Справа №586/689/13 Головуючий у суді у 1 інстанції - Дубінчина Т.М.
Номер провадження 22-ц/788/17/14 Суддя-доповідач - Дубровна В. В.
Категорія - 45
15 січня 2014 року м. Суми
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:
головуючого - Дубровної В. В.,
суддів - Сибільової Л. О., Криворотенка В. І.,
за участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М.,
розглянула у відкритому судовому засіданні у приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 -ОСОБА_4
на рішення Середино - Будського районного суду Сумської області від 22 жовтня 2013 року
у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5, Зноб - Новгородської селищної ради Середино - Будського району Сумської області
про визнання недійсним державного акту на право приватної власності на землю,
Рішенням Середино-Будського районного суду Сумської області від 22 жовтня 2013 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, по суті позовних вимог.
При цьому зазначає, що судом неповно досліджені обставини, на підставі яких виданий Державний акт СМ №02019 від 30 вересня 2002 року.Вважає, що судом також не було приділено належної уваги тому факту, що до 2012 року частина земельної ділянки у ОСОБА_3 в натурі не вилучалася і протягом 10 років була в нього у користуванні, а спірний Державний акт відповідачки виданий 30 вересня 2002 року.Вважає безпідставною відмову суду у долученні до матеріалів справи викопіювання з плану землекористування по Зноб-Новгородській селищній раді. Спірний Державний акт від 30 вересня 2002 року підписаний неповноважною особою.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників ОСОБА_3 - ОСОБА_4, ОСОБА_6, які апеляційну скаргу підтримують з мотивів у ній викладених, пояснення представника Зноб - Новгородської селищної ради Середино -Будського району Сумської області Срібного М.Г., пояснення представника ОСОБА_5 - ОСОБА_8, які проти скарги заперечують, вивчивши матеріали справи, перевіривши рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін, виходячи з наступного.
Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_3, суд першої інстанції з урахуванням положень ст.60 ЦПК України, дійшов до висновку, що ставлячи вимоги про визнання недійсним державного акту на право приватної власності на землю СМ № 2019, виданого 30 вересня 2002 року ОСОБА_5 на підставі рішення Зноб-Новгородської селищної ради С-Будського району Сумської області від 03 січня 2002 року, позивач та його представник не надали належних та допустимих доказів його недійсності.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 27 лютого 2013 року ОСОБА_3 звернувся до суду із зазначеним позовом, який мотивував тим, що після смерті у ІНФОРМАЦІЯ_1 його дідуся - ОСОБА_9, 11 листопада 2011 року він прийняв спадщину - житловий будинок АДРЕСА_1 на приватизованій земельній ділянці (державний акт на яку померлий за своє життя не отримав). Земельна ділянка була виділена діду на підставі рішення № 44 від 26 листопада 1993 року, що підтверджується копією рішення.
В грудні 2011 року він дізнався, що частина належної діду земельної ділянки була передана ОСОБА_5, яка мешкає по сусідству. Зазначена обставина підтверджується державним актом на право приватної власності на землю СМ №02019 від 30 вересня 2002, який виданий на підставі рішення 23 сесії 23 скликання Зноб-Новгородської селищної ради народних депутатів від 23 січня 2002 року, але в порядку денному 23 сесії селищної ради питання про передачу частини земельної ділянки в користування ОСОБА_5 не ставилось, що підтверджується копією протоколу 23 сесії селищної ради. Звідки взялось нове рішення від 23 січня 2002 року про уточнення площ земельних ділянок, на підставі якого ОСОБА_5 було виділено частину його землі - невідомо. Вважає, що це підроблений документ, оскільки в 2002 році всі документи селищної ради друкувались на друкарській машинці, а не на комп'ютері. Також немає акту добросусідства, його не могло і бути, оскільки дід помер ІНФОРМАЦІЯ_1, а рішення селищної ради від 23 січня 2002 року. Його батьки, які мешкають в його будинку, також ніякого акту добросусідства не підписували. З посиланням на ч.1 ст.155 ЗК України просив визнати недійсним Державний акт на право приватної власності на землю СМ № 2019,виданий 30 вересня 2002 року ОСОБА_5 на підставі рішення Зноб-Новгородської селищної ради С-Будського району Сумської області від 03 січня 2002 року та поновити прохід на город яким його сім'я користувалася більше 60 років.
Відповідно до ст. 116 Земельного кодексу України громадяни набувають права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень.
Частиною 2 ст. 152 Земельного Кодексу України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_9, свідоцтво про смерть НОМЕР_1 (а.с.89). Спадкоємцем після його смерті є позивач ОСОБА_3, який 11.11.2011 року отримав свідоцтво про право на спадщину за заповітом на майно, що складається із житлового будинку, який розташований на приватизованій земельній ділянці по АДРЕСА_1 (а.с.49).
Відповідно до рішення виконавчого комітету Зноб-Новгородської селищної ради від 26 листопада 1993 року «Про передачу громадянам в приватну власність земель», безкоштовно передана ОСОБА_9 у приватну власність земельна ділянка площею 0,17 га, з яких: 0,04 га - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських споруд і 0,13 га - для ведення особистого підсобного господарства (а.с. 26-28).
Держаний акт на землю не отримував ні ОСОБА_9, ні позивач у справі - ОСОБА_3
23 січня 2002 року Зноб-Новгородська селищна рада прийняла рішення «Про уточнення площ земельних ділянок, переданих у приватну власність», яким затвердила площі приватизованих земельних ділянок. З рішення вбачається, що ОСОБА_5 на підставі рішення №33 від 27.08.1993 року належить приватизована земельна ділянка площею 0,10, площа уточнена: всього - 0,0584, ІЖБ (індивідуальне житлове будівництво -0,0368, ОСГ (особисте селянське господарство) -0,0216. За поясненнями представника позивача та представника селищної ради, на підставі зазначеного рішення частина земельної ділянки була вилучена у ОСОБА_9 та передана ОСОБА_5
30 вересня 2002 року ОСОБА_5 отримала Державний акт на право приватної власності на землю серії СМ №01019, в тому числі і на спірну земельну ділянку.
Відповідно ст.142 Земельного кодексу України припинення права власності на земельну ділянку у разі добровільної відмови власника землі на користь держави або територіальної громади здійснюється за його заявою до відповідного органу. Органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у разі згоди на одержання права власності на земельну ділянку укладають угоду про передачу права власності на земельну ділянку. Угода про передачу права власності на земельну ділянку підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації. Припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.Відповідно до ст. 155 Земельного кодексу України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акту, який порушує права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.
Державний акт на землю відповідно до вимог законодавства породжує певні правові наслідки та є правовстановлюючим документом, який видається на підставі рішення відповідного органу місцевого самоврядування.
В даному випадку Державний акт ОСОБА_5 був виданий на підставі рішення Зноб-Новгородської селищної ради 23 січня 2002 року, яке є чинним, воно ніким не скасовувалось, не визнавалось незаконним. А тому, на думку колегії суддів, за наявності не скасованого рішення селищної ради відсутні підстави для визнання недійсним Державного акту на землю.
У відповідності до ч.1 ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.
Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 307 ч.1 п.1, 308, 313, 314 ч.1 п.1, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 відхилити.
Рішення Середино - Будського районного суду Сумської області від 22 жовтня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту проголошення.
Головуючий -
Судді -