копія
24 березня 2009 року м. Хмельницький
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Апеляційного суду Хмельницької області
в складі : головуючої - судді Ніколової Б.Ю.,
суддів : Ніколаєвої В.М., Заїки В.М.
при секретарі: Гриньовій А.М.
з участю: позивача ОСОБА_1
В липні 2008 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ЗАТ „Преттль Кабель Україна” (далі - ЗАТ) про визнання наказів про накладення дисциплінарних стягнень та про звільнення незаконними, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди. В обґрунтування своїх вимог вказував, що 8.04.2008 року відповідач прийняв його на роботу на посаду електромонтажника-схемника з випробовувальним терміном 1 місяць. На протязі першого місяця роботи він звернувся до начальника дільниці та начальника по охороні праці підприємства про недоліки в комплектуючих, які створюють небезпеку для нього та оточуючих. Факт таких недоліків був зафіксований комісією. Оскільки інших комплектуючих не було, адміністрація зобов'язала його працювати з неякісними, у зв'язку з чим він не міг виконувати операції бракованими деталями, які створювали загрозу для здоров'я, про що він 11.06.2008 року написав пояснювальну записку. Наказами №108-к та 109к від 11.06 та 12.06.2008 року до нього були застосовані дисциплінарні стягнення у вигляді доган, а 17.06.2008 року на підставі вказаних наказів його було звільнено за систематичне невиконання трудових обов'язків. Вказував, що порушень трудової дисципліни він не допускав, оскільки відмова від виконання операції по вдяганню резинової гумки була пов'язана з небезпекою для його здоров'я, у зв'язку з чим він звертався за медичною допомогою та інформував адміністрацію підприємства. Вважаючи незаконними застосування до нього дисциплінарного стягнення та звільнення, просив поновити його на роботі, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 1402 грн. 31 коп., зобов'язати відповідача відшкодувати йому заподіяну моральну шкоду в сумі 1000 грн. та витрати на правову допомогу в сумі 150 грн.
Головуючий у першій інстанції - Лисюк І.В. Справа № 22ц-593
Доповідач - Ніколова Б.Ю. Категорія № 51, 52
Рішенням Кам'янець-Подільського міськрайонного суду від 19 січня 2009 року ОСОБА_1 в позові відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 вважає рішення суду незаконним, просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його вимоги в повному обсязі. Посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність
висновків суду фактичним обставинам. Вказує, що суд не дав належної оцінки зібраним по справі доказам та поясненням свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3, не прийняв до уваги, що в порушення вимог ст. 149 КЗпП України адміністрація підприємства при застосуванні дисциплінарного стягнення не відбирала у нього письмових пояснень, а також не врахував положення ст.ст. 6, 14 Закону України „Про охорону праці” та роз'яснення, викладені в п.22 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.1992 року „Про практику розгляду судами трудових спорів”.
Апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково, рішення суду першої інстанції - скасуванню з ухваленням апеляційним судом нового рішення з наступних підстав.
Відповідно до п.1,3 ч.1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи.
Відмовляючи позивачеві в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що ЗАТ правомірно звільнило його на підставі п.3 ст. 40 КЗпП України за систематичне невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором.
Проте погодитися з такими висновками суду не можна, оскільки суд дійшов їх при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, та за їх невідповідності обставинам справи.
Відповідно до п.3 ст. 40 КЗпП України трудовий договір може бути розірвано в разі систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо раніше до нього застосовувались заходи дисциплінарного стягнення.
Тому при звільненні працівника з підстав, передбачених цією нормою закону, організація повинна навести конкретні факти допущеного ним невиконання обов'язків, зазначити, коли саме вони мали місце, які проступки вчинив працівник після застосування до нього стягнення та коли.
Як убачається з копії наказу від 17 червня 2008 року про припинення трудового договору позивача звільнено з роботи на підставі службової записки директора по виробництву ОСОБА_3 від 17.06.2008 року, за систематичне невиконання обов'язків, покладених трудовим договором.
У цьому випадку відповідач при застосуванні такого крайнього заходу, як звільнення, обмежився лише загальним посиланням на систематичне невиконання позивачем обов'язків, передбачених трудовим договором, та не врахував положення ч.3 ст. 40 КЗпП України, згідно з яким таке невиконання може бути лише без поважних причин.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п.22 постанови від 6 листопада 1992 року №9 „Про практику розгляду судами трудових спорів”, у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, необхідно з'ясувати, в чому конкретно виявилося порушення трудової дисципліни, яке стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за п.3 ст. 40 КЗпП України і чи додержано власником або уповноваженим ним органом передбачених статтями 1471, 148, 149 КЗпП України правил і порядку застосування дисциплінарних стягнень.
Вирішуючи даний спір, суд належним чином не з'ясував, у чому конкретно виявилося порушення, яке стало приводом до звільнення позивача, та чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору.
Між тим, із матеріалів справи вбачається, що до застосування дисциплінарних стягнень 10-го та 11 червня 2008 року позивач неодноразово звертався до адміністрації ЗАТ зі скаргами на неякісні комплектуючі, посилаючись на те, що це перешкоджає належному виконанню ним технологічної операції стосовно одягання резинки на деталь для проводів, та призводить до її пошкодження, створюючи небезпеку для його здоров'я.
В судовому засіданні позивач пояснив, що з цього приводу він також звертався за медичною допомогою, що підтверджується записами від 3 червня та 5 червня 2008 року у журналі амбулаторного прийому хворих, що ведеться на підприємстві фельдшером ОСОБА_4, показаннями останнього.
Згідно записів у табелях виходу на роботу, ОСОБА_1 з часу прийняття на роботу - 8.04.2008 р. по 17.06.2008 р. перебував на роботі повний робочий день, виконуючи різні технологічні операції, в тому числі і з одягання резинки, що значиться за кодом №29. Така операція проводилась ним 10 червня та 11 червня 2008 року відповідно 475 та 70 разів, а також в день звільнення - 17.06.2008 року.
За наведених обставин, що підтверджуються матеріалами справи, показаннями свідків ОСОБА_5, ОСОБА_2., колегія суддів дійшла висновку про неправомірність застосування до позивача дисциплінарних стягнень 11-го та 12 червня 2008 р. у вигляді доган та 17-го червня 2008 р. - звільнення за п.3 ст. 40 КЗпП України.
Тому рішення суду першої інстанції як таке, що постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, підлягає скасуванню з ухваленням апеляційним судом нового рішення про задоволення вимог позивача про поновлення його на роботі, визнання неправомірними оскаржуваних ним наказів про застосування дисциплінарних стягнень, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.
Встановлено, що у зв'язку зі звільненням без законних підстав час вимушеного прогулу позивача становить з 18 червня 2008 року по 24 березня 2009 року, його середньоденний заробіток за квітень і травень 2008 року, що передували звільненню, становить 37 грн. 79 коп. (822 грн. 40 коп. заробітної плати за квітень 2008 р. та 1219 грн. 42 коп. за травень 2008 р., всього 2041 грн. 82 коп.: 54 календарних дні = 37 грн. 79 коп.).
Тому за час вимушеного прогулу з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 10581 грн. 20 коп. (37 грн. 79 коп. х 280 календарних днів = 10581 грн. 20 коп.).
Відповідно до ст. 2371 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Враховуючи конкретні обставини справи колегія суддів вважає необхідним частково задоволити вимоги позивача в цій частині, визначивши розмір відшкодування відповідачем моральної шкоди в сумі 200 грн.
Керуючись ст. ст. 307, 309, 314, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Кам'янець-Подільського міськрайонного суду від 19 січня 2009 року скасувати і ухвалити нове рішення.
Позов ОСОБА_1 до закритого акціонерного товариства „Преттль- Кабель Україна” про визнання наказів про накладення дисциплінарних стягнень та про звільнення незаконними, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.
Поновити ОСОБА_1 на роботі електромонтажником-схемником в закритому акціонерному товаристві „Преттль-Кабель Україна”. Стягнути з закритого акціонерного товариства „Преттль- Кабель Україна” на користь ОСОБА_1 10581 грн. 20 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу без вирахування прибуткового податку та інших обов'язкових платежів, та 200 грн. на відшкодування моральної шкоди.
Визнати незаконними накази №108-к та 109-к від 11 та 12 червня 2008 року по закритому акціонерному товариству „Преттль-Кабель Україна” про застосування дисциплінарних стягнень до ОСОБА_1 та наказ по цьому ж підприємству від 17 червня 2008 року про припинення трудового договору з ОСОБА_1.
Стягнути з закритого акціонерного товариства „Преттль- Кабель Україна” на користь держави судовий збір в сумі 105 грн. 81 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 30 грн.
Рішення в частині поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за один місяць в сумі 1133 грн. 70 коп. підлягає негайному виконанню.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.
Головуюча /підпис/
Судді /підписи/
Копія вірна: суддя апеляційного суду Б.Ю.Ніколова