Головуючий у 1 інстанції - суддя Буйкін М. І.
Суддя-доповідач - Яманко В. Г.
Україна
Іменем України
27 березня 2009 року справа № 2-а-328/08/1224
зал судових засідань № 2 у приміщенні суду за адресою: м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Яманко В. Г.
суддів: Міронової Г. М.
Лях О. П.
при секретарі судового засідання Стєблєв О. Л.
за участю представників:
від позивача: не з'явився,
від першого відповідача: не з'явився,
від другого відповідача: не з'явився,
від третього відповідача: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
ОСОБА_1
на ухвалу Рубіжанського міського суду Луганської області про повернення позовної заяви
від
26 грудня 2008 року
по адміністративній справі
№ 2-а-328/08 (суддя Буйкін М. І.)
за позовом
ОСОБА_1
до
1) Управління праці та соціального захисту населення Рубіжанської міської ради, 2) Головного управління праці та соціального захисту населення у Луганській області, 3) Управління Державного казначейства у Луганській області
про
визнання незаконними дій, бездіяльності, зобов'язання здійснити перерахунок розміру разової грошової допомоги, стягнення матеріальної та моральної шкоди
До Донецького апеляційного адміністративного суду надішли матеріали справи № 2-а-328/08 разом з апеляційною скаргою ОСОБА_1. на ухвалу Рубіжанського міського суду Луганської області від 26 грудня 2008 року про повернення позовної заяви.
В апеляційній скарзі позивач просить скасувати ухвалу Рубіжанського міського суду Луганської області про повернення позовної заяви від 26 грудня 2008 року, постановити рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Сторони були повідомлення про слухання апеляційної скарги, але не скористалися своїм правом бути присутніми на судовому засіданні. До судового засідання прибув уповноважений представник Міжнародного комітету захисту прав людини в Луганській областіОСОБА_2, який разом з позивачем, як його представник за довіреністю підписав апеляційну скаргу, але під час судового засідання довіреність представлена не була.
Колегія суддів, заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
Позивач звернувся 5 грудня 2008 року до Рубіжанського міського суду Луганської області з адміністративним позовом (арк. справи 1-7) до Управління праці та соціального захисту населення Рубіжанської міської ради, Головного управління праці та соціального захисту населення у Луганській області, Управління Державного казначейства у Луганській області про визнання незаконними дій, бездіяльність та вчинення певних дій відповідача щодо виплат позивачу щорічної разової грошової допомоги, як учаснику бойових дій, за період з 1999 року по 2008 рік в розмірі меншому ніж це визначено частиною 5 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», зобов'язання відповідача здійснити перерахунок розміру разової грошової допомоги з урахуванням коефіцієнту інфляції, 3 % річних на момент виплати за період з 1999 року по 2008 рік відповідно до частини 5 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», стягнення з відповідача матеріальної шкоди по невиплаченій разовій грошовій допомозі з 1999 року по 2008 рік в розмірі 66525 грн. 50 коп., стягнення з відповідача моральної шкоди в розмірі 1330510 грн.
Ухвалою Рубіжанського міського суду Луганської області від 5 грудня 2008 року (арк. справи 8) адміністративний позов ОСОБА_1. був залишений без руху до 25 грудня 2008 року для усунення недоліків позову шляхом надання документів, які підтверджують статус позивача як учасника бойових дій, документа про сплату судового збору з позовних вимог про відшкодування матеріальної (3 % річних) та моральної шкоди. Згідно наданих судом витягів з журналу вихідної кореспонденції ухвала про залишення позову без руху була надіслана позивачу 9 грудня 2008 року.
Ухвалою від 26 грудня 2008 року (арк. справи 10) Рубіжанський міський суд Луганської області повернув позовну заяву ОСОБА_1. з посиланням на часткове виконання позивачем вимог ухвали від 5 грудня 2008 року, а саме надання суду посвідчення учасника бойових дій та не надання доказів сплати державного мита, пов'язаних з розглядом питання щодо відшкодування матеріальної шкоди (3 % річних) та моральної шкоди.
Суд першої інстанції виходив з того, що заявлена позивачем матеріальна та моральна шкода не пов'язана з соціальним захистом учасника бойових дій, тому пільга щодо сплати державного мита на заявлені позовні вимоги не розповсюджується та у відповідності до пункту 33 Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 22 квітня 1993 року № 15, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 19 травня 1993 р. за N 50, з позовних вимог, які одночасно носять майновий і немайновий характер державне мито повинно бути сплачено за ставками встановленими для позовних вимог як майнового, так і немайнового характеру.
Колегія суддів з таким висновком погодитися не може, виходячи з наступного.
Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини від 4 листопада 1950 року, ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, яка у відповідності до статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, передбачено, що кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Частинами 1, 2 статті 55 Конституції України передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Судовий захист прав і свобод людини здійснюється в процесуальних формах, передбачених чинним законодавством, у даному випадку в порядку адміністративного судочинства. При цьому, згідно частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» цей Закон спрямований на захист ветеранів війни шляхом: створення належних умов для підтримання здоров'я й активного довголіття; організації соціального та інших видів обслуговування, зміцнення матеріально-технічної бази створених для цієї мети закладів і служб та підготовки відповідних спеціалістів; виконання цільових програм соціального і правового захисту ветеранів війни; надання пільг, переваг та соціальних гарантій у процесі трудової діяльності відповідно до професійної підготовки і з урахуванням стану здоров'я.
Позивач має статус учасника бойових дій (арк. справи 33).
Стаття 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» визначає пільги учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, встановлена законом соціальна пільга щодо отримання щорічно до 5 травня учасниками бойових дій разової грошової допомоги.
Стаття 56 Конституції України визначає, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
За частиною 1 статті 104 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи, інтереси у сфері публічно-правових відносин. Пунктом 4 частини 3, частиною 4 статті 105 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що адміністративний позов може містити вимоги про стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заяв даної його незаконним рішенням, дією або бездіяльністю, а також інші вимоги на захист прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин.
Згідно частини 2 статті 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» ветерани війни та особи, на яких поширюється чинність цього Закону, звільняються від плати за оформлення документів, юридичні консультації, а також від судових витрат, пов'язаних з розглядом питань щодо їх соціального захисту.
Позивачем був заявлений позов про визнання неправомірними дій суб'єкта владних повноважень, щодо здійснення соціальних виплат учаснику бойових дій з порушенням вимог статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», зобов'язання здійснити перерахунок разової грошової допомоги до 5 травня з урахуванням 3 % річних, стягнути матеріальну шкоду по невиплаченій разовій грошовій допомозі до 5 травня учаснику бойових дій та моральну шкоду як учаснику бойових дій пов'язану з несвоєчасним отримання встановленої законом разової грошової допомоги до 5 травня. Таким чином, усі заявлені позовні вимоги ґрунтуються на спірних правовідносинах учасника бойових дій та суб'єкта владних повноважень щодо отримання невиплаченої завдяки неправомірних дій державного органу разової грошової допомоги до 5 травня, виплата якої передбачалася статтею 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (з урахуванням часу дії цієї статті та змін, які до неї вносилися), що відповідно обумовлює звільнення від судових витрат за частиною 2 статті 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Вищенаведені порушення судом першої інстанції вимог процесуального законодавства обумовлюють задоволення апеляційної скарги позивача та скасування ухвали суду першої інстанції.
Керуючись статтями 19, 24, 108, 184, 195, 196, 199, 202, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1. на ухвалу Рубіжанського міського суду Луганської області від 26 грудня 2008 року по адміністративній справі № 2-а-328/08 - задовольнити.
Скасувати ухвалу Рубіжанського міського суду Луганської області від 26 грудня 2008 року по адміністративній справі № 2-а-328/08 про повернення адміністративного позову.
Направити адміністративну справу № 2-а-328/08 до Рубіжанського міського суду Луганської області для вирішення питання щодо відкриття провадження в адміністративній справі.
Ухвала складена в повному обсязі, підписана колегією суддів у нарадчій кімнаті та проголошена в судовому засіданні 27 березня 2009 року.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення в повному обсязі.
Головуючий: В.Г.Яманко
Судді Г.М.Міронова
О.П.Лях