Справа №22-552 Головуючий у І інст. Якимчук О.М.
Категорія 27 Доповідач - Собіна І.М.
3 квітня 2009 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Рівненської області в складі:
Головуючого - судді Собіни І.М.
Суддів Пашкевича О.О., Мельника Ю.М.
при секретарі судових засідань Демчук О.С.
з участю сторін та адвокатів,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівному цивільну справу за апеляційною ОСОБА_1 і ОСОБА_2на рішення Корецького районного суду від 31 грудня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 і ОСОБА_2про повернення позичених грошових коштів,
Рішенням Корецького районного суду від 31 грудня 2008 року стягнуто на користьОСОБА_3. з ОСОБА_1. 2605 грн. та з ОСОБА_2 3000 грн..
У поданій на це рішення апеляційній скарзі ОСОБА_1. і ОСОБА_2 вказують на порушення судом при його ухваленні норм матеріального та процесуального права.
Так, при задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що між позивачкою і відповідачами дійсно було укладено договори позики грошей і позивачкаОСОБА_3. у жовтні 2005 року позичила відповідачуОСОБА_1 350 дол. США, а відповідачу ОСОБА_2 - 3000 грн. При цьому суд покликався тільки на показання свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5 ОСОБА_6 і ОСОБА_7., які не були очевидцями позики грошей і їм не відомо про обставини їх позики.
Крім того, письмових договорів або розписок про позику грошей, як того вимагає ч. 1 ст. 1047 ЦК України, в якій сказано, що договір позики укладається в письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян, позивачкаОСОБА_3. суду не надала.
Посилаючись на наведене, просили оскаржуване рішення скасувати і ухвалити у справі нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Колегія суддів, заслухавши доводи та заперечення сторін і перевіривши матеріали справи прийшла до висновку про задоволення апеляційної скарги з таких підстав.
Судом встановлено, що між позивачкоюОСОБА_3. та відповідачем ОСОБА_27 жовтня 2005 року було укладено шлюб, який рішенням Корецького районного суду від 7 травня 2007 року розірвано.
Висновок суду першої інстанції про те, що під час одруження між позивачкоюОСОБА_3. та відповідачем ОСОБА_2 було укладено договір, що подарунки та гроші, які дарувалися на весіллі в позивачки, будуть належати їй, а ті, що у відповідача - йому, не відповідає дійсності.
Так, відповідно до ч. 3 ст. 10 Цивільного процесуального кодексу України: кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
ПозивачкаОСОБА_3. не надала суду належних доказів про укладення вказаного договору, на що суд першої інстанції належної уваги не звернув.
В матеріалах справи відсутні письмові договори позики грошей, укладені між позивачкоюОСОБА_3. та відповідачем ОСОБА_1. на суму 350 дол. США та між позивачкоюОСОБА_3. та відповідачем ОСОБА_8. на суму 3000 грн., на які покликалася позивачкаОСОБА_3. як на підставу своїх позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 1047 Цивільного кодексу України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Згідно з Указом Президента України від 25.08.1996 р. № 762/96 “Про грошову реформу в Україні” неоподатковуваний мінімум доходів громадян становить 17 грн., тобто договір позики на суму, яка перевищує 170 грн. повинен укладатися в письмовій формі.
Суд першої інстанції при ухваленні рішення про задоволення позовних вимогОСОБА_3. взяв за основу показання свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5ОСОБА_6 і ОСОБА_7., чим порушив ч. 2 ст. 1047 Цивільного кодексу України, згідно з якою на підтвердження договору позики та його умов може бути представлена розписка або інший документ, який посвідчує передання позичальникові позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Підтвердження укладення такого договору показами свідків законом не передбачено.
Оскільки, суд першої інстанції при вирішенні справи порушив норми матеріального і процесуального права, то відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 309 Цивільного процесуального кодексу України ухвалене ним рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 і ОСОБА_2задовольнити.
Рішення Корецького районного суду від 31 грудня 2008 року скасувати.
ОСОБА_4 в задоволенні позову до ОСОБА_1 та ОСОБА_2про повернення позичених грошових коштів відмовити за їх безпідставністю.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців, починаючи з дня набрання ним законної сили.
Головуючий І.М.Собіна
Судді О.О.Пашкевич
Ю.М.Мельник