ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
№ 910/21874/13 15.01.14
За позовомПриватного підприємства "ОККО-Бізнес"
до про Приватного підприємства "Авантис" стягнення 271 776,00 грн.
Суддя Літвінова М.Є.
Представники сторін:
від позивача: Туник А.В.- представник за дов.
від відповідача: не з'явились;
Рішення прийняте 15.01.2014, у звязку з оголошеною перервою з 23.12.2013 по 15.01.2014.
В судовому засіданні 15.01.2014, на підставі ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
На розгляд господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Приватного підприємства "ОККО-Бізнес" до Приватного підприємства "Авантис" про стягнення суми попередньої оплати за непоставлені нафтопродукти у розмірі 271 776,00 грн.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.11.2013 порушено провадження у справі №910/21874/13, розгляд справи призначений на 09.12.2013.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 09.12.2013 на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України, відкладено розгляд справи на 23.12.2013.
В судовому засіданні 23.12.2013 оголошено перерву на 15.01.2014.
Ухвалою від 23.12.2014, за клопотанням позивача, на підставі ст.69 Господарського процессуального кодексу України, продовжено строк вирішення спору на 15 днів.
Представник відповідача в судовому засіданні 23.12.2013 надав усні пояснення по суті спору та повідомив суду, що не заперечує протии позову.
В судовому засіданні 15.01.2014, на підставі ч.2 ст.85 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, господарський суд міста Києва,-
Частина 1 статті 202 Цивільного кодексу України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 2 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно п.1 ч. 2 статті 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
09.12.2010 між ПП "Авантис" (продавець за договором) та ПП "ОККО-Бізнес" (покупець за договором) був укладений договір купівлі-продажу нафтопродуктів №3/2-1-10/57 (далі - Договір), з протоколом розбіжностей, за умовами якого (п. 1.1), продавець передає, а покупець приймає і оплачує товар.
Сторонами не оспорювалась правомірність зазначеного договору, а тому в силу встановленої ст. 204 Цивільного кодексу України презумпції правомірності правочину, цей договір купівлі-продажу є дійсним, а його положення беруться судом до уваги при розгляді спору.
Відповідно до п. 2.1 Договору, поставка товару здійснюється відповідно до офіційних правил тлумачення торговельних термінів (інкотермс) в редакції 2000 року.
Відповідно до п. 2.3 Договору, кількість товару (партії товару) зазначається сторонами у відповідній видатковій накладній або у відповідному акті приймання-передачі товару.
Факт поставки (передачі товару) товару в рамках Договору може підтверджуватись або актами приймання-передачі, або видатковими накладними на переданий товар, підписаними уповноваженими представниками обох сторін.
Сторони погоджуються, що видаткова накладна (акт приймання-передачі) на переданий товар є документом, який засвідчує факт передачі у власність товару, а також засвідчує остаточно узгоджені сторонами назву, кількість, ціну (вартість) товару (п.2.6).
Ціна (вартість) кожної окремої партії товару узгоджується сторонами та зазначається у відповідних додатках до Договору та видаткових накладних (актах приймання-передачі) на переданий товар (п. 3.2).
У ціну (вартість) кожної окремої партії товару включається податок на додану вартість (п. 3.4).
Згідно п. 3.5 Договору, покупець зобов'язується оплатити 100% ціни (вартості) товару (партії товару) протягом 5 банківських днів з моменту підписання акта приймання-передачі або накладної на товар. Оплата товару здійснюється на підставі рахунку виставленого продавцем.
Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч. 2 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Спір виник внаслідок недопоставки товару на суму 271 776,00 грн., що перерахована позивачем на рахунок відповідача в якості попередньої оплати.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно зі статтями 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 Цивільного Кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускаються (ст. 525 Цивільного кодексу України).
На виконання умов Договору позивач, здійснив попередню оплату у розмірі 44 302 634,44 грн. за нафтопродукти, що підтверджується платіжними дорученнями, які долучені до матеріалів справи.
Згідно ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Умовами укладеного договору сторони встановили, що оплата здійснюється на умовах 100% передплати.
Як вбачається з видаткових накладних доданих до матеріалів справи, відповідач поставив позивачу товар на суму 44 030 858,44 грн., тобто відповідач не передав товар на суму 271 776,00 грн., доказів протилежного суду не надано.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.
Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства ( ч. 2 ст. 530 ЦК України).
15.08.2012 позивач звернувся до відповідача з листом №779, від 20.03.2013 та листом від 01.06.2013, про повернення коштів у розмірі 271 776,00 грн., що не заперечується відповідачем.
Окрім того слід зазначити, що в резолютивній частині Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 року у справі щодо офіційного тлумачення положення ч. 2 ст. 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів), положення ч. 2 ст. 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом ( ст. 525 ЦК України).
Судами встановлено, що сума попередньої оплати за поставлений товар за договором складає 271 776, 00грн.
Таким чином, суд дійшов висновку, що в порядку ст.530 Цивільного кодексу України, відповідач повинен був у семиденний термін від дня пред'явлення вимоги повернути попередню оплату.
Обов'язок доказування відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується і відповідача, який повинен був довести належними засобами доказування факт відсутності порушення зобов'язання.
Також судами встановлено, що доказів на підтвердження виконання своїх зобов'язань з поставки товару на суму 271 776,00 грн. чи повернення попередньої оплати, відповідачем не надано та належними доказами не підтверджено.
З огляду на те, що відповідачем умови договору не виконані, попередня оплата за не поставлені нафтопродукти в сумі 271 776,00 грн. відповідачем не повернута, тому суд вважає позовні вимоги обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
В порядку ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -
1.Позов задовольнити повністю.
2.Стягнути з Приватного підприємства "Авантис" (01010, м. Київ, вул. Арсенальна, 20, код 32308954) на користь Приватного підприємства "ОККО-Бізнес" (79056, Львівська обл., м. Львів, вул. Пластова, 1, код 37278249) попередню оплату у розмірі 271 776,00 грн. (двісті сімдесят одна тисяча сімсот сімдесят шість гривень 00 коп.) та судовий збір - 5 435,52 грн. (п'ять тисяч чотириста тридцять п'ять гривень 52 коп.).
3.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
4.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Дата підписання
повного тексту рішення: 20.01.2014
Суддя М.Є. Літвінова