15 січня 2014 р.Справа № 820/10838/13-а
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Кононенко З.О.
Суддів: Бондара В.О. , Калитки О. М.
за участю секретаря судового засідання Губарь А.С.
представника відповідача Голяк С.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.11.2013р. по справі № 820/10838/13-а
за позовом Приватного підприємства "Метпромізол"
до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області
про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач, ПП "Метпромізол", звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про визнання протиправними дій відповідача з приводу проведення зустрічної звірки, результати якої оформлені актом №75/20-34-22-01-05/36574144 від 22.08.2013р., визнання протиправними дій відповідача з приводу зміни внесених до інформаційних баз даних показників декларацій з податку на додану вартість за період травень - червень 2012р., січень 2013р. на показники згідно з відомостями акту №75/20-34-22-01-05/36574144 від 22.08.2013р., зобов'язати відповідача відновити в інформаційних базах даних показники декларацій ПП "Метпромізол" за відповідні періоди.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 27.11.13 року адміністративний позов задоволено.
Податковий орган, не погодившись із постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою у задоволені позовних вимог відмовити у повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що платник податків самостійно склав і за допомогою засобів телекомунікаційного зв'язку подав до податкової інспекції декларацію з ПДВ за травень 2012р., де у рядку 9 (усього податкових зобов'язань) зазначив показник - 3.648,00грн., у рядку 17 (усього податкового кредиту) зазначив показник - 3.465,00грн., у рядку 18 (позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду) зазначив показник - 183,00грн., в рядку 25 (сума податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду) зазначив показник - 183,00грн.; декларацію з ПДВ за червень 2012р., де у рядку 9 (усього податкових зобов'язань) зазначив показник - 8.535,00грн., у рядку 17 (усього податкового кредиту) зазначив показник - 8.108,00грн., у рядку 18 (позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду) зазначив показник - 427,00грн., в рядку 25 (сума податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду) зазначив показник - 427,00грн.; декларацію з ПДВ за січень 2013р., де у рядку 9 (усього податкових зобов'язань) зазначив показник - 713.713,00грн., у рядку 17 (усього податкового кредиту) зазначив показник - 695.869,00грн., у рядку 18 (позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду) зазначив показник - 17.844,00грн., в рядку 25 (сума податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду) зазначив показник - 17.844,00грн.
Перелічені документи обов'язкової податкової звітності платника були прийняті податковою інспекцією до обліку, що підтверджується приєднаними до справи копіями квитанцій №2.
22.08.2013р. відповідачем була фактично проведена зустрічна звірка ПП "Метпромізол" з питань документального підтвердження господарських відносин із платниками податків, реальності господарських відносин та повноти відображення в обліку за період 01.05.2012р.-30.06.2012р., 01.01.2013р.-31.01.2013р.
Результати звірки оформлені актом №75/20-34-22-01-05/36574144 від 22.08.2013р. та внесені податковою інспекцією до даних ІС "Податковий блок", що була введена в експлуатацію згідно з наказами ДПС України №1197 від 24.12.2012р. і №1198 від 24.12.2012р., на зміну самостійно обчисленим і відображеним платником в деклараціях з ПДВ числових значеннях податку.
При цьому, податкове повідомлення - рішення ДПІ не приймалось.
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що податковий орган не подав до суду належних та допустимих в розумінні ст.70 КАС України доказів правомірності та обґрунтованості мотивів, котрі покладені в основу спірних діянь, не навів перед судом належних та достатніх доводів на підтримку відповідності закону тих суджень, котрими орган управління керувався при зміні офіційних даних про розмір та стан виконання суб'єктом права податкового обов'язку.
Колегія суддів погоджується з вищезазначеним висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.
Правовідносини з приводу проведення органами доходів і зборів зустрічних звірок платників податків унормовані п.73.5 ст.73 Податкового кодексу України та деталізовані нормами Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок (затверджено постановою КМУ від 27.12.2010р. №1232; далі за текстом - Порядок №1232).
Як вбачається з п.п.62.1.3 ст.62 Податкового кодексу України зустрічна звірка нарівні з перевіркою є способом здійснення податкового контролю.
Зазначене в кореспонденції з приписами п.21.1.1 ст.21, п.п.21.1.4 ст.21 Податкового кодексу України свідчить про наявність у контролюючого органу безумовного обов'язку дотримуватись процедури проведення зустрічної звірки, починаючи від етапу прийняття рішення про проведення зустрічної звірки і завершуючи етапом оформлення результатів проведеної зустрічної звірки, а також про наявність у платника податків матеріального інтересу, котрий полягає у обґрунтованих очікуваннях на реалізацію управлінської функції контролю відносно себе 1) виключно за наявності визначених законом приводів і підстав, 2) за встановленим законом порядком, 3) з кінцевою документальною фіксацією правильних та достовірних результатів управлінського контролю.
Положеннями Податкового кодексу України не визначені ані підстави, ані приводи для прийняття контролюючим органом рішення про проведення зустрічної звірки, але в силу п.73.5 ст.75 згаданого кодексу зустрічні звірки проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п.2 Порядку №1232 підставами для прийняття рішення (як форми здійснення управлінського волевиявлення) про проведення зустрічної звірки є факт виникнення у контролюючого органу в ході проведення перевірки платника податків сумнівів відносно дійсності господарських операцій або факт виявлення контролюючим органом в ході проведення перевірки платника податків розбіжностей між задекларованими у деклараціях з податку на додану вартість показників податкового кредиту та податкових зобов'язань, а відповідно до п.3 Порядку №1232 приводом для прийняття рішення про призначення зустрічної звірки є факт отримання письмового запиту від іншого контролюючого органу або факт знаходження платника податків та контрагента платника податків (по відносинам між якими проводиться зустрічна звірка) на обліку в одному територіальному органі доходів і зборів, а також факт наявності в розпорядженні контролюючого органу первинних і розрахункових документів платника податків.
Проте, як вбачається з матеріалів справи, у спірних правовідносинах відповідачем від інших податкових інспекцій не отримувалось письмових запитів на проведення зустрічних перевірок.
Як вбачається з п.73.5 ст.73 Податкового кодексу, п.п.6, 7 Порядку №1232 зустрічна звірка може бути проведена податковим органом лише в разі наявності у розпорядженні податкового органу первинних документів або надання таких документів платником податків на обов'язковий письмовий запит податкового органу, позаяк за своєю правовою суттю зустрічна звірка полягає у зіставленні даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби, з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій і розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.
Таким чином, відсутність в розпорядженні податкового органу первинних документів однозначно унеможливлює проведення зустрічної звірки.
З матеріалів справи вбачається, що у спірних правовідносинах суб'єкт владних повноважень письмового запиту на адресу платника податків не надсилав, первинних і розрахункових документів від платника податків не отримував.
На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку, що податковий орган не мав передбачених законом підстав для вчинення дій по проведенню зустрічної звірки.
До того ж всупереч вимогам п.73.5 ст.73 Податкового кодексу України, норм Порядку №1232 спірна зустрічна звірка була проведена не щодо кожного конкретного контрагента позивача окремо, а відносно певного періоду господарської діяльності платника податків, що згідно з ст.ст.75-79 Податкового кодексу України є ознакою, притаманною виключно документальній перевірці.
Відповідно до ст. 74 Податкового кодексу України податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів. Перелік інформаційних баз, а також форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику (п.74.1 ст.74); зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань (п.74.2 ст.74).
Таким чином, законодавець наділив центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику, дискреційними повноваженнями стосовно визначення порядку обліку за станом виконання суб'єктами права податкового обов'язку.
При цьому, такий порядок не повинен суперечити положенням Податкового кодексу України.
З положень Податкового кодексу України вбачається що пердбачений у ст. ст.37 і 38 Податкового кодексу України податковий обов'язок в грошовому еквіваленті підлягає відображенню платником податків у складеній за правилами ст. 46 Податкового кодексу України і поданій до контролюючого органу в порядку ст.49 Податкового кодексу України податковій декларації або у прийнятому контролюючим органом за правилами ст.ст.54, 58 Податкового кодексу України податковому повідомленні-рішенні.
При цьому, в силу приписів ст. 54 Податкового кодексу України підставою для винесення контролюючим органом податкового повідомлення-рішення є факт як заниження, так і завищення платником податків грошових зобов'язань з податку (збору).
Будь-яких інших документальних підстав для виникнення чи зміни податкового обов'язку, в тому числі і у спосіб зменшення числового значення грошового зобов'язання з податку і збору, закон не пердбачає.
Складені контролюючим органом згідно з п.73.5 ст.73 Податкового кодексу України довідка зустрічної звірки чи відповідно до ст..86 Податкового кодексу України акт документальної перевірки не віднесені законодавцем до кола обставин, котрі зумовлюють зміну розміру грошових зобов'язань з податку і збору.
Отже, за змістом норм Податкового кодексу України у будь-яких інформаційних базах контролюючих органів підлягають відображенню, насамперед, числові показники розміру грошових зобов'язань з податку (збору), що містяться у складених платниками податків документах обов'язкової податкової звітності, поданих платниками податків до територіальних органів доходів і зборів та прийнятих останніми. Згадані показники підлягають незмінному збереженню до моменту набрання за правилами ст.56 Податкового кодексу України юридичної дії податковими повідомленнями - рішеннями, котрі прийняті контролюючими органами відповідно до ст.ст.54 і 58 Податкового кодексу України.
З матеріалів справи вбачається, що у спірних правовідносинах відповідач податкових повідомлень-рішень не виносив.
Натомість податковий орган вдався до зміни числового значення обчисленого платником податків розміру грошових зобов'язань з податку на додану вартість на власний розсуд розробленому порядку, котрий не узгоджується з законодавчо визначеним способом реалізації владної управлінської функції контролю, а саме: змінив показники податку на додану вартість, відображені в податкових деклараціях позивача з ПДВ за травень-червень 2012р., січень 2013р. та внесені до введеної в експлуатацію згідно з наказами ДПС України №1198 від 24.12.2012р. та №1197 від 24.12.2012р. Інформаційної системи "Податковий блок" виключно на підставі даних акту №75/20-34-22-01-05/36574144 від 22.08.2013р.
Згідно ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень не надав доказів правомірності своїх дій.
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.
Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.11.2013р. по справі № 820/10838/13-а залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя (підпис)Кононенко З.О.
Судді(підпис) (підпис) Бондар В.О. Калитка О.М.
Повний текс ухвали складено 20.01.14р.
Помічник судді
Левченко А.М.