Головуючий у 1 інстанції - Бабаков В. П.
Суддя-доповідач - Ляшенко Д.В.
Україна
Іменем України
02 квітня 2009 року справа № 2-а-161/08/0540
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Ляшенка Д.В.
Шаптали Н. К., Колеснік Г. А.
при секретарі
Козловій О. М.
за участю: від позивача:
ОСОБА_1. - особисто,
розглянувши у відкритому апеляційну скаргу
судовому засіданні Управління праці та соціального захисту населення Петровської районної у м. Донецьку ради
на постанову
Петровського районного суду м. Донецька
від
17 грудня 2008 року
по адміністративній справі
№ 2-а-161/08
за позовом
ОСОБА_1
до
Управління праці та соціального захисту населення Петровської районної у м. Донецьку ради
про
стягнення щорічної разової грошової допомоги на оздоровлення, -
У листопаді 2008 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Петровської районної у м. Донецьку ради на користь позивача недоотриману суму щорічної грошової допомоги на оздоровлення за 2002 - 2008 роки на загальну суму 8981 грн. 50 коп.
Постановою Петровського районного суду м. Донецька від 17 грудня 2008 року позов задоволено частково.
Суд першої інстанції при розгляді справи встановив, що позивач віднесений до 1 категорії, як особа яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи АЕС, його визнано інвалідом 3 групи у зв'язку з чим користується правами та пільгами, передбаченими Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Суд задовольнив позов про стягнення недоотриманих сум на оздоровлення за 2002 - 2005 роки, 2007 - 2008 роки і виходив з того, що ст. 48 вищезазначеного закону передбачає щорічну виплату допомоги на оздоровлення учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії 3 групи в розмірі 4 мінімальних заробітних плат. При цьому розмір мінімальної заробітної плати на момент виплати становив: при виплаті допомоги за 2002 рік - 205 грн., 2003 рік - 205 грн., 2004 рік - 262 грн., 2005 рік - 332 грн., 2007 рік - 400 грн., за 2008 рік - 515 грн.
Таким чином, з урахування фактично отриманих позивачем сум щорічної грошової допомоги на оздоровлення, суд першої інстанції стягнув з відповідача на користь позивача недоплачені суми щорічної грошової допомоги на оздоровлення за 2002 - 2005 роки та за 2007 - 2008 роки на загальну суму 7 341 грн. 50 коп.
Суд відмовив в задоволені позовних вимог в частині перерахунку допомоги за 2006 р. у зв'язку з тим, що дія Закону № 796-ХІІ в частині виплати компенсації і допомоги у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати на 2006 р. зупинена.
Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, а саме, управління зазначило, що здійснювало виплати, керуючись Постановами КМУ № 836 від 26.07.1996 р. “Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та № 562 від 12.07.2005 р. “Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Позивач у судовому засіданні 02 квітня 2009 року проти апеляційної скарги заперечував.
Відповідач по справі за викликом до суду не прибув.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне в її задоволенні відмовити, а судове рішення залишити без змін.
Суд апеляційної інстанції при розгляді справи встановив, щоОСОБА_1. віднесений до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, його визнано інвалідом 3 групи, що підтверджується відповідними посвідченнями.
Відповідно до ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 р. № 796-ХІІ (далі - Закон № 796-ХІІ) передбачена щорічна допомога на оздоровлення інвалідам 3 групи, постраждалі у наслідок ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - чотирьох мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
Відповідачем виплачена позивачу щорічна грошову допомога на оздоровлення у таких розмірах: за 2002 рік - 21, 50 грн., за 2003 рік - 21,50 грн., за 2004 рік - 21,50 грн., у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України від 26.07.1996р. № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи», за 2005 рік - 90 грн., за 2007 рік - 90 грн., за 2008 рік - 90 грн. у відповідності до Постанови КМУ № 562 від 12.07.2005 р. “Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Зазначеними постановами № 836 та № 562 усупереч Закону № 796-ХІІ (який встановив розмір щорічної допомоги як величину, кратну відносно до розміру мінімальної заробітної плати, визначеної Законом на час здійснення виплати) установлено конкретні розміри такої допомоги в твердій грошовій сумі й, зокрема, постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи, інвалідам 3 групи постановою № 836 встановлена допомога - 21,50 гривень (за грошовою реформою 1996 року), інвалідам 3 групи постановою № 562 встановлена допомога - 90 гривень.
Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами при вирішенні даного спору підлягають застосуванню ст. 48 Закону № 796-ХІІ та Закони України, яким встановлені розміри мінімальної заробітної плати, зокрема на час виплати допомоги позивачу у 2002 році - 205 грн., у 2003 році - 205 грн., у 2004 році - 262 грн., у 2005 році - 332 грн., у 2007 році - 400 грн., у 2008 році - 515 грн., а не постанови № № 836, 562.
Крім того, положення пункту 30 статті 71 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, яким зупинено на 2007 рік дію в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати - абзаців другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого та сьомого частини першої, частини третьої, абзаців другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого, сьомого частини четвертої та частини сьомої статті 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” визнані неконституційними рішенням Конституційного Суду України від № 6-рп від 09.07.2007 р.
Положення п.п. 11 пункту 28 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік”, яким зупинено на 2008 рік дію в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати -абзаців другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого та сьомого частини першої, частини третьої, абзаців другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого, сьомого частини четвертої та частини сьомої статті 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” визнані неконституційними рішенням Конституційного Суду України від № 10-рп від 22.05.2008 р.
Позивач звернувся до суду з зазначеним позовом протягом фінансового року, за який йому належить до сплати щорічна допомога на оздоровлення.
Згідно частини 4 статті 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Враховуючи, що позивачу сплачена щорічна грошова допомога на оздоровлення за 2002 - 2005 роки та 2007 - 2008 роки у розмірі меншому, ніж передбачено Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано стягнув з Управління праці та соціального захисту населення Петровської районної у м. Донецьку ради на користь позивача недоплачену суму щорічної грошової допомоги на оздоровлення за 2002 - 2005 та за 2007 - 2008 роки на загальну суму 7 341 грн. 50 коп.
Тобто суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.
Керуючись ч. 1-3 ст. 160, ст.ст. 167, 195-196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Петровської районної у м. Донецьку ради - залишити без задоволення.
Постанову Петровського районного суду м. Донецька від 17 грудня 2008 року у справі № 2-а-161/08 за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Петровської районної у м. Донецьку ради «про стягнення щорічної разової грошової допомоги на оздоровлення» - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий: /підпис/ Д.В.Ляшенко
Судді: /підпис/ Н.К.Шаптала
/підпис/ Г.А.Колеснік
З оригіналом згідно:
Суддя Д. В. Ляшенко