14 січня 2014 року Чернігів Справа № 825/4710/13-а
Чернігівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Падій В.В.,
за участю секретаря Кондратенко О.В.,
представника позивача Черевка А.П.,
представника відповідача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Чернігівського міського центру зайнятості до ОСОБА_3 про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю, -
24.12.2013 Чернігівський міський центр зайнятості звернувся до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3) про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю в розмірі 12510,20 грн. Свої вимоги обґрунтовує тим, що відповідач з 28.12.2012 по 24.09.2013 перебував на обліку у Чернігівському міському центрі зайнятості як безробітний і отримував соціальні послуги та забезпечення у відповідності до статті 7 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття". При цьому, під час розслідування посадовими особами Солом'янського районного центру зайнятості Київського міського центру зайнятості страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення встановлено, що на момент реєстрації як безробітного та в період перебування на обліку в Чернігівському міському центрі зайнятості як безробітний ОСОБА_3 надавав послуги на підставі цивільно-правового договору, укладеного 01.07.2012 з ТОВ «Астеліт», про що в центр зайнятості не повідомив. Відповідно до довідки-розрахунку матеріального забезпечення, загальна сума матеріального забезпечення виплаченого відповідачу з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати забезпечення становить 12510,20 грн. 10.12.2013 директором Чернігівського міського центру зайнятості винесено наказ №597 "Про повернення коштів гр. ОСОБА_3". Листом від 10.12.2013 №05/5951 Чернігівський міський центр зайнятості звертався до ОСОБА_3 з пропозицією добровільно повернути заборгованість, але в добровільному порядку відповідач кошти не повернув.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.
Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував в повному обсязі та просив у їх задоволенні відмовити, оскільки після надання статусу безробітного ОСОБА_3 жодних відносин з ТОВ «Астеліт» не мав та жодної роботи за цивільно-правовим договором не виконував, а не розірвання цивільно-правового договору відбулось, у зв'язку з юридичною необізнаністю відповідача.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню повністю з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 з 28.12.2012 по 24.09.2013 перебував у Чернігівському міському центрі зайнятості як безробітний і отримував соціальні послуги та забезпечення у відповідності до статті 7 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", що підтверджується персональною карткою НОМЕР_2 (а.с.18).
Як вбачається з матеріалів справи, посадовою особою Солом'янського районного центру зайнятості Київського міського центру зайнятості 19.11.2013 проведено розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення. За результатами розслідування був складений акт №1019, яким встановлено, що на момент реєстрації як безробітного та в період перебування на обліку в Чернігівському міському центрі зайнятості як безробітний ОСОБА_3 надавав послуги на підставі цивільно-правового договору, укладеного ним 01.07.2012 з ТОВ «Астеліт», про що в центр зайнятості ним повідомлено не було (а.с.7).
Факт надання відповідачем послуг на підставі цивільно-правових договорів ТОВ «Астеліт» підтверджується копією цивільно-правового договору від 01.07.2012 № АВ-2419203556, актом прийому-передачі від 26.12.2012 та податковим розрахунком сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, відповідно до якого ОСОБА_3 отримано винагороду в розмірі 715 грн. (а.с. 8-13,28).
10.12.2013 директором Чернігівського міського центру зайнятості Зевченком О.О. прийнято наказ №597 «Про повернення коштів гр. ОСОБА_3» (а.с.16) та листом від 10.12.2013 №05/5951 запропоновано ОСОБА_3 добровільно повернути незаконно отримані кошти (а.с.17).
Згідно з довідкою-розрахунком матеріального забезпечення, загальна сума матеріального забезпечення виплаченого ОСОБА_3 з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати його забезпечення становить 12510,20 грн. (а.с.15).
Станом на час звернення Чернігівського міського центру зайнятості до суду відповідачем сума незаконно отриманою допомоги по безробіттю позивачу повернута не була.
Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на наступне.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 1 Закону України від 05.07.2012 №5067-VI "Про зайнятість населення" (далі - Закон №5067-VI) безробітний - це особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи.
Відповідно до статті 4 Закону №5067-VI до зайнятого населення належать особи, які працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, особи, які забезпечують себе роботою самостійно (у тому числі члени особистих селянських господарств), проходять військову чи альтернативну (невійськову) службу, на законних підставах працюють за кордоном та які мають доходи від такої зайнятості, а також особи, що навчаються за денною формою у загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах та поєднують навчання з роботою.
Згідно статті 43 Закону №5067-VI статусу безробітного може набути, особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема на пільгових умовах або за вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи; інвалід, який не досяг встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсійного віку та отримує пенсію по інвалідності або соціальну допомогу відповідно до законів України "Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам" та "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам"; особа, молодша 16-річного віку, яка працювала і була звільнена у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, зокрема припиненням або перепрофілюванням підприємств, установ та організацій, скороченням чисельності (штату) працівників.
Статус безробітного надається зазначеним у частині першій цієї статті особам за їх особистою заявою у разі відсутності підходящої роботи з першого дня реєстрації у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, незалежно від зареєстрованого місця проживання чи місця перебування.
Згідно пункту 2 частини 1 статті 44 Закону №5067-VI зареєстровані безробітні мають право, зокрема, на матеріальне забезпечення на випадок безробіття та соціальні послуги відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" та цього Закону.
Відповідно до статті 7 Закону України від 02.03.2000 року №1533-III «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування України на випадок безробіття» (далі - Закон - №1533-III) допомога по безробіттю є видом забезпечення.
Відповідно статті 36 Закону України від 02.03.2000 №1533-III застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.
На виконання Закону №1533-III був розроблений Порядок надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затверджений наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20 листопада 2000 року №307 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 14 грудня 2000 року за № 915/5136 (далі - Порядок №307), який визначає механізм призначення, виплати допомоги по безробіттю, у т. ч. одноразової для організації безробітними підприємницької діяльності, та обчислення страхового стажу.
Згідно пункту 1.2. розділу 1 Порядку №307 допомога по безробіттю, у тому числі одноразова її виплата для організації безробітними підприємницької діяльності надається застрахованим та незастрахованим особам, визнаним у встановленому порядку безробітними.
Згідно пункту 5.5. Порядку №307 виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі працевлаштування безробітного, зайняття підприємницькою або іншою діяльністю, пов'язаною з одержанням доходу безпосередньо від цієї діяльності, виконання робіт (послуг) за цивільно-правовими угодами (з дня працевлаштування, державної реєстрації як суб'єкта підприємницької або іншої діяльності, виконання робіт (послуг) за цивільно-правовими угодами).
Пунктом 6.14. Порядку №307 передбачено, що якщо під час одержання допомоги по безробіттю безробітний своєчасно не подав відомості про обставини, що впливають на умови її виплати, з безробітного стягується сума виплаченої допомоги по безробіттю з моменту виникнення цих обставин. Якщо безробітний відмовився добровільно повернути зазначені кошти, то питання щодо їх повернення вирішується у судовому порядку.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідач незаконно отримував допомогу по безробіттю, оскільки перебував в цивільно-правових відносинах з ТОВ «Астеліт» та отримував винагороду, про що не повідомив центр зайнятості всупереч статті 36 Закону №1533-III.
Суд не бере до уваги посилання представника відповідача на те, що не розірвання цивільно-правового договору відбулось, у зв'язку з юридичною необізнаністю відповідача, оскільки у відповідності до вимог положень статті 653 Цивільного кодексу України підставою для припинення зобов'язань сторін за договором є його розірвання.
Отже, оскільки на даний час цивільно-правовий договір з ТОВ «Астеліт» ОСОБА_3 не розірваний, то між сторонами існують зобов'язання згідно договору.
Відповідно до статті 39 Закону №1533-III спори, що виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються в судовому порядку.
Відповідачем не надано жодних належних доказів щодо повернення незаконно отриманої допомоги по безробіттю, як і доказів, що спростовують викладені в позовній заяві обставини.
За таких обставин, з урахуванням того, що сума незаконно отриманої допомоги по безробіттю в сумі 12510,20 грн. відповідачем до Чернігівського міського центру зайнятості не повернута, доказів повернення відповідачем зазначеної допомоги станом на день розгляду цього спору не надано, суд вважає, що позовні вимоги Чернігівського міського центру зайнятості до ОСОБА_3 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а незаконно отримана допомога по безробіттю стягненню на користь Чернігівського міського центру зайнятості.
Керуючись ст.ст. 122, 158 - 163, 167, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Чернігівського міського центру зайнятості - задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Чернігівського міського центру зайнятості (рр 37171300901002 в ГУ ДКСУ у Чернігівській області, МФО 853592, код 21395273) суму незаконно отриманої допомоги по безробіттю в розмірі 12510 (дванадцять тисяч п'ятсот десять) грн. 20 коп.
Постанова суду може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядок та строки, передбачені статтями 185, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя: В.В. Падій