13 травня 2009 р.
№ 15/107
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
Губенко Н.М.
суддів :
Барицької Т.Л.,
Подоляк О.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
ТОВ "Фірма "Восток"
на постанову
Львівського апеляційного
господарського суду
від 16.12.2008 р.
у справі
№ 15/107
за позовом
ТОВ "Фірма "Восток"
(надалі -Фірма)
до
ЗАТ "Рівненський ливарний завод"
(надалі -Товариство)
про
визнання недійсним статуту
за участю представників:
від позивача
- Бігдан О.А.
від відповідача
- Созонюк Т.М.
У жовтні 2008 р. Фірма звернулась до господарського суду з позовом до Товариства про визнання недійсним з моменту державної реєстрації статуту Товариства, який був зареєстрований 06.09.2006 р. у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, номер запису 16021050003000216.
Рішенням господарського суду Рівненської області від 29.10.2008 р. (судді Коломис В.В., Мамченко Ю.А., Тимошенко О.М.) позов задоволено.
Рішення мотивоване тим, що відповідно до ст. 159 ЦК України та ст. 41 Закону України "Про господарські товариства" внесення змін до статуту віднесено до компетенції загальних зборів товариства; оскільки спірна редакція статуту зареєстрована на підставі та на виконання рішення третейського суду, а не на підставі рішення вищого органу товариства (загальних зборів акціонерів), то внесення змін до статуту відбулось з порушенням норм чинного законодавства.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 16.12.2008 р. (судді Краєвська М.В. Галушко Н.А. Орищин Г.В. ) рішення скасовано, в позові відмовлено.
Постанова мотивована тим, що оскільки рішення третейського суду вступило в законну силу та згідно з ст. 50 Закону України "Про третейські суди" є обов'язковим і є правопідтверджуючим документом, що повинно враховуватися всіма суб'єктами права, а тому, не потребує обговорення на загальних зборах акціонерів Товариства.
Не погоджуючись з постановою, Товариство звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а рішення залишити без змін, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи із наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, Фірма є засновником та акціонером Товариства.
11.03.2005 р. відбулись загальні збори акціонерів Товариства (протокол № 7), на яких вирішено питання щодо прийняття статуту в новій редакції. Нова редакція статуту зареєстрована 17.06.2005 р. державним реєстратором Рівненської райдержадміністрації.
Рішенням третейського суду при Київській палаті сприяння третейському судочинству від 28.02.2006 р. у справі № 06/02-06 визнано недійсними пункт 8.4.2 та частини пункту 8.3.4 нової редакції статуту.
Також рішенням третейського суду зобов'язано генерального директора Товариства в порядку та строки, встановлені Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", надати до державного реєстратора змінену редакцію статуту для проведення державної реєстрації змін до останнього з урахуванням виключення пункту 8.4.2 та частин пункту 8.3.4.
Судами встановлено, що 06.09.2006 р. Державним реєстратором проведена повторна реєстрація редакції статуту Товариства, яка затверджена загальними зборами акціонерів Товариства від 11.03.2005 р. (протоколом № 7) та змінена рішенням третейського суду при Київській палаті сприяння третейському судочинству від 28.02.2006 р.
Відповідно до ч. 2 ст. 159 ЦК України до виключної компетенції загальних зборів акціонерів належить внесення змін до статуту товариства, у тому числі зміна розміру його статутного капіталу.
Згідно ст. 41 Закону України " Про господарські товариства" до компетенції загальних зборів належить внесення змін до статуту товариства, у тому числі зміна розміру його статутного капіталу.
Врахувавши, що згідно чинного законодавства внесення змін до статуту належить до виключної компетенції загальних зборів товариства, загальні збори акціонерів Товариства від 11.03.2005 р. не могли затверджувати нову редакцію статуту з врахуванням рішення третейського суду, оскільки воно ухвалено пізніше -28.02.2006 р., зміни до статуту, затверджені загальними зборами акціонерів Товариства від 11.03.2005 р. вже були внесені та зареєстровані 17.06.2005 р. державним реєстратором Рівненської райдержадміністрації, суд першої інстанції дійшов обґрунтованих висновків, що внесення змін до статуту Товариства відбулось з порушенням норм чинного законодавства.
З огляду на викладене місцевий господарський суд правомірно визнав недійсним з моменту державної реєстрації статут Товариства, який був зареєстрований 06.09.2006 р.
При прийнятті оскаржуваної постанови щодо відмови в позові суд апеляційної інстанції дійшов неправомірних висновків, що рішення третейського суду, яким внесено зміни до статуту і воно вступило в законну силу не потребує обговорення на загальних зборах акціонерів товариства та є обов'язковим для виконання.
Висновки апеляційного суду є необґрунтованими та суперечать нормам чинного законодавства, а саме ст. ст. 98, 159 ЦК України та ст. 41 Закону України "Про господарські товариства".
З огляду на викладене, в порушення ст. ст. 43, 99, 101, 104, 105 ГПК України, доводи апеляційного господарського суду, за якими він не погодився з висновками суду першої інстанції, є необґрунтованими. Скасовуючи рішення, апеляційний господарський суд висновків місцевого господарського суду належним чином не спростував та дійшов власних висновків, які суперечать обставинам справи та вимогам законодавства. Здійснена апеляційним господарським судом неналежна юридична оцінка обставин справи призвела до неналежного з'ясування дійсних прав і обов'язків сторін та неправильного застосування матеріального закону, що регулює спірні правовідносини. Як наслідок, постанова апеляційного господарського суду не відповідає положенням ст. 105 ГПК України та вимогам, які викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України "Про судове рішення" від 29.12.1976 р. № 11.
Перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 1115 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що суд першої інстанції в порядку ст. ст. 43, 47, 43 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізував відносини сторін. На підставі встановлених фактичних обставин місцевим господарським судом з'ясовано дійсні права і обов'язки сторін, правильно застосовано матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини, мотивовано задоволено позов.
У зв'язку із вищевикладеним колегія суддів вважає, що приймаючи оскаржувану постанову, апеляційний господарський суд надав невірну юридичну оцінку обставинам справи, порушив і неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а рішення місцевого господарського суду -залишенню в силі.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111 ГПК України, суд
Касаційну скаргу ТОВ "Фірма "Восток" задовольнити.
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 16.12.2008 р. у справі № 15/107 скасувати.
Рішення господарського суду Рівненської області від 29.10.2008 р. у даній справі залишити без змін.
Головуючий, суддя Н. Губенко
С у д д і Т. Барицька
О. Подоляк