Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 121
Іменем України
02.04.2009
Справа №2-23/1246-2009
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АТ-Крим", м. Севастополь
До відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Ахтиар-С", м. Сімферополь
про стягнення 71 021,22 грн.
Суддя Доброрез І.О.
Від позивача - Густа Н.В., представ. за довір. №53 від 01.01.2009р.
Від відповідача - не з'явився
Суть спору: 18.01.2009р. позивачем до господарського суду м. Севастополя подано позов про стягнення з відповідача 71021,22 грн., у тому числі: 64464,59 грн. заборгованості за договором поставки №13/362 від 25.01.2006р., пеня у розмірі 3574,64 грн., 3% річних у розмірі 444,14 грн., індекс інфляції 2423,13 грн. та 113,72 грн. штрафу.
Ухвалою Господарського суду м.Севастополя від 26.02.2009р. справу передано до господарського суду АР Крим за правилами територіальної підсудності.
Ухвалою Господарського суду АР Крим від 10.03.2009р. справу прийнято до свого провадження суддею Доброрезом І.О. з привласненням №2-23/1246-2009р.
Представник позивача у судове засідання з'явився, надав клопотання про припинення провадження у справі у частині стягнення 64464,59грн. у зв'язку з погашення відповідачем заборгованості, просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 3574,64 грн., 3% річних у розмірі 444,14 грн., індекс інфляції 2423,13 грн. та 113,72 грн. штрафу.
Представник відповідача у судові засідання 24.03.2009р. та 02.04.2009р. не з'явився, відзив на позовну заяву не надав, про день розгляду справи був повідомлений належним чином.
Тим самим судом згідно статті 4-3 Господарського процесуального кодексу України було надано можливість відповідачу захищати свої інтереси, але відповідач своїми правами не скористався.
Відповідно до абз.3,4,6 п.3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України» №02-5/289 від 18.09.1997р. особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. У разі нез'явлення його представника відповідача за викликом господарського суду суд має право відкласти розгляд справи (стаття 77 ГПК), вжити заходів, передбачених пунктом 5 статті 83 ГПК або статтею 90 ГПК, чи прийняти рішення за відсутності цього представника.
Оскільки, ухвали Господарського суду двічі направлялися за адресами відповідача, вказаними у позовній заяві та згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, але відповідач не забезпечив яку представника у судові засідання, суд вважає можливим розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи представника позивача, суд
Встановив :
25.01.2006р. Товариство з обмеженою відповідальністю "АТ-Крим" (Постачальник) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Ахтиар-С" (Покупець) уклали договір поставки №13/362, відповідно до якого Постачальник зобов'язався передавити товар у власність, а покупець приймати цей товар, своєчасно здійснювати оплату товару на умовах та у порядку, передбаченими цим договором (п.1.1 договору).
Згідно з п.п.6.1, 6.2 договору, він вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2006р. та при відсутності заяв будь-якої сторони про припинення договору він вважається пролонгованим на той же строк та на тих же умовах. Умови цього договору залишаються діючими відносно усіх партій товару, розрахунок за якими до моменту припинення цього договору не завершений. Додатковою угодою від 01.01.2008р. строк дії договору продовжений до 31.12.2008р.
На підставі вищевказаного договору позивач здійснив відвантаження товару відповідачу за накладними на загальну суму 66982,43грн.
Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином і у встановлений строк.
Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Товар на суму 66982,43грн. відповідач отримав, що підтверджується підписаними відповідачем накладними. Відповідач прийняв товар згідно асортименту та ціні, вказаних в накладних. Претензій по кількості чи якості товару прийнятого відповідачем до позивача не надходило.
Згідно пункту 4.5 договору та протоколу розбіжностей до нього, Покупець оплачує вартість кожної партії, що поставляється, протягом 21 календарних днів з моменту отримання цієї партії товару. Проте, в порушення даного пункту договору, оплата за отриманий товар відповідачем була здійснена лише частково 23.12.2008р. у розмірі 2044,09 грн., крім того відповідачем було здійснення часткове повернення товару на суму 473,75грн.
Таким чином, за відповідачем склалась заборгованість в сумі 64464,59 грн.
У ході розгляду справи відповідачем сума основного боргу була погашена у повному обсязі, у зв'язку з чим, позивач надав клопотання про припинення провадження по справі у зв'язку з повним погашенням основного боргу у сумі 64464,59 грн.
При таких обставинах, суд вважає за необхідне провадження по справі припинити в частині стягнення суми основного боргу відповідно до п. 1-1 ст. 80 ГПК України у зв'язку з відсутністю предмету спору.
Відповідно до ст. 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Стаття 549 ЦК України визначає: неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Таким чином, штраф є неустойка, який стягується одноразово від суми невиконаного зобов'язання, тоді як пеня нараховується за кожен день прострочення виконання зобов'язання.
Угода по забезпеченню виконання зобов'язання здійснюється у письмовій формі (ст. 547 ЦК України).
Відповідно до Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996р. № 543/96 ВР, п.5.1 договору відповідач зобов'язаний сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу.
Крім того, п.5.2 договору та протоколу розбіжностей до нього, за порушення строків оплати отриманого за договором товару передбачена відповідальність відповідача у вигляді штрафу у розмірі 0,1% від вартості несвоєчасно оплаченого товару.
Таким чином, з відповідача підлягає стягненню нарахована позивачем пеня у сумі 3574,64грн. та штраф у розмірі 113,72грн.
Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Інфляційні витрати в сумі 2423,13грн. та 3% річних в сумі 445,14грн., нараховані позивачем, обґрунтовані та підлягають стягненню.
Згідно з Декретом Кабінету Міністрів України «Про державне мито» від 21.01.1993р. №7-93 із позовних заяв майнового характеру, що подаються до господарського суду сплачується державне мито у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (102,00 грн.) і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян 25 500,00 грн.).
При подачі позову позивачем було сплачено держмито у сумі 1207,76грн. згідно платіжного доручення №2788 від 19.12.2008р., тоді як треба було сплатити 1 відсоток ціни позову, тобто 710,21грн.
Тому позивачу підлягає поверненню з Державного бюджету 497,55грн. надмірно сплаченого державного мита згідно п.1 ст.8 Декрету та ст.47 ГПК України.
Витрати на оплату державного мита у розмірі 710,21грн. та інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118,00грн. підлягають стягненню з відповідача відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно п.3.9.5 роз'яснень Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України» №02-5/289 від 18.09.1997р. суддя може оголосити в судовому засіданні тільки вступну та резолютивну частини рішення за наявності згоди на це представників як позивача, так і відповідача, присутніх у засіданні, а в разі присутності представника лише однієї із сторін - за згодою цього представника.
За згодою представника позивача в судовому засіданні 02.04.2009р. була оголошена тільки вступна та резолютивна частини рішення. Повний текст рішення складений та підписаний 07.04.2009р.
З огляду на викладене та керуючись ст. ст. 47, 49, 82, 84, 85, п.1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу Україні, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ахтиар-С" (95015, м.Сімферополь, вул. Севастопольська, буд.31, рахунок №260033121 у СФ ВАТ АБ «Укргазбанк», МФО 324797, ЗКПО 32896568) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АТ-Крим" (99001, м.Севастополь, пл.Ластова, 3, рахунок 2600413674 у КРД ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 324021, ЗКПО 23199458) пеню у розмірі 3574,64грн., 3% річних у розмірі 444,14 грн., індекс інфляції 2423,13грн., 113,72 грн. штрафу, 710,21грн. державного мита та 118,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "АТ-Крим" (99001, м.Севастополь, пл.Ластова, 3, рахунок 2600413674 у КРД ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 324021, ЗКПО 23199458) Державного бюджету України (рахунок №31115095700002, Держбюджет м. Сімферополя, код платежу 22090200 Банк ГУ ДКУ в АР Крим, м. Сімферополь, МФО 824026, ЗКПО 34740405) 497,55грн. надмірно сплаченого державного мита.
4. Накази видати після набрання рішенням законної сили.
5. В частині стягнення суми основного боргу у розмірі 64464,59 грн. провадження по справі припинити.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Доброрез І.О.