21 травня 2009 р.
№ 31/71-08
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
головуючого:
Першикова Є.В. (доповідач),
суддів:
Данилової Т.Б.,
Ходаківської І.П.,
розглянувши
касаційну скаргу
відкритого акціонерного товариства "Будівельні матеріали та будівництво" (далі -Товариство)
на постанову
Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від
22.12.08
у справі
№ 31/71-08
господарського суду
Дніпропетровської області
за позовом
Товариства
до
Дніпродзержинської міської ради (далі -Міськрада)
про
визнання недійсним пункту рішення та стягнення 24 556,38 грн. збитків
В засіданнях взяли участь представники:
- позивача:
Ларіна А.В. (за дов. № 119/01 від 18.05.09);
- у судовому засіданні 21.05.09;
Гемонова О.Л. (за дов. № 328/011 від 18.12.08)
- у судовому засіданні 21.05.09;
- відповідача:
Моря Т.П. (за дов. № 427-мр від 15.09.08)
- у судовому засіданні 23.04.09
Ухвалою від 23.03.09 колегії суддів Вищого господарського суду України у складі: головуючого -Першикова Є.В., суддів -Муравйова О.В., Ходаківської І.П. касаційну скаргу Товариства № 4/011 від 15.01.09 було прийнято до провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні на 23.04.09.
У зв'язку з перебуванням судді Ходаківської І.П. у відпустці, розпорядженням заступника Голови Вищого господарського суду України від 21.04.09 для перегляду справ, призначених до розгляду на 23.04.09 колегією суддів у складі головуючого -Першикова Є.В., суддів -Муравйова О.В., Ходаківської І.П., створено колегію суддів у складі: головуючий - Першиков Є.В, судді -Данилова Т.Б., Муравйов О.В.
У судове засідання 23.04.09 представник Товариства не з'явився, у зв'язку з чим ухвалою суду розгляд справи було відкладено на 21.05.09, без початку перегляду справи по суті.
Вказані ухвали суду були направлені сторонам у справі в установленому порядку, документів, які б свідчили про їх неотримання сторонами у справі, до Вищого господарського суду України не надходило, отже усіх учасників судового процесу відповідно до ст. 1114 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.
На момент розгляду справи у судовому засіданні 21.05.09 будь-яких письмових заяв та клопотань від учасників судового процесу щодо відкладення розгляду справи до суду не надходило. У судове засідання 21.05.09 представник Міськради не з'явився.
Враховуючи, що ухвалою про призначення справи до розгляду учасників судового процесу було попереджено, що неявка без поважних причин у судове засідання не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки, а на момент розгляду справи у судовому засіданні 21.05.09 клопотань про відкладення розгляду справи до колегії суддів Вищого господарського суду України не надходило, справа розглядається за наявними матеріалами справи за участю представників Товариства.
З урахуванням виходу судді Ходаківської І.П. з відпустки, для розгляду даної справи, призначеної до перегляду в касаційному порядку на 21.05.09 колегією суддів Вищого господарського суду України у складі: головуючий -Першикова Є.В. судді -Данилова Т.Б., Муравйов О.В., створено колегію суддів у складі головуючого -Першикова Є.В., суддів -Данилової Т.Б., Ходаківської І.П.
Про вказані обставини представників сторони повідомлено на початку судового засідання 21.05.09. Відводів складу колегії суддів Вищого господарського суду України, яка переглядає справу в касаційному порядку, не заявлено.
За згодою представників Товариства, відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 1115 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 21.05.09 було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови Вищого господарського суду України.
Рішенням від 30.10.08 господарського суду Дніпропетровської області (суддя Єременко А.В.) у задоволенні позовних вимог Товариству відмовлено.
Постановою від 22.12.08 Дніпропетровського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючого -Павловського П.П., суддів -Швеця В.В., Чус О.В.) апеляційну скаргу Товариства залишено без задоволення, а рішення від 30.10.08 господарського суду Дніпропетровської області -без змін.
Вказані судові рішення мотивовані тим, що оскаржене рішення Міськради правомірно мотивовано неподанням Товариством містобудівної документації для вирішення питання про продовження строку дії договору оренди земельної ділянки. При цьому, попередні судові інстанції послались на положення ст. 123, п. 15 ст. 151 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент спірних правовідносин), якими встановлено, що до клопотання про відведення земельної ділянки додаються документи містобудівної документації.
Не погодившись з рішеннями попередніх судових інстанцій, Товариство звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить зазначені рішення та постанову скасувати, та прийняти по справі нове рішення.
Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що при прийнятті оскаржених судових актів було порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема: ст.ст. 8, 12, 18 Конституції України, п. 7 р. Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України, ст.ст. 1, 13 Закону України "Про планування і забудову територій", ст. 23 Кодексу України про надра, п. 2 ст. 77 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".
У своєму відзиві на касаційну скаргу Міськрада щодо доводів, викладених у касаційній скарзі, заперечує, вважаючи їх безпідставними, у зв'язку з чим просить касаційну скаргу Товариства залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення -без змін.
Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, відзив на касаційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, суддю-доповідача по справі, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено попередніми судовими інстанціями на підставі матеріалів справи, рішенням від 19.12.06 господарського суду Дніпропетровської у справі № 39/451-06 за позовом Товариства до Міськради, треті особи: Управління земельних ресурсів в м.Дніпродзержинську, Управління регулювання земельних відносин м.Дніпродзержинськ, Міськраду було зобов'язано протягом місяця з дати набрання таким рішенням законної сили розглянути питання передачі в оренду Товариству земельної ділянки загальною площею 1,1024 га в с.Карнаухівка.
На підставі наданих сторонами доказів по справі, зокрема, зокрема листа Товариства від 14.02.07 № 35/011, судами встановлено, що Товариство звернулось до Міськради з проханням про продовження строку користування земельною ділянкою загальною площею 1,1024 га в с.Карнаухівка та виділення вказаної земельної ділянки, у тому числі і для фактичного розміщення майна підприємства (будиночок, інвентарний номер № 042001) для оформлення прав власності на таке майно в БТІ.
Вирішуючи спір по суті, суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що 15.03.07 Міськрадою було прийнято рішення № 150-08/V "Про набуття юридичними та фізичними особами права користування земельними ділянками несільськогосподарського призначення" (далі -Рішення), згідно з п.п. 7.5 п. 7 якого Товариству не погоджено право користування земельною ділянкою несільськогосподарського призначення у зв'язку з відсутністю містобудівної документації.
Приймаючи рішення, місцевий та апеляційний суди прийшли до висновку про те, що об'єктивними обставинами і матеріалами справи підтверджено, що спірне Рішення прийняте Міськрадою у межах встановленої законом компетенції, а Товариством не доведено невідповідності такого Рішення вимогами чинного законодавства України, у зв'язку з чим відсутні підстави вважати, що права та охоронювані законом інтереси Товариства порушені, а отже заявлена ним друга вимога про стягнення суми збитків у зв'язку з неправомірними діями Міськради також не підлягає задоволенню.
Колегія суддів Вищого господарського суду України враховує, що згідно ст. 13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
За змістом ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до п.п. "а", "в" ст. 12 Земельного кодексу України (в редакції від 19.12.06, чинній на момент прийняття оскарженого рішення Міськради; далі -Кодекс) розпорядження землями територіальних громад та надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності віднесено до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території відповідних сіл, селищ, міст.
Відповідно до ст. 16 Закону України "Про оренду землі" від 06.10.98 № 161-XIV (в редакції від 19.12.06, чинній на момент прийняття оскарженого рішення Міськради; далі -Закон № 161-XIV) сторони укладають договір оренди землі лише у разі згоди орендодавця передати земельну ділянку в оренду.
Згідно вимог ч. 1 ст. 46 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.97 № 280/97-ВР (в редакції від 15.03.07, чинній на момент прийняття оскарженого рішення Міськради; далі -Закон № 280/97-ВР) сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради.
Отже, законодавством передбачено, що способом волевиявлення ради, яка здійснює право власності від імені відповідної територіальної громади щодо регулювання земельних відносин, є прийняття рішення сесії.
Таким чином, є правомірними висновки попередніх судових інстанцій про те, що необхідною умовою укладення договору оренди земельної ділянки, яка перебуває у державній або комунальній власності, є наявність рішення відповідного органу про надання земельної ділянки, а тому порушені права Товариства мають захищатися способами, передбаченими ст. 152 Земельного кодексу України з обов'язковим дотриманням норм чинного законодавства.
Разом з тим, п. "г" ст. 152 Кодексу одним з способів захисту прав юридичної особи на земельну ділянку визначено визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
Пунктом 10 статті 59 Закону № 280/97-ВР передбачено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування визнаються незаконними в судовому порядку з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України.
Згідно положень ст. 77 Закону № 280/97-ВР шкода, заподіяна юридичним і фізичним особам в результаті неправомірних рішень, дій або бездіяльності органів місцевого самоврядування, відшкодовується за рахунок коштів місцевого бюджету, а в результаті неправомірних рішень, дій або бездіяльності посадових осіб місцевого самоврядування - за рахунок їх власних коштів у порядку, встановленому законом. Спори про поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, вирішуються в судовому порядку.
Статтею 16 Закону № 161-XIV передбачалось, що особа, яка бажає отримати земельну ділянку в оренду із земель державної або комунальної власності, подає до відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування за місцем розташування земельної ділянки заяву (клопотання). Розгляд заяви (клопотання) і надання земельної ділянки в оренду проводяться у порядку, встановленому Земельним кодексом України. У разі згоди орендодавця передати земельну ділянку в оренду сторони укладають договір оренди землі відповідно до вимог цього Закону. Передача земельної ділянки, межі якої визначено в натурі (на місцевості), в оренду без зміни її цільового призначення здійснюється без розроблення проекту її відведення. У разі зміни цільового призначення земельної ділянки надання її в оренду здійснюється за проектом відведення в порядку, встановленому законом.
Відповідно до п. 3 ст. 124 Кодексу передача в оренду земельних ділянок громадянам і юридичним особам здійснюється за проектами відведення в порядку, встановленому ст.ст. 118, 123 цього Кодексу, лише у випадку зміни цільового призначення таких земель та передачі ділянок із земель запасу під забудову. Разом з тим пункт 1 зазначеної статті встановлює, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
Крім того, п. 9 ст. 123 Кодексу передбачає, що відмову органів місцевого самоврядування або органів виконавчої влади у наданні земельної ділянки в користування або залишення клопотання без розгляду в установлений строк може бути оскаржено в судовому порядку. Рішення про відмову у наданні земельної ділянки в користування має містити мотивовані пояснення з посиланням на відповідні положення нормативно-правових актів, затвердженої містобудівної документації та документації із землеустрою.
Таким чином, вбачається, що за умови того, що, як встановлено попередніми судовими інстанціями, Товариством ставилось питання про пролонгацію дії вже існуючого договору оренди земельної ділянки, то для правильного вирішення даного спору суд мав надати правову оцінку питанням чи змінювалось при цьому цільове призначення спірної земельної ділянки та чи відбулась би в такому випадку передача ділянки із земель запасу під забудову.
Крім того, слід звернути увагу на те, що при винесенні оскарженого Рішення Міськрадою зроблено вказівку на те, що воно приймається на підставі клопотання Товариства від 16.01.07 № 13-09/728, проте юридичної оцінки такому клопотанню судами першої та апеляційної інстанцій також надано не було, як і питанням наявності містобудівної документації на спірну земельну ділянку, проте визначення даних питань має суттєве значення для повного та об'єктивного вирішення даного спору по суті, оскільки судом фактично не встановлено обставин неподання Товариством до Міськради необхідної документації для позитивного вирішення спірного питання.
Також, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що при вирішення даного спору є об'єктивно необхідним дослідження тексту Положення про загальні засади набуття, реалізації і припинення права користування земельною ділянкою в м.Дніпродзержинську (затвердженого рішенням Міськради від 14.01.02 № 408-26/ХХІІІ) щодо встановлених даним локальним актом правил розгляду заяв про продовження договорів оренди земельної ділянки та необхідних для розгляду визначеного питання документів.
Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій при винесенні рішень по суті спору наведеним правовим положенням юридичного аналізу в контексті спірних правовідносин надано не було, в той час, як у даному випадку необхідно було враховувати вказані норми в комплексі.
На підставі викладеного колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що спір було розглянуто попередніми судовими інстанціями без дослідження в повному обсязі обставин справи та норм чинного законодавства, що є порушенням принципу всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, та призвело до прийняття рішень з помилковим застосуванням норм права.
Колегія суддів Вищого господарського суду України бере до уваги, що в касаційній скарзі стверджуються факти порушення судами не лише норм матеріального та процесуального права, а також і питання, які стосуються оцінки доказів. Разом з тим, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що оцінка доказів не віднесена до компетенції касаційної інстанції.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п. 1 Постанови від 29.12.76 № 11 "Про судове рішення", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, то судові рішення, ухвалені у справі, підлягають скасуванню, а справа -направленню на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.
Під час нового розгляду справи господарському суду слід взяти до уваги викладене в цій постанові, вжити всі передбачені законом засоби для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, прав і обов'язків сторін і в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством вирішити спір.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11110 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів
Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Будівельні матеріали та будівництво" задовольнити частково.
Рішення від 30.10.08 господарського суду Дніпропетровської області та постанову від 22.12.08 Дніпропетровського апеляційного господарського суду у справі № 31/71-08 господарського суду Дніпропетровської області скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Головуючий
Є.Першиков
судді:
Т.Данилова
І.Ходаківська