копія
12 лютого 2009 року м. Хмельницький
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Апеляційного суду Хмельницької області
в складі: головуючої - судді Ніколової Б.Ю.,
суддів: Карпусь С.А., Заїки В.М.
при секретарі: Жищинській І.М.
з участю: позивача ОСОБА_2, його представника ОСОБА_3
В вересні 2008 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди. В обґрунтування своїх вимог вказував, що 28 листопада 2006 року сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої по вині відповідача були пошкоджені належний йому автомобіль ВАЗ 21093 державний номер НОМЕР_1 та автомобіль ОСОБА_4 ВАЗ 21070 державний номер НОМЕР_2. Постановою Славутського міськрайонного суду ОСОБА_1. було притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху. Вартість відновлювального ремонту його автомобіля становить 8965 грн., проте відповідач повернув лише 1000 грн., тому решту 7965 грн. просив стягнути з останнього. Крім того, на відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної відповідачем ОСОБА_4 пошкодженням її автомобіля, він, позивач, сплатив їй 11037 грн. 11 коп., які також просив стягнути в порядку регресу з відповідача.
Рішенням Славутського міськрайонного суду від 19 листопада 2008 року позов задоволено, постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 2240 грн. на відшкодування матеріальної шкоди, 2000 грн. на відшкодування моральної шкоди та 420 грн. судових витрат. В решті позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 вважає рішення суду незаконним, просить його скасувати. Посилається на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам. Суд не врахував, що він працював у приватного підприємця ОСОБА_2 за трудовим договором в якості водія таксі, розмір його заробітної плати не був визначений, проте заробітна плата інших водіїв таксі, які працюють в ОСОБА_2, в листопаді 2006 року становила 375 грн. Суд, не врахувавши зазначене, визначив його, ОСОБА_1, середньомісячну заробітну плату в сумі 3240 грн. і стягнув з нього кошти відповідно до ст. 132 КЗпП України. Також посилався на те, що суд не прийняв до уваги роз'яснення викладені в п.8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №4 „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди”, згідно якого за моральну шкоду, заподіяну працівником під час виконання трудових обов'язків, останній відповідальності не несе.
Головуючий у першій інстанції - Мацюк Ю.І. Справа № 22ц-235
Доповідач - Ніколова Б.Ю. Категорія № 30, 34
Апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково, рішення суду в частині стягнення з нього на користь ОСОБА_2 2000 грн. на відшкодування моральної шкоди підлягає скасуванню з ухваленням апеляційним судом в цій частині нового рішення.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Вирішуючи даний спір, суд правильно встановив дійсні обставини справи та обґрунтовано дійшов висновку, що ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з позивачем, а тому відповідно до ст. 132 КЗпП України, за заподіяну ним шкоду останньому повинен нести матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку, який становить 3240 грн., і оскільки відповідачем відшкодовано позивачу 1000 грн. в добровільному порядку, тому суд підставно стягнув з нього 2240 грн. на відшкодування матеріальної шкоди.
Разом з тим, не можна погодитись з висновком суду про те, що з відповідача на користь позивача слід стягнути кошти у розмірі 2000 грн. на відшкодування моральної шкоди. Такий висновок зроблений всупереч наведеним положенням ст.ст. 130,132 - 134 КЗпП України та роз'яснень, викладених у п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди”, згідно яких за наведену шкоду, заподіяну працівником під час виконання трудових обов'язків, відповідальність несе організація, з якою цей працівник перебуває у трудових відносинах, а останній відповідає перед нею в порядку регресу (статті 130, 132 - 134 КЗпП), якщо спеціальною нормою закону не встановлено іншого.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач, як фізична особа, є підприємцем, і під час здійснення ним підприємницької діяльності відповідач з 25.11.2006 року перебував з ним у трудових відносинах, працюючи водієм таксі.
Виконуючи трудові обов'язки та керуючи належним позивачу автомобілем, позивач скоїв ДТП, внаслідок якої були пошкоджені належні позивачу та ОСОБА_4 автомобілі.
Суд вирішив питання щодо відшкодування відповідачем матеріальної шкоди у відповідності до вимог ст. 132 КЗпП України.
В той же час суд не прийняв до уваги, що положення зазначеної норми Кодексу законів про працю України застосовуються і при вирішенні питання про відшкодування завданої при виконанні трудових обов'язків моральної шкоди.
А тому, колегія суддів вважає, що суд, вирішуючи спір в цій частині, неправильно застосував норми ЦК України - ст.ст. 1166, 1167, які не поширюються на правовідносини сторін, та помилково дійшов висновку про стягнення з відповідача 2000 грн. на відшкодування завданої моральної шкоди.
За наведених обставин, рішення суду в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням апеляційним судом нового рішення про відмову в позові про стягнення 3000 грн. на відшкодування моральної шкоди.
В решті рішення суду є законним та обґрунтованим.
Керуючись ст. ст. 218, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Славутського міськрайонного суду від 19 листопада 2008 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 2000 гривень на відшкодування моральної шкоди скасувати і в цій частині ухвалити нове рішення.
В позові ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення 3000 гривень на відшкодування моральної шкоди відмовити.
В решті рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.
Головуюча /підпис/
Судді /підписи/
Копія вірна: суддя апеляційного суду Б.Ю.Ніколова