Справа: № 22-а-14566/08 Головуючий у І інстанції: Хаюк С.М.
Суддя-доповідач: Усенко В.Г.
16 квітня 2009 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - судді Усенка В.Г.
суддів: Зайцева М.П.
Мамчура Я.С.
при секретарі Літоміній Н.В.
розглянувши матеріали апеляційної скарги Управління Пенсійного фонду України в Богунському районі м. Житомира на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 21 січня 2008 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Управління Пенсійного фонду України в Богунському районі м. Житомира про зобов'язання виплачувати надбавку до пенсії, як дитині війни, -
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 21 січня 2008 року адміністративний позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено частково: стягнуто з Управління Пенсійного фонду України у Богунському районі м. Житомира на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість по виплаті надбавки до пенсії в розмірі 742,65 грн. кожному, в решті позову - відмовлено за безпідставністю. (а.с. 30)
В апеляційній скарзі Управління Пенсійного фонду України в Богунському районі м. Житомира (далі - УПФУ в Богінському районі м. Житомира) просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою повністю відмовити у задоволенні позовних вимог. (а.с. 31-34)
Апеляційний розгляд справи здійснюється за відсутності сторін, які належним чином повідомлялись про дату, час та місце судового засідання.
Відповідно до ч.4 ст.196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно зі ст. ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мають статус дітей війни згідно з Законом України «Про соціальний захист дітей війни».
Відповідно до положень статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Позивачам доплата до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком не виплачувалась, а в заявах про надання даної пенсії було відмовлено.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком окружного суду про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в частині нарахування та виплатити позивачам надбавки до пенсії, як дітям війни, починаючи з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», зважаючи на наступне.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України і доплату до пенсії здійснює Управління Пенсійного фонду в Корольовському районі м. Житомира, яке є відповідачем за цим позовом.
У відповідності до рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007, положення ст. 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» щодо доплат до пенсії, відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визнано неконституційною, тобто такою, що не відповідає Конституції України. Закон України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» є нормативним актом рівної юридичної сили з іншими законами України і не може зупиняти дії чинних законів у частині встановлення ними пільг, компенсацій і гарантій, які фінансуються з бюджетів усіх рівнів.
Також рішенням Конституційного Суду України №6 від 09.07.2007 поновлено перелік пільг та соціальних гарантій дітям війни.
Крім того, Конституція України визначає Закон України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та Закон України «Про соціальний захист дітей війни», як акти рівної сили, лише з однією різницею, яка полягає в тому, що Закон про Державний бюджет України приймається щорічно та має визначений термін.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що заявлені позивачами позовні вимоги підлягають задоволенню частково і на користь позивачів слід стягнути недоплачену суму до пенсії, як дитині війни за 2007 рік, починаючи з 09 липня 2007 року, оскільки рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року у справі за Конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36 частини другої статті 56, частини другої статті 62, частини першої статті 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71, статей 98, 101, 103, 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» (справа про соціальні гарантії громадян) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Оскільки ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, суд вважає, що недоплачена частина пенсії, починаючи з 09.07.2007 року, підлягає стягненню на користь позивачів в зв'язку з визнанням неконституційними положень закону, згідно яких проводилась її виплата.
На думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення недоплаченої суми до пенсії дитині війни до 09.07.2007, з огляду на наступне.
Відповідно до ч.2 ст.95 Конституції України виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.
Згідно п. п. 3, 4 ст. 22 Бюджетного кодексу України управління Пенсійного фонду, як головний розпорядник коштів місцевого бюджету отримує бюджетні призначення шляхом їх затвердження у Законі про Державний бюджет України чи рішення про місцевий бюджет.
Статтею 23 Бюджетного кодексу України передбачено, що управління пенсійного фонду може здійснювати з бюджету будь-які бюджетні зобов'язання та платежі лише за наявності відповідного бюджетного призначення, які встановлюються Законом про Державний бюджет чи рішення про місцевий бюджет.
Дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», відповідно до п.12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», який був чинний до дня винесення рішення Конституційного Суду України, зокрема до 09.07.2007 зупинено.
Положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» визнані неконституційними та втрачають чинність лише з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення. Таким чином, враховуючи норми ч.2 ст.152 Конституції України від 28.06.1996, відповідно до якої закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, рішення Конституційного Суду України М6-рп/2007 від 09.07.2007 року зворотної дії в часі не має, і на період до 09 липня 2007 року не поширюється.
Колегії суддів апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції, який дійшов також правильного висновку, щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог в частині: виплачувати позивачу в щомісячну надбавку до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, так як Закон України «Про соціальний захист дітей війни» внесені зміни Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік».
Відповідно до ч. 2 ст. 95 Конституції України виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.
Зважаючи на викладене, оскільки судове рішення є законним та обґрунтованим, то воно підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 160, 167, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Богунському районі м. Житомира на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 21 січня 2008 року - залишити без задоволення.
Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 21 січня 2008 року - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.
Касаційну скаргу може бути подано безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення ухвали в повному обсязі.
Головуючий - суддя: В.Г. Усенко
Судді: М.П. Зайцев
Я.С. Мамчур