ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10
14 січня 2014 року № 813/9334/13-а
16 год. 54 хв. зал судових засідань №8
Львівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючої судді Братичак У.В.,
секретар судового засідання Хміль Х.З.,
за участю:
представника позивача Бойко В.В.,
представника відповідача Чижевського М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дар» до Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -
До суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Дар» (далі - позивач) до Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі - Дрогобицька ОДПІ) про скасування податкового повідомлення-рішення від 24.09.2013 року №0002382210.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки акту Дрогобицької ОДПІ, на підставі якого прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення, не відповідають фактичним обставинам господарської діяльності позивача. Позивач зазначив, первинні документи, що були необхідні для підтвердження господарської діяльності під час проведення перевірки знаходились у м. Новодністровськ Чернівецької області, оскільки там позивач здійснював господарську діяльність, а тому не мав можливості надати вказані документи до перевірки. Також пояснив, що між позивачем та ТОВ «Анкомтех Сервіс» був укладений договір поставки в усній формі, виконання якого підтверджується видатковою, податковою накладною та виписками з банківського рахунку. На цих підставах, представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, просив його задовольнити.
Відповідач подав до суду заперечення на позов від 14.01.2013р. Заперечення обґрунтовує тим, що позивачем не надано до перевірки первинних, бухгалтерських документів, що підтверджуються реальність операцій з контрагентом ТОВ «Анкомтех Сервіс», а також паспорти, сертифікати якості продукції, платіжних доручень за отримані товарно-матеріальні цінності (далі - ТМЦ), акти на списання та реалізацію ТМЦ. Зазначив, що твердження позивача про те, що відсутність первинної документації на період проведення перевірки не свідчить про нікчемність правочинів за перевіряємий період є безпідставною, оскільки відповідно до п. 44.6 ст.44 Податкового кодексу України, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності. Окрім того, зазначив, що згідно акту ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська від 07.02.2013р. встановлено відсутність здійснення господарських операцій ТОВ «Анкомтех Сервіс» з контрагентами в період з 01.10.2012р. по 31.12.2012р.
На цих підставах, представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив, просив у задоволенні позову відмовити.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Позивач - ТзОВ «Дар», зареєстроване 02.01.2003 р. Дрогобицькою РДА як юридична особа, код ЄДРПОУ - 32217045, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи від 02.01.2003р. Взяте на облік як платник податків в органах державної податкової служби 08.01.2003р. за № 2566. Станом на 03.09.2013р. перебуває на обліку в Дрогобицькій ОДПІ.
Дрогобицькою ОДПІ на підставі направлення від 22.08.2013р. №76/22-1 та наказу від 21.08.2013р. №116, у відповідності до п.20.1.4 п.20.1 ст. 20, пп.75.1.2 п.75.1 ст. 75, пп.78.1.1 п.78.1 ст.78. п.82.2 ст. 82 ПК України, проведено документальну позапланову виїзну перевірку діяльності ТзОВ «Дар», код за ЄДРПОУ - 32217045 дотримання вимог податкового законодавства по операціях з придбання у ТзОВ «Анкомтех Сервіс» код за ЄДРПОУ - 38337980 за період з 01.10.2012 по 31.12.2012, товарів (робіт, послуг) та подальшого їх використання у господарській діяльності, за результатами якої складено акт №72/22-1/32217045 від 02.09.2013р.
Перевіркою встановлено порушення позивачем:
- п.198.1, п.198.2 ст. 198 ПК України від 02.12.2010р. №2755-VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість за жовтень 2012р. в сумі 91684 грн.
- не підтверджено реальність здійснення операцій з контрагентом-постачальником ТзОВ «Анкомтех Сервіс» (код ЄДРПОУ - 38337980).
На підставі акту перевірки, винесено податкове повідомлення-рішення від 24.09.2013 року №0002382210, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем; податок на додану вартість на загальну суму 137526 грн. 00 коп., в т.ч. 91684,00 грн. основного платежу, 45842,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.
З позовної заяви та усних пояснень представника позивача встановлено, що між ТОВ «Дар» та ТОВ «Анкомтех Сервіс» був укладений договір поставки в усній формі, на підставі якого, позивач придбавав у згаданого контрагента будівельні матеріали в асортименті, зокрема: цемент м-400, арматуру в асортименті, (заставну) тару. В підтвердження виконання умов усної домовленості, позивач надав податкову накладну №401 від 04.10.2012р. на суму 458420,00 грн., в т.ч. ПДВ 91684,00 грн., видаткову накладну №401 від 04.10.2012р. на суму 458420,00 грн., в т.ч. ПДВ 91684,00 грн., виписки по рахункам ТОВ «Дар» за 04.10.2012р.
Окрім того, представник позивача пояснив, що первинні документи, що були необхідні для підтвердження господарської діяльності під час проведення перевірки, знаходились у м. Новодністровськ Чернівецької області, оскільки там позивач здійснював господарську діяльність, а тому не мав можливості надати вказані документи до перевірки.
Проте, суд не вважає ці докази належними і достатніми для спростування висновків відповідача, виходячи з такого.
Судом встановлено, що в ході проведення документальної позапланової виїзної перевірки діяльності ТзОВ «Дар», головному бухгалтеру був вручений лист від 22.08.2013р. із вимогою надання первинних документів, що підтверджують реальне здійснення господарських операцій з контрагентом-постачальником ТОВ «Анкомтех Сервіс» за жовтень 2012р. Проте, посадовими особами вказаних документів до перевірки не було надано.
На цих підставах, податковий орган дійшов висновку про не встановлення факту передачі товару (послуг) від контрагента-постачальника ТОВ «Анкомтех Сервіс» до ТОВ «Дар».
Судом не беруться до уваги твердження позивача про те, що відсутність первинної документації на період проведення перевірки не свідчить про нікчемність правочинів за перевіряємий період, з огляду на таке.
Як вбачається з акта перевірки, позивачем на неодноразові вимоги податкового органу не надавались первинні бухгалтерські документи, в підтвердження вчинених господарських операцій.
У відповідності до положень абзацу першого п.85.2 ст.85 ПК України, платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.
Таким чином, законодавцем передбачено обов'язок платника податків надати всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки.
Пунктом 44.6 ст. 44 ПК України передбачено, що у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності. Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.
Зі змісту наведеного пункту вбачається, що законодавцем передбачено наслідки неподання документів під час перевірки - відсутність таких документів на час складання податкової звітності та порядок і наслідки подання згаданих документів після перевірки і наслідки такого подання.
Платник податків під час перевірки контролюючим органом на його законні вимоги документів не подавав.
Як передбачено абзацом другим п.198.6 ст.198 ПК України, у разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Абзацом першим цього ж пункту передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
З метою підтвердження чи спростування права платника на податковий кредит слід дослідити чи відбувались господарські операції в дійсності, чи лише їх сутність була відображена платником у податковій звітності з метою отримання права на податковий кредит (на податкову вигоду).
Відповідно до позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 08.09.2009р. по справі за позовом ВАТ «Київхімволокно» до ДПІ у Деснянському районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:
неможливість фактичного здійснення суб'єктом господарювання господарських операцій урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних; для виробництва товарів, виконання робіт або надання послуг;
виявлення ведення обліку для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для даного виду діяльності також потрібно здійснення й облік інших господарських операцій;
здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в І обсязі, зазначеному суб'єктом господарювання у документах обліку;
відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної господарської, економічної діяльності в разі відсутності управлінського або технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів.
Згідно з п. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Виходячи з вимог вказаного вище Закону, відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.
Відповідно до вимог п. 3.2 ст. 3 цього Закону, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Стаття 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-ХІV встановлює вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з положеннями цієї статті, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Отже, для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні відповідати вимогам чинного законодавства України. При цьому, фактичні витрати на послуги повинні оформлятися відповідними документами, які б підтверджували фактичне виконання тієї чи іншої господарської операції.
Представлені позивачем документи (податкові та видаткові накладні) формально відповідають вимогам, встановленим Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» до первинних документів, однак не підтверджують ні фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом, ні подальшого використання в господарській діяльності товарно-матеріальних цінностей за такими господарськими операціями.
За таких обставин, наявність у позивача податкових накладних, виписаних зазначеним контрагентом, які за формою відповідають вимогам чинного законодавства, самі по собі не є безумовною підставою для включення таких до складу податкового кредиту та валових витрат за охоплений перевіркою період: жовтень 2012р.
З врахуванням встановлених обставин справи, суд вважає, що контролюючий орган у відповідності до наведених вище норм прийшов до правильного висновку про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість.
Таким чином, податкове повідомлення-рішення Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області від 24.09.2013 року №0002382210 є правомірним.
Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст. 94 КАС України такі стягненню зі сторін не підлягають.
Керуючись ст.ст.7-14, 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволенні позову відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення. В разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст. 254 КАС України.
Повний текст постанови складений та підписаний 20.01.2014 року.
Суддя Братичак У.В.