Справа № 2-а-12578/09
27 січня 2009 року м. Полтава
Полтавський окружний адміністративний суд в складі:
Головуючого судді - Єресько Л.О.
При секретарі - Олійник Ю.В.
За участю:
Позивача - ОСОБА_1
Представника відповідача-Управління праці та соціального захисту населення Миргородської районної державної адміністрації Полтавської області - ОСОБА_2
Представника відповідача-Центра по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області - ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Полтавського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Миргородської районної державної адміністрації Полтавської області, Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області, треті особи - Міністерство праці та соціальної політики України, Міністерство фінансів України, Державне казначейство України про визнання дій неправомірними та стягнення розміру недоплаченої щорічної одноразової допомоги на оздоровлення, -
17 вересня 2008 року ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління праці та соціального захисту населення Миргородської районної державної адміністрації Полтавської області та Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області посилаючись на те, що він є учасником ліквідації наслідків на ЧАЕС 1 категорії та інвалідом другої групи. Відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», йому як учаснику ліквідації наслідків на ЧАЕС повинні виплачувати щорічну допомогу на оздоровлення у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат, як інваліду ІІ групи, захворювання пов'язане з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Разом з тим, він отримав таку допомогу в 2008 році в розмірі, передбаченому Постановою Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005 року - 120 грн., що є значно нижчим ніж передбачено вищевказаним законом. Сума недоплати згідно його розрахунку 2505 грн. 00 коп. На звернення до Управління праці та соціального захисту населення Миргородської районної державної адміністрації щодо проведення перерахунку і доплати щорічної допомоги на оздоровлення за 2008 рік в розмірі, встановленому ч. 4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», отримав лист від 04.07.2008 р. № 3856 про відмову у такому перерахунку.
В судовому засіданні позивач підтримав свої позовні вимоги та просив їх задовольнити.
Представники відповідачів Управління праці та соціального захисту населення Миргородської районної державної адміністрації Полтавської області та Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, просили відмовити в їх задоволенні. Посилались на те, що Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області має цільові рахунки по яких проводиться фінансування поточних бюджетних програм та не являється головним розпорядником бюджетних коштів. До функцій Центру відноситься підготовка виплатних документів на виплату всіх видів соціальних допомог, а встановлення розміру щорічної разової грошової допомоги та виділення додаткових коштів для відшкодування щорічної разової грошової допомоги за рішеннями судів не входить до їх компетенції, тому Центр не може бути основним відповідачем по справі. Щодо Управління праці та соціального захисту населення Миргородської райдержадміністрації представник зазначив, що Управління не є головним розпорядником коштів та не має реєстраційного рахунку з відповідним КЕКВ, з якого безпосередньо проводиться перерахунок коштів на рахунки одержувачів компенсаційних виплат та також не може бути належним відповідачем по справі.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 17.12.2008 року до участі в справі, в якості третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору, було залучено Міністерство праці та соціальної політики України, Міністерство фінансів України та Державне казначейство України, представники яких в судове засідання також не з'явились, хоча в матеріалах справи наявні докази, що вони були належним чином повідомлені про час та місце розгляду даної справи.
Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та представників відповідачів, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, і вказана обставина не оспорюється жодною із сторін, що ОСОБА_1 є ліквідатором наслідків на ЧАЕС 1 категорії, що підтверджується посвідченням особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, серії А № НОМЕР_1 виданого 10.11.1992 року та являється інвалідом другої групи, захворювання пов'язане з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, що підтверджується довідкою МСЕК № НОМЕР_2.
Відповідно до ч. 4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щорічна допомога на оздоровлення інвалідам І та ІІ групи виплачується в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат.
Частиною 7 ст. 48 вищевказаного Закону встановлено, що розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
Згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» розмір виплаченої допомоги ОСОБА_1 становив в 2008 році - 120 грн. (лютий 2008 р.), що підтверджується копією розпорядження Управління праці та соціального захисту населення Миргородської райдержадміністрації № 742794 від 25.01.2008 р. та довідкою Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області від 19.12.2008 р. № 12-06/2463.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» вказаний закон спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв'язання пов'язаних з нею проблем медичного та соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території.
У відповідності до ст. 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Враховуючи особливий статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та обумовлену цим необхідність їх адекватного соціального захисту, Верховна Рада України в 2006 році доповнила Закон України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» статтею 71, в якій встановлено, що дія положень цього Закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону.
Крім того, делегуючи повноваження Кабінету Міністрів України щодо визначення порядку проведення таких виплат Верховна Рада України зазначеним законом не надавала йому право змінювати розмір в сторону зменшення, передбачених законом виплат. Так, зокрема, відповідно до ст. 67 вказаного Закону конкретні розміри всіх доплат, пенсій і компенсацій підвищуються Кабінетом Міністрів України відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати.
Також необхідно зазначити, що зазначена Постанова Кабінету Міністрів України є підзаконним нормативно-правовим актом (прийнятим на виконання закону), тому у разі виникнення колізії між її нормами та нормами закону, застосуванню підлягають положення останнього.
Таким чином, суд дійшов висновку, що в даному спорі застосуванню підлягає ст. 48 Закону України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з урахуванням розміру мінімальної заробітної плати на момент виплати, а не Постанова Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 р. № 562.
Статтею 59 Закону України від 28.12.2007, № 107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України встановлено розмір мінімальної заробітної плати з 1 січня 2008 року - 515 гривень, з 1 квітня 2008 року - 525 гривень, з 1 жовтня 2008 року - 545 гривень та з 1 грудня 2008 року - 605 гривень на місяць.
Отже, позивач мав право на отримання у 2008 році щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат із розрахунку розміру мінімальної заробітної плати на момент виплати (лютий 2008 р. ) - 515 грн.
Пунктом 28 розділу ІІ Закону України від 28.12.2007, № 107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", частину 4 ст. 48 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» було викладено в такій редакції: одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008 вказаний пункт Закону визнано неконституційним.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визначені неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Тому ч. 4 ст. 48 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» діє в редакції, яка була до внесення відповідних змін Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", передбачає виплату щорічної допомоги на оздоровлення інвалідам І та ІІ групи в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат.
Частиною 5 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» встановлено, що щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянам за місцем їх проживання органами соціального захисту громадян, які призначають таку допомогу своїми розпорядженнями.
Згідно з п. 4.2, 4.6. Типового положення про центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 25.04.2006 р. № 147, Центр перевіряє правильність визначення органами праці та соціального захисту населення права на призначення соціальної допомоги, інших видів грошових виплат, забезпечує у тижневий термін оформлення виплатних документів та їх відправку на виплату відповідно до узгоджених графіків; проводить перерахунки розмірів грошової допомоги та уживає заходів попередження і погашення сум переплат і недоплат соціальної допомоги та інших грошових виплат.
Таким чином, суд вважає належними відповідачами щодо вимог позивача про стягнення щорічної допомоги на оздоровлення Управління праці та соціального захисту населення Миргородської райдержадміністрації та Центр по нарахуванню та здійсненню виплат у Полтавській області.
Відповідно до п. 1, 2, 3 ч. 3 ст. 2 КАС України, надаючи оцінку діям та рішенням суб'єкта владних повноважень, які є предметом оскарження, суд перевіряє чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що відповідачами порушено право позивача на отримання разової грошової допомоги у розмірі, встановленому ч. 4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в 2008 році. Відмова Управління праці та соціального захисту населення Миргородської районної державної адміністрації у здійсненні перерахунку і доплати ОСОБА_1 щорічної грошової допомоги на оздоровлення за 2008 рік в розмірі, встановленому ч. 4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», є неправомірною.
Позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню в частині визнання протиправною відмови Управління праці та соціального захисту населення Миргородської районної державної адміністрації у перерахунку щорічної одноразової допомоги на оздоровлення відповідно до ч. 4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та зобов'язання нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоотриманої допомоги за 2008 рік, з урахуванням проведених виплат.
Вимоги позивача щодо стягнення заборгованості по виплаті щорічної допомоги на оздоровлення у визначеній ним грошовій сумі не підлягають задоволенню, оскільки нарахування допомоги здійснюється органами праці та соціального захисту, і суд не може перебирати на себе функцію органу, на якого законодавством покладено такі повноваження.
На підставі викладеного, керуючись ст. 22 Конституції України, ч. 4,5 ст. 48 «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», Рішеннями Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007, від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008, ст.ст. 7, 8, 9, 10, 11, 71, ч. 3 ст. 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Миргородської районної державної адміністрації Полтавської області, Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області, треті особи - Міністерство праці та соціальної політики України, Міністерство фінансів України, Державне казначейство України про визнання дій неправомірними та стягнення розміру недоплаченої щорічної одноразової допомоги на оздоровлення задовольнити частково.
Визнати відмову відповідача Управління праці та соціального захисту населення Миргородської районної державної адміністрації Полтавської області у перерахунку ОСОБА_1 щорічної одноразової допомоги на оздоровлення відповідно до ч. 4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» протиправною.
Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Миргородської районної державної адміністрації Полтавської області здійснити перерахунок та нарахувати ОСОБА_1 щорічну одноразову допомогу на оздоровлення за 2008 рік, передбачену ч. 4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат, з розміру мінімальної заробітної плати встановленої на момент виплати з урахуванням проведених виплат.
Зобов'язати Центр по нарахуванню і виплаті допомоги та здійснення контролю за правильністю призначення та виплати пенсій Головного Управління праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації провести відповідні виплати.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження в 10-денний термін з дня складання постанови в повному обсязі та подачі апеляційної скарги у 20-денний термін після подачі заяви про апеляційне оскарження, в порядку, визначеному ст. 186 КАС України.
Повний текст постанови виготовлено 02 лютого 2009 року.
Суддя Л.О.Єресько