Справа № 22-ц-53/2009 Головуючий у суді першої інстанції: Костенко В.Г.
Категорія: 20 Суддя - доповідач: Дубровна В.В.
11 березня 2009 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:
головуючого - Маслова В.О.,
суддів - Дубровної В.В., Сибільової Л.О.,
з участю секретаря судового засідання - Назарової О.М.
та осіб, які беруть участь у справі - ОСОБА_1, її представника ОСОБА_2, ОСОБА_3, його представника - адвоката ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідачки ОСОБА_1 - ОСОБА_2
на рішення Зарічного районного суду м.Суми від 11 листопада 2008 року
у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, третя особа: приватний нотаріус Сумського міського нотаріального округу ОСОБА_8, про визнання договору удаваним, переведення прав покупця, усунення перешкод у користуванні власністю шляхом вселення позивача та виселення відповідачки,
У липні 2007 року ОСОБА_3 звернувся до суду з вказаним позовом, який мотивував тим, що йому і колишній дружині ОСОБА_5 та дочкам ОСОБА_6 і ОСОБА_7 на праві спільної власності належала двокімнатна квартира АДРЕСА_1, по 1/4 частині кожному. 28 грудня 2006 року ОСОБА_5, діючи від свого імені та від імені дітей, уклала договір дарування 3/4 частин вказаної квартири з ОСОБА_1, хоча фактично був укладений договір купівлі-продажу. Спільне проживання з ОСОБА_1 та користування спірною квартирою не є можливим, оскільки остання чинить перешкоди йому у доступі до квартири.
Просив визнати договір дарування удаваним, перевести на нього права покупця, вселити його у спірну квартиру, виселити ОСОБА_1, стягнути з відповідачки понесені судові витрати по справі.
Рішенням Зарічного районного суду м.Суми від 11 листопада 2008 року позов ОСОБА_3 задоволено частково.
Визнано удаваним договір дарування ¾ частки квартири АДРЕСА_1, укладений 28 грудня 2006 року між ОСОБА_5, діючої від себе особисто та від імені ОСОБА_6 і ОСОБА_7, та ОСОБА_1, посвідчений приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу ОСОБА_8, зареєстрований у реєстрі за №3961, та таким, що приховує договір купівлі-продажу ¾ частин квартири АДРЕСА_1.
Переведено на ОСОБА_3 права покупця за договором купівлі продажу ¾ частин квартири АДРЕСА_1.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 28000 грн. коштів сплачених за придбання ¾ частин квартири АДРЕСА_1. Кошти в сумі 28000 грн., внесені ОСОБА_3 на депозитний рахунок ТУ ДСА в Сумській області, видати ОСОБА_1 в рахунок стягнення коштів.
Виселено ОСОБА_1 з квартири АДРЕСА_1.
Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 293 грн. 03 коп. відшкодування судових витрат.
Стягнуто в дольовому порядку з ОСОБА_5, ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 318 грн. 50 коп., тобто по 159 грн. 25 коп. з кожного.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 08 грн. 50 коп. судового збору.
У задоволенні вимоги про вселення ОСОБА_3 до спірної квартири відмовлено за їх необґрунтованістю.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1, посилаючись на неповноту з'ясування фактичних обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків фактичним обставинам справи та недоведеність обставин, що мають значення для справи, просить скасувати вказане рішення суду та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд не застосував позовну давність в один рік щодо вимоги про переведення прав та обов'язків покупця, чим порушив вимоги ст.258, ч.1 ст.265, 267 ЦК України, позивачем по справі не доведено факту передачі коштів від ОСОБА_1 до ОСОБА_5 в рахунок оплати за договором вартості ¾ частин спірної квартири, тобто відсутні будь-які докази фактичного укладення договору купівлі-продажу між цими особами; неповно досліджено дійсні обставини щодо укладення договору дарування та не отримано пояснення від відповідачів і не направлено по місцю проживання відповідачів ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_6 жодного судового доручення для з'ясування їх позиції по справі, в порушення ст.76 ЦПК України, Інструкції про порядок виконання міжнародних договорів міжнародних договорів з питань надання правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень, затверджену наказом Міністерства юстиції України, Державної судової адміністрації від 27.06.2008 року № 1092/5/54 справа розглянута без належного повідомлення ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_6, по справі не був залучений в якості сторони орган опіки та піклування для захисту житлових прав двох неповнолітніх дітей відповідачки ОСОБА_1 1995 та 1997 року народження, які прописані у спірній квартирі.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню , а рішення суду першої інстанції - зміні , виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено що колишньому подружжю ОСОБА_3і ОСОБА_5, їх дітям ОСОБА_6 і ОСОБА_7 на праві спільної власності належала двокімнатна квартира АДРЕСА_1, по 1/4 частині кожному.
ОСОБА_5, ОСОБА_6 і ОСОБА_7 тривалий час проживають на території США, наміру повернення на Україну не мають.
Восени 2006 року ОСОБА_5 з метою продажу спірної квартири приїхала до м.Суми.
20 жовтня 2006 року ОСОБА_3 звернувся до квартирної агенції та уклав договір на надання інформаційних послуг з приводу продажу спірної квартири. 30 жовтня 2006 року ОСОБА_5 уклала аналогічний договір на продаж спірної квартири та придбання однокімнатної квартири.
28 грудня 2006 року між ОСОБА_5, діючої у своїх інтересах та за довіреністю представляючи інтереси дітей ОСОБА_6 і ОСОБА_7, з одного боку, та ОСОБА_1, з другого боку, був укладений договір дарування. За договором дарування, посвідченим приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу ОСОБА_8, ОСОБА_5 подарувала 3/4 частин вказаної квартири вартістю 28 000 грн. ОСОБА_1
Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції застосував норми ст.ст. 235, 362, 386, 387 ЦК України та вважав, що позивач в межах строку позовної давності звернувся до суду за захистом порушених прав, як співвласник майна має переважне право на купівлю ¾ частин спірної квартири.
Визнаючи договір дарування удаваним, місцевий суд виходив з того, що ОСОБА_5 здійснила ряд дій з продажу спірної квартири, вона мала реального покупця на квартиру, отримала частину коштів, проте, несподівано провела відчуження шляхом дарування частини двокімнатної квартиру особі, з якою не має ніяких особистих стосунків, тобто договір дарування вчинений з метою приховати договір купівлі-продажу вказаного майна.
Крім іншого, підтвердженням укладення договору купівлі-продажу є письмова заява відповідачів - ОСОБА_5 та двох доньок- ОСОБА_6 та ОСОБА_7, які мешкають в Сполучених Штатах Америки, направлена на адресу Апеляційного суду та долучена до матеріалів справи.
З цієї заяви вбачається, що мав місце не договір дарування, а договір купівлі-продажу ¾ частин квартири за суму, еквівалентну 6000 доларам США.
З огляду на матеріали справи та фактичні обставини справи, виходячи із засад законності та справедливості, колегія суддів вважає вірним висновок суду про укладення між сторонами удаваного договору дарування, з метою приховання договору купівлі- продажу, про переведення прав покупця на позивача.
Поряд з цим, колегія суддів не може погодитись із сумою коштів 28000 грн., що стягнуті з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1, які внесені позивачем на депозитний рахунок як вартість ¾ квартири.
При цьому колегія суддів виходить з того, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що 3/4 частин квартири були продані за 28000 грн., а ця сума згадується в договорі дарування як договірна вартість відчужуваної частки. Водночас є дані про продаж ¾ частини квартири за суму, еквівалентну 6000 доларам США.
З урахуванням вартості відчужуваної частини квартири, еквівалентній 6000 доларам США, офіційного курсу гривні до долару США станом на час розгляду справи, який становить 770 грн. за 100 доларів США, приймаючи до уваги вимоги ст. 533 ЦК України, колегія суддів вважає за необхідне змінити судове рішення, стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 вартість відчуженої ¾ частини квартири, яка становить 46200 грн, а не 28000 грн, як зазначено в рішенні суду першої інстанції.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують судового рішення.
Крім того, колегія суддів вважає за необхідне змінити судове рішення в частині стягнення в дольовому порядку з ОСОБА_5 та ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судових витрат. При звернені до суду підлягали сплаті ОСОБА_3 судові витрати за вимоги майнового характеру у сумі 492 грн. При подачі позову ОСОБА_3 сплатив судові витрати в сумі 229 грн., які підлягають стягненню з ОСОБА_5 та ОСОБА_1 в дольовому порядку, по грн.114 грн. 50 коп, а не по159 грн. 25 коп., як зазначено в судовому рішенні. Недоплачені позивачем при зверненні до суду судові витрати в розмірі 263 грн. відповідно до ст.88 ЦПК України підлягають стягненню з ОСОБА_5 та ОСОБА_9 в дохід держави, по 131 грн. 50 коп. з кожної.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 307, 309 п.3, 313, 314, 316 ЦПК України колегія суддів,
Апеляційну скаргу представника відповідачки ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задовольнити частково.
Змінити рішення Зарічного районного суду м.Суми від 11 листопада 2008 року в частині стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 коштів, сплачених за придбання ¾ частини квартири АДРЕСА_1.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 46200 грн., а не 28000 грн., як зазначено в судовому рішенні.
Змінити рішення в частині стягнення в дольовому порядку з ОСОБА_5 і ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судових витрат.
Стягнути з ОСОБА_5 і ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 229 грн. судових витрат, по 114 грн. 50 коп., а не 318 грн. 50 коп., з кожної по 159 грн. 25 коп, як зазначено в судовому рішенні.
Стягнути з ОСОБА_5 і ОСОБА_1 в дохід держави 263 грн., по 131 грн. 50 коп. з кожної.
В іншій частині рішення Зарічного районного суду м.Суми від 11 листопада 2008 року залишити без зміни.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий: підпис
Судді: підписи