Справа № 2-175/5071/13-ц
09 січня 2014 року Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Озерянської Ж.М.
при секретарі Рись Н.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у сел. Ювілейному цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Миколаївської сільської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області, треті особи: ОСОБА_3, Приватний нотаріус Дніпропетровського районного нотаріального округу ОСОБА_4 про встановлення факту належності домоволодіння померлому, встановлення факту прийняття спадщини, визнання права власності на домоволодіння в порядку спадкування за заповітом, -
В жовтні 2013 року позивачі звернулися до суду з позовом, в якому просили встановити факт належності домоволодіння АДРЕСА_1 матері ОСОБА_5, померлій ІНФОРМАЦІЯ_4 та батькові ОСОБА_6, померлому ІНФОРМАЦІЯ_5; встановити факт прийняття спадщини ними, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 після смерті матері ОСОБА_5, померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 та батька ОСОБА_6, померлого ІНФОРМАЦІЯ_5; визнати за ним, ОСОБА_1 право власності на 2/3 частини домоволодіння АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 матері ОСОБА_5 та в порядку спадкування за заповітом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_5 батька ОСОБА_6; визнати за ним, ОСОБА_2 право власності на 1/3 частину домоволодіння АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 матері ОСОБА_5 та в порядку спадкування за заповітом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_5 батька ОСОБА_6.
Представник позивача ОСОБА_2 за довіреністю ОСОБА_7 у судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила задовольнити їх в повному обсязі.
Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити їх в повному обсязі.
Третя особа ОСОБА_2 у судовому засіданні не заперечував проти задоволення позовних вимог.
Миколаївська сільська рада Дніпропетровського району Дніпропетровської області надала судові листа про розгляд справи у відсутність їх представника (а.с.66).
Приватний нотаріус Дніпропетровського районного нотаріального округу ОСОБА_4 надала листа про розгляд справи у її відсутність (а.с.67).
Вислухавши сторони, ознайомившись з матеріалами справи, суд вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити частково.
Згідно ст. 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) та спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ч. 2 ст. 256 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян.
У судовому засіданні встановлено, що згідно свідоцтва про одруження серія НОМЕР_2 виданого 04.10.1951 року Васильєвським сільським бюро РАГС с. Васильєвка Криничанського району Дніпропетровської області, про що в книзі реєстрації актів про укладення шлюбу зроблено запис № 21 від 04.10.1951 року, ОСОБА_6 та ОСОБА_8 04.10.1951 року зареєстрували шлюб (а.с.17). У подружжя ОСОБА_6 народилося троє синів. ІНФОРМАЦІЯ_6 народився ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_3, виданим Дніпропетровським райвідділом РАГС 17.04.1987 року (повторне) і про що в книзі актів громадянського стану про народження зроблено відповідний запис № 11 від 03.06.1953 року (а.с.19). ІНФОРМАЦІЯ_3 народився ОСОБА_2, що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_4, виданим 22.06.1955 року Миколаївським сільським бюро РАГС с. Миколаївка Криничанського району Дніпропетровської області і про що в книзі актів громадянського стану про народження зроблено відповідний запис № 32 від 22.06.1955 року (а.с.20). ІНФОРМАЦІЯ_1 народився ОСОБА_1, що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_5, виданим 17.01.1960 року Миколаївським сільським бюро РАГС с. Миколаївка Криничанського району Дніпропетровської області і про що в книзі актів громадянського стану про народження зроблено відповідний запис № 1 від 03.01.1960 року (а.с.18).
ІНФОРМАЦІЯ_4 померла ОСОБА_5, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_6 від 25 лютого 2008 року (а.с.22). Після її смерті відкрилася спадщина на земельну ділянку (пай) на території Миколаївської сільської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області. Єдиним спадкоємцем за законом був її чоловік ОСОБА_6, який в свою чергу 03 лютого 2009 року подав заяву про прийняття спадщини після смерті дружини, що підтверджується матеріалами спадкової справи № 69/2009 від 03 лютого 2009 року (а.с.96). Так, 03 лютого 2009 року ОСОБА_6 отримав свідоцтво про право на спадщину на приватизовану земельну ділянку площею 2,000 га розташовану на території Миколаївської сільської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області (а.с.111).
ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_6 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_7 від 05 жовтня 2012 року (а.с.44). Після його смерті відкрилася спадщина на житловий будинок та приватизовану земельну ділянку АДРЕСА_1; земельну ділянку розміром 2,0000 га на території Миколаївської сільради Дніпропетровського району Дніпропетровської області; земельну ділянку 6,950 га на території Миколаївської сільради Дніпропетровського району Дніпропетровської області; грошові внески. За часи життя, 16 січня 2006 року ОСОБА_6 склав заповіт, за яким все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що буде належати йому на день смерті і на, що він за Законом буде мати право заповідав ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а.с.42).
На час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_6 спадкоємцями є ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, який в свою чергу відмовився від спадщини після смерті батька на користь - ОСОБА_1, про що 08 лютого 2013 року подав до приватного нотаріуса Дніпропетровського районного нотаріального округу ОСОБА_4 заяву про відмову від спадщини (а.с.78). Тому на підставі ст. 1273 ЦК України, частка спадкоємця ОСОБА_1 збільшилась.
Позивачі після смерті батька ОСОБА_6, як спадкоємці за заповітом, у встановлений законом строк, звернулися до приватного нотаріуса Дніпропетровського районного нотаріального округу Дніпропетровської області ОСОБА_4 з заявами про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом, що підтверджується матеріалами спадкової справи № 8/2013 від 18 січня 2013 року (а.с.76,77). Але, у зв'язку з тим, що не підтверджено факт належності ОСОБА_6, що помер ІНФОРМАЦІЯ_5 спадкового майна, а саме: житлового будинку в АДРЕСА_1, приватним нотаріусом було відмовлено в видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на житловий будинок та рекомендовано звернутися до суду (а.с.58).
Таким чином, суд вважає вимоги позивачів про встановлення факту прийняття спадщини, заявленими помилково.
Що стосується позовних вимог про встановлення факту належності спадкового домоволодіння ОСОБА_5 та ОСОБА_6 суд прийшов до наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, на підставі свідоцтва на забудову садиби в сільських населених пунктах Української PCP ОСОБА_6 належала земельна ділянка під забудову у Дніпропетровській області Дніпропетровського району у селі Кар-Хутора на підставі рішення Миколаївської сільської ради (а.с.23-24). На виконання рішення VII сесії XXII скликання Миколаївської сільської ради народних депутатів Дніпропетровського району Дніпропетровської області від 23 серпня 1996 року, інженером-землевпорядником Дніпропетровського філіалу інституту землеустрою Карпенко С.С. в присутності представників: відділу по земельним ресурсам Дніпропетровського району Шаптали В.Ф., Миколаївської сільської ради народних депутатів Ставицької Г.С., землевласника ОСОБА_6, суміжних користувачів ОСОБА_12, ОСОБА_13 були встановлені в натурі межі земельної ділянки, що передавалася у приватну власність ОСОБА_6 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, ведення особистого підсобного господарства на території с. Миколаївка-1 Миколаївської сільської ради народних депутатів загальною площею 0,3693 га (а.с.25-27).
В 1967 року подружжя ОСОБА_6 за спільні кошти побудували будинок та почали проживати в ньому всією сім'єю з березня 1967 року. За часи життя подружжя ОСОБА_6 не виділяли свої частки в спільному майні подружжя та договір про порядок користування спільним майном не укладали. Також встановлено, що ОСОБА_5 окремо свою частку в майні не виділяла.
Як вбачається з технічного паспорту від 13 травня 2013 року на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_1, домоволодіння складається з: житлового будинку «А», загальною площею 55,0 кв.м., житловою площею 28,7 кв.м., прибудови «а», ганку, літньої кухні «Б», гаражу «В», сараю «Г», погрібу з шийкою «Д», вбиральні «Е», сараю «Ж», колодязю «К», № 1 воріт, № 2 хвіртки, № 3 огорожі, інвентаризаційною вартістю 86 744 грн. (а.с.32-35).
З аналізу положень Конституції України та ЦК України вбачається, що не потребує введення в експлуатацію приватних житлових будинків, збудованих до 05.08.1992 року, при набутті права власності на такі об'єкти.
Крім того, з листа Державної архітектурно-будівельної інспекції України № 40-19-5376 від 30.07.2012 року «Щодо порядку прийняття в експлуатацію самовільно побудованого садового будинку і розмірів штрафів» видно, що документом, який засвідчує відповідність закінчених будівництвом до 05.08.1992 року індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних будівель і споруд, прибудов до них, які не підлягають прийняттю в експлуатацію, вимогам законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил, зокрема для потреб державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, є технічний паспорт, складений за результатами технічної інвентаризації.
На теперішній час є чинним Порядок прийняття в експлуатацію індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, громадських будинків І та II категорій складності, які збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт, і проведення технічного обстеження їх будівельних конструкцій та інженерних мереж, затверджений Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства від 24.06.2011 року № 91, в редакції від 13.06.2012 року.
Згідно з п.1.1, п.3.1 Порядку передбачається прийняття в експлуатацію усіх закінчених будівництвом об'єктів, збудованих до 31.12.2009 року без дозволу на виконання будівельних робіт, заяви про прийняття в експлуатацію яких подано до 31.12.2012 року, за винятком закінчених будівництвом до 05 серпня 1992 року індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них.
За приписами абз.2 п.3.1 Порядку документом, який засвідчує відповідність закінчених будівництвом до 05 серпня 1992 року індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, які не підлягають прийняттю в експлуатацію, вимогам законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил, зокрема для потреб державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, є технічний паспорт, складений за результатами технічної інвентаризації.
Таким чином, на час будівництва та завершення будівництва житлового будинку (згідно Технічного паспорту - 14 грудня 1992 року), що є предметом спору, реєстрація права власності на нього не вимагалась. В свою чергу, в листі ВССУ № 10-1387/0/4-12 від 27.09.2012 року «Про практику застосування судами при розгляді справ окремих норм законодавства про власність та спадкування» викладено наступну правову позицію: «Право власності на збудоване до набрання чинності Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» нерухоме майно в порядку, який існував на час його спорудження, а не виникає у зв'язку із здійсненням державної реєстрації права власності на нього в порядку передбаченому цим Законом, яка є лише офіційним визнанням державою такого права, а не підставою його виникнення».
Крім того, у відповідності до п. 5 ч. 1 ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав проводиться на підставі, зокрема, рішень судів, що набрали законної сили.
Як вбачається з листа КП «Новомосковське міське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради» № 426/13 від 10.04.2013 року, відповідно до інвентаризаційної справи станом на 04.12.2004 року правова документація на будинок за адресою: АДРЕСА_1 (раніше - № 28) - не виготовлялась, право власності не зареєстровано (а.с.46). Згідно довідки № 369 від 08.07.2013 року Виконкому Миколаївської сільської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області, земельна ділянка та будинок, розташований в АДРЕСА_2, згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серія ДП № 014332 виданий 05.12.1997 року, площею 0,3693 га, дійсно належить ОСОБА_6, але в зв'язку з перенумерацією будинку та земельній ділянці присвоєно новий номер - 31 (а.с.51). Окрім цього, Миколаївська сільська рада Дніпропетровського району Дніпропетровської області, підтвердила факт, що дійсно на підставі рішення Миколаївської сільської ради від 1967 року ОСОБА_6 отримав земельну ділянку для будівництва житлового будинку за адресою: АДРЕСА_3 (згідно господарського обліку сільської ради відстежено, що в 1969 році назву села змінено на с. Миколаївка-1, в 1999 році присвоєно назву вулиці «Садова»), та дійсно є власником будинку АДРЕСА_1, що підтверджується довідкою № 374 від 11 липня 2013 року (а.с.51).
Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла, до інших осіб.
Зібрані по справі докази вказують, що фактично померлим ОСОБА_5 та ОСОБА_6 належав житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами.
Таким чином, незважаючи на те, що позивачі є єдиними спадкоємцями на домоволодіння АДРЕСА_1, за заповітом після смерті батька, власника будинку, особи, які мали право на обов'язкову долю в спадковому майні відсутні, вони не в змозі отримати свідоцтво про право на спадщину за заповітом на домоволодіння у позасудовому порядку з причини відсутності правовстановлюючого документу.
Відповідно до ст.ст. 1223, 1268, 1270 ЦК України, право на спадкування мають всі особи визначені у заповіті; спадкоємець за заповітом має право прийняти спадщину, якщо протягом 6-місячного строку подав заяву до нотаріуса про її прийняття.
Згідно ст. 1258 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
Згідно постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розгляду не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Судом встановлено, що спадщина не перейшла до держави, не визнана відумерлою, позивачі вступили в управління та володіння спадковим майном і є спадкоємцями за заповітом, право власності спадкодавця ОСОБА_6 не припинено відповідно до ст. 346 ЦК України, а відповідно до ст. 1296 ЦК України відсутність свідоцтва на право власності не позбавляє спадкоємців права на спадщину, а згідно із ст. 16 ЦК України способом захисту свого права є визнання права.
За таких обставин суд задовольняє позовні вимоги, оскільки судом встановлені всі обставини, які дають позивачам право на визнання їх права власності на спадкове майно в порядку спадкування.
На підставі викладеного, керуючись ст. 1216-1218, 1223, 1233, 1258, 1268, 1269, 1270 ЦК України, ст. 10, 57-61, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -
Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженцем с. Миколаївка Дніпропетровського районну Дніпропетровської області, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1, паспорт серії НОМЕР_8 виданий Баглійським РВ Дніпродзержинського МУ УМВС України в Дніпропетровській області 02 квітня 2001 року, право власності на 2/3 частини домоволодіння АДРЕСА_1 Дніпропетровського району Дніпропетровської області, що складається з житлового будинку «А», загальною площею 55,0 кв.м., житловою площею 28,7 кв.м., прибудови «а», ганку, з господарськими будівлями та спорудами: літньої кухні «Б», гаражу «В», сараю «Г», погрібу з шийкою «Д», вбиральні «Е», сараю «Ж», колодязю «К», воріт № 1, хвіртки № 2, огорожі № 3, в порядку спадкування за заповітом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_6.
Визнати за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженцем с. Миколаївка Дніпропетровського районну Дніпропетровської області, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1, паспорт НОМЕР_9 виданий Отрадненським відділом міліції Кіровського району Ленінградської області 05 серпня 2003 року, код підрозділу 473-023, право власності на 1/3 частину домоволодіння АДРЕСА_1 Дніпропетровського району Дніпропетровської області, що складається з житлового будинку «А», загальною площею 55,0 кв.м., житловою площею 28,7 кв.м., прибудови «а», ганку, з господарськими будівлями та спорудами: літньої кухні «Б», гаражу «В», сараю «Г», погрібу з шийкою «Д», вбиральні «Е», сараю «Ж», колодязю «К», воріт № 1, хвіртки № 2, огорожі № 3, в порядку спадкування за заповітом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_6.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку на протязі десяти днів з дня його проголошення.
Суддя Озерянська Ж.М.