Справа № 495/5610/13-ц
16 січня 2014 року м. Білгород-Дністровський
Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області у складі:
головуючого судді: Мишко В.В.
при секретарі судового засідання: Яковенко Ю.І.
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 495/5610/13-ц
за позовом ОСОБА_1
до ОСОБА_2
про розірвання шлюбу
21.05.2013 року ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернулася до Малиновського районного суду м. Одеси з позовною заявою до ОСОБА_2 (далі по тексту - відповідач) про розірвання шлюбу.
Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 17.06.2013 року цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу було направлено для розгляду за підсудністю до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області у зв'язку із тим, що в ході розгляду справи було встановлено, що відповідач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2, що підтверджується довідкою відділу адресно-довідкової роботи ГУ ДМС України в Одеській області.
Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 28.10.2013 року відкрито провадження по справі № 495/5610/13-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу. Розгляд справи призначено на 03.12.2013 року об 11:00 год.
Позивач - ОСОБА_1, в судові засідання 03.12.2013 року та 16.01.2014 року не з'явилася, але подала до суду заяву, згідно з якою заявлені позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить їх задовольнити та розглянути справу за її відсутністю.
Відповідач - ОСОБА_2, відзив або заперечення на позов ОСОБА_1 до суду не надав та в судові засідання 03.12.2013 року та 16.01.2014 року не з'явився без поважних причин, про причини неявки суд не повідомив, будь-яких клопотань не заявляв, хоча був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання.
Так, ухвала суду та повістка про призначення слухання справи на 03.12.2013 року та 16.01.2014 року були надіслані на адреси ОСОБА_2 (65049, АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2), які наявні в матеріалах справи. Між тим, усі документи з зазначених адрес були повернуті до суду у зв'язку з закінченням терміну зберігання.
Відповідно до ч.5 ст.74 Цивільного процесуального кодексу України, судова повістка разом із розпискою, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається поштою рекомендованим листом із повідомленням або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншою особою, яка бере участь у справі. У разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за такою адресою, вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином.
Відповідно до ч.4 ст.169 Цивільного процесуального кодексу України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Згідно із ч.1 ст.224 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Згідно із ст.157 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає справи протягом розумного строку, але не більше двох місяців з дня відкриття провадження у справі, а справи про поновлення на роботі, про стягнення аліментів - одного місяця. У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду справи, суд ухвалою може подовжити розгляд справи, але не більше як на п'ятнадцять днів.
Враховуючи викладені обставини, норми чинного законодавства та ті факти, що відповідач в жодне судове засідання не з'явився, будь-яких клопотань не заявляв, хоча був належним чином повідомлений про час та місце проведення судових засідань, позивач в судові засідання не з'явився, але просив розглянути справу без його присутності та проти винесення заочного рішення не заперечував, строк розгляду справи, відповідно до ст.157 Цивільного процесуального кодексу України, закінчився і ніхто із сторін не заявив клопотання про його подовження, суд вважає за можливе і необхідне, у відповідності до ч.4 ст.169, ч. 1 ст.224 Цивільного процесуального кодексу України, розглянути справу без участі сторін або їх представників, на підставі наявних та достатніх для розгляду матеріалів справи.
У відповідності до ч.2 ст.197 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши позовну заяву ОСОБА_1, вивчивши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд дійшов до висновку про законність, правомірність та обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 про розірвання шлюбу з ОСОБА_2, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено в судовому засіданні, 25.12.2010 року між позивачем - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, та відповідачем - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, було зареєстровано шлюб Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції, про що зроблено відповідний актовий запис за № 2008, що підтверджується повторно виданим свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 08.10.2013 року.
За твердженням позивача, спільне життя з відповідачем не склалося, так як ОСОБА_1 незабаром після укладення шлюбу влаштувалася на роботу, яка потребує частих та довгих (багатомісячних) відряджень за межи України, а саме позивач більшу частину року проводить у м. Москва, виконуючи свої трудові обов'язки, живучи окремим життям від свого чоловіка. Цей факт, на думку позивача, вплинув на те, що нестворене подружжя не мало можливості окріпнути. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не проживають однією сім'єю, припинили фактичні шлюбні відносини з 2011 року, спільне господарство не ведуть, мешкають за різними адресами. Подальше спільне життя і збереження родини неможливі. Спільних дітей не має. Суперечки про розділ майна, що є спільною власністю відсутні, так як за час перебування у шлюбі не придбалось майно, яке потребує розподілу.
Відповідно до статей 21, 24 Сімейного кодексу України, шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Такі положення національного законодавства України відповідають статті 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10.12.1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.
Частинами 3, 4 статті 56 Сімейного кодексу України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Відповідно до частини другої статті 104 Сімейного кодексу України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання.
Шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу (частина третя статті 105 Сімейного кодексу України).
Згідно із частиною першою статті 110 Сімейного кодексу України, позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення (стаття 112 Сімейного кодексу України).
Згідно із частиною 2 статті 115 Сімейного кодексу України, документом який засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.
Відповідно до п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21.12.2007 року № 11 (із змінами та доповненнями), проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.
У зв'язку з наведеними обставинами та нормами чинного законодавства, ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про розірвання шлюбу з ОСОБА_2
Враховуючи вищевикладені обставини, норми чинного законодавства та той факт, що сторони однією сім'єю не проживають, поновити шлюбно-сімейні стосунки наміру не мають, подальше сумісне проживання сторін і збереження шлюбу є неможливим та суперечить інтересам позивача, суд вважає за можливе розірвати шлюб між сторонами.
Керуючись ст.ст. 21, 24, ч.ч. 3, 4 ст.56, ч.2 ст.104, ч.3 ст.105, ч.1 ст.110, ст.ст. 112, 115 Сімейного кодексу України, ст.ст. 3, 10, 11, 57-60, 79, 88, 157, 169, 197, 208, 209, 212-215, 218 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити.
Розірвати шлюб між ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрований Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції, про що зроблено відповідний актовий запис за № 2008, що підтверджується повторно виданим свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 08.10.2013 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Одеської області через Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя В.В. Мишко