Копія
Постанова
Іменем України
Справа № 801/9344/13-а
13.01.14 м. Севастополь
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Іщенко Г.М.,
суддів Санакоєвої М.А. ,
Цикуренка А.С.
секретар судового засідання Бєлоглазова Ю.О.
за участю сторін:
представник позивача, фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, договір про надання правової допомоги від 27.09.2013,
представник відповідача, Сімферопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в АР Крим- не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу № 801/9344/13-а за апеляційною скаргою Сімферопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Котарева Г.М. ) від 04.11.2013
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)
до Сімферопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим (вул. Белова, буд.2-а, село Мирне, Сімферопольський район, Автономна Республіка Крим, 97503)
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 04.11.2013 адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Сімферопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим від 20.09.2013 №0002362202 в частині застосування до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 29500,00грн., в іншій частині позовних вимог - відмовлено, вирішено питання про судові витрати.
На зазначене судове рішення від Сімферопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим надійшла апеляційна скарга, в якій ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог та прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі у зв'язку з порушенням судом норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів, обговоривши у відкритому судовому засіданні доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Окружним адміністративним судом Автономної Республіки Крим норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
При апеляційному перегляді справи встановлено, що Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Сімферопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим (далі- відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20.09.2013 №0002362202 про застосування штрафних санкцій в сумі 29673,00грн.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що висновки акту перевірки не відповідають дійсності та у відповідача відсутні підстави для застосування штрафних санкцій в сумі 29500,00грн.
Із такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи та вимогам матеріального права, що регулює спірні правовідносини.
Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних суддів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом (стаття 6 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Отже, згідно з вищенаведеними нормами права, позивач має право звернутися до адміністративного суду з позовом, якщо він вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме відповідач.
Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
При апеляційному перегляді справи встановлено, що 20.09.2013 відповідачем винесене податкове повідомлення-рішення №0002362202 на суму 29673,00грн., з яких: 1,00грн. за не проведення розрахункової операції через РРО, 1,00грн. за не роздрукування розрахункового документа, 1,00грн. за незабезпечення відповідності готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, зазначених в звіті РРО, 170,00грн. (17,00грн.х10) за незабезпечення зберігання контрольної стрічки, 29500,00грн.(14750,00грнх2) за незабезпечення ведення обліку товарних запасів у встановленому законодавством порядку.
Передумовою застосування до позивача штрафних санкцій став акт від 27.08.2013фактичної перевірки господарської одиниці (магазину-кафетерію), що належить позивачу, розташованої у місті Судак по вул. Кипарисова алея, 3А.
Перевіркою встановлені порушення позивачем: пунктів: 1, 10,12,13 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері громадського харчування та послуг", що виразилось у не проведенні розрахункової операції через РРО, не роздрукуванні розрахункового документу, незабезпеченні відповідності грошових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, зазначеної в звіті РРО, незабезпеченні зберігання контрольної стрічки, незабезпеченні ведення обліку товарних запасів у встановленому законодавством порядку.
Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначені Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".
Відповідно до приписів статей 3, 6 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" облік товарних запасів є суто бухгалтерською категорією, тому порядок ведення обліку товарних запасів здійснюється на підставі норм законодавства, що регулюють порядок ведення бухгалтерського обліку.
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".
Як вбачається до матеріалів справи було долучено відомість про результати перевірки щодо повноти оприбуткування, реалізації та фактичних залишків запасів (товарно-матеріальних цінностей) станом на 27.08.2013, складену при перевірці магазину-кафетерію, з переліком товарів (алкогольних напоїв) на загальну суму 14750,00грн.
Заявником апеляційної скарги не враховано, що зазначені напої, що включені відповідачем у відомість, були обліковані належним чином, що підтверджується відповідними накладними та сертифікатами відповідності, які є звітними документами, що підтверджує факт переміщення товару з місяця його зберігання на місце реалізації, тобто рух товарно-матеріальних цінностей, що повністю узгоджується з положеннями, викладеними у Листі Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва №16277 від 29.12.2009 "Щодо порядку ведення обліку товарів за місцем їх реалізації та зберігання", а саме: до документів, які є підставою для оприбутковування товару, як правило, відносяться накладні і товарно-транспортні накладні. Такі документи є підставою для внесення записів в облікові бухгалтерські регістри. Відсутність відповідних первинних документів, що підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей, є порушенням встановленого порядку ведення бухгалтерського обліку.
Судом першої інстанції безперечно підтверджено відповідними накладними та сертифікатами відповідності факт належного оприбуткування товару (обліку товарних запасів) на суму 14750,00грн., який відповідачем було включено до відомості, складеної під час перевірки позивача.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відповідачем неправомірно було застосовано до позивача штрафні санкції в сумі 29500,00грн.(14750,00грнх2) за незабезпечення ведення обліку товарних запасів у встановленому законодавством порядку.
Судова колегія не надає оцінку висновкам суду першої інстанції щодо правомірності застосування до позивача штрафних санкцій в сумі 173,00грн.(3,00грн.+ 170,00грн.), оскільки відповідно до приписів статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Отже, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню шляхом визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20.09.2013 №0002362202 в частині застосування до позивача штрафних санкцій у розмірі 29500,00грн.
Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
У порушенні вимог частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України відповідачем не доведено обставини, на яких ґрунтуються його заперечення, зокрема, відповідачем не було представлено жодного іншого доказу, який би свідчив про правомірність висновків відповідача щодо порушення позивачем пункту12 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" в частині незабезпечення ведення обліку товарних запасів на загальну суму 14750,00грн., а надані позивачем письмові пояснення, є належними та допустимими доказами в розумінні частин першої, четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга не містить доводів, які спростували б висновки суду першої інстанції.
Суд першої інстанції повно та правильно з'ясував характер спірних правовідносин, правильно застосував зазначені норми матеріального права, що підлягають застосуванню, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, підтверджуються достовірними доказами, дослідженими при розгляді справи.
Доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування норм матеріального права висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні відповідачем наведених правових норм.
Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення відповідно до вимог матеріального права.
Разом з тим, судова колегія вважає за необхідне змінити постанову суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат у відповідності із положеннями статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки судом першої інстанції помилково зазначено про стягнення судових витрат шляхом їх безспірного списання з рахунку відповідача, у зв'язку з тим, що відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 201 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для зміни постанови суду першої інстанції є правильно по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норми процесуального права, тому оскаржуване рішення підлягає зміні.
Керуючись частиною першою статті 195, пунктом 2 частини першої статті 198, статтею 201, частиною другою статті 205, статтями 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Сімферопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 04.11.2013 у справі № 801/9344/13-а змінити.
Викласти пункт 4 резолютивної частини у наступній редакції:
"4.Стягнути з Державного бюджету України на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (ЄДРПОУ НОМЕР_1; адреса місцезнаходження: АДРЕСА_1) судовий збір у розмірі 295,00 грн."
В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 04.11.2013 у справі № 801/9344/13-а залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст судового рішення виготовлений 20 січня 2014 р.
Головуючий суддя підпис Г.М. Іщенко
Судді підпис М.А.Санакоєва
підпис А.С. Цикуренко
З оригіналом згідно
Головуючий суддя Г.М. Іщенко