Справа № 161/20450/13-к
Провадження № 1-кс/161/4604/13
м. Луцьк 27 листопада 2013 року
Слідчий суддя Луцького міськрайонного суду Волинської області Ковтуненко В.В.,
при секретарі Соколовій К.Ю.,
з участю слідчого Пікун І.Б.,
прокурора Фощенка О.С.,
підозрюваного ОСОБА_1,
захисника ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Луцьк клопотання слідчого СВ Луцького МВ УМВС України у Волинській області Пікун І.Б. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою,
Слідчий СВ Луцького МВ УМВС України у Волинській області Пікун І.Б. звернувся до суду з клопотанням, погодженим з прокурором прокуратури м. Луцька ОСОБА_4, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні ОСОБА_1.
В обґрунтування клопотання посилається на те, що досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_1, будучи раніше неодноразово судимим, востаннє 19.06.2012 року Луцьким міськрайонним судом за ч. 2 ст. 185, ст.71 КК України до 1 року 2 місяців позбавлення волі, звільнений умовно-достроково постановою Маневицького районного суду від 25.04.2013 року, невідбутий строк 2 місяці 16 днів, маючи не зняту і непогашену судимість, вчинив новий умисний корисливий злочин.
Так, в ніч з 13 на 14 жовтня 2013 року, ОСОБА_1 проник в офісне приміщення за адресою АДРЕСА_1, звідки таємно викрав наручний чоловічий годинник марки «Омах», вартістю 112,00 гривень, та мобільний телефон марки «Сіменс А50», вартістю 60,00 гривень, належні ОСОБА_5, спричинивши потерпілому матеріальні збитків на загальну суму 172,00 гривні.
14.10.2013 року відомості про даний факт внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013020010004460 від 14.10.2013 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України за фактом таємного викрадення чужого майна, поєднаного з проникненням в інше приміщення.
27.11.2013 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.
Допитаний як підозрюваний ОСОБА_1 свою вину не визнав та факт крадіжки заперечив.
Вина ОСОБА_1 повністю підтверджується зібраними по кримінальному провадженню доказами: протоколом огляду місця події, яким зафіксовано обстановку на місці вчиненні злочину за адресою АДРЕСА_1, а також вилучено чоловічий тапок, сліди взуття, рукавиць, протоколом огляду місця події, згідно якого на прилеглій території до АДРЕСА_1 вилучено мобільний телефон, годинник, чоловічий тапок, рукавиці, спортивна кофта, протоколами допитів потерпілого ОСОБА_5, свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, висновками товарознавчої та трасологічних експертиз.
Зокрема, згідно показань свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, вони особисто бачили, як ОСОБА_1 вилазив з вікна офісного приміщення по АДРЕСА_1, та при цьому скинув з себе кофту червоного кольору, в якій в подальшому був виявлений наручний годинник марки «Омах». Крім цього, на прилеглій території вказаного офісного приміщення виявлений мобільний телефон марки «Сіменс А50».
Враховуючи те, що ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні тяжкого корисливого злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 3 до 6 років, проживає в іншій області, ніде не працює, раніше неодноразово судимий за вчинення корисливих злочинів, судимість за вчинення злочинів не знята і не погашена, на шлях виправлення не став, належних висновків не зробив, вчинив новий умисний корисливий злочин. А тому може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, перешкоджати встановленню об'єктивної істини у кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення в якому підозрюється, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
З огляду на наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, а також враховуючи наявність вищевказаних ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, запобігти яким шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів неможливо, виникла необхідність у застосуванні щодо останнього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Просить застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_1 строком на шістдесят днів.
Слідчий в судовому засіданні підтримав своє клопотання з підстав у ньому викладених. Просив клопотання задовольнити.
Прокурор в судовому засіданні вважає, що клопотання підлягає до задоволення з підстав у ньому викладених та пояснив, що повністю підтримує доводи слідчого, є всі підстави для застосування саме такого запобіжного заходу. Просив клопотання задовольнити.
Підозрюваний та його захисник в судовому засіданні заперечували проти застосування у відношенні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Просили обрати запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.
Заслухавши пояснення слідчого, прокурора, захисника, підозрюваного, дослідивши письмові матеріали клопотання, приходжу до висновку про задоволення клопотання з наступних підстав.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Відповідно до ст. 85 КПК України належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
Відповідно до ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню:
1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення);
2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення;
3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат;
4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження;
5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання.
Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.
Відповідно до ст. 92 КПК України обов'язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого. Обов'язок доказування належності та допустимості доказів, даних щодо розміру процесуальних витрат та обставин, які характеризують обвинуваченого, покладається на сторону, що їх подає.
Відповідно до ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім до раніше судимої особи, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
При розгляді клопотання встановлено, що в провадженні СВ Луцького МВ УМВС України у Волинській області перебуває кримінальне провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.
Так як органом досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_1 в ніч з 13 на 14 жовтня 2013 року проник в офісне приміщення за адресою АДРЕСА_1, звідки таємно викрав наручний чоловічий годинник марки «Омах» та мобільний телефон марки «Сіменс А50», які належать ОСОБА_5, чим заподіяв останньому матеріальної шкоди на загальну суму 172,00 гривні.
Також встановлено, що вину ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України підтверджено зібраними по кримінальному провадженню доказами та 27 листопада 2013 року було повідомлено про підозру у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.
Санкцією ч. 3 ст. 185 КК України передбачено покарання у вигляді позбавленням волі на строк від трьох до шести років.
Таким чином у відповідності до ст. 12 КК України ОСОБА_1 вчинив тяжкий злочин.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
При розгляді клопотання стороною кримінального провадження доведено наявність всіх обставин, для застосування до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Так як він будучи раніше неодноразово судимий, судимість у встановленому законом порядку не знята та не погашена, на шлях виправлення не став, відповідних висновків для себе не зробив, неодноразово розшукувався органами досудового розслідування, як особа, яка ухилилася від органів досудового розслідування, знову вчинив тяжкий злочин, що свідчить про наявність обґрунтованих ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов'язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Відповідно до ч. 3 ст. 182 КПК України при застосуванні запобіжного заходу у вигляді застави підозрюваному, обвинуваченому роз'яснюються його обов'язки і наслідки їх невиконання, а заставодавцю - у вчиненні якого кримінального правопорушення підозрюється чи обвинувачується особа, передбачене законом покарання за його вчинення, обов'язки із забезпечення належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого та його явки за викликом, а також наслідки невиконання цих обов'язків.
У разі внесення застави згідно з ухвалою слідчого судді, суду щодо особи, стосовно якої раніше було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, передбачені цією частиною роз'яснення здійснюються уповноваженою службовою особою місця ув'язнення.
Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається у таких межах:
1) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні злочину невеликої або середньої тяжкості, - від одного до двадцяти розмірів мінімальної заробітної плати;
2) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів мінімальної заробітної плати;
3) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів мінімальної заробітної плати.
У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених
межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів мінімальної заробітної плати відповідно.
При розгляді клопотання встановлено, що підозрюваний ОСОБА_1 вчинив тяжкий злочин, так як санкцією ч. 3 статті 185 КК України передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до шести років.
Згідно ч. 4 ст. 12 КК України тяжким злочином є злочин, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк не більше десяти років.
Таким чином приходжу до висновку про визначення розміру застави в розмірі вісімдесяти розмірів мінімальної заробітної плати, що в гривневому еквіваленті становить 91 760 гривень, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_1 обов'язків, передбачених ст. 194 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий суддя, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов'язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов'язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором, а саме:
1) прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю;
2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
4) утримуватися від спілкування з будь-якою особою, визначеною слідчим суддею, судом, або спілкуватися з нею із дотриманням умов, визначених слідчим суддею, судом;
5) не відвідувати місця, визначені слідчим суддею або судом;
6) пройти курс лікування від наркотичної або алкогольної залежності;
7) докласти зусиль до пошуку роботи або до навчання;
8) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
Таким чином приходжу до висновку про покладення на підозрюваного ОСОБА_1 у разі внесення застави у розмірі 91 760 гривень, зобов'язання прибувати за кожною вимогою до визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов'язків, а саме:
1) з'являтися на виклики до органу досудового розслідування, а в разі неможливості з'явитися через поважні причини - завчасно повідомляти про це посадову особу, що здійснила виклик;
2) не відлучатися із м. Чернігів Чернігівської області, в якому він проживає чи перебуває, без дозволу слідчого;
3) повідомляти слідчого про зміну свого місця проживання та роботи.
При цьому неможливим є обрання у відношенні підозрюваного ОСОБА_1 більш м'яких запобіжних заходів, так як він, будучи раніше судимим, судимість у встановленому законом порядку не знята та не погашена, на шлях виправлення не став, так як він будучи умовно-достроково звільненим, знову скоїв новий тяжкий злочин, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до шести років.
Відповідно до ч. 4 ст. 196 КПК України слідчий суддя, суд зобов'язаний визначити в ухвалі про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або домашнього арешту дату закінчення її дії у межах строку, передбаченого цим Кодексом.
Відповідно до ст. 115 КПК України строки, встановлені цим Кодексом, обчислюються годинами, днями і місяцями. Строки можуть визначатися вказівкою на подію. При обчисленні строку годинами строк закінчується в останню хвилину останньої години. При обчисленні строку днями строк закінчується о двадцять четвертій годині останнього дня строку. При
обчисленні строків днями та місяцями не береться до уваги той день, від якого починається строк, за винятком строків тримання під вартою, проведення стаціонарної психіатричної експертизи, до яких зараховується неробочий час та які обчислюються з моменту фактичного затримання, взяття під варту чи поміщення до відповідного медичного закладу.
Відповідно до ч. 1 ст. 197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.
Відповідно до ч. 2 ст. 197 КПК України строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту затримання. У строк тримання під вартою включається час перебування особи в медичному закладі під час проведення стаціонарної психіатричної експертизи. У разі повторного взяття під варту особи в тому ж самому кримінальному провадженні строк тримання під вартою обчислюється з урахуванням часу тримання під вартою раніше.
Приймаючи до уваги викладене та враховуючи, що стороною кримінального провадження доведено наявність всіх обставин для застосування у відношенні підозрюваного ОСОБА_1, який обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів та враховуючи вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному ОСОБА_1 у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, у вчиненні якого він підозрюється. А тому за таких обставин, приходжу до висновку про задоволення клопотання та застосування у відношенні підозрюваного ОСОБА_1, який обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, взявши його під варту в залі судового засідання. Строк тримання підозрюваного ОСОБА_1 під вартою рахувати з 27 листопада 2013 року. Та визначити розмір застави підозрюваному ОСОБА_1 в розмірі вісімдесяти розмірів мінімальної заробітної плати, що в гривневому еквіваленті становить 91 760 гривень, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_1 обов'язків, передбачених ст. 194 цього Кодексу, прибувати за кожною вимогою до слідчого, а також виконувати один або декілька обов'язків передбачених ст. 194 КПК України.
Керуючись ст. ст. 177, 183, 193, 194, 196,197 КПК України,-
Клопотання слідчого СВ Луцького МВ УМВС України у Волинській області Пікун І.Б. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні ОСОБА_1 - задовольнити повністю.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Луцька Волинської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2, проживаючого за адресою: АДРЕСА_3, одруженого, працюючого, раніше судимого, запобіжний захід у вигляді - тримання під вартою упродовж шістдесяти днів, взявши його під варту в залі судового засідання.
Строк дії ухвали два місяці з дня постановлення ухвали.
Строк тримання підозрюваного ОСОБА_1 під вартою починається з 27 листопада 2013 року і закінчується 25 січня 2014 року.
Визначити розмір застави підозрюваному ОСОБА_1 в розмірі вісімдесяти розмірів мінімальної заробітної плати, що в гривневому еквіваленті становить 91 760 гривень, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_1 обов'язків, передбачених ст. 194 цього Кодексу, а саме:
1) з'являтися на виклики до органу досудового розслідування, а в разі неможливості з'явитися через поважні причини - завчасно повідомляти про це посадову особу, що здійснила виклик;
2) не відлучатися із м. Чернігів Чернігівської області, в якому він проживає чи перебуває, без дозволу слідчого;
3) повідомляти слідчого про зміну свого місця проживання та роботи.
Ухвала слідчого судді, суду щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до апеляційного суду Волинської області протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя В.В. Ковтуненко