12.02.09 м. Ужгород
Апеляційний суд Закарпатської області в складі суддів Гошовського Г.М. (головуючий), суддів - Лізанця П.М., Дідика В.М., з участю прокурора - Сочки І.І., підсудного ОСОБА_1, захисника ОСОБА_2 розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляціями державного обвинувача - прокурора Великоберезнянського району Закарпатської області та підсудого ОСОБА_1 на вирок Великоберезнянського районного суду Закарпатської області від 30.10.08.
Цим вироком ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, уродженець і мешканець АДРЕСА_1, з вищою освітою, одружений, непрацюючий, несудимий засуджений за ч.1 ст. 367 КК України на 2 роки обмеження волі з позбавленням на 1 рік права займати посади, пов'язані з фінансово-розпорядчими функціями.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнений від відбування основного покарання з випробуванням впродовж однорічного іспитового строку.
Ухвалено: стягнути з ОСОБА_1 на користь НДЕКЦ ГУМВС України в Закарпатській області 601 грн. 68 коп. судових витрат на проведення почеркознавчої експертизи, скасувати арешт, накладений на його майно в АДРЕСА_1 постановою слідчого від 29.10.07, речові докази ( т.3 а.с.65-178) зберігати в справі.
Органом досудового слідства ОСОБА_1 були пред'явлені звинувачення в тому, що він з червня 2004 по грудень 2006 року зловживаючи службовим становищем начальника Великоберезнянського РВ ГУНС України в Закарпатській області, за попередньою змовою і спільно з начальником фінансово-економічної служби цього відділу ОСОБА_3 підписав складені останньою відомості про виплати, які містили завідомо завищені, загалом на 16.667 грн. 24 коп., суми нараховані нею собі і на стільки ж занижені - іншим працівникам відділу, та привласнив ці гроші, які вона частинами щомісячно перераховувала на свій вкладний рахунок, одержувала в банківській установі і передавала йому.
Такі діяння на стадії досудового слідства було кваліфіковано за ч.1 ст. 366 КК України, як складання та внесення службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей і за ч. 3 ст. 191 КК України, як привласнення службовою особою ввірених їй бюджетних коштів шляхом зловживання своїм службовим становищем, повторно, за попередньою змовою групою осіб.
Суд першої інстанції відкинув обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні злочину в період з червня 2004 по квітень 2005 року, коли останній обіймав інші посади, визнав недоведеною його співучасть з ОСОБА_3, кримінальна справа щодо якої закрита на підставі п.8 ч.1 ст.6 КПК України, і доведеною його службову недбалість, яка полягала в тому, що він підписував та посвідчував печаткою відділу складені ОСОБА_3 відомості про виплати працівникам відділу без перевірки достовірності зазначених в них даних, створив останній умови для вільного доступу до печатки відділу та дозволяв їй користуватись печаткою за своєї відсутності.
Суд перекваліфікував діяння ОСОБА_1 на ч.1 ст. 367 КК України як невиконання своїх службових обов'язків через несумлінне до них ставлення, що заподіяло істотної шкоди охоронюваним законом правам та інтересам громадян.
Зокрема, суд визнав доведеним, що внаслідок недбалого виконання ОСОБА_1 своїх службових обов'язків на посаді начальника Великоберезнянського РВ ГУМНС України в Закарпатській області ОСОБА_3 з квітня 2005 по листопад 2006 року, всупереч інтересам служби вносила завідомо занижені суми в відомості про нарахування виплат працівникам СДПЧ-16 на їх рахунки у районних відділеннях ВАТ «Райффайзенбанк Аваль» та ЗАТ КБ «ПриватБанк», різницю на загальну суму 14.402 грн. 71 коп. зарахувала на свій рахунок і з них 13.102 грн. 26 коп. привласнила.
Так, ОСОБА_3 зменшила:
- у квітні 2005 року загалом на 1.142 грн.77 коп. суми, які підлягали виплаті 18-ти працівникам і підробила відомість про зарахування на особові карткові рахунки ОСОБА_5 - 211 грн. 77 коп., ОСОБА_4 - 150 грн., ОСОБА_1 - 283 грн. 78 коп. та свій - 497 грн. 22 коп.;
- у травні 2005 року на 300 грн. суми, які підлягали виплаті 3-м працівникам і підробила відомість про їх зарахування на свій особовий картковий рахунок;
- у червні 2005 року на 600 грн. суму, яка підлягала виплаті 1-му працівнику і підробила відомість про зарахування її на свій вкладний рахунок;
- у липні 2005 року на 200 грн. суму, яка підлягала виплаті 1-му працівнику і підробила відомість про зарахування їх на свій вкладний рахунок;
- у серпні 2005 року на 820 грн. суму, яка підлягала виплаті 2-м працівникам і підробила відомість про зарахування їх на свій вкладний рахунок;
- у листопаді 2005 року на 300 грн. суму, яка підлягала виплаті 1-му працівнику і підробила відомість про зарахування її на свій вкладний рахунок;
- у грудні 2005 року на 638 грн. суму, яка підлягала виплаті 1-му працівнику і підробила відомість про зарахування по 319 грн. на вкладні рахунки свій та ОСОБА_6;
- у січні 2006 року на 1200 грн.27 коп. суму, яка підлягала виплаті 1-му працівнику і підробила відомість про зарахування її на свій вкладний рахунок;
- у лютому 2006 року на 2840 грн. 34 коп. суму, яка підлягала виплаті 29-ти працівникам і підробила відомість про зарахування 2222 грн.66 коп. на свій вкладний рахунок і 617 грн.68 коп. на вкладний рахунок ОСОБА_1;
- у березні 2006 року на 1218 грн. 34 коп. суму, яка підлягала виплаті 29-ти працівникам і підробила відомість про зарахування її на свій вкладний рахунок;
- у квітні 2006 року на 648 грн.99 коп. суму, яка підлягала виплаті 30-ти працівникам і підробила відомість про зарахування її на свій вкладний рахунок;
- у травні 2006 року на 500 грн.57 коп. суму, яка підлягала виплаті 3-м працівникам і підробила відомість про зарахування її на свій вкладний рахунок;
- у червні 2006 року на 1841 грн.13 коп. суму, яка підлягала виплаті 2-м працівникам і підробила відомість про зарахування її на свій вкладний рахунок;
- у жовтні 2006 року на1505 грн.97 коп. суму, яка підлягала виплаті 30-ти працівникам і підробила відомість про зарахування її на свій вкладний рахунок;
- у листопаді 2006 року на 646 грн.33 коп. суму, яка підлягала виплаті 34-м працівникам і підробила відомість про зарахування її на свій вкладний рахунок.
Окрім цього в серпні 2006 року вона в відомостях підробила дані про зарахування 1.321 грн. 04 коп. на вкладні рахунки працівників відділу, в той час як до банку подала дані для зарахування цієї суми на власний рахунок, яку також привласнила.
Державний обвинувач в своїй апеляції вказує, що суд першої інстанції не взяв до уваги дані, які містяться в платіжних відомостях та особових банківських рахунках ОСОБА_3 та ОСОБА_1, показання ОСОБА_3, потерпілих ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, які повністю викривають підсудного в учиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.191 та ч.1 ст. 366 КК України, і просить вирок скасувати та постановити новий.
Підсудний ОСОБА_1 в апеляції просить вирок скасувати, а кримінальну справу закрити за відсутністю в його діях складу злочину. Стверджує, що не визнавав і не визнає себе винним у вчиненні злочину, оскільки перевірка правильності нарахування ОСОБА_3 заробітної плати працівникам відділу та нанесення відтиску печатки відділу в бухгалтерських документах не входили до його службових обов'язків, а зберігання печатки та використання її ОСОБА_3 здійснювались в установленому порядку.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, промову прокурора, який підтримав апеляцію державного обвинувача, заперечив проти задоволення апеляції підсудного та просив направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, пояснення ОСОБА_1, який підтримав свою апеляцію і заперечив проти задоволення апеляції прокурора, пояснення захисника про те, що діяння, за які засуджено ОСОБА_1, не містять складу злочину, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи сторін, апеляційний суд вважає, що апеляція прокурора підлягає до задоволення частково, а апеляція підсудного - до задоволення в повному обсязі, з таких підстав.
Те, що ОСОБА_3 з квітня 2005 по листопад 2006 року включно, зловживаючи службовим становищем начальника фінансово-економічної служби Великоберезнянського РВ ГУМНС України в Закарпатській області вносила завідомо занижені суми в відомості для нарахування виплат працівникам СДПЧ -16 на їх рахунки у районних відділеннях ВАТ «Райффайзенбанк Аваль» та ЗАТ КБ «ПриватБанк», різницю на загальну суму 14.402 грн. 71 коп. зарахувала на свій рахунок, з них 13.102 грн. 26 коп. привласнила та окрім цього в серпні 2006 року в платіжних відомостях підробила дані про зарахування 1.321 грн. 04 коп. на вкладні рахунки працівників, в той час як до банку подала дані для зарахування цієї суми на власний рахунок, яку також привласнила, підтверджується доказами обвинувачення, дослідженими в судовому засіданні і в апеляціях не заперечується. Отже довід апеляції державного обвинувача про те, що суд першої інстанції не взяв до уваги дані, які містяться в платіжних відомостях та банківських рахунках, показаннях потерпілих ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, не відповідає дійсності.
Згідно диспозиції ч.1 ст. 367 КК України службовою недбалістю визнається невиконання або неналежне виконання службовою особою своїх службових обов'язків через несумлінне до них ставлення, що заподіяло істотну шкоду охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян, або державним чи громадським інтересам, або інтересам окремих юридичних осіб.
З вироку вбачається, що в основу твердження про злочинну недбалість ОСОБА_1 суд поклав дані про підписання ним та посвідчення печаткою відділу відомостей, складених ОСОБА_3, без перевірки достовірності зазначених в них даних, а також про надання їй дозволу користуватися печаткою за його відсутності. Висновок про те, що ОСОБА_1 вчинив саме такі діяння, випливає з доказів, наведених у вироку.
Підсудний ОСОБА_1 у своїх показаннях та поясненні в судовому засіданні апеляційної інстанції підтвердив, що достовірності даних, викладених у відомостях, які надавала йому на підпис ОСОБА_3 не перевіряв, оскільки така перевірка не входила до його службових обов'язків, і дозволив їй користуватись печаткою відділу в межах службових повноважень, оскільки заборонити начальнику фінансово-економічної служби користуватись печаткою відділу для службових потреб був не вправі. Проте свою обізнаність щодо підроблення ОСОБА_3 відомостей, одержання від неї готівки та свою співучасть у вчиненні злочинів ОСОБА_1 заперечив.
Показання потерпілих, зокрема ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, акт ревізії дотримання вимог чинного законодавства при використанні коштів державного бюджету в Великоберезнянському РВ УМНС в Закарпатській області (т.1 а.с. 67-302, т.2 а.с. 17-243), висновок почеркознавчої експертизи (т.3 а.с. 189-208), платіжні відомості та виписки з карткових рахунків, на які посилаються орган досудового слідства в обвинувальному висновку і державний обвинувач в апеляції, цих показань ОСОБА_1 не спростовують і даних про те, що він зловживав службовим становищем, був у змові з ОСОБА_3, підписував завідомо підроблені офіційні документи і спільно з нею привласнив чуже майно або внаслідок недбалого виконання своїх службових обов'язків заподіяв істотної шкоди охоронюваним законом правам та інтересам громадян, не містять.
Що стосується показань ОСОБА_3, то суд також дослідив їх у судовому засіданні, навів у вироку їх аналіз у сукупності з іншими доказами обвинувачення, дав їм відповідну оцінку і дійшов обгрунтованого висновку про їх недостатність для визнання ОСОБА_1 винним у службовому підробленні та привласненні державного майна шляхом зловживання службовим становищем.
Даних про те, що діяння ОСОБА_1, які суд визнав невиконанням та недбалим виконанням службових обов'язків, входили до кола його службових обов'язків, в матеріалах кримінальної справи немає. Наявні в них «Функціональні обов'язки начальника Великоберезнянського РВ ГУМНС України в Закарпатській області» (т.5 а.с. 116-121) не містять вказівок на автора, дату, місце складання, посилання на нормативний акт, згідно якому вони розроблені, не підписані, не затверджені і не містять будь-яких інших реквізитів, які давали б підстави визнати їх документом в розумінні ч.2 ст. 65 КПК України. Обов'язків щодо перевірки правильності нарахування виплат працівникам відділу, порядку користування печаткою, даних про ознайомлення з ними ОСОБА_1 вони також не містять. Джерело їх походження в кримінальній справі невідоме. Отже підстав визнавати діяння, за які засуджено ОСОБА_1, злочинними апеляційний суд не знаходить .
Відповідно до ст. 376 КПК України, встановивши обставини, передбачені статтею 6 цього Кодексу, апеляційний суд скасовує обвинувальний вирок і закриває справу. Винесення в такому випадку апеляційним судом виправдувального вироку цим Кодексом не передбачено.
Керуючись ст.ст. 365, 366, 376 КПК України, апеляційний суд
апеляцію прокурора Великоберезнянського району задовольнити частково, апеляцію підсудного ОСОБА_1 задовольнити, вирок Великоберезнянського районного суду від 30.10.08 щодо ОСОБА_1 скасувати, кримінальну справу щодо нього закрити на підставі п.2 ч.1 ст.6 КПК України - за відсутністю в діянні складу злочину.
Запобіжний захід щодо ОСОБА_1- підписку про невиїзд, заходи забезпечення цивільного позову і конфіскації майна, вжиті за постановою слідчого від 29.10.07 (т.5 а.с.127-128) скасувати, в цивільному позові щодо нього відмовити, судові витрати в сумі 601 грн.68 коп. за проведення почеркознавчої експертизи, прийняти на рахунок держави.
Речові докази: бухгалтерські документи приєднані до справи постановами слідчого від 12.09.07 і 13.09.07 (т.3 а.с. 229, 231), зберігати в справі.
Судді: