14 січня 2014 року Справа № 901/2985/13
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Антонової І.В.,
суддів Заплава Л.М.,
Градової О.Г.,
за участю представників сторін:
прокурор: Пилипенко Наталя Володимирівна, посвідчення №023523 від 11.12.13 року, прокурор відділу прокуратури міста Севастополя;
позивача: Шалигін Анатолій Кирилович, довіреність б/н від 01.10.13 року, приватне акціонерне товариство "Гагарінський";
відповідача: не з'явився, виконавчий комітет Сімферопольської міської ради;
розглянувши апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "Гагарінський"
на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Шевчук Н.Г.) від 20.11.2013 року у справі №901/2985/13
за позовом приватного акціонерного товариства "Гагарінський" (вул. Бородіна, 16,Сімферополь,95022)
до виконавчого комітету Сімферопольської міської ради (вул. Толстого, 15,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95034)
за участю прокурора міста Сімферополя (вул. Севастопольська, 11,м.Сімферополь,95000)
про внесення змін до договору
Приватне акціонерне товариство "Гагарінський" звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до виконавчого комітету Сімферопольської міської ради, у якому просило привести договір „Про участь у комплексному соціально-економічному розвитку міста" від 27 вересня 2007 року, укладений між виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради та закритим акціонерним товариством "Гагарінський", перейменованим в подальшому у приватне акціонерне товариство "Гагарінський", у відповідність до Закону України „Про регулювання містобудівельної діяльності" шляхом виключення із договору пунктів 2.1.1 та 2.1.2.
20 листопада 2013 року позивач звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим із заявою про зменшення позовних вимог, у якій просив внести зміни у вказаний договір шляхом викладення пункту 2.1.1 у наступній редакції: "Перерахувати кошти на розвиток інженерної та соціальної інфраструктури міста у сумі 150 тис.грн. (сто п'ятдесят тисяч гривен) в місцевий (міський) бюджет на розрахунковий рахунок №31514931700002, код платежу 50110000 в управлінні Державного Казначейства міста Сімферополя Головного управління Державного Казначейства України в Автономній Республіці Крим, МФО 824026, ОКПО 34740405. Зазначена у цьому пункті договору сума 150 тис.грн. коштів на розвиток інженерної та соціальної інфраструктури вказана після зменшення раніше передбаченої договором суми коштів на розвиток інженерної та соціальної інфраструктури на суму затрат, понесених приватним акціонерним товариством "Гагарінський" на будівництво зовнішніх мереж у відповідності до статті 30 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності". Кошти перераховуються до запланованого строку введення об'єкту в експлуатацію."
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 20 листопада 2013 року у позові відмовлено.
Стверджуючи, що рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам закону, приватне акціонерне товариство „Гагарінський" звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 20 листопада 2013 року скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
Також позивач - приватне акціонерне товариство „Гагарінський" звернувся з клопотанням про призначення у справі економічної та будівельно-технічної експертиз з метою визначення вартості будівництва зовнішніх інженерних мереж та перерахунку вартості пайової участі приватного акціонерного товариства "Гагарінський" в договорі від 27.09.2007 року з урахуванням вартості вказаного будівництва.
Доводи апеляційної скарги обгрунтовані порушенням місцевим господарським судом норм матеріального права та неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.
Так, за твердженням заявника апеляційної скарги, місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для застосування до спірних правовідносин положень статті 40 Закону України „Про регулювання містобудівної діяльності" та безпідставно відмовив у задоволенні позовних вимог.
У судове засідання, призначене на 14 січня 2014 року, представник відповідача - виконавчого комітету Сімферопольської міської ради не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
Оскільки явка в судове засідання згідно зі статтею 22 Господарського процесуального кодексу України -це право, а не обов'язок сторін, справа може розглядатися без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Розглянувши справу повторно в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.
27 вересня 2007 року між виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради та закритим акціонерним товариством "Гагаринський" (перейменованим в подальшому у приватне акціонерне товариство "Гагаринський") укладено договір про участь в комплексному соціально-економічному розвитку міста, предметом якого є участь у комплексному соціально-економічному розвитку міста при забудові земельної ділянки по вул.Толстого в районі парку ім.Гагаріна площею 4,3919 га, наданої закритому акціонерному товариству "Гагаринський" рішенням Сімферопольської міської ради №256 від 27.04.2007 року у довгострокову оренду строком на 5 років для будівництва та експлуатації багатофункціонального комплексу "Гагарінський".
Згідно з пунктом 2.1.1 договору закрите акціонерне товариство "Гагаринський" зобов'язано перерахувати кошти на розвиток інженерної та соціальної інфраструктури міста у сумі 2895.0 тис.грн. (два мільйони вісімсот дев'яносто п'ять тисяч грн.) у місцевий (міський) бюджет на розрахунковий рахунок №31514931700002, код платежу 50110000 в управлінні Державного Казначейства міста Сімферополя Головного управління Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим, МФО 824026 ОКПО 34740405. Кошти перераховуються:
- 868.5 тис.грн. до 01.01.2008 року;
- 2026.5 тис.грн. до закінчення будівництва - щоквартально, рівними частками до запланованого строку вводу об'єкта в експлуатацію.
Договір діє з моменту підписання сторонами і до виконання ними своїх зобов'язань (пункт 4.2 договору).
Згідно з сертифікатом відповідності №КР000609 від 30.09.2010 року Інспекція Державного архітектурно-будівельного контролю в Автономній Республіці Крим засвідчила відповідність закінченого будівництвом об'єкта (окремого пускового комплексу) - будівництва багатофункціонального комплексу "Гагарінський", 3 пусковий комплекс першої черги будівництва - житлового будинку №3 (блоки А, Б, В) нове будівництво по вул.Набережна, №75 г, д, е , м.Сімферополь, загальна площа 5674,9 м.кв, житлова площа 2053 м.кв проектній документації.
Стверджуючи, що Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності" № 3038-VI від 17.02.2011 року, який набрав чинності 12.03.2011 року, істотно змінив обставини, якими сторони керувалися при укладенні договору щодо виконання зобов'язань по сплаті пайового внеску за договором про участь в комплексному соціально-економічному розвитку міста від 27 вересня 2007 року, позивач звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом про внесення змін до спірного договору.
Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, колегія суддів Севастопольського апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги приватного акціонерного товариства "Гагарінський" з огляду на наступне.
Порядок зміни та розірвання господарських договорів визначений статтею 188 Господарського кодексу України.
Так, відповідно до даної правової норми зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.
Положеннями статті 651 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Відповідно до статті 652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
Статтею 653 Цивільного кодексу України визначено, що у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.
Згідно зі статтею 654 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Як на підставу зміни умов договору від 27.09.2007 року, а саме - пункту 2.1.1 позивач посилається на Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності" № 3038-VI від 17.02.2011 року, який набрав чинності 12.03.2011 року (за винятком окремих положень, порядок набрання чинності якими визначений цим Законом) щодо зменшення розміру пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту на суму їх кошторисної вартості.
За твердженням позивача, на виконання договору від 27.09.2007 року щодо розвитку інженерної та соціальної інфраструктури ним понесені витрати в сумі 150 тис.грн.
Відповідно до частини п'ятої статті 30 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" якщо технічними умовами передбачається необхідність будівництва замовником інженерних мереж або об'єктів інженерної інфраструктури (крім мереж, призначених для передачі та розподілу електричної енергії, трубопроводів, призначених для розподілу природного газу, транспортування нафти та природного газу) поза межами його земельної ділянки, розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту зменшується на суму їх кошторисної вартості, а такі інженерні мережі та/або об'єкти передаються у комунальну власність. У разі якщо кошторисна вартість будівництва інженерних мереж та/або об'єктів інженерної інфраструктури (крім мереж, призначених для передачі та розподілу електричної енергії, трубопроводів, призначених для розподілу природного газу, транспортування нафти та природного газу) перевищує розмір пайової участі замовника у розвитку інфраструктури населеного пункту, орган місцевого самоврядування приймає рішення про відшкодування замовнику різниці між здійсненими витратами та розміром пайової участі замовника у розвитку інфраструктури населеного пункту.
Згідно зі статтею 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону. Замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури. Величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами. При цьому не враховуються витрати на придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішніх і позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій. У разі якщо загальна кошторисна вартість будівництва об'єкта не визначена згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами, вона визначається на основі встановлених органом місцевого самоврядування нормативів для одиниці створеної потужності. Встановлений органом місцевого самоврядування для замовника розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту не може перевищувати граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту. Граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту з урахуванням інших передбачених законом відрахувань не може перевищувати:
1) 10 відсотків загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта - для нежитлових будівель та споруд;
2) 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта - для житлових будинків. Кошти, отримані як пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, можуть використовуватися виключно для створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури відповідного населеного пункту.
На підставі пункту 7 розділу 5 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" якщо договором про пайову участь, який укладений до набрання чинності цим Законом, передбачена сплата пайової участі замовником будівництва (повністю або частково) в обсягах інших, ніж визначено цим Законом, такий договір підлягає приведенню у відповідність із цим Законом. Будь-які рішення органів місцевого самоврядування про надання замовником будівництва будь-яких послуг, передачу активів у будь-якій формі (матеріальній чи нематеріальній), передачу частини (відсоткової частки) площ прийнятих в експлуатацію об'єктів містобудування, крім пайової участі відповідно до цього Закону, прийняті до набрання чинності цим Законом, підлягають приведенню у відповідність із цим Законом.
Як правильно зазначив суд першої інстанції, пайова участь, граничний розмір якої визначений статтею 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", може бути здійснена забудовником як шляхом внесення грошових коштів, так і шляхом будівництва замовником інженерних мереж або об'єктів інженерної інфраструктури поза межами його земельної ділянки за умови передачі їх у комунальну власність. Кошторисна вартість таких робіт зараховується в рахунок встановленого розмірі пайової участі. При цьому, ці види участі можуть бути здійснені забудовником як окремо один від одного, так і в поєднанні один з одним.
З матеріалів справи вбачається, що визначені договором від 27.09.2007 року грошові кошти на розвиток інженерної і соціальної інфраструктури міста у сумі 2895.0 тис.грн. позивач - приватне акціонерне товариство "Гагарінський" повинен був сплатити до 30.09.2010 року, тобто, до набрання чинності Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності".
Несплата приватним акціонерним товариством "Гагарінський" зазначених коштів на розвиток інженерної і соціальної інфраструктури міста у встановленому договором розмірі і у встановлений договором строк, як правильно зазначив суд першої інстанції, свідчить про порушення позивачем договірних зобов'язань.
Отже, оскільки строк виконання зобов'язань по сплаті забудовником коштів в якості пайової участі за договором від 27.09.2007 року настав до набрання чинності Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності", суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що прийняття цього Закону не є істотною зміною обставин, якими сторони керувались при укладенні договору, у розумінні статті 652 Цивільного кодексу України, а, отже, підстави для внесення змін у договір в частині зобов'язань по сплаті пайового внеску, які позивач повинен був виконати до набрання чинності цим законом, відсутні.
Враховуючи викладене та з огляду на те, що позовна заява приватного акціонерного товариства "Гагарінський" не містить вимоги щодо зменшення обсягу пайової участі як такого, що не відповідає положенням статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", позивачем, як правильно зазначив суд першої інстанції, обрано неналежний спосіб захисту, що є підставою для відмови у позові.
Колегія суддів не вбачає підстав для призначення у справі економічної та будівельно-технічної експертиз, про яку просив позивач, оскільки у суду при розгляді вказаної справи не виникло питань, роз'яснення яких потребують спеціальних знань на підставі статті 41 Господарського процесуального кодексу України.
Викладене вище свідчить про відповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відсутність підстав для скасування прийнятого у справі рішення.
Керуючись статтями 101, пунктом 1 статті 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "Гагарінський" залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 20.11.2013 року у справі №901/2985/132 залишити без змін.
Головуючий суддя І.В. Антонова
Судді Л.М. Заплава
О.Г. Градова
Розсилка:
1.Приватне акціонерне товариство "Гагарінський" (вул. Бородіна, 16,Сімферополь,95022)
2.Виконавчий комітет Сімферопольської міської ради (вул. Толстого, 15,Сімферополь,АРК,95034)
3.Прокурор міста Сімферополя (вул. Севастопольська, 11,м.Сімферополь,95000)
4.Прокуратура м.Севастополя (вул.Павліченко, 1, м.Севастополь, 99011)