16.01.2014 Справа № 901/3909/13
За позовом Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Крименерго»
до Приватного підприємства «Технопласт Плюс»
про стягнення 52500,38 грн.
Суддя Куртлушаєв М.І.
Представники:
від позивача - Міхадюк М.В, юрисконсульт, довіреність №146-Д від 29.05.2013;
від відповідача - не з'явився.
СУТЬ СПОРУ: Публічне акціонерне товариство «ДТЕК Крименерго» звернулось до Господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою про стягнення з Приватного підприємства «Технопласт Плюс» заборгованості за спожиту активну електричну енергію в сумі 50521,33 грн., 3% річних в сумі 814,97 грн., пені в сумі 1164,08грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 20.02.2005 між позивачем та відповідачем було укладено договір про постачання електричної енергії №6525, за умовами якого позивач зобов'язувався постачати електричну енергію, а відповідач, у свою чергу, сплачувати її вартість.
Як на підставу звернення до суду позивач посилається на ухилення відповідачем від виконання умов договору №6525 від 20.02.2005 в частині своєчасної оплати за спожиту активну електричну енергію.
Ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 26.11.2013 позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі.
У судовому засіданні 12.12.2013 представник позивача надав суду власне письмове підтвердження того, що у провадженні господарського суду або іншого органу, який в своєї компетенції вирішує спір, немає справи зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет, з тих же підстав, а також немає рішення цих органів з цього спору.
Суд долучив документ до матеріалів справи.
16.01.2014 у судовому засіданні представник позивача надав суду акт звірки взаємних розрахунків, якій долучений судом до матеріалів справи.
Представник відповідача у судові засідання не з'явився, про причини неявки суд не сповістив, вимоги суду не виконав.
Ухвала про порушення провадження у справі від 26.11.2013 була направлена рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу відповідача, яка зазначена у позовній заяві та підтверджена витягом з ЄДРПО України: вул. Дружби, 109-А, м. Феодосія, 98111.
Вказана ухвал була отримана уповноваженим представником відповідача, що підтверджується його підписом на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення (а.с. 52).
Наступна ухвала також була спрямована на зазначену адресу.
Таким чином, відповідач був повідомлений належним чином про час та місце розгляду даної справи, однак, правами, наданими сторонам статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався.
У відповідності до ч. 3 ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
Оскільки відповідач вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, однак не скористався своїм правом на участь у судовому процесі, суд вважає за можливе у порядку ст.75 Господарського процесуального кодексу України розглянути справу за відсутністю представника відповідача, на підставі матеріалів, які наявні у справі.
Дослідивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд
20 лютого 2005 року між Відкритим акціонерним товариством «Крименерго», у подальшому перейменованим в Публічне акціонерне товариство «ДТЕК Крименерго» (постачальник) та Приватним підприємством «Технопласт Плюс» (споживач) укладено договір про поставку електричної енергії № 6525 (далі - Договір).
Укладений сторонами Договір є підставою для виникнення господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань в силу ст. ст. 173, 174, ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України.
Так, за умовами Договору постачальник (позивач) постачає електричну енергію споживачу (відповідачу), а споживач сплачує постачальнику її вартість та здійснює інші платежі відповідно до умов Договору та додатків до нього, які є його невід'ємною частиною.
Термін дії договору встановлений до 31.12.2005, але сторони дійшли згоди щодо продовження такого договору на наступні роки, у разі якщо жодна зі сторін не заявить про свої наміри розірвати договір або переглянути його умови (п. 9.5 Договору).
Оскільки сторонами не надано доказів направлення іншій стороні заяви про розірвання такого договору, суд дійшов висновку про те, що даний договір діє і на момент вирішення спору.
Розділом 2 Договору сторони домовилися під час виконання умов цього договору, а також вирішення всіх питань, які не обумовлені даним Договором, керуватися діючим законодавством України, зокрема, Законом України "Про електроенергетику" та Правилами користування електричною енергією (надалі - ПКЕЕ).
Пунктом 2.2 Договору споживач взяв на себе зобов'язання виконувати умови цього договору; дотримуватися режиму споживання електричної енергії; здійснювати оплату відповідно до додатків № 4.1 або 4.2 "Порядок розрахунків».
Облік електричної енергії, спожитої споживачем, здійснюється у відповідності з вимогами Правил обліку електроенергії та Правил користування електричною енергією (пункт 7.1 Договору).
Так, відповідно до частин 2, 4 статті 26 Закону України "Про електроенергію" споживач енергії зобов'язаний додержуватись вимог нормативно-технічних документів та договору про постачання енергії. Споживач енергії несе відповідальність за порушення умов договору з енергопостачальником та Правил користування електричною і тепловою енергією та виконання приписів державних інспекцій з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії згідно із законодавством України.
Відповідно до пункту 6.1 ПКЕЕ розрахунки споживача за використану електричну енергію здійснюються за розрахунковий період відповідно до умов договору.
Розрахункова дата зі споживачем передбачена додатком № 4 до договору, а саме: розрахункова дата (день коли споживач надає «Акт про об'єми переданої електричної енергії), а постачальник виставляє кінцевий рахунок встановлюється 29 числа кожного місяця, відповідно розрахунковим вважається період з 29 числа кожного місяця до такого самого числа наступного місяця.
Так, відповідачем у Актах про об'єми переданої споживачу електричної енергії погоджено об'єми спожитої Приватним підприємством «Технопласт Плюс» активної електроенергії за період з січня по вересень 2013 року (а.с. 17-24).
У випадку неповної передоплати за минулий розрахунковий період, різниця між сумою передоплати та вартістю фактично спожитої електроенергії повинна бути сплачена протягом 5 робочих днів від дати отримання рахунку (пункт 2 додатком № 4 до договору).
Судом встановлено, що позивач виставляв відповідачеві рахунки на оплату за період з січня по вересень 2013 року (а.с. 25-32), факт отримання рахунку підтверджується підписом уповноваженої особи відповідача у графі «рахунок отримав».
За вказаний період загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем становить 50521,33 грн., доказів оплати якої відповідач суду не представив.
Несплата відповідачем вказаних коштів і стала підставою для звернення позивача з позовом до суду.
Відповідно до ст. 714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надати інший стороні (споживачу, абоненту) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму їх використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Дані правові положення повністю узгоджуються з частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Отже, відповідач не представив суду доказів з оплати заборгованості за спожиту активну електричну енергію у сумі 50521,33 грн., тоді як відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України при наявності заперечень кожна сторона має довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу цих заперечень способом, який встановлений законом для доведення такого роду фактів.
Втім, будь-яких заперечень з боку відповідача також не надходило.
У зв'язку із чим позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.
Позивач також просить стягнути 3% річних у сумі 814,97 грн.
У відповідності зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання їм грошового зобов'язання. Боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за увесь час прострочення, а також 3 % (три відсотки) річних від простроченої суми.
Перевіривши розрахунок 3% річних, виконаний позивачем (а.с. 5-6), суд знаходить його вірним, у зв'язку із чим задовольняє позовні вимоги і у цій частині.
Положеннями ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Під неустойкою відповідно до статті 549 Цивільного Кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Однак, відповідно до статті 547 Цивільного кодексу України, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Згідно статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» - платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Так, сторони у пункті 4.2.1 Договору погодили, за внесення платежів, передбачених пунктами 2.2.3-2.2.4 договору, з порушенням строків, споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу.
Перевіривши розрахунок пені, наданий позивачем (а.с. 5), відповідно до якого позивач нараховує пеню за прострочення оплати електричної енергії у сумі 1164,08 грн., суд погоджується з таким розрахунком. У зв'язку із чим позовні вимоги щодо стягнення пені у сумі 1164,08грн. також підлягають задоволенню.
Судовий збір у сумі 1720,50 грн. відноситься на відповідача згідно статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати відносяться на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
В судовому засіданні 16.01.2014 оголошена вступна та резолютивна частини рішення.
Повне рішення складено 20.01.2014.
Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Приватного підприємства «Технопласт Плюс» на користь Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Крименерго» заборгованість за спожиту активну електричну енергію в сумі 50521,33 грн., 3% річних в сумі 814,97 грн., пеню в сумі 1164,08 грн. та 1720,50 грн. судових витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору.
Видати наказ після вступу рішення в законну силу.
Суддя М.І. Куртлушаєв