Головуючий у 1 інстанції '- Панас Н.Л. Суддя-доповідач - Горбенко К.П.
1
Україна ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРА ТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА Іменем України
«01» серпня 2008 року справа № 22-а- 7235/08
зал судового засідання № 2 у приміщенні суду за адресою: м. Донецьк, бульвар Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Горбенко К.П.
суддів: МіроновоїГ.М..
Ямайко В.Г.
при секретарі судового засідання ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому Управління праці та соціального захисту
засіданні апеляційну скаргу населення Пролетарської районної у м. Донецьку
ради на постанову Пролетарського районного суду м. Донецька
від 29 травня 2008 року
по адміністративній справі № 2-а-З84/2008 (суддя Панас Н.Л.)
за позовом ОСОБА_1
До Управління праці та соціального захисту
населення Пролетарської районної у м. Донецьку
ради
про стягнення грошової допомоги на оздоровлення за
2003-2005 роки,
,-■
16.04.2008 року позивач звернувся до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Пролетарської районної у м. Донецьку ради про стягнення грошової допомоги на оздоровлення за 2002-2006 роки, посилаючись на те, що він є інвалідом ЧАЕСЗ групи, є особою, яка постраждала внаслідок ліквідації аварії на ЧАЕС 1 категорії, та відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" має право на отримання допомоги на оздоровлення у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат, але відповідачем ця допомога безпідставно зменшена та виплачена йому у меншому розмірі.
Постановою Пролетарського районного суду м. Донецька від 29 травня 2008 року позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Пролетарської районної у м. Донецьку ради «про стягнення грошової допомоги на оздоровлення за 2002-2006 роки» було задоволено частково. Стягнуто з УПСЗН за рахунок коштів Державного бюджету України на користь позивача суму щорічної допомоги на оздоровлення за 2002-2005 роки у розмірі 3893,50 грн. У задоволенні позовних вимог щодо стягнення допомоги на оздоровлення за 2006 рік суд відмовив, оскільки положення ЗУ «Про Державний бюджет України на 2006 рік» в частині встановлення розміру виплати такої допомоги неконституційними не визнавалися.
Не погодившись з таким судовим рішенням, Управління праці та соціального захисту населення Пролетарської районної у м. Донецьку ради подало апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду від 29 травня 2008 року скасувати, а у задоволенні позову відмовити. У своїй апеляційній скарзі відповідач посилається на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права. Зазначає, що відповідно до ст. 62 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" роз'яснення
Статтею 72-16 Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2003 рік" розмір мінімальної заробітної плати з 1 грудня 2003 року встановлено 205 гривень на місяць.
Такий розмір мінімальної заробітної плати був чинним до 31 серпня 2004 року. Мінімальна заробітна плата у розмірі 237 гривень з 1 вересня 2004 року була встановлена статтею 58 Закону України "Про Державний бюджет України на 2004 рік", яку доповнено частиною п'ятою згідно із Законом №1801-IV від 17 червня 2004 р.
Враховуючи особливий статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та обумовлену цим необхідність їх адекватного соціального захисту, Верховна Рада України вже у 2006 році доповнила Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" статтею 71, в якій встановлено, що дія положень цього Закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону (Закон № 231-У від 5 жовтня 2006 року).
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України, виключно законами визначаються, зокрема, основи соціального захисту, а статтею 75 Конституції встановлено, що єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України. Конституція не надавала права парламенту делегувати свої повноваження іншим державним органам, а останнім - своїми нормативно-правовими актами змінювати положення законів. Верховною Радою України дія статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" протягом 2001-2004 років не призупинялась.
В одній зі своїх попередніх постанов від 14 листопада 2006 року, в основу якої були покладені правові висновки Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, обґрунтовуючи необхідність застосування при вирішенні аналогічного спору статті 48 Закону, зазначила, що встановлений ще в 1996 році постановою Кабінету Міністрів України № 836 розмір щорічної допомоги на оздоровлення протягом багатьох років не змінювався, незважаючи на постійне збільшення мінімальної заробітної плати, і не відповідає розміру, встановленому Законами України.
Законом України № 2505-ІУ «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджетна 2005 рік» передбачений мінімальний розмір заробітної платина 2005 рік у сумі 310 гривень з 01.01.2005 року, та 332 гривні з 01.09.2005 року. Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами, при вирішенні даного спору підлягають застосуванню ст. 48 Закону № 796-ХЇЇ та Закони України про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на 2005 роки, а не постанови №№ 836, 562.
На підставі пункту 30 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено на 2007 рік дію в частині виплати компенсації і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати - абзаців другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого та сьомого частини першої, частини третьої, абзаців другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого, сьомого частини четвертої та частини сьомої статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визнані неконституційними рішенням Конституційного Суду України від № 6-рп від 09.07.2007 року.
Таким чином, судом першої інстанції необхідно було застосовувати норми статті Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 р. при стягненні з відповідача щорічної допомоги на оздоровлення за 2004-2005 роки.
Проте, суд першої інстанції допустив помилку щодо зобов'язання Управління праці та соціального захисту населення Пролетарської районної у м. Донецьку ради провести перерахунок щорічної одноразової допомоги на оздоровлення за 2002 рік. Ці вимоги задоволенню не підлягають, оскільки статтею 2 Закону України від 13.12.2001 року № 2896-ІП «Про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на 2002 рік» встановлені обмеження Кабінету Міністрів України до прийняття Верховною Радою України змін до законів, у нормах яких для розрахунків застосовується мінімальна заробітна плата, здійснювати застосування цих норм, виходячи з реальних можливостей видаткової частини Державного бюджету України на 2002 рік.
Тому в частині стягнення з відповідача щорічної допомоги на оздоровлення за 2002 рік позовні вимоги підлягають залишенню без задоволення. В цій частині суд першої інстанції невірно застосував норми матеріального права. Таким чином, колегія суддів приходить до
----------------------------------------------------------------------------------------------------------------- \
порядку застосування закону провадиться Кабінетом Міністрів України, рішення як обов'язковим для виконання місцевими органами виконавчої влади. Таким чином, відповіда його думку, діяв в межах законодавства зокрема, постанов Кабінету Міністрів України, відповіЛ до яких було надано право здійснювати видатки відповідно до реальних можливостей держави, також відповідно до бюджетного законодавства.
Суд першої інстанції при розгляді справи встановив, що позивач належить до 1 категорії постраждалих від наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції (надалі ЧАЕС), є інвалідом 3 групи, перебуває на обліку в Управління праці та соціального захисту населення Пролетарської районної у м. Донецьку ради, у зв'язку з чим користується правами та пільгами, передбаченими Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Відповідно до зазначеного закону передбачена щорічна грошова допомога на оздоровлення по 1 категорії в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат, при цьому розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
В порушення зазначених норм відповідачем щорічна допомога у визначеному розмірі позивачеві не нарахована і не сплачена. Фактично нараховано та сплачено: за період 2002-2004 року - 21,50 грн., за 2005 рік - 90 грн. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року № 836 "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - постанова № 836), відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005 року "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - постанова № 562), за 2006-2007 роки - 90 грн.
Судом першої інстанції було відмовлено у задоволенні позову за 2006 рік, посилаючись на те, що дія абзацу другого та третього частини четвертої статті 48 була зупинена в частині виплати компенсацій і допомоги у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати на 2006 рік згідно із п. 37 ст. 77 Закону України N 3235-ІУ (3235-15) від 20.12.2005 р. "Про Державний бюджет України на 2006 рік", який до теперішнього часу не визнаний неконституційним Конституційним Судом України. . Таким чином судом першої інстанції було задоволено позовні вимоги ОСОБА_1за період 2002-2005 років.
В судовому засіданні апеляційної інстанції позивач проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив у її задоволенні відмовити. А постанову суду першої інстанції залишити без змін.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, був повідомлений належним чином про день, час та місце слухання, просив слухати справу за його відсутності.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила наступне.
ОСОБА_1 належить до 1 категорії постраждалих від наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції (надалі ЧАЕС), що підтверджено посвідченням серії НОМЕР_1 виданим 24.07.1993 року, перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Пролетарської районної у м. Донецьку ради.
Відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 р. № 796-ХІІ (далі - Закон № 796-ХІІ) передбачена щорічна допомога на оздоровлення, для першої категорії у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат, при цьому розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
При виплаті щорічної допомоги на оздоровлення Управління керувалося постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року № 836 "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - постанова № 836), якою розмір такої допомоги встановлений для другої категорії в 2002 -2004 - 21,50 грн., а з 2005 року - постановою Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005 року "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - постанова № 562), якою розмір такої допомоги встановлений 90 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Зазначеними постановами №№ 836, 562 усупереч Закону № 796-ХІІ (який встановив розмір щорічної допомоги як величину, кратну відносно до розміру мінімальної заробітної плати, визначеної Законом на час здійснення виплати) встановлені конкретні розміри такої допомоги в твердій грошовій сумі й, зокрема, для осіб віднесеним до другої категорії - 21,50 гривень та з 2005 р. 90 грн. відповідно.
висновку щодо порушення судом першої інстанції норм матеріального права, тому апеляційну скаргу відповідача слід задовольнити, а постанову суду першої інстанції скасувати.
І Керуючись ст. 160, ст.ст. 167, 195-196, п.2 ч.І ст. 198, ст. 201, ст. ст. 205, 207,
ст.ст. 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, - |
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Пролетарської районної у м. Донецьку ради на постанову Пролетарського районного суду м. Донецька від 11 29 травня 2008 року у справі № 2-а-З84/2008 за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Пролетарської районної у м. Донецьку ради «про стягнення грошової допомоги на оздоровлення за 2003-2005 роки» задовольнити частково.
Постанову Пролетарського районного суду м. Донецька від 11 29 травня 2008 року у справі № 2-а-З 84/2008 за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Пролетарської районної у м. Донецьку ради «про стягнення грошової допомоги на оздоровлення за 2003-2005 роки» скасувати.
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Пролетарської районної у м. Донецьку ради «про стягнення грошової допомоги на оздоровлення за 2003-2005 роки» задовольнити частково.
Визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Пролетарської районної у м. Донецьку ради неправомірними щодо відмови у виплаті та нарахуванні допомоги на оздоровлення за 2003-2005 роки у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат.
Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Пролетарської районної у м. Донецьку ради на користь ОСОБА_1 за рахунок коштів Державного бюджету України суму недоотриманої допомоги на оздоровлення у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат за 2003-2005 роки. У задоволенні іншої частини позову відмовити.
Відкласти виготовлення повного тексту постанови на п'ять днів з моменту розгляду у справи відповідно до частини 3 статті 160 КАС України.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення.
Постанова може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з моменту проголошення, а в разі складання і проголошення вступної та резолютивної частин постанови, з дня складення постанови в повному обсязі.
Головуючий: К.П. Горбенко
Судді: (підписи) Г.М. Міронова
В.Г. Ямайко
Вступна та резолютивна частини постанови складені у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 01 серпня 2008 року. Постанова у повному обсязі складена 04 серпня 2008року.
З оригіналом згідно
Головуючий: //// К.П. Горбенко