№22-ц 2014\09. Головуючий 1 інстанції -
Категорія: стягнення заборгованості Фадєєва Н.І.
по заробітній платі Доповідач -Гальянова І.Г.
08 квітня 2009 року судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:
Головуючого-судді: Міненкової Н. О.
суддів: Гальянової І.Г.
Ларенка В.І.
при секретарі: Григоренко К.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою державного підприємства „Завод імені В.О. Малишева” на рішення Комінтерніського районного суду м. Харкова від 11 лютого 2009 року по справі за позовом ОСОБА_1 до державного підприємства „Завод імені В.О. Малишева” про стягнення остаточного розрахунку, відшкодування моральної шкоди ,-
08 січня 2009 року позивач звернулась у суд з позовом , в якому просила на підставі стст116. 237-1 КЗпП України, стягнути з відповідача на її користь заборгованість за остаточним розрахунком у сумі 2805 грн.58 коп. та моральну шкоду, розмір якої визначає у 3000 грн.
Свої вимоги обґрунтовувала тим, що з 1976 року знаходилась з відповідачем у трудових правовідносинах. 01.07.2008 року, звільнилась за згодою сторін, однак в порушення вимог ст. 116 КЗпП України, остаточний розрахунок з нею не проведено.
В позові також зазначає на те, що порушенням її трудових прав з боку відповідача завдає їй моральні страждання, які виразились в залишенні її та сім”ї без засобів до існування.
Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 11.02.2009 року, позовні вимоги ОСОБА_1. задоволені частково. З ДП „Завод імені В.О.Малишева” на її користь стягнуто 2805 грн.58 коп. заборгованості за остаточним розрахунком та 1000 грн. у відшкодування моральної шкоди. В задоволення позовних вимог в іншій частині. відмовлено. З ДП „Завод імені В.О. Малишева ” на користь держави стягнуто 51 грн. судового збору та30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
В апеляційній скарзі відповідач, в особі свого представника, просить скасувати вказане рішення суду .
Доводи апеляційної скарги обґрунтовує порушенням судом першої інстанції норм матеріального права, а саме ст. 23 ЦК України та п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року „Про судову практику про відшкодування моральної(немайнової) шкоди” при задоволенні позову позивачки про відшкодування моральної шкоди.
Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які зв”явились , перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає з наступних підстав:
Судом встановлено підтверджено наявними у справі доказами, та відповідачем , в особі свого представника не заперечується, що позивачка до 01.07.2008 року знаходилась з відповідачем у трудових правовідносинах.
01.07.2008 року звільнилась за угодою сторін.
В порушення вимог ст. 116 КЗпП України, розрахунок у день звільнення, відповідач з позивачкою не провів, та заборгованість за таким розрахунком складає 2805,58 грн.
За таких обставин, суд першої інстанції обґрунтовано стягнув з відповідача зазначену заборгованість.
Крім того, судова колегія погоджується з висновком суду щодо покладення на відповідача відповідальності по відшкодуванню позивачці моральної( немайнової ) шкоди виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв”язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Факт неотримання в день звільнення розрахунку , тобто порушення трудових прав позивачки не заперечується відповідачем . Такий розрахунок не проведено відповідачем до теперішнього часу, що й було підставою для звернення ОСОБА_1. у суд з зазначеним позовом. Вона вимушена була витрачати свій час на участь у судових засіданнях , що завдає їй моральних страждань та переживань , а той факт, що вона є інвалідом третьої групи, вчасно не отримала зароблені нею грошові кошти, вимагають від неї додаткових зусиль для організації свого життя.
За таких обставин, суд обґрунтовано прийшов до висновку про наявність такої шкоди та вірно визначив її розмір.
Доводи, викладені відповідачем в апеляційній скарзі, зазначений висновок суду першої інстанції не спростовують.
Оскільки рішення у справі, ухвалено судом першої інстанції з додержанням норм матеріального та процесуального права, то судова колегія приходить до висновку про залишення його без змін.
Керуючись ст.ст. 303, 308, 313, 315, 317, 319, 218 ЦПК України, судова колегія ,-
апеляційну скаргу державного підприємства „Завод імені В.О. Малишева”, відхилити
Рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 11 лютого 2009 року, залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуючий, суддя:
Судді :