -трьох відсотків річних. Крім цього позивач просить покласти на відповідача 3700 грн. вартості експертних досліджень та 3609,11 грн. витрат на відрядження представника позивача у судові засідання. Клопотанням № 58юр від 13 квітня 2009 р. позивач просить додатково стягнути з відповідача 1458 грн. витрат на відрядження представника у засідання суду.
Відповідач вважає, що вимога про стягнення трьох відсотків річних та втрат, спричинених інфляцією, є новою вимогою за своїм предметом та підставою, а не збільшенням позовних вимог, її подано з порушенням строку позовної давності, який слід застосовувати до спірних правовідносин. Витрати на відрядження представників сторін у судові засідання згідно з ст. 44 ГПК України не віднесені до судових витрат. Позивачем пропущено строк позовної давності щодо позовних вимог про стягнення інфляційних і 3 % річних.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.
Відповідачем 14.10.2004 р. зроблено позивачу комерційну пропозицію за № 309/1201 (том 1. а.с. 83) щодо придбання безконсольного вертикально-фрезерного верстата з хрестовим столом, ЧПУ та автоматичною зміною інструмента моделі ЛТ260МВЗ за ціною 18000 у.о. при умові 100 % передоплати. Завод зобов”язувався підготувати верстат до відправки за три тижні після підтвердження 100 % оплати. 30 листопада 2004 р. та 11 січня 2005 р. ВАТ “Львівський завод фрезерних верстатів” виписано позивачу рахунки № 273 та № 5 (том 2, а.с. 17, 18), відповідно. Вказані рахунки виписано на загальну суму 95400 грн. вартості верстата з ПДВ та 800 грн. - вартості упаковки верстата мод. ЛТ260МФЗ, разом на суму 96200 грн. Позивач платіжним дорученням № 1510 від 30 листопада 2004 р. перерахував відповідачу 95400 грн. за верстат. Крім цього, позивачем перераховано відповідачу 800 грн. за упаковку до верстату. Факт перерахування 800 грн. вартості упаковки підтверджується податковою накладною, виданою ВАТ “Львівський завод фрезерних верстатів” 13 січня 2005 р. (том 2, а.с. 19) та визнано представниками відповідача у судовому засіданні. По накладній № 6 від 13 січня 2005 р. (том 2, а.с. 17-1), на підставі довіреності серії ЯЕГ № 493982 від 11 січня 2005 р. (том 3, а.с. 39) відповідач поставив позивачу вертикально-фрезерний верстат мод.ЛТ260МФЗ зав. № 130 з ЧПУ-002589 в упаковці (товарно-транспортна накладна ААК № 357145 від 13 січня 2005 р., том. 1. а.с. 81). Як вбачається з рахунку-фактури № СФ04-1776 від 13.10.2008 р., платіжного доручення № 2309/1 від 29 листопада 2004 р. (том 2. а.с. 69), пояснень КП “Київський ремонтно-механічний завод” (том 2, а.с. 58-59) вищевказаний верстат позивач перепродав третій особі у справі. Однак, третя особа у справі приймати вищезгаданий верстат вертикально-фрезерний мод. ЛТ260 МФЗ, зав. № 130 відмовилась та повернула його позивачу, оскільки при прийнятті верстата за якістю було виявлено ряд істотних недоліків, за наявності яких верстат неможливо використовувати на виробництві. Вказане відображено у Акті огляду верстата, складеному 26.01.2005 р. за участю представників позивача та третьої особи (том 1. а.с. 15-16). У подальшому, позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогою повернути грошові кошти, сплачені за поставлений по накладній № 6 від 13 січня 2005 р. верстат, направити представника для фіксування технічного стану спірного верстата (том 1, а.с. 13, 17-24, 82). 26 травня 2005 р. за участю представників позивача та відповідача оглянуто верстат мод.ЛТ260МФЗ, заводський № 130. У ході огляду представниками сторін виявлено ряд недоліків, які викладені у відповідному Акті огляду (том 1. а.с. 32). Представник ВАТ “Львівський завод фрезерних верстатів”, заступник голови правління по якості Зушман Д.А. підписав вищезгаданий акт з зауваженнями (том 1. а.с. 33-36), які частково викладені на зворотній стороні Акту від 26 травня 2005 р. та у Продовженні, датованому 07.06.2005 р. У вказаних зауваженнях представник відповідача доводив, що недоліки, викладені у Акті від 26 травня 2005 р. відображають лише особисті міркування окремих осіб щодо зовнішнього вигляду верстата, які абсолютно не впливають на працездатність, надійність та безвідказність верстата. Інший представник відповідача, інженер-програміст Курпій А.В., зауважень до Акту від 26.05.2008 р. не підписував. Грошових коштів за спірний верстат ВАТ “Львівський завод фрезерних верстатів” не повернуло.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі докази, господарський суд Львівської області дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відно до ст.ст. 673, 674, 675, 678, 679, 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов”язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов”язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов”язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб. У разі відсутності у договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов”язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується. Відповідність товару вимогам законодавства підтверджується способом та в порядку, встановленими законом та іншими нормативно-правовими актами. Товар, який продавець передає або зобов”язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу. У разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов”язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з”явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: 1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; 2 вимагати заміну товару. Вищенаведене положення ст. 678 ЦК України застосовується, якщо інше не встановлено ЦК України або іншим законом. Продавець відповідає за недоліки товару, якщо покупець доведе, що вони виникли до передання товару покупцеві або з причин, які існували до цього моменту.
Згідно з ч.ч. 1, 3, 4, 5 ст. 268 ГК України якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів. У разі відсутності в договорі умов щодо якості товарів остання визначається відповідно до мети договору або до звичайного рівня якості для предмета договору чи загальних критеріїв якості. Постачальник повинен засвідчити якість товарів, що поставляються, належним товаросупровідним документом, який надсилається разом з товаром, якщо інше не передбачено у договорі. У разі поставки товарів більш низької якості, ніж вимагається стандартом, технічними умовами чи зразком (еталоном), покупець має право відмовитися від прийняття і оплати товарів, а якщо товари уже оплачені покупцем, - вимагати повернення сплаченої суми.
Як вбачається з Акту проведення експертизи верстата вертикально-фрезерного з хрестовим столом, ЧПК і автоматичною зміною інструменту моделі ЛТ260МФЗ, зав. № 130, 2004 року випуску (том 3, а.с. 251-262), вказаний верстат має виробничі недоліки. Зазначені недоліки можна усунути. Але це потребує значних матеріальних затрат та часу. Так, наприклад, потрібно провести демонтаж проводки по верстату, замінивши її на кабель згідно документації, нанести маркування апаратів в шафі управління, підключити захисне заземлення корпусів електродвигунів, біля контактних затискачів захисного заземлення нанести знаки, а також провести роботи по забезпеченню захисту шафи від пилу та вологи згідно вимоги ГОСТ 14254-96 тощо.
Верстат містить ряд виробничих недоліків, які унеможливлюють його використання з огляду на порушення вимог щодо безпечної експлуатації. А саме: відсутнє маркування апаратів у електрошафі з пускозахисною апаратурою; відсутнє маркування кожного окремого апарату; корпус електродвигуна станції гідроприводу не має з”єднання з контактним затискачем; позначення положення вимикача нечітке; ввідний автоматичний вимикач змонтовано на корпусі шафи з зазором до 3 мм (при вказаному ступені захисту ІР34, що допускає зазор до 1 мм); електричні провідники прокладено по станини верстата в поліхлорвініловій трубці, що не забезпечує захисту від механічних пошкоджень та впливу охолоджуючої рідини та пилу; в клемній коробці електродвигуна станції гідроприводу захисний провід підключений до гвинта, що кріпить кришку коробки; контактний затискач на дверях пристрою з ЧПУ позначень не має; проводи в клемну коробку електродвигуна станції гідроприводу заведено без ізоляційної втулки. Можливе розщеплення проводу на окремі проволоки; маслопроводи станції гідроприводу не закриті пробками та не пов”язані плівкою; розняття джугтів електропроводки не обвернуті плівкою і не закріплені шпагатом; пакування шафи управління з набором пускозахисної апаратури та станції гідроприводу проведено в загальній тарі верстата; монтаж електричних з”єднань повинен бути виконаний за допомогою кабелю типу КУПВ, а виконаний проводом ПГВЗ в поліхлорвініловій трубці, а кінці проводів не облужено припоєм ПОС40 по ГОСТ 21931-76, що закладено в технічних вимогах монтажної схеми. Вищеперелічені виробничі недоліки суперечать вимогам ГОСТ 27487-87 “Электрооборудование производственных машин», ГОСТ 12.2.007.0-75 «Изделия элэктротехнические. Требования безопасности», ДСТУ 2807-94 “Устаткування метало- і деревообробне. Загальні вимоги безпеки і методи випробувань”; Технічним умовам ТУ У 00222278.273-96 “Верстати вертикально-фрезерні з хрестовим столом і ЧПК моделі ЛТ260 МФЗ”, Керівництву по експлуатації ЛТ 260 МФЗ.00.00.000 РЭ1.
Деякі комплектуючі, що встановлені на обладнанні верстата 2004 року випуску, виготовлено до 1991 р. Так, наприклад, на панелі шафи управління (силової) проміжне реле типу R1-13 RS-72500 згідно маркування виготовлено в 1984 р., трансформатори понижаючі виготовлені в 1990 р., пускачі магнітні в 1990 р., пристрій ЧПК виготовлений у 1992 р. НПО ЛЭМЗ, м. Ленінград, станція гідроприводу -у 1991 році. На вимогу ухвали суду від 27.11.07 р. (п. 6 резолютивної частини ухвали суду) відповідач не надав організації, яка проводила експертизу, документації щодо гарантійного терміну зберігання комплектуючих деталей, якими укомплектовано верстат . Відтак, експерти не змогли відповісти на запитання, чи відповідає технічним умовам, державним стандартам щодо якості тощо укомплектування верстата 2004 р. випуску комплектуючими деталями, виготовленими у 1984-1991 роках, чи є така комплектація недоліком верстата.
Що стосується зауважень відповідача про некомпетентність експертів, які проводили дослідження спірного верстата та подачу ними завідомо неправдивих висновків, то вказане спростовується Атестатом акредитації Науково-технічного випробувального центру Українського науково-технічного інституту сертифікації та випробувань електрообладнання Укрметртестстандарту, згідно з додатком до якого вказана установа акредитовона на проведення відповідних досліджень металообробного обладнання, зокрема верстатів, Положенням про науково-технічний випробувальний центр, наказами про прийняття на роботу працівників, які проводили дослідження. У поясненнях працівників, що проводили експертизу верстата, направлених на адресу суду з супровідним листом № 3/609 від 08.04.2009 р., та поясненнях від 24.04.2009 р. № 3/645 спеціалістами спростовано доводи відповідача щодо упередженого, некваліфікованого проведення експертизи та “свідомого фабрикування недоліків”, до пояснень долучено докази, які спростовують ці посилання відповідача. У поясненнях, зокрема вказано, що сам відповідач у своїх поясненнях визначав шафу управління типу DACM 10F зав № 185, 1991 р. випуску та станцію гідроприводу моделі С400-500 ПМФ.4.05 -ІХЛ, зав. № 17, 1991 року випуску як комплектуючі вироби. Вказані прилади, виготовлені іншими підприємствами і використані відповідачем як частина, випущеного ним, верстата вертикально-фрезерного, а відтак, згідно з ТУ У 0022278.273-96 п. 1.5.9. мали бути запаковані в одержану від заводів-постачальників, або відновлену чи виготовлену відповідачем, тару. Відповідач у зауваженнях на акт експертизи хибно посилався на “Маркування комплектних пристроїв управління”, тоді як у акті йшлося про “Маркування апаратів та контактних зажимів”, передбачених п. 3.1.5.1. ГОСТ 27487-87. Експертами також пояснено, що відповідачем здійснено з”єднання шафи управління та верстата проводом ПВГЗ в полівінілхлоридній трубці, що не забезпечує захист проводів від механічних пошкоджень та впливу зовнішнього середовища. Кінці проводів не облужено припоєм ПОС 40 по ГОСТ 21931-76. Посилання відповідача на ТУ У 00222278.273-96, де ступінь захисту вказано ІР 34 суперечить вимогам державних стандартів (ГОСТ 27487-87, ДСТУ 2807-94, ГОСТ 2.114-95 “ЕСКД. Технические условия”, ДСТУ 1.3.2004 “Правила побудови, викладання, оформлення, погодження, прийняття та позначення технічних умов”). Верстат розпаковувався у присутності експертів і тому примущення відповідача про те, що він міг стати об”єктом розкрадання, нищення та вчинення провокаційних дій зацікавлених осіб, безпідставне. Відсутність на момент проведення експертизи і на день вирішення справи результатів випробувань та перевірок 18 параметрів з підписом контрольного майстра ВТК та печаткою ВТК у таблиці 2 Свідоцтва про вихідний контроль обладнання в графі 4 ставить під сумнів проведення цих перевірок. Втулка випасти у верстаті не могла за ніяких умов, оскільки вона повинна би залишитись на провідниках, які проходять через неї в коробку електродвигуна. У схемі зовнішніх з”єднань не відображено проведення відповідачем заміни кабелю КУВП на провод ПГВЗ, як це стверджує відповідач, кінці проводів не облужено припоєм ПОС-40 по ГОСТ21931-76. Відповідачем в порушення ТУ У 00222278.273-96 (стор.27) п.10 не обладнано електродвигун верстата стрілками показника напрямку обертання. Наведені пояснення підтверджуються доданими до пояснень документами та наявними у матеріалах справи доказами (том справи 5). Докази, які б спростовували вищезгадані пояснення працівників Науково-технічного випробувального центру Українського науково-технічного інституту сертифікації та випробувань електрообладнання Укрметртестстандарту у матеріалах справи відстуні та ВАТ “Львівський завод фезерних верстатів” не подані.
З огляду на викладене, спірний верстат моделі ЛТ260МФЗ, зав. № 130, поставлено відповідачем позивачу з істотними виробничими недоліками, усунення яких потребує значних матеріальних затрат та часу. Вказані недоліки виникли до передання товару (ст. 679 ЦК України), оскільки є виробничими. Поставлений відповідачем верстат, не відповідає державним стандартам, технічним умовам та керівництву по експлуатації (ст. 268 ГК України). ВАТ “Львівський завод фрезерних верстатів”, в порушення вимог ч. 2 ст. 673 ЦК України, передано позивачу товар не придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується, оскільки верстат містить виробничі недоліки, які унеможливлюють його використання з огляду порушення вимог щодо безпечної експлуатації. Таке устаткування та обладнання відповідно до вимог ст. 153 КЗпП України не може використовуватись на підприємствах, в установах, організаціях.
Враховуючи вищенаведене, наявність у спірного верстата виробничих недоліків, які можуть бути спричинені лише виробником продукції, суд не вбачає підстав для задоволення клопотань відповідача про відвід експертів та витребування нових доказів на підтвердження тверджень відповідача про те, що недоліки верстата виникли з вини позивача та третьої особи.
Стосовно долучення відповідачем сертифікату відповідності до верстату, то судом встановлено, що такий сертифікат компетентним органом Держстандарту України (Львівським РДЦСМС) на верстати моделі ЛТ260МФЗ, що виготовляються серійно з 17.07.2003 р. по 16.07.2005 р., видавався. Вказане підтверджується копією сертифіката відповідності серії ВА № 284304 від 06 серпня 2003 р. (том 3, а.с. 12-14), листом Львівського регілнального державного центру стандартизації, метрології та сертифікації № 23-06/1319 від 10.05.2007 р. (том 3. а.с. 86). Відповідач стверджує, що факт надання сертифіката відповідності разом з верстатом позивачу підтверджується Актом службового розслідування від 26 грудня 2006 р., наказом № 86 від 04 грудня 2006 р., пакувальним листом від 12.01.2005 р., пояснювальними записками, накладною № 66 на здачу готової продукції (том. 3, а.с. 29-37). Як вбачається з пакувального листа від 12.01.2005 р., до верстата була прикладена окремим місцем в дерев”яному ящику з ЗІПом технічна документація. Наявність технічної документації на верстат підтверджується й у Акті проведення експертизи верстата (том 3, а.с. 253), а також листами позивача до відповідача від 26.01.2005 р. та 01.02.2005 р., в яких згадується про невідповідність верстата технічним та паспортним характеристикам (том 3, а.с. 12-13). Факт долучення відповідачем сертифіката відповідності до спірного верстата встановлено рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 28.03.2007 р. у справі № 2-706/2007 і відповідно до вимог ст. 53 ГПК України ця обставина не потребує доказування.
За наведених обставин, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 96200 грн. є законними, обгрунтованими, відповідають вимогам 673, 674, 675, 678, 679 ЦК України, ст. 2268 ГК України і підлягають до задоволення.
Стосовно позовних вимог про зобов”язаня відповідача вчинити дії щодо прийняття від позивача наякісного верстату, то представником позивача у судовому засіданні визнано, що з вимогою забрати спірний верстат позивач до відповідача перед зверненням з позовом до суду не звертався. У матеріалах справи знаходиться вимога позивача до відповідача прийняти спірний верстат за № 53 юр, яка датована 16 жовтня 2006 р., тобто після звернення з позовом до суду (том 2, а.с. 20). Докази надіслання цієї вимоги відповідачу у матеріалах справи відсутні, представник відповідача факт отримання такої вимоги заперечив. Враховуючи, що позивач фактично відмовився від договору поставки на підставі ст. 678 ЦК України та несе збитки, пов”язані з зберіганням та забезпеченням цілісності спірного верстата, який не відповідає за якістю стандартам, технічним умовам тощо, суд з огляду на норми ч. 1 ст. 8 ЦК України, ч. 8 ст. 268 ГК України вважає за доцільне задоволити вимогу позивача про зобов”язання відповідача вчинити дії щодо прийняття спірного верстата. Однак, судові витрати у справі в частині цієї немайнової вимоги на підставі ч. 2 ст. 49 ГПК України слід покласти на позивача.
Що стосується позовних вимог в частині стягнення трьох відсотків річних та інфляційних, то згідно з ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов”язання, на вимогу кредитора зобов”язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. З аналізу норм ст.268 ГК України та ст. 678 ЦК України вбачається, що право покупця відмовитись від договору поставки та право вимагати повернення грошових коштів, сплачених за неякісний товар, нерозривно пов”язані з зобов”язанням постачальника повернути грошові кошти, отримані за неякісний товар. Такий обов”язок виникає в строки, встановлені ч. 2 ст. 530 ЦК України. За відсутності наведеного обов”язку, надане особі ст. 268 ГК України та ст. 678 ЦК України право втрачає свій зміст та значення як правовий наслідок передання товару неналежної якості, що встановлений законодавством України з метою захисту інтересів покупця. Позивач звернувся до відповідача з вимогою повернути йому кошти за верстат та упаковку, яка була викладена у листі № 9юр від 10 лютого 2005 р. (том 1, а.с. 20). Вказану вимогу відповідач отримав 14.02.2005 р. (повідомлення про вручення поштового відправлення № 451300, том І, а.с. 21). Однак, грошових коштів у строки, встановлені ч. 2 ст. 530 ЦК України не повернув. Відтак, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційних та трьох процентів річних підлягають задоволенню частково, в межах строку позовної давності, за період з 04.12.2005 р. по 02.12.2008 р. (заява позивача про збільшення позовних вимог в цій частині подана в канцелярію суду 04.12.2008 р.). Таким чином, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 45226,41 грн. інфляційних та 8404,88 грн. трьох відсотків річних за період з 04.12.2005 р. по 02.12.2008 р.
Доводи щодо зміни предмету та підстави позовних вимог не беруться судом до уваги, оскільки ст. 625 ЦК України кредитору надано право вимагати від боржника сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 3 % річних від простроченої суми. Позивач звернувся з позовом про стягнення боргу, а згодом правомірно, на підставі ст. 625 ЦК України, збільшив свої вимоги щодо стягнення боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 3 % річних від простроченої суми.
Судові витрати на підставі ст. 49 ГПК України слід покласти на сторони пропорційно розміру задоволених майнових вимог, з урахуванням того, що витрати за розгляд немайнової вимоги покладаються судом на позивача. Суд вважає, що витрати позивача на відрядження свого представника до господарського суду Львівської області є іншими витратами, пов”язаними з розглядом справи, які передбачені ст. 44 ГПК України, і підлягають відшкодуванню на загальних підставах.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 82, 84, 85, 116 ГПК України, господарський суд -
1. Позов задоволити частково.
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Львівський завод фрезерних верстатів” (79035, м. Львів, вул. Зелена, 149, ЄДРПОУ 00222278) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Спільне українсько-російське підприємство “Стан-Комплект” (04655, м. Київ, Московський проспект, 23, код ЄДРПОУ 22916099) 96200 грн. вартості верстата та упаковки до нього, 45226,41 грн. інфляційних та 8404,88 грн. трьох відсотків річних, 1498,31 грн. державного мита за розгляд майнової вимоги, 56,69 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 4212,07 грн. сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи. та інших витрат, пов”язаних з розглядом справи.
Зобов”язати Відкрите акціонерне товариство “Львівський завод фрезерних верстатів” (79035, м. Львів, вул. Зелена, 149, ЄДРПОУ 00222278) прийняти від Товариства з обмеженою відповідальністю “Спільне українсько-російське підприємство “Стан-Комплект” (04655, м. Київ, Московський проспект, 23, код ЄДРПОУ 22916099) верстат вертикально-фрезерний моделі ЛТ260МФЗ зав. № 130 з ЧПУ-002589, поставлений на підставі накладної № 6 від 13 січня 2005 р.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
2. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
3. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.
4. Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.
5. Рішення оформлене відповідно до статті 84 ГПК України та підписане 26.05.2009 р.
Суддя Бортник О.Ю.