ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 910/14867/13 25.12.13
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю " Машинобудівний завод "Автоливмаш"
до Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною "Укрекокомресурси" Кабінету Міністрів України
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Виробничий комплекс "Автоливмаш"
про відшкодування заборгованості у розмірі 28 800 грн.
Суддя Цюкало Ю.В.
У засіданні брали участь:
від позивача: не з'явилися;
від відповідача: Козаченко І.В. (за довіреністю від 12.11.2013);
від третьої особи: не з'явилися.
В судовому засіданні 25 грудня 2013 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
02.08.2013 до канцелярії Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява б/н від 25.07.2013 Товариства з обмеженою відповідальністю" Машинобудівний завод "Автоливмаш" до Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною "Укрекокомресурси" Кабінету Міністрів України про відшкодування заборгованості у розмірі 28 800 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.08.2013 суддею Цюкало Ю.В. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі. Призначено до розгляду на 16.09.2013.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.09.2013 розгляд справи відкладено на 30.09.2013 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з неявкою у судове засідання представника відповідача.
В судове засідання, призначене на 30.09.2013 представник позивача з'явився, надав усні пояснення по суті спору. Представник позивача подав клопотання про продовження строків розгляду справи на 15 днів відповідно до ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.
В судове засідання, призначене на 30.09.2013 представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату і час проведення судового засідання був повідомлений належним чином.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.09.2013 продовжено строк розгляду справи на 15 днів та відкладено розгляд справи на 14.10.2013.
У зв'язку із перебуванням судді Цюкала Ю.В. у службовому відрядженні, розпорядженням заступника голови Господарського суду міста Києва від 14.10.2013, з метою дотримання процесуальних строків, справу було передано судді Підченку Ю.О.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.10.2013 суддею Підченко Ю.О. прийнято справу до свого провадження. Розгляд справи призначено на 04.11.2013.
У зв'язку з поверненням судді Цюкала Ю.В. з відрядження, з метою уникнення затягування розгляду справи, розпорядженням голови Господарського суду міста Києва від 28.10.2013 справу було передано судді Цюкало Ю.В. для подальшого розгляду справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.10.2013 суддею Цюкало Ю.В. прийнято справу №910/14867/2013 до свого провадження.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.11.2013 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Виробничий комплекс "Автоливмаш". Відкладено розгляд справи на 13.11.2013.
У судове засідання, призначене на 13.11.2013 з'явилися представники сторін, надали усні пояснення по суті спору.
Представник відповідача надав відзив на позовну заяву та заявив клопотання про долучення до матеріалів справи документів на виконання вимог ухвали від 05.08.2013.
Представником позивача заявлено клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових документів.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, причини неявки суд не повідомив, був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.11.2013 розгляд справи відкладено на 02.12.2013.
У зв'язку із перебуванням судді Цюкала Ю.В. на лікарняному, розпорядженням заступника голови Господарського суду міста Києва від 04.12.2013, з метою дотримання процесуальних строків, справу було передано судді Підченко Ю.О.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.12.2013 суддею Підченко Ю.О. прийнято справу до свого провадження. Розгляд справи призначено на 25.12.2013.
У зв'язку із виходом судді Цюкала Ю.В. з лікарняного, з метою уникнення затягування розгляду справи, розпорядженням заступника голови Господарського суду міста Києва від 09.12.2013 справу було передано судді Цюкалу Ю.В. для подальшого розгляду справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.12.2013 суддею Цюкало Ю.В. прийнято справу №910/14867/13 до свого провадження.
В судове засідання, призначене на 25.12.2013, представник відповідача з'явився, надав усні пояснення по суті спору, відповів на запитання суду.
Представники позивача та третьої особи в судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином.
У відповідності до підпункту 3.6 пункту 3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" (з подальшими змінами) у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 811 Господарського процесуального кодексу України.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, суд, -
29.01.2010 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Машинобудівний завод «Автоливмаш» (далі за текстом - ТОВ МЗ «Автоливмаш») та Виробничим комплексом «Автоливмаш» Державної компанії з утилізації відходів як вторинної сировини «Укрекокомресурси» Кабінету Міністрів України було укладено Договір оренди приміщення.
Відповідно до п.1.1. вказаного Договору орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове платне користування виробничі приміщення площею 5 000 кв. м для зберігання обладнання та елементів сортувальних ліній та офісне приміщення площею 45 кв. м та зобов'язується сплачувати орендну плату.
Пунктом 1.2. Договору передбачено, що об'єкт оренди знаходиться за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Юності, 23.
Розмір орендної плати та порядок розрахунків регулюється розділом 3 Договору, згідно якого розмір місячної орендної плати за виробниче приміщення становить 50 000,00 грн. з ПДВ, з розрахунку 10 грн. за 1 кв. м та 900 грн. з ПДВ, з розрахунку 20 грн. за 1 кв. м офісного приміщення.
Позивач зазначає, що виконав умови Договору у повному обсязі та надав об'єкт оренди для використання відповідачу.
Однак, відповідачем орендна плата сплачувалася не у повному обсязі, а саме, було здійснено оплату лише за лютий - жовтень 2010 року на суму 407 041,44 грн.
На підставі вищезазначеного позивач звернувся до суду за захистом порушених прав та просить суд стягнути з відповідача заборгованість за вказаним договором у сумі 28 800,00 грн. за використання офісних приміщень площею 45 кв. м за період з 01.11.2010 по 01.07.2013.
Відповідач з позовними вимогами не погоджується, вважає позов необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Відповідач зазначає, що станом на час розгляду справи позивачем приміщенням не передані відповідачу згідно Акту прийому-передачі, з огляду на що ТОВ «МЗ «Автоливмаш» не виконано обов'язку щодо надання офісних приміщень в оренду за Договором.
Крім того, відповідач наголошує увагу суду на тому, що рішенням Господарського суду м. Києва від 26.06.2012 у справі №5011-4/4384-2012 відмовлено в позові Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною «Укрекокомресурси» Кабінету Міністрів України до Фонду державного майна України та ТОВ «МЗ «Автоливмаш» про визнання недійсним договору від 20.01.2010. Судом встановлено, що договір оренди приміщення від 29.01.2010 не є укладеним, оскільки в зазначеному договорі відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення. Також судом встановлено відсутність Акту приймання-передачі зазначеного в договорі майна. Таким чином, відповідач вказує на те, що в позові відмовлено на тій підставі, що недійсним може бути визнано лише укладений договір.
На підставі вищезазначеного, відповідач просить суд відмовити у задоволенні вказаного позову.
Оцінивши в нарадчій кімнаті наявні в матеріалах справи документи та докази, господарський суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Як відомо з матеріалів справи, 29.01.2010 між ТОВ «МЗ «Автоливмаш» та Виробничим комплексом «Автоливмаш» Державної компанії з утилізації відходів як вторинної сировини «Укрекокомресурси» Кабінету Міністрів України було укладено Договір оренди приміщення.
Постановою Кабінету Міністрів України №1074 від 22.11.2010 Державну компанію з утилізації відходів як вторинної сировини «Укрекокомресурси» перейменовано в Державне підприємство з питань поводження з відходами як вторинною сировиною «Укрекокомресурси».
З матеріалів справи слідує, що Виробничий комплекс «Автоливмаш» є структурним підрозділом Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною «Укрекокомресурси».
Згідно з п. 1.1. вказаного Договору орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове користування виробниче приміщення площею 5 000 кв. м для зберігання обладнання та елементів сортувальних ліній та офісне приміщення площею 45 кв. м та зобов'язується сплачувати орендну плату.
Розділом 2 вказаного Договору передбачено порядок передачі об'єкта в оренду.
У відповідності до п.2.1. Договору, приймання-передача об'єкта, що орендується, здійснюється двосторонньою комісією, що складається із представників сторін шляхом підписання акту приймання-передачі.
Пунктом 2.2. Договору сторони передбачили, що об'єкт, що орендується, вважається переданим в оренду з моменту підписання акту здачі-приймання, не пізніше 30 календарних днів з моменту підписання Договору.
У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Однак, всупереч умов вказаного Договору та норм чинного законодавства України, між сторонами не було укладено Акт приймання-передачі об'єкта оренди, що свідчить про те, що об'єкт за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Юності, 23 позивачем передано у користування відповідачу не було. Тобто, з наведеного слідує, що позивач не виконав свій обов'язок щодо надання офісних приміщень в оренду відповідачу.
Крім того, суд зазначає наступне.
До матеріалів справи позивачем долучено Договір про поділ майна, що є у спільній частковій власності від 04.07.2008, укладений між Державною компанією з утилізації відходів як вторинної сировини «Укрекокомресурси» Кабінету Міністрів України та Товариством з обмеженою відповідальністю «Автоливмаш». Відповідно до п.1.1 вказаного Договору, його предметом є поділ майна, а саме: цілісного майнового комплексу ВАТ «Автоливмаш», який знаходиться за адресою: м. Івано-Франківськ, с. Микитинці, вул. Юності, 23, у тому числі, оздоровчий табір, що знаходиться за адресою: с. Гриньків Рожнятівського району Івано-Франківської області по вул. Л. Українки (Артемова) №19, згідно з додатками №№1,2,3,4 до цього Договору.
З наведеного Договору не вбачається жодних даних про місцезнаходження офісного приміщення площею 45 кв. м, за користування яким позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість з орендної плати.
Згідно з ч.1 ст. 613 Цивільного кодексу України, кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що позивачем не надано належних та допустимих доказів в підтвердження використання офісних приміщень площею 45 кв. м відповідачем у період з 01.11.2010 по 01.07.2013.
Щодо наданого позивачем Акту інвентаризації площ фактично зайнятих під збереження майна, що належить ВК «Автоливмаш» Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною від 17.06.2012 суд зазначає наступне. Вказаний документ не є належним доказом використання відповідачем орендованого приміщення, оскільки лише підтверджує розмір займаних виробничих площ та цехів майном, яке належить ДП «Укрекоресурси».
Крім того, надані позивачем в якості доказів листи, зокрема: лист від 28.03.2012 №22, лист від 11.11.2010 №6/557, лист від 01.10.2010 свідчать про проведення інвентаризації майна відповідача та не являються належними доказами в обґрунтування позиції позивача.
Згідно зі ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Відповідно до п. 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи;
Виходячи із наведеного, позивач не надав суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували правову позицію, викладену у позовній заяві, а також вказували на користування відповідачем спірним приміщення.
Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
З огляду на вищезазначене, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню.
Враховуючи те, що суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позову, згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ч.1 ст.32, ч.1 ст.33, ст.ст. 34, 44, 49, п.1-1 ч.1 ст.80, ч.2 ст.80, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю " Машинобудівний завод "Автоливмаш" - відмовити.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 30.12.2013.
Суддя Ю.В. Цюкало