Справа №11-112 2009р. Головуюча у 1 й ін-т.: Кучина Н.Г.
Категорія: ст.118, ст.124КК України Доповідач: Квятковський А.С.
24 березня 2009 року Колегія суддів судової палати в кримінальних справах Апеляційного суду Рівненської області в складі:
Головуючого: Полюховича О.І.
Суддів: Гладкого С.В., Квятковського А.С.,
З участю прокурора: Клімашевич Н.О.
Захисника-адвоката: ОСОБА_1
Потерпілих: ОСОБА_3 ОСОБА_2
Засудженого: ОСОБА_4
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі апеляційного суду в м. Рівне кримінальну справу за апеляціями: прокурора, який приймав участь у справі, потерпілих ОСОБА_3 ОСОБА_2., захисника-адвоката ОСОБА_1 на вирок Рівненського міського суду від 22грудня 2008 року
Цим вирокомОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1у народження, уродженець і жительАДРЕСА_1, українець, гр.України, з незакінченою вищою освітою, не одружений, студент 5-го курсу НУВГП, раніше не судимий,-
засуджений за ст.118 КК України на два роки позбавлення волі
за ст.124 КК України на два роки обмеження волі
На підставі ч.1ст.70КК України за сукупністю злочинів остаточне покарання призначено два роки позбавлення волі.
Судом вирішено питання з речовими доказами по справі.
Постановлено стягнути з ОСОБА_4. на користь ОСОБА_2. 7203 грн.78 коп. у відшкодування майнової та 200тис.грн. у відшкодування моральної шкоди;
на користь ОСОБА_3. - 2278грн.09 коп. майнової та 20тис.грн. моральної шкоди;
на користь Рівненської міської лікарні ( р\р 35428004001066 в УДК в Рівненській області, МФО 833017, ЗКПО 02000085) 750грн.24коп. витрат, понесених закладом охорони здоров'я на лікування потерпілого ОСОБА_3
Як визнав суд, 16 січня 2008 року, близько 00год. 30хв., на проїжджій частині дороги вул. Черняка, навпроти меблевого салону "Анастасія", в м. Рівне, між ОСОБА_4та потерпілими ОСОБА_3. і ОСОБА_2. виникла словесна суперечка, в ході якої останні висловлювалися брутальною лайкою на його адресу.
Після цього, ОСОБА_3. та ОСОБА_2, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, і маючи умисел на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_4. почали наносити йому удари руками і ногами в ділянку голови та по тулубу.
Тоді ОСОБА_4сприймаючи суспільно-небезпечне посягання зі сторони потерпілих, як реальну загрозу заподіяння йому шкоди, перевищуючи межі необхідної оборони, маючи можливість ефективно відбити посягання потерпілих іншими засобами, достатніми для негайного його припинення, не спричиняючи потерпілим настільки тяжкі тілесні ушкодження, діючи умисно, з використанням плоского двосторонньо загостреного колюче-ріжучого знаряддя, завдав ним ОСОБА_3чотири удари в область живота, ніг та руки, спричинивши йому тяжкі тілесні ушкодження, як небезпечні для життя в момент заподіяння, а ОСОБА_2 завдав не менше семи ударів руками по обличчю та тулубу.
У продовження інциденту, з використанням плоского двостороннє загостреного колюче-ріжучого знаряддя, ОСОБА_4 завдав ним три удари ОСОБА_2 область грудної клітки, живота та руки.
Від спричинених тілесних ушкоджень, які супроводжувались колюче ріжучим пораненням серця, ОСОБА_2 помер на місці події.
В апеляції прокурор, який брав участь у справі, не оспорюючи вирок в частині доведеності фактичних обставин справи та кваліфікації дій засудженого доводить про неправильність застосування кримінального закону при вирішенні цивільного позову.
Вказує, що відповідно вимог ст.1260 ЦК України витрати закладу охорони здоров'я на лікування потерпілого у випадку завдання йому шкоди при перевищенні меж необхідної оборони, або в стані сильного душевного хвилювання, що виникає раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого не відшкодовуються.
За цих обставин просить вирок суду в частині вирішення цивільного позову скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства.
Захисник засудженого адвокат ОСОБА_1., в апеляції вважає вирок суду першої інстанції незаконним через невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. При цьому вказує, що виходячи з обставин справи, які встановлені судом, в діях ОСОБА_4 має місце необхідна оборона, передбачена в ст.36 КК України та постанові Пленуму Верховного Суду із зазначених питань.
Крім того зазначив, що ОСОБА_4 не перебував у розшуку, а з'явився до правоохоронних органів з явкою з каяттям, вину у вчиненому повністю визнав і дав послідовні показання, Не дивлячись на це, суд не визнав ці обставини, як такі, що пом'якшують покарання і безпідставно зазначив, що обтяжуючими обставинами є тяжкі наслідки. Вказує, що суд невірно вирішив цивільний позов у повному обсязі.
За наведених підстав просить вирок суду скасувати, а справу провадженням закрити на підставі п.2 ст.6 КПК України.
Потерпілі ОСОБА_2. та ОСОБА_3. в поданій апеляції вважають вирок суду незаконним із-за невідповідності висновків, які викладені у вироку, фактичним обставинам справи. Посилаючись на показання ОСОБА_4 в ході досудового і судового слідства в частині того, хто першим наніс йому удар (ОСОБА_3 чи ОСОБА_2, вважають ці показання необ'єктивними і такими, що мають на меті уникнути відповідальності. Вказують, що показання свідка ОСОБА_6суд мав би оцінити критично, оскільки в них містяться неточності, вона їх змінювала і перебуває з ОСОБА_4у дружніх стосунках. Показання свідка ОСОБА_5 та ОСОБА_7 вважають необ'єктивними, оскільки вони суперечать іншим матеріалам справи і зокрема показанням свідка ОСОБА_8 Доводять, що висновки судово-медичних експертиз підтверджують, що ОСОБА_2 під час нанесення ударів захищався, а ОСОБА_4наніс потерпілим значну кількість ударів.
Вказують, що суд всупереч вимогам ст.65,76 КПК України дав невірну оцінку зібраним в справі доказам, зокрема і висновкам експертиз, як щодо наявності тілесних ушкоджень у потерпілих, так і їх відсутності у самого ОСОБА_4,- при цьому у вироку суд не навів мотивів, з яких він відкидає висновок СМЕ №177 від 31 січня 2008року. Суд не взяв до уваги тих обставин, що на місці події була виявлена кров лише потерпілих. Слідів крові від ОСОБА_4 не було виявлено, що випливає із висновків судово-імунологічних експертиз. За цих обставин вважають, що судом не взято до уваги таких доказів, які б істотно впливали на встановлення об'єктивної істини по справі. Зокрема, це стосується і того, що ОСОБА_4був фізично добре розвинутий, постійно займався спортом.
На їх думку, лише за наявності стану необхідної оборони можна зробити висновок про перевищення меж необхідної оборони.
Вважають, що на момент конфлікту ОСОБА_4мав реальну можливість сісти в таксі і поїхати, уникнувши бійки. Сукупність фактичних обставин, на їх погляд, свідчить про відсутність нападу з боку потерпілих на ОСОБА_4. Тому, за цих обставин вважають кваліфікацію дій засудженого за ст.124, 118КК невірною. Доводять, що спрямованість умислу ОСОБА_4 свідчить про вчинення ним умисного вбивства та умисного тяжкого тілесного ушкодження.
Виходячи з наведеного просять вирок суду скасувати, постановити новий вирок, яким визнати ОСОБА_4 винним за ч.1 ст.115, ч.1 ст.121 КК України і призначити йому покарання в межах санкцій вказаних статей КК.
Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого, який підтримав апеляцію захисника і просить пом'якшити покарання, захисника-адвоката ОСОБА_1 про скасування вироку і постановлення виправдувального вироку, потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_2. про скасування вироку і постановлення нового вироку, думку прокурора про залишення вироку без зміни, а в частині вирішення цивільного позову виключення рішення про стягнення коштів на користь міської лікарні, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора підлягає задоволенню частково, а апеляції захисника-адвоката та потерпілих задоволенню не підлягають з таких підстав.
Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованих йому злочинів за обставин, викладених у вироку відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується сукупністю зібраних та перевірених у судовому засіданні доказами і є обґрунтованим.
Дії засудженого за ст.118, ст.124 КК України суд першої інстанції кваліфікував вірно.
Доводи захисника-адвоката про відсутність в діях засудженого складу злочину, а потерпілих в апеляції про те, що дії засудженого правильно необхідно кваліфікувати за ст.115 ч.1, 121 ч.1 КК України не грунтуються на матеріалах справи.
Частиною 3 ст.27 Конституції України передбачено, що кожна людина має право захищати своє життя і здоров'я, життя і здоров'я інших людей від протиправних посягань
Згідно зі статтею 36 КК України перевищенням меж необхідної оборони визнається умисне заподіяння тому, хто посягає, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці захисту, а необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідно і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання.
Матеріали даної кримінальної справи містять достатньо належних і допустимих доказів, аналіз яких свідчить, що характер дій ОСОБА_2. та ОСОБА_3 був таким, що ОСОБА_4 усвідомив їх, як реальну загрозу для свого життя та безпеки своєї дівчини ОСОБА_6, а тому діяв саме з метою захисту від протиправних дій потерпілих і обсяг його дій був необхідним в обстановці, що склалася.
Зокрема, цей висновок грунтується на показаннях самого засудженого, який, як на досудовому слідстві так і в судовому засіданні послідовно стверджував, що в ніч з 15 на 16 січня 2008 року він із своєю дівчиною ОСОБА_6, підійшов до стоянки таксі навпроти меблевого салону "Анастасія" в м. Рівне. На підвищеному тротуарі біля них зупинилися двоє чоловіків, (ОСОБА_2 і ОСОБА_3) які були в нетверезому стані, і сказали, що їм сподобалася дівчина і вона піде з ними. Незнайомі вели себе зухвало, образливо, висловлювались нецензурно, на що він відповів щоб вони йшли своєю дорогою. Тоді один з них, який був у світлому одязі (ОСОБА_2, вдарив його ногою в обличчя, від якого він впав і втратив свідомість. Коли опритомнів, став закривати голову, але удари наносились в різні частини тіла. При цьому чув погрози, що його "вб"ють". Побачивши на землі предмет, схожий на ніж, - підняв його і почав хаотично відмахуватися, обороняючись від нападу. Потім піднявся на ноги, але незнайомі тримали його за рукави куртки, з якої він вислизнув. Після цього невідомий у світлому одязі (ОСОБА_2 впав на землю і бійка припинилася. Він взяв свою куртку, якою обгорнув предмет, схожий на ніж, сів із ОСОБА_6в таксі і поїхав з місця події. Наступного дня викинув куртку, в яку був загорнутий предмет, схожий на ніж в контейнер для сміття. Після події, злякавшись, поїхав у м.Киів, а потім добровільно з'явився в міліцію і написав явку з повинною.
Вважає, що загроза його життю, і здоров'ю та його дівчині ОСОБА_6 була реальна.
Ці показання засудженого повністю узгоджуються з іншими фактичними даними по справі.
Так, потерпілий ОСОБА_3. показав, що 15.01.08р. протягом дня він із своїм знайомим ОСОБА_2. вживали спиртні напої, а ввечері перебували в кафе "Адоней", звідки йшли додому на вул.Коновальця. По дорозі виник конфлікт із-за якоїсь дівчини. Не заперечив того факту, що міг себе поводити агресивно та зухвало по відношенню до ОСОБА_4 під час конфлікту. Подальших подій не пам'ятає.
Під час апеляційного розгляду справи ОСОБА_3. також підтвердив ці показання.
Свідок ОСОБА_6 під час досудового слідства і в суді дала об'єктивні показання про те, що приблизно після 12год., в ніч з 15 на 16 січня 2008 року на вул.Черняка в м.Рівне, потерпілі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, розпочали словесний конфлікт з ОСОБА_4., вели себе агресивно, затіяли з ним бійку. Спочатку ОСОБА_2 з висоти парапету наніс йому удар ногою в область голови, а потім обоє (ОСОБА_2 і ОСОБА_3) наносили удари ОСОБА_4в різні частини тіла. У відповідь він став відбиватись. По закінченню бійки, яка тривала недовго, вона з ОСОБА_4 на таксі поїхали додому. На обличчі і руках у нього бачила тілесні ушкодження.
Ці показання суд обгрунтовано визнав достовірними, оскільки вони узгоджуються з іншими фактичними даними по справі.
При проведенні з дотриманням процесуальних вимог відтворення обстановки і обставин події, очних ставок з потерпілим ОСОБА_3 ОСОБА_5. свідок ОСОБА_6 підтвердила факт конфлікту, спровокованого саме потерпілимиОСОБА_2 та ОСОБА_3 та нападу і побиття ними ОСОБА_4( т.1 а.с.245-246, 225-227, 216-219). Аналогічні показання свідок дала при проведенні очної ставки з ОСОБА_4( т.1 а.с.220-224).
Доводи потерпілих в апеляції про те, що в показаннях свідка ОСОБА_6є неточності і вона перебуває у дружніх стосунках із засудженим колегія суддів вважає безпідставними. Відповідно ст.65 КПК показання ОСОБА_6як свідка є доказом по справі, якому суд першої інстанції дав відповідну оцінку в сукупності з іншими об'єктивними даними по справі.
Із показань свідка ОСОБА_5., таксиста радіо-таксі "068" вбачається, що в ніч з 15 на 16.01.08р. біля меблевого салону "Анастасія" по вул. Черняка в м. Рівне ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння почали сперечатись із ОСОБА_4Після цього ОСОБА_2, вдарив лівою ногою ОСОБА_4 в обличчя. Від удару хлопець впав на асфальт в бік автомобіля. Водій другого автомобіля таксі від'їхав, щоб не пошкодили автомобіль. Під час бійки, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 наносили хлопцю удари ногами по голові і по тулубу. Коли він піднявся і відбіг на середину проїзної частини дороги, його наздогнали, збили з ніг і почали наносити удари ногами по голові і по тулубу. Він вийшов з автомобіля, запитав, "Що ж ви вдвох на одного". ОСОБА_4 намагався захищатися руками, і він встав на коліно. Пуховик хлопця вже лежав на асфальті. В цей час почув звук, схожий на хлопок і побачив, як невідомий впав на асфальт і хтось відтягнув його вбік вулиці.
Тоді ОСОБА_4 з дівчиною сіли до нього в автомобіль. Він побачив, що обличчя в хлопця в саднах і воно підпухше від ударів, були розмазані сліди крові. Обидві руки були в крові. Коли хлопець сів в автомобіль, у нього в руках нічого не було, дівчина сіла на переднє сидіння, взяла згорнуту куртку.
В ході відтворення, яке супроводжувалось відеозаписом, протокол та відеозапис було досліджено в судовому засіданні, свідок ОСОБА_5 показав місце, де відбувся конфлікт та бійка між двома невідомими та ОСОБА_4 і, дав показання з приводу обставин події. Він ствердив, що першими протиправні дії розпочали потерпілі і ОСОБА_4 змушений був захищатись. Також пояснив, що удар ногою ОСОБА_4 наніс чоловік, який стояв на парапеті і був одягнутий у дублянку ( ОСОБА_2. Підтвердив, що невідомі били ОСОБА_4 з обох боків, наносячи удари по голові і тулубу ( т.1 а.с.250-252)
Свої показання ОСОБА_5підтвердив при проведенні очної ставки з ОСОБА_4( т.1 а.с.230-233)
Показання свідка ОСОБА_5. співпадають з даними протоколу огляду його автомобіля "Мерседес Бенц" НОМЕР_1 із салону якого було вилучено мікро волокна та відбитки пальців рук, накидку з нашаруванням речовини бурого кольору (т.1а.с.96, 99-100, т.2 а.с.69,170, 228).
Аналогічні показання в ході досудового слідства і в суді по справі, дав свідок ОСОБА_7, який зазначив, що конфлікт і бійку з ОСОБА_4який був з дівчиною, - розпочали потерпілі ОСОБА_2 та ОСОБА_3.
Свідок ОСОБА_9. ствердив факт бійки в ніч з 15 на 16 січня 2008 року біля меблевого салону "Анастасія".
Допитані в суді свідки ОСОБА_10, ОСОБА_11 показали, що бачили у ОСОБА_4 після події тілесні ушкодження у вигляді синців та осаднень. Характеризують його як спокійну людину.
Згідно протоколу огляду місця події від 16 січня 2008 року вбачається, що на вул.Черняка в м.Рівне, навпроти меблевого салону "Анастасія", біля парапету виявлено труп чоловічої статі з колото-різаними ранами та саднами на обличчі. На проїзній частині вулиці виявлено сліди речовини бурого кольору, схожої на кров (т. 1 а.с. 23-47, т.2, а.с.219).
На вилученому у потерпілого ОСОБА_3 одязі було виявлено пошкодження і плями бурого кольору. (том 1 а.с. 60-65 т.2 а.с.219).
При огляді трупаОСОБА_2. виявлені пошкодження лівої брови, правої скроневої ділянки, колото-різану рану правої частини під ребром та колото-різану рану лівої частини грудної клітки в область серця. Вилучено його одяг з пошкодженнями та плямами бурого кольору, які долучені як речові докази (т.1 а.с. 66-83,т.2 а.с.219).
Згідно висновку судово-медичної експертизи № 56 трупаОСОБА_2. у нього виявлено одна колото-різана рана грудної клітини, колото-різане поранення передньої стінки правого передсердя, пошкодження серцевої сорочки, колото-різане поранення живота, рвано-забійні рани обох вискових ділянок, садна на обличчі, крововиливи під шкіру на внутрішній поверхні обох передпліч, різана рана правої кисті внутрішньої її поверхні з частковим переходом на долоню. Колюче-ріжучі ушкодження є прижиттєвими, виникли внаслідок двох травматичних дій колюче-ріжучим знаряддям, що має гостре лезо або леза, по критерію небезпеки для здоров'я пошкодження в ділянці грудей відноситься до тяжких тілесних ушкоджень в момент їх заподіяння, колюче-ріжуче пошкодження живота та різана рана правої кисті являються легким з короткочасним розладом здоров'я стосовно живих осіб. Потерпілому нанесено три ушкодження колюче-ріжучим предметом та не менше як сім травматичним твердим тупим предметом.
СмертьОСОБА_2 настала від гемотампонади серця внаслідок колюче ріжучого поранення передньо-грудної стінки з пораненням серця. ( т.2 а.с.4-6)
Висновком експерта № 27-мк від 4 квітня 2008 року підтверджено, що на шкіряних клаптях з трупаОСОБА_2. виявлені по одній колото-різаній рані. На шкірі дублянки виявлені три колото-різаних пошкодження. Дані колото-різані пошкодження виникли внаслідок не менше трьох травматичних дій плоским двостороннє загостреним колюче-ріжучим травмуючим знаряддям. Розташування колото-різаних ран на тілі співпадає з розташуванням колото-різаних пошкоджень на предметах одягу (том 2 а.с. 189-191).
Відповідно до висновку № 28-мк від 4 квітня 2008року на тканині светра та майки ОСОБА_3 виявлено по одному колото-різаному пошкодженню. Дані колото-різані пошкодження виникли внаслідок трьох травматичних дій плоским двостороннє загостреним колюче-ріжучим травмуючим знаряддям. Розташування колото-різаних ран на тілі співпадає з розташуванням колото-різаних пошкоджень на предметах одягу (том 2 а.с. 195-197).
Згідно висновку експерта № 40-мк від 11 квітня 2008 року вбачається, що колото-різані пошкодження на тілі та тканині предметів одягу ОСОБА_3. таОСОБА_2., мають аналогічні характеристики і могли бути заподіяні одним і тим самим колюче-ріжучим травмуючим знаряддям (том 2 а.с. 201).
За висновком судово-медичної експертизи №229 у потерпілого ОСОБА_3 виявлені тілесні ушкодження у вигляді рани тильної поверхні правої кисті, рани на латеральній поверхні правого колінного суглобу, рани на медіальній поверхні лівого колінного суглобу, проникаючого поранення передньої черевної стінки з пошкодженням брижі тонкого кишківника, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень як небезпечні для життя в момент заподіяння ( т.2. а.с.15-16,19-20).
Експерти ОСОБА_12 та ОСОБА_13 підтвердили висновки судово-медичних експертиз. Крім того, експерт ОСОБА_13 зазначила, що у разі нанесення ОСОБА_4. під час бійки легких тілесних ушкоджень без розладу здоров'я, то за збігом строку їх нанесення вони не могли бути виявлені, оскільки події відбувались в ніч з 15 на 16січня 2008року, а огляд вона проводила 31січня 2008 року.
Такий висновок судово-медичного експерта узгоджується з показаннями ОСОБА_4, свідків ОСОБА_6 ОСОБА_5., ОСОБА_14, про те, що у ОСОБА_4 були тілесні ушкодження на руках та обличчі, які відносяться до категорії легких без короткочасного розладу здоров'я і виявляються на протязі не більше 5 днів після події.
За висновком судово-імунологічної експертизи №48 від 5.03.2008 року походження виявлених слідів крові на туфлі ОСОБА_3 від ОСОБА_4 не виключається, що свідчить про можливість нанесення йому тілесних ушкоджень. Крім того не виключається походження слідів крові на об'єкті № 1 ( чохлі з автомобіля) від ОСОБА_4 Така обставина підтверджує показання самого ОСОБА_4, свідків ОСОБА_6 ОСОБА_14, ОСОБА_5. саме у тій частині наявності у ОСОБА_4 тілесних ушкоджень.
Про механізм і знаряддя спричинення потерпілим тілесних ушкоджень свідчать висновки трасологічної експертизи № 14 від 17.01.2008 року З її змісту видно, що пошкодження тканин одягу потерпілих могли бути утворені як ножем з шириною леза від 13 до 24 мм., так і будь-яким іншим гострим предметом з шириною робочої поверхні від 13 до 24 мм (том 2 а.с. 112-121).
Таким чином, зібрані в справі докази є належними, допустимими і достатніми, зібрані відповідно вимог процесуального закону, яким суд першої інстанції дав належну юридичну оцінку, про що докладно викладено у вироку.
Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що викладені в апеляції потерпілих доводи щодо наявності тілесних ушкоджень лише у потерпілих, і їх відсутність у самого ОСОБА_4, не мотивованість судом, чому відкинуто висновок СМЕ №177 від 31 січня 2008року та не прийнято до уваги тих обставин, що на місці події була виявлена кров лише потерпілих, не грунтуються на матеріалах справи.
Висновок суду першої інстанції про те, що ОСОБА_4 скориставшись правом на захист від суспільно - небезпечного посягання з боку потерпілих, обрав при цьому спосіб та знаряддя захисту, які не відповідали небезпечності посягання та застосування яких не було необхідним, враховуючи характер і небезпечність посягання відповідає фактичним обставинам справи.
На підставі аналізу доказів, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що ОСОБА_4 наносячи удари колюче-ріжучим предметом захищав себе від наявного, протиправного і суспільно-небезпечного посягання з боку потерпілихОСОБА_2 і ОСОБА_3, його дії відповідали небезпечності посягання та обстановці злочину, тобто він діяв у межах необхідної оборони.
При цьому суд вірно зазначив, що потерпілі, будучи в стані алкогольного сп'яніння вели себе агресивно, перші розпочали словесний конфлікт, висловлювались нецензурно, безпричинно пристали до його дівчини, у нічний час, кількісно їх було двоє, першими нанесли удар ногою в обличчя і зістрибнувши з висоти парапету стали наносити удари ногами по голові і тулубу, - що свідчить про те, що ОСОБА_4 усвідомив ці дії, як реальне суспільно - небезпечне посягання, а тому здійснював свій захист.
Як видно з висновку судово психолого-психіатричної експертизи ОСОБА_4 характеризується амбіційною захисною тенденцією, потребою у відстоюванні власних установок, схильністю до опору зовнішньо-середовищним впливам, визначаються риси емоційної лабільності, сенситивність до критики ( т.2 а.с.205-207).
З урахування вищезазначеного, доводи потерпілих в апеляції про те, що на момент конфлікту ОСОБА_4мав реальну можливість сісти в таксі і поїхати, уникнувши бійки є такими, що не грунтуються на закріплених ст.36 КК та ст.27 Конституції положеннях щодо права кожної особи захищати своє життя і здоров'я, життя і здоров'я інших осіб від протиправних посягань.
Викладені в апеляції доводи прокурора про неправильність застосування кримінального закону при вирішенні цивільного позову є обгрунтованими.
Відповідно до вимог ст.1260 ЦК України витрати закладу охорони здоров'я на лікування потерпілого у випадку завдання йому шкоди при перевищенні меж необхідної оборони, або в стані сильного душевного хвилювання, що виникає раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого не відшкодовуються.
За таких обставин вирок суду в частині вирішення цивільного позову про стягнення з ОСОБА_4 на користь Рівненської міської лікарні 750грн.24коп. витрат, понесених закладом охорони здоров'я на лікування потерпілого ОСОБА_3 необхідно змінити, відмовивши у задоволенні зазначених вимог.
Підлягає виключенню з вироку і посилання суду на обставину, яка обтяжують покарання засудженого - це тяжкі наслідки, завдані злочином, оскільки така обставина є кваліфікуючою ознакою злочину, передбаченого ст.118КК як умисне вбивство при перевищенні меж необхідної оборони.
При призначенні покарання засудженому ОСОБА_4., суд першої інстанції у відповідності ст.65 КК України врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину та особу винного, і визначив його в межах санкції статтей 118, 124 КК за дані злочини, яке є справедливим.
Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які могли б бути підставою для скасування вироку не вбачається.
Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів,-
Апеляцію прокурора, який брав участь у справі задовольнити частково, а апеляції потерпілих ОСОБА_3 ОСОБА_2. та захисника-адвоката ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Вирок Рівненського міського суду від 22грудня 2008 року змінити в частині вирішення цивільного позову про стягнення з ОСОБА_4 на користь Рівненської міської лікарні витрат, понесених закладом охорони здоров'я на лікування потерпілого ОСОБА_3
В задоволенні зазначених вимог про стягнення з ОСОБА_4 на користь Рівненськоїх ЦРЛ 750грн.24коп. відмовити на підставі ст.1260ЦК України.
Виключити з вироку посилання суду на тяжкі наслідки як обставину, яка обтяжує покарання.
В решті вирок суду залишити без зміни.
Судді: Полюхович О.І.
Квятковський А.С.
Гладкий С.В.