Київської області
01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81
"13" січня 2014 р. Справа № 911/4360/13
Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Білоцерківської міської лікарні № 2
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Технокомплект»
про стягнення 29671,30 грн.
секретар судового засідання (пом. судді): Новікова І.С.
за участю представників:
від позивача: Горбаченко Н.А., довір. № 1829 від 04.12.2013 р.
від відповідача: Наконечна Я.С., довір. б/н від 11.03.2012 р.
Обставини справи:
Білоцерківська міська лікарня № 2 (далі - позивач) звернулась до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Технокомплект» (далі - відповідач) про стягнення 29671,30 грн.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на укладення 03.05.2012 р. з ТОВ «Технокомплект» договору № 20112/180 купівлі-продажу транспортного засобу, згідно якого відповідач продав автомобіль, а позивач - прийняв та оплатив його вартість, у зв'язку з чим зобов'язання за договором належним чином були виконані його сторонами.
Білоцерківською об'єднаною державною фінансовою інспекцією було проведено планову ревізію фінансово-господарської діяльності Білоцерківської міської лікарні № 2, якою було виявлено завищення вартості проданого ТОВ «Технокомплект» спецавтомобіля, а також його недоукомплектованість на загальну суму 29671,30 грн., та складено акт № 11-31/8 від 23.05.2013 р., у зв'язку з чим позивач просив суд зобов'язати відповідача відшкодувати 29671,30 грн. зайво отриманих коштів внаслідок завищення вартості автомобіля та судовий збір.
Крім того, Білоцерківська міська лікарня № 2 просила суд залучити в якості 3-ї особи Білоцерківську об'єднану державну фінансову інспекцію.
Зазначене клопотання залишено судом без задоволення з огляду на наступне.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора.
Оскільки рішення суду у даній справі прямо не зачіпатиме права та законні інтереси Білоцерківську об'єднану державну фінансову інспекцію та не впливатиме на її права й обов'язки щодо будь-якої із сторін справи, зазначене клопотання задоволенню не підлягає.
Розгляд справи відкладався.
05.12.2013 р. до господарського суду Київської області від Білоцерківської міської лікарні № 2 було подано клопотання № 1776 від 28.11.2013 р., відповідно до якого позивач вдруге просив суд залучити до розгляду у даній справі в якості 3-ї особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, Білоцерківську об'єднану державну фінансову інспекцію, яке було залишено судом без задоволення з огляду на зазначені вище обставини.
05.12.2013 р. до господарського суду Київської області ТОВ «Технокомплект» було подано відзив б/н від 05.12.2013 р., відповідно до якого відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі з огляду на те, що будь-яких претензій щодо комплектності та якості автомобіля позивачем в момент передачі-приймання автомобіля заявлено не було. Крім того, договір купівлі-продажу № 20112/180 від 03.05.2012 р. є чинним, у тому числі є чинною істотна умова - ціна, на яку сторони погодились, підписавши зазначений вище договір та виконавши його в повному обсязі.
10.01.2014 р. до господарського суду Київської області від Білоцерківської міської лікарні № 2 було подано обґрунтовані письмові пояснення № 29 від 09.01.2014 р., відповідно до яких позивач зазначив, що ТОВ «Технокомплект» під час виконання своїх договірних зобов'язань перед Білоцерківською міською лікарнею № 2 порушило вимоги діючого законодавства, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 29671,30 грн. зайво отриманих коштів.
У судовому засіданні 13.01.2014 р. представник позивача позовні вимоги підтримав; відповідач проти позову заперечував.
У судовому засіданні 13.01.2014 р. судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд
встановив:
03.05.2012 р. між Білоцерківською міською лікарнею № 2 (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Технокомплект» (продавець) було укладено договір № 20112/180 купівлі-продажу транспортного засобу, згідно з п. 1.1 якого продавець зобов'язується продати, а покупець зобов'язується купити та оплатити вартість транспортного засобу (товар).
Відповідно до п. 2.1 договору продавець продає, а покупець купує наступний товар: марка базового автомобіля - ВАЗ-21140, тип транспортного засобу - легковий санітарний автомобіль (медична допомога, модель ТК-V-21140МД), комплектація товару та додаткові опції зазначені у специфікації № 1 (додаток № 1 до договору), рік випуску - 2012 р.
У відповідності з п. 3.1 договору вартість транспортного засобу становить 99980,00 грн.
Пунктом 3.2 договору передбачено, що всі платежі за товар здійснюються в національній валюті України у безготівковій формі шляхом перерахування на поточний рахунок продавця за фактом постачання товару на протязі 5 банківських днів.
На виконання умов договору № 20112/180 купівлі-продажу транспортного засобу від 03.05.2012 р., ТОВ «Технокомплект» було передано Білоцерківській міській лікарнею № 2 автомобіль медичної допомоги ТК-V-21140МД на шасі ВАЗ-21140, що підтверджується накладною № 40 від 11.05.2012 р. на суму 99980,00 грн.
Білоцерківською міською лікарнею № 2 було перераховано на рахунок ТОВ «Технокомплект» 99980,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1 від 15.05.2012 р.
Як вбачається з матеріалів справи, Білоцерківською об'єднаною державною фінансовою інспекцією відповідно до плану роботи Державної фінансової інспекції в Київській області на І квартал 2013 року було проведено планову ревізію фінансово - господарської діяльності Білоцерківської міської лікарні № 2, внаслідок якої було встановлено недоліки, що підтверджується актом № 11-31/8 від 23.05.2013 р. планової ревізії фінансово-господарської діяльності Білоцерківської міської лікарні № 2 за період з 01.07.2009 р. до 01.04.2013 р.
Згідно вказаного акту № 11-31/8 від 23.05.2013 р. в ході ревізії було встановлено, що транспортний засіб - спецавтомобіль медичної допомоги ТК-V-21140 на шасі ВАЗ-21140, загальною вартістю 99980,00 грн. було закуплено згідно договору купівлі-продажу транспортного засобу № 20112/180 від 03.05.2012 р. Специфікація до договору купівлі продажу транспортного засобу від квітня 2012 року відображає, що продавець (ТОВ «Техкомплект») здійснює роботи по встановленню додаткових опцій в автомобілі: установку газо-балонного обладнання (4 покоління, тороїдальний балон на місце запасного колеса), роботи по антикорозійній обробці, встановлення бризговиків, здійснення захисту двигуна.
За результатами проведеної під час ревізії Києво-Святошинською об'єднаною держфінінспекцією зустрічної звірки в ТОВ «Технокомплект» встановлено, що відповідно до укладеного договору від 03.05.2012 р. № 20112/180 ТОВ «Технокомплект» було реалізовано Білоцерківській міській лікарні № 2 спецавтомобіль медичної допомоги ТК-V-21140 на шасі ВАЗ-21140, на загальну суму 99980,00 грн.
В ході зустрічної перевірки встановлено, що базовий автомобіль Lada 21140 № кузова 509873, № двигуна 566044 було придбано ТОВ «Технокомплект» у березні 2012 року у Приватного акціонерного товариства «Торговий Дім «УКРАВТОЗАЗ» вартістю 62596,80 грн. Крім того, до зустрічної перевірки надано калькуляцію на виготовлення автомобіля ТК-V-21140 на шасі ВАЗ-21140, згідно якої собівартість виготовлення автомобіля становить 81061,24 грн. без ПДВ. При порівнянні вартості автомобіля ТК-V-21140 МД, зазначеного в накладній від 11.05.2012 р. № 40 (83316,67 грн. без ПДВ) з вартістю автомобіля, визначеною калькуляцією (81061,234 грн. без ПДВ) - встановлено, що зазначена в накладній вартість автомобіля завищена на 2706,51 грн. Також ревізією встановлено відсутність в автомобілі наступних матеріалів та комплектуючих: контейнера для медикаментів, сумки лікаря, медичного ящика-укладки, полиці медичної в зборі, кронштейну для полиці, наклейки «Швидка медична допомога», лінолеуму ПВХ, лампочки, профілю НТ-9, рукаву резинового напору, САП (технічного гучномовця), шкірзамінника, труби 60x40x2, вогнегасника, люка автомобільного, автомобільного зарядного пристрою, кисневої подушки на суму 21540,96 грн. Крім того, під час обстеження спецавтомобіля медичної допомоги встановлено, що до калькуляції на виготовлення автомобіля окремими позиціями було включено сам автомобіль та такі матеріали (комплектуючі), як акумулятор, прикурювач, домкрат автомобільний, антифриз, гальмівна рідина, підшипник первинного вала КПП, головний циліндр щеплення, акумулятор холоду, олива, вакуумний підсилювач гальмівний, плафон салону, сидіння вінілкожа, шина автомобільна, які входять до базової (заводської) моделі даного автомобіля. Таким чином, ТОВ «Технокомплект» безпідставно включені до калькуляції матеріали загальною вартістю 5230,40 грн.
Водночас, в ході ревізії Білоцерківською об'єднаною держфінінспекцією було направлено запит Автосервісній філії «Сфера - Авто» щодо середніх цін реалізації на автомобіль Lada 21144 (за травень 2012 року) та технічних характеристик, технічних складових та укомплектованості базової моделі автомобіля Lada 21140. Відповідно до отриманої відповіді Автосервісної філії «Сфера - Авто» від 22.04.2013 р. № 76 було зазначено, що станом на травень 2012 року вартість автомобіля Lada 21140 становила від 62700,00 грн. до 64800,00 грн., в залежності від комплектації, в базовій моделі вищевказаного автомобіля наявні наступні елементи: акумулятор АКБ 6 СТ 55 Алком класік, прикурював, домкрат автомобільний, антифриз, гальмівна рідина ДОТ-4, підшипник первинного вала КПП, головний циліндр щеплення, акумулятор холоду, олива, вакуумний підсилювач гальмівний, плафон салону, сидіння, шина автомобільна, що відображено в акті обстеження автомобіля. Таким чином, до калькуляції на виготовлення автомобіля ТК-V-21140 МД ТОВ «Технокомплект» безпідставно були включені матеріали (комплектуючі), які входять до базової (заводської) моделі даного автомобіля, вартість яких становить 5423,84 грн.
Отже, за висновком ревізії, у порушення п. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», до калькуляції на виготовлення автомобіля ТК-V-21140 на шасі ВАЗ-21140 та, відповідно, до накладної та акту приймання-передачі автомобіля внесено дані щодо доукомплектації автомобіля, не підтверджені результатами обстеження автомобіля, а також, які не входять до комплектації базової моделі автомобіля, що призвело до завищення вартості спецавтомобіля медичної допомоги ТК-V-21140 на шасі ВАЗ-21140 на загальну суму 26964,80 грн. Внаслідок оплати лікарнею вартості отриманого автомобіля в повному обсязі, вище зазначені порушення призвели до збитків, завданих Білоцерківській міській лікарні № 2 на суму 29671,30 грн., з яких - 2706,51 грн. - завищена вартість автомобіля, 21540,96 грн. - відсутність в автомобілі матеріалів та комплектуючих, 5423,84 грн. - безпідставно включені матеріали.
З метою усунення виявлених порушень Білоцерківською об'єднаною державною фінансовою інспекцією було направлено Білоцерківській міській лікарні № 2 лист № 11-16М009 від 01.07.2013 р. про усунення виявлених ревізією порушень законодавства з вимогою повернути зайво отримані кошти внаслідок незабезпечення виконання умов договору щодо встановлення додаткових опцій (проведення доукомплектації автомобіля) на загальну суму 29671,30 грн.
Білоцерківською міською лікарнею № 2 було направлено на адресу ТОВ «Технокомплект» претензію № 2 від 09.08.2013 р. з вимогою відшкодувати зайво отримані кошти внаслідок незабезпечення виконання умов договору щодо встановлення додаткових опцій (проведення доукомплектації автомобіля) на суму 29671,30 грн.
Відповіді на отриману претензію не надходило, кошти не сплачено, у зв'язку з чим Білоцерківська міська лікарня № 2 і звернулась до суду з даним позовом.
У відповідності з вимогами ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
При цьому приписами ч. 2 статті 16 Цивільного кодексу України передбачені способи захисту порушеного цивільного права чи інтересу, а саме: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Поряд з цим згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.
Так, у відповідності до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно з ч. 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Згідно з приписами ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
За своєю правовою природою правочин, який відбувся між позивачем та відповідачем, є договором поставки.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник) зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин.
Так, ст. 655 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
За змістом ст.ст. 691, 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.
Слід зазначити також, що за приписами ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Звертаючись з позовом до суду, Білоцерківська міська лікарня № 2 посилається на приписи ст. 224 Господарського кодексу України, згідно якої учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Згідно приписів ст. 226 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов'язаний відшкодувати на вимогу суб'єкту завдані збитки у добровільному порядку в повному обсязі.
Поняття збитків розкривається у Цивільному кодексі України у статті 22, згідно якої особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (частина 1 статті 22). При цьому частиною 2 статті 22 ЦК України встановлено, що збитками є:
1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Приписами ст. 623 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
Відповідно до постанови Вищого господарського суду України від 25.01.2007 р. у справі № 6/213-06-5667, за загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (частина перша статті 22, стаття 611, частина перша статті 623 Цивільного кодексу України). Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника. Згідно з частиною другою статті 623 Цивільного кодексу України розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
Така ж позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 14.11.2007 р. у справі № 16/217, а також у постанові Верховного Суду України від 04.04.2006 р. у справі № 43/543.
Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Проте позивачем належними та допустимими доказами не доведено суду, чим саме і в який спосіб були порушені його права відповідачем з огляду на прийняття позивачем переданого відповідачем товару за цивільно-правовою угодою (договором № 20112/180 від 03.05.2012 р.) купівлі-продажу та здійснення розрахунків за нею у повному обсязі.
З урахуванням наведеного позовні вимоги про стягнення 29671,30 грн. завданої матеріальної шкоди є необґрунтованими, у зв'язку з чим суд дійшов висновку щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог у даній справі у повному обсязі.
Судові витрати у даній справі згідно з приписами ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 32-34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Повне рішення підписане 20.01.2014 р.
Суддя В.М. Бабкіна