Справа № 22-ц-232/2009 Головуючий в суді першої інстанції: Шершак М.І.
Категорія: 51 Суддя-доповідач: Дубровна В.В.
11 березня 2009 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:
головуючої - Дубровної В.В.,
суддів - Сибільової Л.О., Лузан Л.В.,
з участю секретаря судового засідання - Назарової О.М.
та осіб, які беруть участь в справі - ОСОБА_1, його представника ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Зарічного районного суду м.Сум від 20 листопада 2008 року
у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області про стягнення моральної шкоди,
Рішенням Зарічного районного суду м.Сум від 20 листопада 2008 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до УМВС України в Сумській області про стягнення моральної шкоди відмовлено за необґрунтованістю.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати вказане рішення суду та постановити нове рішення про задоволення позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що місцевий суд не застосував до спірних правовідносин ст.56 Конституції України в частині відшкодування моральної шкоди, завданої йому незаконним звільненням з органів внутрішніх справ, та п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» від 01 листопада 1996 року № 9.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_1 та його представника, перевіривши рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції - залишенню без змін, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 наказом начальника Кролевецького районного відділу УМВС України в Сумській області від 12 вересня 1984 року за №5 л/с був прийнятий на роботу в органи МВС України в Сумській області. Наказом начальника УМВС України в Сумській області від 24 жовтня 2001 року за № 94 л/с він був звільнений з займаної посади за порушення дисципліни на підставі ст.64 п.є) „Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ".
Рішенням Кролевецького районним судом Сумської області від 28 квітня 2007 року, залишеним без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2007 року ОСОБА_1 поновлено на роботі.
ОСОБА_1, звертаючись до суду з позовом про стягнення на підставі ст. 237-1 КЗпП України моральної шкоди, її заподіяння пов'язував із незаконним звільненням зі служби.
Відмовляючи в задоволенні позову, місцевий суд виходив з того, що трудові відносини позивача регулюються не трудовим законодавством, на яке він посилався, звертаючись до суду, а спеціальним законодавством, а саме: Законом України «Про міліцію», Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України. Відшкодування моральної шкоди, завданої порушенням трудових прав, цими актами не передбачено.
Такий висновок суду відповідає зібраним в справі доказам та матеріалам справи, ґрунтується на законі.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач проходив службу в органах внутрішніх справ. Проходження служби, прийняття на службу та її припинення регулюється спеціальним законодавством: Законом України « Про міліцію», Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, яке не передбачає відшкодування моральної шкоди у випадку незаконного звільнення, а тому, відсутні підстави для задоволення позовних вимог про стягнення моральної шкоди.
Не заслуговує на увагу посилання апелянта на те, що суд при вирішенні справи не застосував положення ст. 56 Конституції України, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 56 Конституції кожний має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Зі змісту зазначеної норми не вбачається, що вона розповсюджується на правовідносини з приводу проходження служби та незаконності звільнення позивача зі служби. В даному випадку У МВС України само відповідає за порушення своїх обов'язків, держава відповідальності за нього не несе. Тому не можна вважати, що у випадку незаконного звільнення на У МВС України в Сумській області може покладатись обов'язок по відшкодуванню позивачеві моральної шкоди на підставі ст. 56 Конституції України.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Не може скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
З урахуванням викладеного, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, для зміни чи скасування судового рішення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.303 ч.1, 307 ч.1 п.1, 313, 314 ч.1 п.1 та 315 ЦПК України , колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Зарічного районного
суду м.Суми від 20 листопада 2008 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього часу протягом двох місяців може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України.
Головуюча: підпис
Судді: підписи