"16" січня 2014 р.Справа № 916/3012/13
За позовом Державного підприємства "Донецька залізниця"
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-промислова група "МАЙСТЕР"
про стягнення 45610грн.
Суддя Гут С.Ф.
В судовому засіданні приймали участь:
Від позивача: Репело Д.М., довіреність №Н-01/1945 від 17.07.2013р.;
Від відповідача: Удовіченко О.А., довіреність від 11.01.14р.;
СУТЬ СПОРУ: Позивач, Державне підприємство "Донецька залізниця", звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-промислова група "МАЙСТЕР" про стягнення штрафу за неправильно зазначену адресу вантажоодержувача у розмірі 45610грн.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 06.11.13р. порушено провадження у справі №916/3012/13.
26.11.13р. від позивача надійшло клопотання(вх.№36119/13 від 26.11.13р.), згідно якого просить суд залучити до матеріалів справи докази по справі.
Судом клопотання розглянуто та задоволено, та залучено до матеріалів справи надані докази по справі.
17.12.13р. від відповідача надійшло клопотання(вх.№38442/13 від 17.12.13р.), згідно якого просить суд відкласти розгляд справи у зв'язку з необхідністю представнику ознайомиться з матеріалами справи.
Судом клопотання розглянуто та задоволено, та ухвалою господарського суду Одеської області від 17.12.13р. розгляд справи було відкладено, в порядку ст.77 ГПК України.
За клопотанням представника позивача, ухвалою господарського суду Одеської області від 17.12.2013р. строк вирішення спору по справі №916/3012/13 було продовжено до 20.01.14р., в порядку ст.69 ГПК України.
Відповідач позов не визнає у повному обсязі з підстав викладених у відзиві на позов(вх.№998/14 від 16.01.14р.), та просить суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, а також просить суд витребувати у позивача накопичувальні картки, відомості плати за надані послуги, підтвердження повноважень осіб, що підписали акт загальної форми. Так в обґрунтування відзиву зазначає про те, що позивачем пропущено 6-місячний строк для звернення до суду з позовом, що є підставою для відмови у позові, оскільки відповідно до статті 137 Статуту залізниць України, затвердженого постановою КМУ №457 від 06.04.1998р., позови залізниць до вантажовідправників, вантажоодержувачів і пасажирів, що випливають із цього Статуту, можуть бути подані відповідно до установленої підвідомчості чи підсудності до суду за місцем знаходження відповідача протягом 6 місяців. Згідно з абзацом 2 пункту б вищевказаної статті Статуту залізниць шестимісячний термін обчислюється з дня настання події, що стала підставою для подання позову. Так, 24.04.2013р. ТОВ "Інвестиційно-промислова група "МАЙСТЕР" відправлено вагон №24430167 з вантажем (будівельні матеріали) зі станції відправлення - Куліндорово Одеської залізниці - Сартана Донецької залізниці. Відправлення вантажу підтверджується залізничною накладною №40452567 від 24.04.2013р. Вантаж прибув на станцію Сартана Донецької залізниці 28.04.2013р. Саме 28.04.2013р. позивачем було виявлено неправильність зазначення у залізничній накладній адреси одержувача, що послугувало підставою для нарахування штрафу. При цьому позов направлено на адресу відповідача 01.11.13р., про що свідчить відповідна поштова квитанція та подано лише 05.11.2013р., що підтверджується штампом вхідної кореспонденції господарського суду Одеської області. Також ДП "Донецька залізниця" при виявленні невідповідностей у перевізних документах, що послугувало підставою для накладення штрафу, порушено вимоги Статуту залізниць та Правил складання актів, затверджених наказом Мінтранспорту України №644 від 21.11.2000р. "Про затвердження окремих розділів Правил перевезення вантажів" щодо складання актів загальної форми. В порушення вищевказаних норм Статуту залізниць та Правил, акт загальної форми до перевізних документів не додавався (відсутня будь-яка відмітка у залізничній накладній про складання будь-яких актів та наявність будь-яких зауважень з боку залізниці), що свідчить про відсутність даного акту у момент встановлення обставин, що послугували підставою для накладення на відповідача штрафу. Крім того, факт накладення штрафу не підтверджується документами бухгалтерського обліку. В залізничній накладній відсутні будь-які відмітки про наявність будь-яких зауважень з боку залізниці, до того ж на підтвердження відображення штрафу у документах бухгалтерського обліку не надано жодного підтверджувального документу. До суду не надано ні накопичувальну карту, ні відомість плати за користування вагонами. Як вбачається з акту загальної форми, наданого позивачем до суду, позивач нарахував собі дохід у вигляді штрафу з урахуванням ПДВ у розмірі 54732грн., при цьому останній не надав жодного документу на підтвердження відображення штрафу у документах додаткової звітності. Між позивачем та відповідачем не укладалося жодних договорів, у тому числі перевезення. Послуги з організації перевезення вантажу залізничним транспортом надаються відповідачеві Одеською залізницею, з якою у відповідача існують договірні відносини, що підтверджується відповідним договором №1197961 від 22.03.2011р. про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення вантажів та надані залізницею додаткові послуги. Одеською залізницею не виставлялися будь-які претензії та не накладалися будь-які штрафи при організацію перевезення вищевказаного вантажу. Крім того, між Одеською залізницею та відповідачем за період з червня по вересень 2013р. підписано акти звірки взаєморозрахунків, з яких вбачається наявність переплати за надання послуг, будь-яких вказівок про наявність заборгованості, в тому числі по сплаті штрафів акти не містять, що підтверджує їх відсутність. Поряд з цим, за залізничною накладною №40452567, яка підтверджує відправлення вагону №24430167 з вантажем(будівельні матеріали) зі станції відправлення - Куліндорово Одеської залізниці - Сартана Донецької залізниці, перевізником є Одеська залізниця.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив.
28.04.2013р. на станцію Сартана Донецької залізниці зі станції відправлення Куліндорово Одеської залізниці за перевізним документом №40452567 від 24.04.2013р. надійшов вагон №24430167 з вантажем - будівельні матеріали,
Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-промислова група "МАЙСТЕР" в перевізному документі в графі „Одержувач" було зазначено ВАТ «ММК ім. Ілліча»(м.Маріуполь, вул.Свободи,20).
При прибутті вагону №24430167 на станцію Сартана, 04.05.2013р. було виявлено факт неправильного зазначення адреси одержувача, про що було складно акт загальної форми №6 та по факту на станцію відправлення надане оперативне повідомлення №21.
В отриманої відповіді станції Куліндорово №12 від 05.05.13р. зазначено вантажоодержувача - ТОВ"Стеклосервіс" код 0092, станція Маріуполь.
Відповідно до паспорту клієнту, як поштова адреса так і юридична адреса Товариства з обмеженою відповідальністю „Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" зазначено 87504, м. Маріуполь, вул.Левченко, буд.1.
20.09.2013р. позивачем на адресу відповідача було направлено претензію №102/587, з вимогою сплатити штраф у розмірі 45610грн.
Зазначена претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.
Згідно з розрахунком штрафу, який здійснений позивачем, вартість штрафу за неправильно зазначену адресу одержувача становить 45610грн., виходячи з наступних розрахунків, а саме: 9122,00х5=45610грн.(9122,00- провізна плата по накладній №40452567 за вагон №24430167).
Враховуючи вищевикладене, Державне підприємство "Донецька залізниця" звернулося до суду з даною позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-промислова група "МАЙСТЕР" про стягнення штрафу за неправильно зазначену адресу вантажоодержувача у розмірі 45610грн.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ст.3 Закону України "Про залізничний транспорт" законодавство про залізничний транспорт загального користування складається з Закону України "Про транспорт", цього закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України та інших актів законодавства.
За приписами ст.23 Статуту залізниць України, відправник повинен надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).
Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно ст. 6 Статуту Залізниць України накладна - є основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею, накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
Обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць (ст. 129 Статуту Залізниць України).
Відповідно до ст. 24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей зазначених ними у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначається у накладних, але вона не зобов'язана перевіряти все що приймає до перевезення.
Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно зі ст. 118 Статуту залізниць України за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім випадків заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.
Статтею 122 Статуту залізниць України передбачено, що за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача, з відправника, порту стягується штраф у розмірі згідно зі ст.118 Статуту.
Відповідно до п.2.1. розділу 2 "Правил оформлення перевізних документів", затверджених наказом Мінтрансу України від 21.11.2000р. №644 (у редакції наказу Міністерства інфраструктури України від 08.06.2011р. №138) та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 14.06.2011р. №765/19503, відправник заповнює відповідні графи накладної згідно з додатком до Правил.
Згідно з п.5.5. розділу 5 "Правил оформлення перевізних документів", якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту залізниць України. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли. Цей факт засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.
Згідно ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Крім того, згідно Оглядового листа Вищого Господарського суду України №04-5/601 від 29.11.2007р., зокрема п. 21 залізниця має право нараховувати штраф на підставі пунктів 118 та 122 Статуту залізниць України окремо за кожне порушення: неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача. При цьому неправильно зазначені код або адреса одержувача вважаються окремими порушеннями. Пункт 122 Статуту залізниць встановлює, що за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порту стягується штраф у розмірі згідно із пунктом 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли. При розгляді справ про стягнення цього штрафу слід виходити з того, що неправильно вказано має бути хоча б одна відомість; при цьому код та адреса вантажоодержувача вважаються окремими порушеннями. У застосуванні пунктів 118 та 122 Статуту залізниць України слід враховувати, що штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником зазначених порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитки. Збитки (додаткові витрати) завдані залізниці через допущені відправником порушення, зазначені у пунктах 118 та 122 Статуту, підлягають відшкодуванню відправником незалежно від сплати ним штрафу, оскільки у відповідності до пункту 24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній.
Суд дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджено той факт, що під час оформлення перевізних документів відповідачем було невірно зазначено адресу вантажоодержувача, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитки.
За таких умов, суд вбачає вину Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-промислова група "МАЙСТЕР", на яку вказує позивач, що підтверджується накладною №40452567 та актом загальної форми від 04.05.2013р. №6.
Доводи відповідача, що викладені у відзиві на позов судом до уваги не приймаються, так як спростовуються матеріалами справи. Так, судом не беруться до уваги доводи відповідача про те, що позивач не має права звертатись до суду з позовом щодо відшкодування штрафу, адже в матеріалах справи є копія накладної №40452567 та акт загальної форми від 04.05.2013р. №6, які підтверджують обґрунтованість заявлених позовних вимог позивача. Також, відповідно до п. 20 Листа № 01-8/917 від 29.11.2007р. „Про деякі питання судової практики застосування Статуту залізниць України, інших норм транспортного законодавства", будь-яка залізниця - відправлення чи призначення вантажу, або транзитна має право заявляти позов про стягнення штрафу на підставах, передбачених пунктами 118 та 122 Статуту залізниць України до вантажовідправника. Статут залізниць України не містить чітких приписів того, якій саме залізниці (відправлення, призначення чи транзитній) належить право вимагати стягнення цього штрафу, а також не встановлює будь-яких обмежень, тому такі позови можуть заявляти як залізниці відправлення, так і призначення або транзитні. Оскільки накладна є письмовою формою договору перевезення вантажу, укладається вантажовідправником із залізницею, у відповідності із пунктом 24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній, - то і відповідачем за позовами про стягнення штрафу за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача має бути відправник вантажу, про що зазначено у пункті 3.23 роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 N 04-5/601.
Крім того, статтею 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність. Згідно із п.3 ст.267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленої до винесення ним рішення. Пунктом 4. ст. 267 Цивільного кодексу України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Відповідно до ст. 26 Закону України „Про залізничний транспорт" порядок пред'явлення і розгляду претензій та позовів визначаються Статутом залізниць України.
У відповідності зі ст.137 Статуту Залізниць України, позови залізниць до вантажовідправників, вантажоодержувачів і пасажирів, що випливають із цього Статуту, можуть бути подані відповідно до установленої підвідомчості чи підсудності до суду за місцем знаходження відповідача протягом 6 місяців. Зазначений шестимісячний термін обчислюється: а) щодо стягнення штрафу за невиконання плану перевезень - після закінчення п'ятиденного терміну, встановленого для сплати штрафу; б) в усіх інших випадках - з дня настання події, що стала підставою для подання позову.
16.01.14р. відповідач у відзиві просить суд застосувати строк позовної давності до вимог заявлених позивачем.
Матеріали справи свідчать про те, що позовна заява №102/673 Державного підприємства "Донецька залізниця" датована 28.10.2013р., та направлена до господарського суду Одеської області 01.11.13р., про що свідчить відповідний поштовий штемпель на конверті, та надійшло до господарського суду Одеської області лише 05.11.2013р., що підтверджується штампом вхідної кореспонденції господарського суду Одеської області, таким чином Державне підприємство "Донецька залізниця" цей строк не пропустило, що підтверджується і наявним в справі актом загальної форми №6 від 04.05.2013р., в якому зазначено, що у перевізному документі вантажовідправком не вірно зазначено вантажоотриимувача , його адресу та код.
З урахуванням положення частини четвертої статті 51 ГПК днем подання позову слід вважати дату поштового штемпеля підприємства зв'язку, через яке надсилається позовна заява (а в разі подання її безпосередньо до господарського суду - дату реєстрації цієї заяви в канцелярії суду).
З аналізу наведених правових положень цивільного кодексу України вбачається, що Державним підприємством "Донецька залізниця", який звернувся до господарського суду Одеської області із даним позовом не пропущений строк позовної давності.
Стосовно вимоги відповідача у відзиві про витребування у позивача накопичувальні картки, відомості плати за надані послуги, підтвердження повноважень осіб, що підписали акт загальної форми, то суд зазначає що дані вимоги є безпідставними та необґрунтованими, оскільки в матеріалах справи наявні докази, які є достатніми для прийняття рішення по справі.
Аналогічну правову позицію про наявність підстав для стягнення штрафу викладено в постанові Вищого господарського суду України від 13.06.2013р. по справі №905/1044/13-г.
Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 ГПК України).
Здійснений позивачем розрахунок суд вважає, обґрунтованим та здійсненим відповідно до вимог діючого законодавства.
Враховуючи вищезазначені обставини справи та зазначені приписи норм матеріального права, позовні вимоги Державного підприємства "Донецька залізниця" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-промислова група "МАЙСТЕР" про стягнення штрафу за неправильно зазначену адресу вантажоодержувача у розмірі 45610грн. є обґрунтованими, підтверджені наявними у справі матеріалами та підлягають задоволенню.
Згідно ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору у розмірі 1720,50грн.
Керуючись ст.ст.32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-промислова група "МАЙСТЕР" (юридична адреса:65025, м.Одеса, 19км Старокиївської дороги, буд.4;поштова адреса:65014, м.Одеса, вул.Єврейська, буд.2А, код ЄДРПОУ 33658179; р/р 2600631404980 у Публічному Акціонерному Товаристві Комерційний Банк „Інвестбанк", МФО 328210, ЄДР банку 20935649) на користь Державного підприємства "Донецька залізниця" (83001, м.Донецьк, вул. Артема, 68, код ЄДРПОУ 25905191; р/р 260060100247 в ДФАБ"Експрес-банк", МФО 335838) штраф у розмірі 45610(сорок п'ять тисяч шістсот десять)грн., витрати по сплаті судового збору у розмірі 1720(одну тисячу сімсот двадцять)грн.50коп.
Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст.85 ГПК України.
Наказ видати у порядку ст.116 ГПК України.
Повний текст рішення складено 21.01.2014р.
Суддя Гут С.Ф.