16 січня 2014 року місто Київ № 810/6874/13-а
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Шевченко А.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Текссол-С» (представник - адвокат ОСОБА_2)
доКиївської митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області
провизнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії -
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Текссол-С» (представник - адвокат ОСОБА_2), звернувся до суду з адміністративним позовом до Київської митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що рішення Київської митниці Міндоходів про коригування митної вартості від 20.09.2013 № 125110000/2013/01028/2 та рішення (відмова) Київської митниці Міндоходів у визнанні митної вартості від 04.10.2013 № 6.1-45/2/15-3320 прийняті з порушенням норм матеріального права, є такими, що суперечать нормам чинного законодавства України та підлягають скасуванню.
В призначений день та час у судове засідання з'явилися представник позивача та представник відповідача.
Представники позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.
Представник відповідач проти позову заперечував з підстав, викладених у письмових запереченнях на адміністративний позов, наданих під час судового розгляду справи, просив суд відмовити в задоволенні позову. Зазначив, що оскаржувані рішення винесені правомірно, оскільки метод визначення за ціною договору не застосовувався тому, що декларантом не подано додаткові документи для підтвердження митної вартості.
Відповідач - Головне управління Державної казначейської служби України у Київській області у судове засідання не з'явився, був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, про причини неявки суд не повідомив, будь-яких заяв чи клопотань до суду також не надходило.
Суд протокольною ухвалою від 14.01.2014 року на підставі частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України вирішив подальший розгляд справи проводити в порядку письмового провадження.
Розглянувши подані документи, судом встановлено наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Текссол-С» на виконання умов зовнішньоекономічного контракту від 12.10.2012 № 1012/12, укладеного між позивачем та «DAWOOD EXPORTS (PVT)» (Пакистан), здійснювало поставку на митну територію України товару «тканина полікотон (p/с) змішана, з вмістом штапельних волокон поліестеру 52% та бавовни 48%, полотняного переплетення вибивна, поверхнева щільність 116 г/м2, завширшки 220 см, без покриття, без просочення, виробник «DAWOOD EXPORTS (PVT)» (Пакистан), заявленого за МД від 13.09.2013 № 125110000/2013/338004 в митному режимі імпорт на умовах поставки FOB.
Вказана поставка відбувалась згідно доповнення № 1 від 03.07.2013 до зовнішньоекономічного контракту № 1012/12 від 12.10.2012.
Під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів посадовими особами митного органу декларанту було поставлено вимогу про надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів. Перелік необхідних документів було зазначено в електронному повідомленні від 16.09.2013, а саме: виписка з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; розрахунок ціни (калькуляцію).
Як встановлено з матеріалів справи, позивачем були надані додаткові документи, які були розглянуті та взяті до уваги органом доходів і зборів, але не стали підставою для підтвердження заявленої митної вартості товару, оскільки містять розбіжності та не підтверджують числових значень митної вартості товару:
- у прайс-листі та калькуляції виробника вартість товару визначена за метр погонний, в той час як в інвойсі, наданому до митного оформлення, вартість вказана за кг ваги нетто;
- наданий експертний висновок щодо оцінки товару Київської торгово-промислової палати від 30.09.2013 № Ц-563 містить розбіжності, а саме: дата сертифіката про походження та дата митної декларації країни відправлення не відповідають, наданим документам митного оформлення;
- числові значення, визначені експертом КТПП на умовах поставки FОВ - Кагасhi (3,4 доларів США/кг), не відповідають числовим значенням, заявленим декларантом до митного оформлення (3,27 доларів CША/кг) на таких самих умовах поставки;
- оцінка експертом КТПП здійснена на стокову тканину із використанням джерел по стоковому товару, що не відповідає товару, заявленому декларантом до митного оформлення та випущеного у вільний обіг за МД від 23.09.2013 № 125110000/2013/338727;
- Товариством не надано специфікацію, зазначену в пункті 5 зовнішньоекономічного контракту на поставку від 12.10.2012 № 1012/12;
- сума попередньої оплати за платіжними дорученнями від 01.07.2013 та від 11.07.2013 не відповідає сумі за інвойсами від 03.07.2013 № DE/INV/3070/13 та від 10.07.2013 № DE/INV/3070/15, а також пункту 3 додатка № 1 до контракту від 12.10.2012 № 1012/12. Отже, дані платіжні доручення неможливо ідентифікувати з оцінюваним товаром.
20.09.2013 № 125110000/2013/010218/2 відповідачем - Київською митницею Міндоходів було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів, що надійшли на адресу позивача.
Позивач на підставі частини сьомої статті 55 Митного кодексу України, здійснив заходи щодо випуску товару у вільний обіг під фінансову гарантію заявленого до митного оформлення за МД від 13.09.2013 № 125110000/2013/338004. Випуск товарів здійснювався за МД від 23.09.2013 № 25110000/2013/338727 (сума фінансовою гарантії по ПДВ складала - 112 407, 14 гривень).
Відповідно до вимог частини восьмої статті 55 Митного кодексу України, протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати органу доходів і зборів додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.
Позивачем Київській митниці Міндоходів разом із відповідною заявою № 3009/2013 від 30.09.2013 (вх. № 6849/06.1-45 від 30.09.2013) було надано наступні додаткові документи:
- документ Всесвітньої митної організації, членом якої є і Україна «Керівництво розвитку та використання національної бази даних щодо визначення вартості у якості засобу визначення ризиків» та його переклад;
- копія листа-пояснення від виробника товару з перекладом;
- попередня митна декларація, по якій було здійснено розмитнення аналогічного товару від 10.09.2013 № 125110000/2013/337775.
Позивач зазначив, що відповідь на звернення № 3009/2013 від 30.09.2013 (вх. № 6849/06.1-45 від 30.09.2013) не отримав та повторно звернувся до відповідача - Київської митниці Міндоходів із заявою від 23.10.2013 № 2410/13/1(вх. № 8366/06.1-45 від 23.10.2013) щодо надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів.
До заяви позивача від 23.10.2013 № 2410/13/1(вх. № 8366/06.1-45 від 23.10.2013) були додані наступні документи:
- калькуляція від виробника товару від 10.07.2013;
- прайс-лист від виробника;
- експертний висновок Київської торгово-промислової Палати № Ц-563;
- експортна декларація країни відправлення № UBL 1130073 від 10.07.2013;
- каталог виробника;
- платіжне доручення № 1335 від 11.07.2013;
- платіжне доручення № 1297 від 01.07.2013;
- платіжне доручення № 1437 від 22.08.2013;
- податкова накладна № 157 від 02.09.2013;
- податкова накладна № 158 від 10.09.2013;
- видаткова накладна № ТЕК-00151 від 10.09.2013;
- видаткова накладна № ТЕК-00150 від 02.09.2013;
- довіреність № 11/2013 від 10.09.2013;
- довіреність № 51/2013 від 02.09.2013.
29.10.2013 Київська митниця Міндоходів повідомила позивача засобами поштового зв'язку, що Київською митницею Міндоходів за попереднім зверненням позивача в установлений законодавством термін додаткові документи були розглянуті та надана відповідь від 04.10.2013 року № 6.1-45/2/15-3320.
Як зазначалося вище, позивач стверджує, що відповіді на звернення № 3009/2013 від 30.09.2013 (вх. № 6849/06.1-45 від 30.09.2013) не отримував, і обставини, викладені у відповіді від 04.10.2013 року № 6.1-45/2/15-3320 йому не відомі.
Слід зазначити, що відповідачем не було надано доказів отримання позивачем відповіді на звернення відповідно до заяви № 3009/2013 від 30.09.2013 (вх. № 6849/06.1-45 від 30.09.2013), натомість відповідач наполягав на тому, що таку відповідь було направлено на адресу позивача.
Надаючи правову оцінки правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Щодо прав митниці вимагати надання додаткових документів під час проведення розмитнення, судом досліджено дане питання та встановлено наступне.
Відносини, що пов'язані із справлянням митних платежів регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.
Відповідно до статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Згідно з статтею 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення.
Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема: код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (стаття 257 Митного кодексу України).
Згідно пунктом 1 частини першої статті 336 Митного кодексу України, митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами митних органів шляхом перевірки документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу надаються митним органам під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України.
Відповідно до частин п'ятої, шостої, одинадцятої статті 264 Митного кодексу України з метою визначення правильності заповнення поданої митної декларації та відповідності доданих до неї документів установленим вимогам митний орган здійснює перевірку митної декларації. Митна декларація приймається для митного оформлення, якщо вона подана за встановленою формою, підписана особою, яка її подала, і перевіркою цієї декларації встановлено, що вона містить всі необхідні відомості і до неї додано всі документи, визначені цим Кодексом. Митний орган відмовляє у прийнятті митної декларації виключно з таких підстав: митна декларація не містить усіх відомостей або подана без документів, передбачених статтею 335 цього Кодексу; електронна митна декларація не містить встановлених законодавством обов'язкових реквізитів; митну декларацію подано з порушенням інших вимог, встановлених цим Кодексом.
Зі змісту пункту 1 статті 337 Митного кодексу України вбачається, що перевірка документів та відомостей, які подаються митним органам під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється, зокрема, із застосуванням інформаційних технологій, які включають в себе контроль співставлення та контроль із застосуванням системи управління ризиками.
Згідно з пунктом 3 даної статті контроль співставлення - це автоматизоване порівняння даних, які містяться в митних деклараціях або інших документах, поданих для митного контролю або митного оформлення, з даними, які містяться в електронних копіях митних декларацій та інших документах, що надходять з митних та правоохоронних органів суміжних держав; в уніфікованих електронних дозвільних документах, що надходять з інших державних органів, інших електронних документах, пов'язаних з перевіркою достовірності даних, що перевіряються.
Контроль із застосуванням системи управління ризиками - це оцінка ризику шляхом аналізу (у тому числі з використанням інформаційних технологій) поданих документів у конкретному випадку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України з метою обрання форм та обсягу митного контролю, достатніх для забезпечення додержання вимог законодавства України з питань державної митної справи.
Статтею 361 Митного кодексу України передбачено, що управління ризиками - це робота митних органів з аналізу ризиків, виявлення та оцінки ризиків, розроблення та практичної реалізації заходів, спрямованих на мінімізацію ризиків, оцінки ефективності та контролю застосування цих заходів. Під ризиком розуміється ймовірність недотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи.
Митні органи застосовують систему управління ризиками для визначення товарів, транспортних засобів, документів і осіб, які підлягають митному контролю, форм митного контролю, що застосовуються до таких товарів, транспортних засобів, документів і осіб, а також обсягу митного контролю.
Однією із цілей застосування системи управління ризиками є запобігання, прогнозування і виявлення порушень законодавства України з питань державної митної справи.
Відповідно до статті 362 Митного кодексу України передбачено, що аналіз ризику - це систематичне використання митними органами наявної у них інформації для визначення обставин та умов виникнення ризиків, їх ідентифікації і оцінки ймовірних наслідків недотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи.
Зокрема до об'єктів аналізу ризику належать характеристики товарів, транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України.
Статтею 363 Митного Кодексу України передбачено одне із завдань діяльності митних органів з оцінки та управління ризиками, що полягає у формуванні інформаційної бази даних системи управління ризиками митних органів.
Пунктом 4.5 Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 631, передбачено, що при здійсненні митного оформлення митної декларації (МД) виконуються такі митні формальності: перевірка дотримання строків подання МД (у випадках, визначених законодавством); перевірка наявності відміток про завершення переміщення товарів (у випадках, визначених законодавством з питань державної митної справи); контроль співставлення (автоматизоване порівняння) даних, які містяться в ЕК МД (ЕМД), та інших документів, поданих для митного оформлення; контроль із застосуванням системи управління ризиками, в тому числі оцінка ризику за МД шляхом аналізу ЕК МД та ЕК ДМВ (ЕМД та ЕДМВ) за допомогою АСАУР; перевірка правильності класифікації товарів; перевірка правильності визначення країни походження товарів; перевірка дотримання встановлених до задекларованих товарів заходів нетарифного регулювання; перевірка наявності задекларованих товарів у митному реєстрі об'єктів права інтелектуальної власності; перевірка правильності застосування пільг в оподаткуванні; перевірка правильності визначення митної вартості товарів.
За вищезазначеними деклараціями позивача спрацювала АСАУР за кодами форм митного контролю, що передбачають необхідність перевірити подані товаросупровідні документи (в тому числі наданих на вимогу митного органу) та/або відомості про них на предмет розбіжностей у відомостях та контроль правильності визначення митної вартості товарів.
Як встановлено у судовому засіданні, оскаржуване рішення про коригування митної вартості прийнято у зв'язку із спрацюванням системи аналізу ризиків за напрямком митної вартості.
Статтями 49, 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
Частинами першою та другою статті 52 Митного кодексу України встановлено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Частиною третьою статті 53 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Відповідно до частини першої статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Згідно з частинами четвертою та п'ятою статті 54 Митного кодексу України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а також у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
Аналіз положень частини третьої статті 53, частин першої, другої та п'ятої статті 54, статті 58 Митного кодексу України надає підстави для висновку про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України.
Митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, що пов'язують з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи лише якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.
З метою усунення розбіжностей в документах, усунення сумнівів щодо підробки документів або з'ясування відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, які виявились відсутніми, закон надає право митному органу витребувати від декларанта інші додаткові документи, що перелічені в частині другій статті 53 Митного кодексу України.
Методичними рекомендаціями щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затвердженими наказом Державної митної служби України від 13.07.2012 № 362, визначено, що при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості посадові особи, що здійснюють такий контроль, застосовують положення Методичних рекомендацій з метою аналізу, виявлення та оцінки ризиків щодо заявлення декларантом або уповноваженою ним особою неповних та/або недостовірних відомостей про митну вартість товарів, у тому числі невірному визначенні митної вартості товарів. Робота з аналізу, виявлення та оцінки ризиків може включати інші заходи, передбачені законодавством України з питань державної митної справи. Робота посадових осіб з аналізу, виявлення та оцінки ризиків здійснюється шляхом: вивчення характеристик товарів, які впливають на рівень їх митної вартості; вивчення маршруту транспортування товарів та перевірки достовірності декларування витрат на транспортування до митного кордону України; перевірки включення/невключення складових митної вартості, в тому числі на підставі наявної у митного органу інформації щодо наявності таких складових митної вартості (результати документальних перевірок, відповіді на запити для встановлення автентичності тощо); порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з наявною у митного органу інформацією про рівень цін на такі товари або вартість прямих витрат на їх виробництво, у тому числі сировини, матеріалів та/або комплектувальних виробів, які входять до складу товарів; порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено; перевірки наявності взаємозв'язку продавця та покупця; перевірки інформації, наданої декларантом або уповноваженою особою, при продажу товарів між пов'язаними особами, щодо наближеності митної вартості товарів, визначеної основним методом до однієї з операцій, які наведені у частині вісімнадцятій статті 58 Кодексу; перевірки особливостей формування вартості окремих видів товарів відповідно до розділу 3 Методичних рекомендацій; перевірки наявності знижок/нарахувань з/до ціни оцінюваних товарів; перевірки наявності продажу оцінюваних товарів на експорт в Україну; перевірки наявності ознак підробки документів, які підтверджують митну вартість товарів; перевірки наявності розбіжностей у документах, які підтверджують митну вартість товарів; перевірки наявності прийнятих іншими митними органами рішень про коригування митної вартості товарів, що ввозились на виконання того ж зовнішньоекономічного договору (контракту) або документа, який його замінює, що і оцінювані товари.
Відповідно до розділу 5 Методичних рекомендацій, під час робіт з аналізу, виявлення та оцінки ризиків використовуються, зокрема, такі джерела інформації: спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України; інформація, отримана від Держмитслужби України, про ціни на товари та/або сировину, матеріали, комплектуючі, які входять до складу товарів; інформація, отримана від митних органів іноземних держав за результатами перевірки автентичності документів, які подавалися під час митного контролю та митного оформлення товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; інформація, отримана в мережі Інтернет (офіційні сайти виробників товарів, прайс-листи інтернет-магазинів тощо).
Отже, митницею під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товару були перевірені документи подані для митного оформлення, але після перевірки відповідності заявленої митної вартості ціновій інформації ЄАІС ДМСУ було з'ясовано, що митна вартість заявленого товару, відрізняється від цінової інформації ЄАІС ДМСУ.
У зв'язку з цим, враховуючи наявність підстав для сумніву в митній оцінці декларантом товару, оскільки проведений порівняльний аналіз рівня заявленої митної вартості товару відрізняється від цінової інформації ЄАІС ДМСУ, а подані декларантом документи не дали можливості підтвердити рівень заявленої митної вартості товарів, митний орган при витребуванні додаткових документів діяв у межах та спосіб, передбачений чинним законодавством України.
Водночас, право витребовувати додаткові документи не означає безапеляційного неврахування наданих під час проведення консультацій документів.
Дійсно, як вже було зазначено судом, відповідно до статті 361 Митного кодексу України з метою запобігання, прогнозування і виявлення порушень законодавства України з питань державної митної справи органи доходів і зборів застосовують систему управління ризиками для визначення товарів, транспортних засобів, документів і осіб, які підлягають митному контролю, форм митного контролю, що застосовуються до таких товарів, транспортних засобів, документів і осіб, а також обсягу митного контролю.
Суд зазначає, що орган доходів і зборів при здійсненні митного контролю, у тому числі й з питань контролю правильності визначення митної вартості, має діяти у спосіб, визначений Митним кодексом України, а відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті органом доходів і зборів відповідних рішень.
Та обставина, що в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками є інформація про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за резервним методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо). Суд зазначає, що автоматизована система аналізу та управління ризиками з об'єктивних причин не може містити усієї інформації, що стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.
У свою чергу, при наданні декларантом пакету документів, визначених у статті 53 Митного кодексу України, факт недостатності інформації, яка б підтверджувала заявлену митну вартість за ціною договору органу, який здійснює митне оформлення і пропуск товару на територію Україні слід обґрунтувати і підтвердити відповідними доказами.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного суду України від 29.05.2012 і від 11.09.2012.
Отже, з цією метою у судовому засіданні розглянуто всі надані позивачем документи і встановлено, що митний орган безпідставно не врахував їх під час проведення розмитнення товару.
По-перше, судом встановлено, що в рішенні про коригування митної вартості товарів від 20.09.2013 № 125110000/2013/010218/2 не міститься жодної обставини щодо розбіжності в документах, про які зазначається в запереченнях Київської митниці Міндоходів.
По-друге, зазначені у запереченнях розбіжності у документах відрізняються навіть з розбіжностями, які вказані у відповіді від 04.10.2013 за заявою позивача від 30.09.2013 № 3009/2013 щодо скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 20.09.2013 № 125110000/2013/01028/2.
Щодо розбіжностей в прайс-листі, калькуляції виробника, інвойсі, суд виходить з наступного.
Київською митницею Міндоходів в запереченнях на адміністративний позов було зазначено, що у прайс-листі та калькуляції виробника вартість товару визначена за метр погонний, в той час як в інвойсі, наданому до митного оформлення, вартість вказана за кг. ваги нетто.
Встановлено, що в інвойсі № DE/INV/3075/13 від 10.07.2013 було зазначено кількість товару як в кілограмах (27 020), так і в погонних метрах (106 337) та ціна товару складає 88 355, 40 доларів США.
З огляду на відповідні відомості: 88 355, 40 доларів США (ціна товару) / 106 337 погонних метрів = 0, 83 долара США за погонний метр.
Таким чином, ціна за погонний метр даної товарної позиції співпадає з ціною товару, зазначеною в прайс-листі та калькуляції виробника.
Отже, органу доходів і зборів не подавалися документи, що містять розбіжності числового значення митної - контрактної вартості товарів.
Щодо розбіжностей в експертному висновку № Ц-563, суд зазначає наступне.
Київською митницею Міндоходів в запереченнях на адміністративний позов було зазначено, що дата сертифіката про походження товару та дата митної декларації країни відправлення не відповідають наданим документам до митного оформлення.
Встановлено, що документи на експертизу надавались позивачем на партії товару, що поставлявся за інвойсами № DE/INV/3070/13 від 03.07.2013 та № DE/INV/3075/13 від 10.07.2013.
Крім того, слід зазначити, що сертифікат про походження товару відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України, не є тим документом, що підтверджує заявлену митну вартість товару.
Таким чином, відповідна розбіжність/або помилка експерта щодо дати сертифікату про походження товарів не має юридичного значення для підтвердження заявленої митної вартості товарів.
Щодо експортної митної декларації, вбачається, що експертом була допущена механічна помилка, оскільки позивач на дослідження експерту надавав експортну декларацію країни відправлення № UBL 1130068 від 03.07.2013. Крім того, даний номер експортної митної декларації зазначено в інвойсі № DE/INV/3070/13 (стосується партії товару митна вартість, якої Київською митницею Міндоходів була визнана за ціною договору).
Щодо числового значення в експертному висновку № Ц-563 ціни товару.
Встановлено, що в експертному висновку № Ц-563 експертом зазначалось, що контрактна (ринкова) вартість партії товару, що ввозиться на адресу позивача згідно умов поставки товарів згідно правил Інкотермс FOB Карачі знаходиться в діапазоні ринкових цін країни експорта.
З огляду на буквальне та системне розуміння експертного висновку - в ньому зазначена як контрактна вартість товару, яка досліджувалась по документам (зокрема, згідно інвойсів на кожну партію товару), так і ціна товару ринкового діапазону (3, 40 доларів США за кг.).
Враховуючи вищевикладене, та норми чинного законодавства слід зазначити, що ціна товару ринкового діапазону цін на товари країни експорту лише вказує на орієнтир, що контрактна ціна товару знаходиться в межах даного діапазону. Однак, це не означає, що має бути порушена законодавча процедура визначення ціни товару у зовнішньоекономічному контракті, як істотна умова договору і прийматися лише до уваги органами доходів і зборів зазначена вище ціна ринкового діапазону.
Слід зазначити, що визначена Київською митницею Міндоходів митна вартість за квадратний метр (за додаткову одиницю виміру товару) згідно рішення про коригування митної вартості складає 0, 6930 доларів США, тоді як контрактна вартість товару складає 0, 3776 долара США за квадратний метр.
Навіть, взявши ринкову вартість цінового діапазону, позивач не матиме такої вартості товарів, як визначив відповідач - Київська митниця Міндоходів, наприклад:
3, 40 (вартість товару ринкового діапазону цін) * 27020 кг. (вага нетто товару згідно графи 38 митної декларації № 125110000/2013/338727) = 91 868 доларів США (загальна вартість товару за 27020 кг.);
91 868 доларів США / 233 941, 40 метрів квадратних (додаткова одиниця виміру згідно 31 графи зазначеної митної декларації та графи 30 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів) = 0, 3926 доларів США, за квадратний метр.
Відповідно до статті 55 Конвенції Організації Об'єднаних Націй «Про договори міжнародної купівлі продажу товарів» від 11 квітня 1980 року (для України набрала чинності 01.02.1991) сплата вартості товару відбувається на підставі:
безпосередньо визначеної у самому договорі;
у разі не встановлення в договорі вартості товарів на підставі вартості ідентичних товарів, що продаються на таких умовах у відповідній галузі торгівлі.
З огляду на зазначене, за вказаним експертним висновком підтверджується відсутність факту заниження ціни певної партії товару, яка була визначена згідно умов зовнішньоекономічного ринку країни експортера з урахуванням вимог положень зазначеної Конвенції.
Щодо поставки стокового товару, суд виходить з наступного.
В запереченнях на адміністративний позов відповідач - Київська митниця Міндоходів зазначив, що оцінка експертом КТПП здійснена на стокову тканину із використанням джерел по стоковому товару, що не відповідає товару, заявленому декларантом до митного оформлення та випущеного у вільний обіг за МД від 23.09.2013 № 125110000/2013/338727.
Слід зазначити, що орган доходів і зборів помилково дає висновок відносно обставин декларування товару. Дана обставина спростовується наступними фактами.
В інвойсі № DE/ІNV/3075/13 від 10.07.2013 в графі щодо опису назви та характеристики товару зазначено наступне: 52/48% Poliester cotton printed fabrics in qulity: 76x68/30x30 220 cm (stock);
В пакувальному листі в графі щодо опису назви та характеристики товару зазначено наступне: 76x68/30x30 52/48% Poliester cotton printed fabrics. 220 см (stock);
В митній декларації від 23.09.2013 № 125110000/2013/338727 в графі 31 «Маркування та кількість...» зазначено наступний опис найменування товару та його характеристики: «Тканина полікотон (p/с) змішана, з вмістом штапельних волокон поліестеру 52% та бавовни 48%, полотняного переплетення вибивна, поверхнева щільність 116 г/м2, завширшки 220см, без покриття, без просочення. 30x30/76x68 - 106 337, 0 м. п., - 233 941, 40 м. кв., сток».
Враховуючи зазначене, експертом здійснювалось дослідження ринку цінових пропозицій на тканину, яка декларувалася до митного оформлення позивачем.
Таким чином, суд вважає зазначений висновок органу доходів і зборів помилковим.
Щодо ненадання позивачем специфікації, слід зазначити наступне.
Органом доходів і зборів в запереченнях на адміністративний позов зазначено, що позивачем не надано специфікацію, зазначену в пункті 5 зовнішньоекономічного контракту на поставку від 12.10.2012 №1012/12.
Однак, згідно доповнення № 1 до контракту № 1012/12 від 03.08.2013, пункту 5 зазначеного зовнішньоекономічного контракту було викладено у новій редакції, згідно даних положень не передбачено обов'язку продавця товарів надавати позивачу специфікацію.
Таким чином, твердження органу доходів і зборів, що позивачем не надано специфікацію є таким, що не ґрунтується на новій редакції пункту 5 зовнішньоекономічного контракту.
Щодо оплати за поставлений товар, суд виходить з наступного.
Законом України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» передбачено положення, згідно яких визначено порядок проведення розрахунків під час, зокрема, здійснення імпортної операції. На виконання положень відповідного закону, Національним банком України прийнято постанову «Про затвердження Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями» № 136 від 24.03.1999.
Пунктами 1.12, 3.3 зазначеної Інструкції передбачено наступне.
Підставою для зняття банком з контролю експортної, імпортної операцій резидента за умови надання останнім документів, що необхідні банку для здійснення контролю за своєчасністю розрахунків за експортними, імпортними операціями цього резидента, крім підстав, передбачених іншими розділами цієї Інструкції, може бути:
письмове повідомлення митного органу, засвідчене підписом керівника (його заступника), а також копія МД (типу ІМ-40 «Імпорт», ІМ-41 «Реімпорт», ІМ-72 «Магазин безмитної торгівлі», ІМ-75 «Відмова на користь держави», ІМ-76 «Знищення або руйнування»), засвідчена в установленому законодавством України порядку, надана на письмовий запит резидента (якщо немає інформації про зазначену МД у реєстрі МД) (пункт 1.12 Інструкції).
Банк знімає з контролю операцію резидента в разі імпорту товару з увезенням його на територію України після:
отримання інформації про цю операцію в реєстрі МД (типу ІМ-40 «Імпорт», ІМ-41 «Реімпорт», ІМ-72 «Магазин безмитної торгівлі», ІМ-75 «Відмова на користь держави», ІМ-76 «Знищення або руйнування») - якщо для митного оформлення продукції використовується МД;
пред'явлення резидентом документа (крім МД), який використовується для митного оформлення продукції, - якщо для митного оформлення продукції не використовується МД;
пред'явлення резидентом документа, який згідно з умовами договору засвідчує виконання нерезидентом робіт, надання послуг, передавання прав інтелектуальної власності та інших немайнових прав, призначених для продажу (оплатної передачі), - в інших випадках.
Додатковою підставою для зняття операції з контролю, крім реєстру МД, може бути:
письмове повідомлення іншого банку, якому митний орган надіслав інформацію про цю операцію резидента, про отримання такого реєстру, засвідчене підписом відповідальної особи і відбитком печатки банку (у повідомленні зазначаються номер і дата реєстру, уся наявна в реєстрі інформація про операцію резидента, а також вартість продукції в тій частині, у якій відомості передаються іншому банку). Зазначене повідомлення надається на письмовий запит такого резидента або банку (з письмового дозволу резидента) лише банку, який зазначений у запиті резидента або якому резидент дозволив цей запит;
письмове повідомлення митного органу, засвідчене підписом його керівника (заступника керівника), а також засвідчена в установленому законодавством України порядку копія МД, що отримані на письмовий запит резидента (для операцій, контроль за якими здійснюється згідно з пунктом 3.7 цього розділу) (пункт 3.3 Інструкції).
Здійснивши аналіз зазначених законодавчих актів, суд дійшов висновку, що перерахування більшої суми коштів за товар є неможливим. Тим самим, не можливо здійснити декларування недостовірної митної - контрактної вартості товарів.
Отже, неможливість ідентифікувати суму платежу згідно платіжних доручень від 01.07.2013 № 1297 та від 11.07.2013 № 1335, від 22.08.2013 № 1437, не вказує на порушення вищезазначених норм законодавства.
З огляду на зазначене та, враховуючи надання митному органу інших доказів щодо підтвердження заявленої митної-контрактної вартості товарів у їх системному взаємозв'язку та ненадання органом доходів і зборів позивачу у знеособленому вигляді інших доказів, які б спростовували неприйняття органом доходів і зборів митної - контрактної вартості, вбачається, що рішення про коригування митної вартості товарів як по суті матеріального права так і по процедурі його прийняття є протиправним і підлягає скасуванню. Як наслідок також, є протиправним і підлягає скасуванню рішення про відмову у визнанні заявленої митної вартості товарів.
Крім того, у зв'язку з тим, що органом доходів і зборів не було забезпечено обмін інформацією щодо митної вартості товарів, яка була в нього наявна, суд вважає, що позивачем було надано достатньо доказів на підтвердження заявленої митної-контрактної вартості товарів, які базуються на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Слід звернути увагу, що ані в запереченнях Київської митниці Міндоходів, ані в рішенні про коригування митної вартості товарів, не здійснено посилання на конкретний доказ, на підставі якого приймались оскаржувані рішення.
З огляду на те, що положення частини 2 розділу «Загальний вступний коментар» Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року зобов'язують орган доходів і зборів проводити письмові консультації шляхом обміну інформацією, яка є наявна в митного органу та/або органу доходів і зборів за умови додержання комерційної конфіденційності з метою визначення належної основи визначення вартості для митних цілей, суд вважає, що відповідний доказ (інформація, яка наявна у митного органу та/або органу доходів і зборів) повинна була бути надана позивачу, що не було зроблено Київською митницею Міндоходів.
Щодо наявності у Київської митниці Міндоходів інформації про ідентичні та аналогічні товари, слід виходити з наступного.
Для підтвердження заявленої митної вартості товарів Київській митниці Міндоходів була надана копія митної декларації від 10.09.2013 № 125110000/2013/337775.
Відповідна митна декларація підтверджує факт здійснення митного оформлення товарів і випуску їх у вільний обіг за ціною договору, тобто згідно першого методу митної оцінки, передбаченого статтею 58 Митного кодексу України та статті 1 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року.
Так, відповідно до інвойсу № DE/INV/3070/13, який надавався до митної декларації від 10.09.2013 № 125110000/2013/337775, було здійснено митне оформлення наступного товару:
1. 398 BALES 24937 kgs (97678 meters) 52/48% PC Printed fabrics 220 cm (stock) - вартість 3, 27 доларів США;
2. 26 BALES 1601 kgs (6329 meters) 52/48% PC Bleashed fabrics 220 cm (stock) - вартість 3, 27 доларів США;
3. 33 ROLLS 481 kgs (1882 meters) 52/48% PC Printed fabrics 220 cm (stock) - вартість 3, 27 доларів США.
В митній декларації № 125110000/2013/337775 в графі 31 було зазначено наступне найменування товару і його характеристики:
1. Тканина полікотон (р/с) змішана, з вмістом штапельних волокон поліестеру 52% та бавовни 48%, полотняного переплетення вибивна, поверхнева щільність 116 г/м.кв., завширшки 220 см, без покриття, без просочення. 30x30/76x68 - 99560, 0 м. п., - 219032, 0 м. кв.;
2. Тканина з поліефірних штапельних волокон 52% та бавовни 48%, відбілена, полотняного переплетення, завширшки 220 см, з поверхневою щільністю - 115 г/м.кв. - 6329, м.п. - 13923,8 м. 30x30/76x68, без покриття, без просочення, не призначена для дитячого асортименту… - 106337,0 м. п., - 233941,40 м. кв.
Вбачається, що перша товарна позиція зазначеної митної декларації як по вартості товару, так і по характеристикам є ідентичними з товаром, що переміщувався через митний кордон України за митною декларацією № 125110000/2013/338727 від 23.09.2013.
Таким чином, твердження відповідача, що у Київської митниці Міндоходів була відсутня інформація щодо ціни договору ідентичних товарів є помилковими.
Дана обставина вказує на неправомірність прийняття оскаржуваних рішень, оскільки попереднє митне оформлення товару здійснювалось за ціною договору.
Крім того слід зазначити, що визнання заявленої митної вартості товарів за попередньою митною декларацією відбулось з урахуванням поданих до митного оформлення, зокрема, наступних документів: інвойсу № DE/INV/3070/13, експертного висновку Київської торгово-промислової палати № Ц-563 від 30.08.2013 (який був наданий під час здійснення митного оформлення митної декларації № 125110000/2013/338727 від 23.09.2013).
Щодо правомірності застосування Київською митницею Міндоходів резервного методу митної оцінки товарів, слід зазначити наступне.
Згідно з частиною першою статті 64 Митного кодексу, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT).
Слід зазначити, що визначення митної вартості оцінюваних товарів з використанням резервного методу має відповідати принципам та положенням статті VII ГАТТ «Оцінка товару для митних цілей» та Угоди про застосування статті VII ГАТТ.
Відповідно до пункту 2 (a) статті VII ГATT оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.
Відповідно до пункту 2 (b) статті VII ГATT, під «дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції.
Слід зазначити, що в експертному висновку Київської торгово-промислової палати зазначався ринковий діапазон цін зовнішньоекономічного ринку Пакистану на товар, що завозився позивачем на митну територію України. Однак, відповідний висновок не був підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.
Якщо дійсна вартість може бути визначена відповідно до пункту 2 (b) статті VII ГATT, оцінка для митних цілей повинна ґрунтуватися на найближчому еквіваленті, який може бути встановлений.
Відповідно до додатка 1 до статті VII формування пунктів (а) і (b) дозволяє стороні, що домовляється, одноманітно визначати вартість для митних цілей або на підставі цін окремого експортера на імпортний товар, або на підставі загального рівня цін на подібний (аналогічний) товар.
Враховуючи зазначене, буквальне розуміння змісту вказаних положень міжнародних норм у їх системному взаємозв'язку дає підстави вважати, що при застосуванні резервного методу митної оцінки товару Київська митниця Міндоходів зобов'язана використовувати виключно контрактні ціни на товар окремого експортера або контрактні ціни на подібний (аналогічний) товар. Застосування не контрактних цін, але наявних в ціновій базі органу доходів і зборів заборонено.
Крім того слід зазначити, що згідно пункту 4 загальних положень Угоди про застосування статті 7 Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року, члени уклали відповідну угоду для досягнення наступних цілей:
сприяння досягненню цілей ГАТТ 1994 та забезпечити додаткові вигоди для міжнародної торгівлі країн, що розвиваються;
бажання виробити правила для застосування положень Статті VII ГАТТ 1994 для того, щоб надати більшої однорідності та певності при їх застосуванні;
визначення справедливої, однорідної та нейтральної системи оцінювання товарів для митних цілей, яка запобігає використанню довільних або надуманих митних вартостей;
митна вартість повинна базуватися на простих і справедливих критеріях, сумісних з комерційною практикою;
процедура оцінювання не повинна використовуватися для боротьби з демпінгом.
Також, відповідно до положень документу, затвердженого Всесвітньою митною організацією, членом якої є і Україна (Всесвітня митна організація (ВМО) World Customs Organizalion (англ.) є міжурядовою міжнародною організацією зі штаб-квартирою в Брюсселі, Бельгії. Членами ВМО є митні адміністрації майже всіх країн світу. Робота ВМО сконцентрована у сфері розробки міжнародних інструментів, конвенцій з питань класифікації товарів, митної вартості, правил походження товарів, митних зборів, безпеки ланцюгу постачання товарів, спрощення процедур міжнародної торгівлі, боротьби з правопорушеннями в митній сфері та незаконним переміщенням, контрафактної продукції (захист прав інтелектуальної власності), а також боротьби з корупцією. ВМО приділяє особливу увагу програмам інституціонального розвитку, метою яких є надання підтримки при проведенні реформ та модернізації митних служб. ВМО розробила Гармонізовану систему опису та кодування товарів (ГС), а також адмініструє дві Угоди Світової організації торгівлі (СОТ): Угода про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (митна вартість) та Угода про правила визначення країни походження товарів. ВМО є міжнародно визнаним у світі центром митної експертизи та відіграє лідируючу роль в обговоренні, розвитку та вдосконалюванні техніки митної справи та митного законодавства. Діяльність організації формується виходячи з запитів її членів. Інструменти та передовий досвід ВМО визнані в якості основи для роботи сучасних митних служб. Головною метою ВМО є підвищення ефективності роботи митних служб країн-членів організації за допомогою заходів, що сприяють їх національному розвитку: зміцнення національної безпеки, збільшення надходження податків та ведення статистики зовнішньої торгівлі. Керівництво з розвитку та використання національної бази даних щодо визначення вартості у якості засобу визначення ризиків передбачено наступне.
Вартість інших митних оформлень не може використовуватись для визначення митної вартості імпортованих товарів в якості замінної вартості імпортованих товарів чи механізму визначення мінімальної вартості. Крім того, з огляду на те, що різниця між цінами, включаючи значне зниження, є частиною міжнародної торгівлі, різниця між заявленою вартістю і вартістю, яка міститься в базі даних сама по собі не є надійним показником потенційного ризику з урахуванням правдивості і точності заявленої митної вартості (пункт 1 Вступу зазначеного документу).
База даних визначення митної вартості (в даному випадку ЄАІС ДМСУ та/або Міндоходів України) може використовуватись митними органами тільки в якості інструмента визначення ризику (пункт 10 розділ Застосування бази даних).
Управління митниці не має права не погоджуватись з заявленою вартістю тільки на підставі різниці між заявленою вартістю і вартістю, що міститься в базі даних визначення вартості. Крім того, вартість, що міститься в базі даних визначення вартості повинна поряд з іншими показниками, що використовуються митними органами, служити тільки показником потенційного ризику і лише початковою інформацією, що має підкріплювати чи спростовувати сумніви митних органів щодо правдивості і достовірності заявленої митної вартості імпортованих товарів (пункт 13 розділ Застосування бази даних).
Крім того слід зазначити, що наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що товар, який задекларовано підприємством, іншими особами розмитнювався за іншою вартістю, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення митним органом контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо).
Враховуючи, що автоматизована система аналізу та управління ризиками з об'єктивних причин не містить усієї інформації, що стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, такі дані не можуть мати першочергового значення у порівнянні з наданими декларантом первинними документами про товар.
Тому коригування митної вартості імпортованого товару за митною декларацією від 13.09.2013 № 125110000/2013/338004 з врахуванням рівня митної вартості подібного (аналогічного) товару (0,6993 дол. США/м.кв.), митне оформлення якого здійснювалося за митною декларацією від 17.05.2013 № 125110000/2013/329693 є недоведеним з боку відповідача - Київської обласної митниці.
Як вже зазначалось вище, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Таким чином, дії Київської митниці Міндоходів щодо прийняття рішення від 20.09.2013 № 125110000/2013/010218/2 про коригування митної вартості товарів є протиправними та такими, що не відповідають нормам Митного кодексу України, оскільки посадові особи діяли не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені нормативно-правовими актами з питань державної митної справи.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що спірні рішення про коригування митної вартості і картка відмови у прийнятті митної декларації прийняті безпідставно і підлягають скасуванню.
Щодо позовних вимог до відповідача - Головного Управління Державної казначейської служби України у Київській області про визнання сплаченого до Державного бюджету України ПДВ як фінансової гарантії за митною декларацією № 125110000/2013/338727 у сумі 112 407, 14 гривень як такого, що надмірно сплачений, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в цій частині виходячи з наступного.
Відповідно до вимог статті 301 Митного кодексу України повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України.
Повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України.
У разі виявлення факту помилкової та/або надмірної сплати митних платежів орган доходів і зборів не пізніше одного місяця з дня виявлення такого факту зобов'язаний повідомити платника податків про суми надміру сплачених митних платежів.
Помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Якщо надмірна сплата сум митних платежів сталася внаслідок помилки з боку посадових осіб органу доходів і зборів, повернення надміру сплачених сум митних платежів здійснюється у першочерговому порядку.
Повернення сум відповідних митних платежів здійснюється також у разі, якщо:
1) законом передбачено повернення сум сплаченого мита при поміщенні товарів у митний режим реімпорту або у митний режим реекспорту відповідно до розділу V цього Кодексу, а також в інших випадках, визначених цим Кодексом;
2) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, здійснюється зміна раніше заявленого митного режиму, якщо суми митних платежів, належних до сплати при поміщенні товарів у новий митний режим, є меншими, ніж суми митних платежів, сплачених при поміщенні їх у попередній митний режим;
3) відновлюється режим найбільшого сприяння, вільної торгівлі;
4) митну декларацію змінено або визнано недійсною;
5) у товарах, що ввозяться на митну територію України або вивозяться за її межі, виявлено дефекти або вони якимось іншим чином не відповідають погодженим специфікаціям, за умови, що ці товари не ремонтувалися і не використовувалися відповідно на території України та за її межами (крім операцій, необхідних для виявлення дефектів або невідповідності) і повертаються протягом строку, визначеного підпунктом «а»пункту 3 частини другої статті 78 цього Кодексу;
6) платником податків подано органу доходів і зборів документи, які підтверджують наявність у нього на день подання органу доходів і зборів митної декларації для митного оформлення права на звільнення від сплати митних платежів.
Повернення сум митних платежів у випадках, передбачених частиною п'ятою цієї статті, здійснюється у тому самому порядку, що і повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів за заявою платника податків за умови, що така заява подається не пізніше одного року з дня, наступного за днем виникнення обставин, що тягнуть за собою повернення сплачених сум митних платежів.
Повернення сплачених сум митних платежів здійснюється у валюті України. Якщо сплата або стягнення митних платежів здійснювалася в іноземній валюті, повернення сум митних платежів здійснюється за курсом Національного банку України, встановленим на день, коли відбулася їх сплата.
Так як позивач не звертався до Київської митниці Міндоходів щодо повернення надміру сплачених сум митних платежів, у відповідності до вимог наведеної статті, та відповідачем не приймалися рішення щодо повернення позивачу надмірно сплачених сум митних платежів, суд вважає позовні вимоги в цій частині передчасними.
Статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини четвертої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
В силу статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суб'єкт владних повноважень повинен надати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
На виконання цих вимог відповідач - Київська митниця Міндоходів, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду жодних доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак, не довів правомірності своїх дій та винесення відповідних рішень.
Згідно з частиною третьою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Керуючись статтями 11, 14, 53, 69, 70, 71, 72, 86, 94, 128, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці Міндоходів про коригування митної вартості товарів від 20.09.2013 № 125110000/2013/010218/2.
Визнати протиправним та скасувати рішення (відмову) Київської митниці Міндоходів у визнанні заявленої митної вартості від 04.10.2013 № 6.1-45/2/15-3320.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Текссол-С» понесені ним судові витрати в розмірі 293 (двісті дев'яноста три) гривні 64 копійки.
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.
Згідно з частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Шевченко А.В.