Справа: № 825/374/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Падій В.В. Суддя-доповідач: Собків Я.М.
Іменем України
03 грудня 2013 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді : Собківа Я.М.,
суддів: Ключковича В.Ю., Петрика І.Й.,
при секретарі: Присяжній Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 березня 2013 року у справі за адміністративним позовом Чернігівського прокурора з нагляду за додержання законів у транспортній сфері в інтересах Головної державної інспекції на автомобільному транспорті, територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Чернігівській області до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про стягнення фінансових санкцій,-
Чернігівський прокурор з нагляду за додержання законів у транспортній сфері в інтересах Головної державної інспекції на автомобільному транспорті, територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Чернігівській області звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до ОСОБА_2, в якому просив стягнути з відповідача в дохід державного бюджету фінансові санкції в сумі 680,00 грн.
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 березня 2013 року позов задоволено повністю.
Відповідач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні вимог даного позову.
Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.
Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 15.01.2012 в ході перевірки транспортного засобу марки Setra, номерний знак НОМЕР_1, що належить ФОП ОСОБА_2, було виявлено відсутність у водія документів, наявність яких передбачено вимогами статті 39 Закону України «Про автомобільний транспорт».
За результатами перевірки посадовою особою територіального управління Головавтотрансінспекції у Чернігівській області 08.02.2012 було винесено припис щодо усунення порушення законодавства про автомобільний транспорт №100616, яким ФОП ОСОБА_2 було запропоновано вжити заходів по усуненню виявлених порушень у строк до 18.02.2012 (а.с.6).
22.06.2012 посадовими особами територіального управління Головавтотрансінспекції у Чернігівській області було здійснено перевірку транспортного засобу марки Setra, номерний знак НОМЕР_1, що належить ФОП ОСОБА_2, з питань додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, за резудбтатами якої складено акт перевірки №065700.
В ході проведення перевірки було встановлено, що при перевезенні пасажирів для власних потреб у водія, що перебуває у трудових відносанх з відповідачем, був відсутній список пасажирів, яким надаються послуги з перевезення, завірений підписом та печаткою перевізника. З актом перевірки водій був ознайомлений у визначеному законом порядку, від пояснень та підпису відмовився (а.с.7).
16.07.2012 на адресу відповідача було надіслано рекомендованою кореспонденцією повідомлення про розгляд справи про порушення вимог чинного законодавства про автомобільний транспорт в приміщенні територіального управління Головавтотрансінспекції у Чернігівській області 25.07.2012, яке останнім було отримано 19.07.2012.
За результатом розгляду справи про порушення вимог чинного законодавства про автомобільний транспорт, начальником територіального управління Головавтотрансінспекції у Чернігівській області Лещенком І.І. було винесено постанову від 25.07.2012 №150022, якою до позивача застосовано фінансову санкцію в сумі 680 гривень (а.с.8).
Дана постанова позивачем у визначеному законом порядку не оскаржувала, про що свідчить відсутність у справі належних цьому доказів.
Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, колегія суддів зважає на наступне.
Відповідно до статті 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05 квітня 2001 року № 2344-ІІІ (далі - Закон № 2344-ІІІ), в складі центрального органу виконавчої влади з питань автомобільного транспорту функціонує урядовий орган державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті, який здійснює державний контроль за додержанням суб'єктами господарювання, що провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт.
Згідно з абзацом 5 статті 6 Закону № 2344-ІІІ вказаний урядовий орган здійснює державний контроль за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів законодавчо регульованої сфери, що визначають організацію перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, а також державний контроль за додержанням вітчизняними та іноземними автомобільними перевізниками норм міжнародних конвенцій і договорів про міжнародне автомобільне сполучення.
Пунктом 4 Положення про Головну державну інспекцію на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 вересня 2004 року № 1190 (далі Положення № 1190), передбачено, що Головавтотрансінспекція, як урядовий орган державного управління, відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний контроль за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту загального користування, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів, що регулюють організацію перевезення пасажирів і вантажів.
Разом з тим, у пункті 4 Положення № 1190 зазначено, що основними завданнями територіальних управлінь Головавтотрансінспекції у відповідному регіоні визначено здійснення державного контролю за дотриманням суб'єктами господарювання усіх форм власності вимог нормативно-правових актів, стандартів і норм перевезення вантажів і пасажирів автомобільним транспортом загального користування.
Процедура здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб'єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, наявністю відповідних ліцензій і ліцензійних карток, виконанням ними ліцензійних умов, а також процедура здійснення державного нагляду за забезпеченням такими суб'єктами господарювання безпеки автомобільних перевезень, визначена Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року № 1567 (далі - Порядок № 1567).
Відповідно до пункту 4 Порядку № 1567, державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю шляхом проведення планових, позапланових та рейдових перевірок.
Пунктом 14 Порядку № 1567 встановлено, що рейдова перевірка транспортних засобів проводиться на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях вантаження та розвантаження вантажних автомобілів, контрольно-вагових комплексах, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, у пунктах пропуску через державний кордон за погодженням з начальником органу охорони державного кордону.
Рейдова перевірка проводиться групою посадових осіб у кількості не менш як дві особи відповідно до завдання на перевірку (пункт 16 Порядку).
Пунктом 21 Порядку № 1567 встановлено, що у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт.
Під час проведення рейдової перевірки перевіряється, зокрема, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону України «Про автомобільний транспорт»документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом, додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону, наявність у документах водія відмітки про проходження ним медичного огляду та проведення перевірки технічного стану транспортного засобу перед виїздом на маршрут, відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам, оснащення таксі справним таксометром; відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям , зазначених у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу; додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху; наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду -відповідного посвідчення; додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні.
Відповідно до ст. 39 Закону № 2344-ІІІ, автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.
Зокрема, вказаною нормою визначено перелік документів, що є підставою для виконання регулярних пасажирських перевезень: для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування чи їх дозвіл, паспорт маршруту, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;
для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, дорожній лист, квитково-касовий лист, схема маршруту, розклад руху, таблиця вартості проїзду (крім міських перевезень), інші документи, передбачені законодавством України.
Документами для нерегулярних пасажирських перевезень: для автомобільного перевізника - ліцензія, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;
для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, дорожній лист, договір із замовником транспортних послуг, документ, що засвідчує оплату транспортних послуг, інші документи, передбачені законодавством України.
У відповідності до ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються санкції за: надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначено статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно пунктів 25-27 Порядку № 1567, справа про порушення розглядається посадовою особою органу державного контролю за місцезнаходженням суб'єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб'єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення. За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування фінансових санкцій.
Як було зазначено вище, на адресу відповідача 16.07.2012 р. рекомендованою кореспонденцією надсилалося повідомлення № 1552 про розгляд в приміщенні ТУ Головавтотрансінспекції в Чернігівській області справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, призначеної на 25.07.2012 року. Зазначене повідомлення відповідачем було отримано 19.07.2012 р., що підтверджується наявною в справі копією повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.9).
За результатом розгляду вказаної справи В.о. начальника управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті було винесено постанову від 25.07.2012 №150022, за якою до відповідача було застосовано фінансову санкцію в сумі 680,00 гривень (а.с.8).
Згідно із частиною 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення.
Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Оскільки матеріали даної справи не містять доказів оскарження відповідачем спірної постанови та враховуючи те, що фінансову санкцію в сумі 680,00 грн. в добровільному порядку відповідачем не сплачено, колегія суддів погоджується з висновком суду про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача фінансової санкції в сумі 680,00 грн.
З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 березня 2013 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя суддя суддя Я.М. Собків В.Ю.Ключкович І.Й. Петрик
.
Головуючий суддя Собків Я.М.
Судді: Ключкович В.Ю.
Петрик І.Й.