17 січня 2014 року Справа № 19276/11/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :
головуючого судді: Ліщинського А.М.,
суддів: Довгої О.І., Матковської З.М.
при секретарі судового засідання: Губач Х.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Кузнецовської об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 09 липня 2010 року у справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Кузнецовської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання незаконними та скасування рішень,-
02.03.2010 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача про визнання незаконними та скасування рішень.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідачем за результатом проведеної перевірки на предмет дотримання суб'єктом господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій,, складено акт №б/н від 02.02.2010 року на підставі якого прийнято рішення про застосування фінансових санкцій від 10.02.2010 року №0000032343/0 та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 10.02.2010 року №000019243. Просить оскаржувані рішення визнати незаконними та скасувати, оскільки дані рішення винесені з порушенням норм Закону України «Про державну податкову службу», Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» на підставі незаконної перевірки, що була проведена з перевищенням повноважень працівниками ДПА в Рівненській області.
Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 09 липня 2010 року адміністративний позов задоволено. Рішення Кузнецовської об'єднаної державної податкової інспекції про застосування фінансових санкцій від 10.02.2010 року №0000192343 та від 10.02.2010 року №0000032343/0 визнано нечинними та скасовано.
Відповідач постанову оскаржив, не погодившись із зазначеним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права та є незаконною, просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою відмовити в задоволені позовних вимог.
В апеляційній скарзі покликається на те, що ніхто не має права без дозволу продавця (посадової особи) проводити розрахункові операції на місцях здійснення торгівлі без належно встановлених документів. ОСОБА_2 стверджує, що на момент проведення перевірки проходила стажування в казаному магазині. Тому податкова інспекція вважає, що правомірно застосовані штрафні (фінансові) санкції по даному порушенню.
Також було виявлено порушення ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного та плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», а саме зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, у місцях зберігання не внесених до єдиного реєстру (тобто на момент проведення перевірки була відсутня довідка про внесення місця зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів). На момент проведення перевірки всі порушення були виявлені працівниками податкової інспекції законно та правомірно.
У ході апеляційного розгляду позивач ОСОБА_1 надав пояснення та просить відхилити апеляційну скаргу.
Інші особи які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, що не перешкоджає розгляду справи в їх відсутності згідно з ч.4 ст. 196 КАС України.
Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її задовольнити з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з того, що в ході судового розгляду справи судом не здобуто доказів того, що продавцем, який працює у позивача, приймалися від покупця готівкові кошти за місцем реалізації товару (пива). Відповідач у судовому засіданні не надав доказів на підтвердження протилежного. А відтак, відсутні підстави стверджувати, що позивач був зобов'язаний проводити розрахункову операцію через реєстратор розрахункових операцій, видавати розрахунковий документ.
Проте, колегія суддів вважає, що даний висновок суду першої інстанції не можна визнати обґрунтованим.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, що 02.02.2010 р. посадовими особами ДПА у Рівненській області проведено перевірку магазину, розташованого у смт.Рафалівка, вул.Петропавлівська, 20а на предмет дотримання суб'єктом господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, про що складено акт №б/н від 02.02.2010р. (а.с.10-11). Перевірку здійснили головні державні податкові ревізори-інспектори ДПА у Рівненській області Пилипчук В.М. та Николин Д.В. на підставі направлень від 22.01.2010 року за №163/23-719 та за №164/23-719 (а.с.19, 20).
Перевірка проведена як планова, на підставі п.2 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 р. №509-ХІІ (далі - Закон №509-ХІІ), та відповідно до Законів України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995р. №265/95-ВР (далі - Закон №265/95-ВР), «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» від 23.03.1996р. №98/96-ВР (далі - Закон №98/96-ВР), «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» від 01.06.2000р. №1775-111 (далі - Закон №1775-111), «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995р. №481/95-ВР (далі - Закон №481/95-ВР) та Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Національного банку України від 15.12.2004р. №637.
Відповідно до ч.З ст.9 Закону №98/96-ВР, контроль за дотриманням вимог цього Закону здійснюється, зокрема, державними податковими органами. Згідно зі ст.15 Закону №265/95-ВР, контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України.
Вимоги вищенаведених нормативно-правових актів узгоджуються з положеннями Закону №509-ХІІ, статтею 10 якого передбачено, що до функцій державних податкових інспекцій в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонних та об'єднаних держаних податкових інспекцій віднесено здійснення в межах своїх повноважень контролю за законністю валютних операцій, додержанням установленого порядку розрахунків із споживачами з використанням електронних контрольно-касових апаратів, товарно-касових книг, лімітів готівки в касах та її використанням для розрахунків за товари, роботи і послуги, а також за наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, ліцензій, патентів, інших спеціальних дозволів на здійснення деяких видів підприємницької діяльності.
Пунктом 2 ст.11 вказаного Закону встановлено, що органи державної податкової служби в межах компетенції та у порядку встановлених законами України мають право здійснювати контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку; наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, з наступною передачею матеріалів про виявлені порушення органам, які видали ці документи, торгових патентів.
За таких обставин, посилання позивача щодо не направлення йому за 10 днів письмового повідомлення як на підставу для скасування спірного рішення, є не обгрунтованими.
Під час проведення перевірки 02.02.2010р. встановлено порушення при покупці 2-ох пляшок пива «Львівське 1715» 0,5л на загальну суму 7,8грн. розрахункова операція не проведене через реєстратор розрахункових операцій, розрахунковий документ не роздруковано і не видано; не забезпечено відповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій на суму 446,4грн.; зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів у місцях зберігання, не внесених до Єдиного реєстру.
Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.
Відповідно до ст.1 Закону №265/95-ВР реєстратори розрахункових операцій застосовуються фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності або юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами) (далі - суб'єкти підприємницької діяльності), які здійснюють операції з розрахунків в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також уповноваженими банками та суб'єктами підприємницької діяльності, які виконують операції купівлі-продажу іноземної валюти.
Відповідно до ст. 3 Закону №265/95-ВР суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції; застосовувати реєстратори розрахункових операцій, що включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій, з додержанням встановленого порядку їх застосування; у разі незастосування реєстраторів розрахункових операцій у випадках, визначених цим Законом, проводити розрахунки з використанням книги обліку розрахункових операцій та розрахункової книжки з додержанням встановленого порядку їх ведення, крім випадків, коли ведеться облік через електронні системи прийняття ставок, що контролюються у режимі реального часу Державним казначейством України; подавати до органів державної податкової служби звітність, пов'язану із застосуванням реєстратора розрахункових операцій та розрахункових книжок, не пізніше 15 числа наступного за звітним місяця; реалізовувати товари (надавати послуги) за умови наявності цінника на товар (меню, прейскуранта, тарифу на послугу, що надається) у грошовій одиниці України; щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій; друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) контрольні стрічки і забезпечувати їх зберігання протягом трьох років; проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій з використанням режиму попереднього програмування найменування, цін товарів (послуг) та обліку їх кількості; вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг); забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня; надавати покупцю товарів (послуг) за його вимогою чек, накладну або інший письмовий документ, що засвідчує передання права власності на них від продавця до покупця з метою виконання вимог Закону України «Про захист прав споживачів». Порушення цього правила тягне за собою відповідальність, передбачену зазначеним законом, але не може бути підставою для застосування до порушника адміністративних чи фінансових санкцій, передбачених законодавством з питань оподаткування.
На підставі викладеного, колегія суддів зазначає, що на позивача, як фізична особа підприємець, покладені обов'язки щодо здійснення продажу товарів в магазині розташованого в смт.Рафалівка, вул.Петропавлівська, 20а, Володимирецького району, Рівненської області, та на нього покладено обовязок щодо організації роботи в данному магазині.
Суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку, що дана операція проведена з порушенням чинного законодавства та згідно показами свідка ОСОБА_2, оскільки податковим органом встановлено факт реалізації товарів без застосування розрахункової книжки, розрахункова квитанція не виписана та на руки покупцю не видана, не забезпечено відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня, чого і не заперечує позивач.
Колегія суддів погоджується з доводами апелянта, що податковим органом правомірно застосовані штрафні (фінансові) санкції по даному порушенню.
Згідно ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного та плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, у місцях зберігання не внесених до єдиного реєстру (тобто на момент проведення перевірки була відсутня довідка про внесення місця зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів).
Колегія суддів зазначає, що на момент проведення перевірки всі порушення були виявлені працівниками податкової інспекції законно та правомірно.
Правильність вирішення справи відповідно до вимог ст.13 КАС України забезпечується системою: апеляційною та касаційною. Можливість апеляційного та касаційного оскарження судових рішень є принципом адміністративного судочинства, що спрямований на забезпечення прав осудності (законності та обґрунтованості) судових рішень.
За таких обставин справи, колегія суддів прийшла до переконання, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку, оскільки податковим органом правомірно застосовано штрафну (фінансову) санкцію до суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1
Відповідно до ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення та ухвалює нове, коли має місце неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність таких обставин, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи чи питання.
Судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги являються суттєвими і складають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи.
Керуючись статтями 160 ч.3, 195, 196, 198 п.3, 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Кузнецовської об'єднаної державної податкової інспекції задовольнити, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 09 липня 2010 року у справі №2а-891/10/1770 скасувати та прийняти нову, якою в позові відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя А.М.Ліщинський
Судді О.І. Довга
З.М.Матковська