Іменем України
09 лютого 2008 року Справа № 4/361/08-АП
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Добродняк І.Ю. (доповідач)
суддів - Баранник Н.П., Мирошниченко М.В.
при секретарі - Галоян О.Г.
за участю представників:
прокурора: - не з'явився
позивача: - не з'явився
відповідача: - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську
апеляційну скаргу Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів
на постанову господарського суду Запорізької області від 14 жовтня 2008 року
у справі № 4/361/08-АП (категорія статобліку - 6.11)
за заявою Прокурора Орджонікідзевського району м. Запоріжжя
в інтересах держави в особі Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів
до відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз»
про стягнення 679327,10 грн. адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів в 2007 році,-
Прокурор Орджонікідзевського району м. Запоріжжя звернувся в інтересах Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до суду з позовом про стягнення 679327,10 грн. адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що згідно наданого відповідачем звіту середньооблікова чисельність працюючих інвалідів у 2007 році склала 51 особу, тоді як згідно нормативу, встановленого ч.1 ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», на підприємстві кількість інвалідів повинна складати 89 осіб, у зв'язку з чим згідно ст.20 вказаного Закону відповідач повинен сплатити передбачені законом санкції в сумі 652947,00 грн. Оскільки в добровільному порядку відповідач зазначену суму не сплатив, йому нарахована пеня в розмірі 26379,18 грн.
Постановою господарського суду Запорізької області від 14 жовтня 2008 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Постанова мотивована безпідставністю та необґрунтованістю заявлених позивачем вимог, відсутністю вини відповідача в незабезпеченні нормативу працевлаштування інвалідів в 2007 році як однієї з обов'язкових умов відповідальності.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, Запорізьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що привело до неправильного застосування норм матеріального і процесуального права, просить постанову господарського суду Запорізької області від 14.10.08 у справі № 4/361/08-АП скасувати та винести нову постанову, якою задовольнити позовну заяву позивача. Зазначає, що згідно із ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством інвалідів, для яких це місце є основним.
Предметом позову є стягнення адміністративно-господарських санкцій і правопорушення полягає саме в несплаті цих санкцій у термін, встановлений законодавством. Відповідач не довів факт здійснення усіх залежних від нього заходів щодо сплати адміністративно-господарських санкцій або наявності обставин, що об'єктивно перешкоджали здійснити цю сплату.
Представники прокурора, позивача, відповідача у судове засідання не з'явились, про час і місце судового засідання повідомлені судом належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення, які знаходяться в матеріалах справи.
Від відповідача надійшли письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких відповідач просить розглянути справу без участі представника відповідача. По суті апеляційної скарги зазначає, що фактично підприємство здійснило всі передбачені законодавством заходи щодо працевлаштування інвалідів протягом 2007 рогу. Крім того, стосовно відповідача 20.04.04 порушено справу про банкрутство № 2184, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, який діяв до 05.06.08, і протягом якого не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання грошових зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідач - Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз» є юридичною особою та відноситься до категорії суб'єктів підприємницької діяльності, яким відповідно до ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» встановлюється норматив робочих міць для забезпечення працевлаштування інвалідів.
Виходячи із даних, наведених відповідачем у звіті форми № 10-ПІ за 2007 рік (а.с.6), середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу фактично становила у звітній період 2214 осіб, відповідно, кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених за вимогами Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», повинна складати - 89 осіб. Фактично за рік працювало 51 особа - інваліди.
Вказаний факт визнаний позивачем як невиконання нормативу та підставою для нарахування відповідачу адміністративно-господарські санкції в сумі 652947,92 грн., а через їх несвоєчасну сплату 26379,18 грн. пені за період прострочення з 16.04.08 по 25.07.08.
Згідно ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця.
Згідно ст.20 цього Закону підприємства (об'єднання), установи і організації незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж встановлено нормативом, передбаченим частиною першою ст.19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду України соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньорічної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.
Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», роботодавці самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць, виходячи з вимог статті 18 цього Закону.
Забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості (ч.1 ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»).
Відповідно Закону України «Про зайнятість населення» підбір підходящої роботи для інвалідів здійснюється відповідно до їхніх професійних навичок, знань, рекомендацій медико-соціальної експертної комісії та з урахуванням побажань інваліда (ст.7 Закону).
Статтею 19 цього ж Закону України «Про зайнятість населення» визначено право державної служби зайнятості направляти для працевлаштування на підприємства, в установи і організації всіх форм власності при наявності там вільних робочих місць (вакантних посад) інвалідів, які звертаються до служби зайнятості, відповідно до рівня їх освіти і професійної підготовки та рекомендацій МСЕК, наявних у них кваліфікації і знань та з урахуванням їх побажань.
З огляду на викладене, обов'язок по працевлаштуванню інвалідів відповідно до встановленого Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» нормативу покладається як на роботодавців так і на державну службу зайнятості.
Обов'язки роботодавців стосовно забезпечення прав інвалідів на працевлаштування визначені ст.18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» і це, зокрема, виділення та створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальних робочих місць, створення для них умов праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечення інших соціально-економічних гарантій, передбачених чинним законодавством, надання державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування інвалідів.
Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи (ч. 2 ст. 18 цього Закону).
Працевлаштування особи, якій встановлено інвалідність, здійснюється не на будь-яких робочих місцях, а лише на таких, де створено необхідні умови праці для інваліда, виходячи з вимог Положення про робоче місце інваліда, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 314 від 03.05.95.
Таким чином на підприємство покладається обов'язок створювати та належним чином атестувати створені робочі місця для працевлаштування інвалідів, інформувати про таку кількість створених робочих місць органи працевлаштування інвалідів.
Як вбачається з додатку «Список працюючих інвалідів - штатних працівників, які були зайняті на підприємстві ВАТ «Запоріжгаз» у 2007 році до Звіту за формою № 10-ПІ, відповідач протягом 2007 року фактично створив 63 робочих місць для працевлаштування інвалідів, на які були працевлаштовані відповідні особи. Відповідно до Списку працюючих інвалідів-штатних працівників, які були зайняті на підприємстві у 2007 році, з них 40 осіб працювало цілий рік.
При цьому, при розрахунку середньоспискової чисельності інвалідів, що працювали у відповідача у 2007 році, з урахуванням фактичної тривалості роботи протягом 2007 року кожного з інваліда на підприємстві відповідача, при розрахунку середньооблікової чисельності інвалідів у звітному періоді, відповідно до вимог Інструкції зі статистики працівників,зайнятих у народному господарстві України, яка затверджена Наказом Міністерства статистики України № 171 від 07.7.95, кількість працюючих інвалідів на підприємстві відповідача у 2007 році дорівнює 51 особу.
Відповідачем виданий наказ № 713 від 31.12.06 «Про створення робочих місць для інвалідів» із визначенням щомісячно переліку вакансій для можливого працевлаштування інвалідів (а.с.70-82).
Протягом 2007 року відповідач звертався до Орджонікідзевського районного центру зайнятості м. Запоріжжя, щомісячно подаючи звіти про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) та потребу в працівниках (за формою № 3-ПН), в яких було відображено потребу інвалідах та визначено посади, на яких можливо працевлаштування інвалідів.
Крім того, відповідач з власної ініціативи звертався до Орджонікідзевського центру зайнятості з проханням надсилати для працевлаштування інвалідів на певний перелік вакансій, що підтверджується листами від 03.09.07 № 129/2 та від 01.11.07 № 172/12. Вказане підтверджується довідкою Орджонікідзевського районного центру зайнятості № 1582 від 29.08.08, згідно якої до ВАТ «Запоріжгаз» було направлено 2 інваліди для працевлаштування, з них: одна особа (ОСОБА_1.) працевлаштований, друга особа самостійно відмовилась від запропонованої вакансії.
Відповідач постійно приймав участь у таких заходах центру зайнятості щодо працевлаштування інвалідів, як «Дні відкритих дверей» та «Ярмарки вакансій».
Окрім звернення до уповноважених органів з працевлаштування відповідач самостійно здійснював пошук інвалідів для працевлаштування: з власної ініціативи розміщував оголошення в газеті «Алло» про потребу в інвалідах.
Самостійно інваліди для працевлаштування на підприємство відповідача не зверталися. Відмов у працевлаштуванні інвалідам не було.
З огляду на викладене колегія суддів вважає, що відповідачем вчинено усіх залежних від нього заходів для виконання нормативу з працевлаштування інвалідів.
Адміністративно-господарська відповідальність, передбачена ст.20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», за своєю суттю є господарсько-правовою відповідальністю, підставою для застосування якої є вчинене роботодавцем правопорушення у сфері господарювання (ч.1 ст.218 Господарського кодексу України).
Відповідно до ч.2 ст.218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
У зв'язку з цим колегія суддів не вбачає підстав для застосування до відповідача штрафних санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату цих санкцій.
Суд першої інстанції під час розгляду даної справи об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами по справі норми права, які регулюють саме ці правовідносини і ухвалив законне та обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції від 14.10.08 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга відповідача - залишенню без задоволення, оскільки доводи апеляційної скарги спростовуються дослідженими у справі доказами і не можуть бути підставою для скасування постанови суду.
Керуючись ст.ст.198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів залишити без задоволення.
Постанову господарського суду Запорізької області від 14 жовтня 2008 року у справі № 4/361/08-АП - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця.
Ухвалу складено у повному обсязі 13.04.09
Головуючий:
І. Ю. Добродняк
Судді:
Н. П. Баранник
М. В. Мірошниченко